90 Особливості тактики допиту неповнолітньої особи і роль адвоката в його проведенні.

Основу доказової бази кожного кримінального прова¬дження складають допити, адже вони є основними засо¬бом отримання інформації по справі.

Допити, що проводяться в судовому засіданні, є най¬більш поширеними процесуальними діями, адже згідно ч.4 ст. 349 КПК України допит обвинуваченого здійсню¬ється обов’язково, крім випадку, якщо він відмовиться від давання показань, та в випадку спрощеного провадження щодо кримінальних проступків (згідно положень ст. 381 КПК України) [1].

Допити, що проводяться в судовому засіданні, відріз¬няються від допитів під час проведення досудового роз-слідування, однак вони мають спільні риси. Перш за все, допити, що проводяться в суді, здійснюються у певній ча¬совій віддаленості від події вчиненого кримінального пра¬вопорушення, крім того, деталі провадження та обставини провадження стають відомі всім учасникам, та до самого допиту залучено велике коло осіб.

Особливістю підготовки до допиту неповнолітнього є вивчення соціально-демографічних даних особи, її психо¬логічних, психофізичних якостей, стан розвитку особи.

Загальний порядок допиту обвинуваченого регла¬ментується ст. 351 КПК України. Крім того, проведення допиту неповнолітнього обвинуваченого додатково ре¬гламентується ст. 490-491 КПК України. Неповнолітній обвинувачений, як, власне, і інші обвинувачені, згідно положень КПК України, після пропозиції головуючого на¬дати показання щодо кримінального провадження надає у разі його згоди показання у вільній формі, без навідних за¬питань і переривання з боку учасників процесу. Після цьо¬го обвинуваченого допитують прокурор, а потім захисник. Після цього обвинуваченому можуть бути поставленні запитання потерпілим, іншим обвинуваченим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, а також головуючим і суддями [1].

Неповнолітні обвинувачені, як, власне кажучи, і свідки та потерпілі, більш відверті в своїх почуттях та емоціях, в реакції на ситуацію, що складається, адже вони не на¬вчилися приховувати своїх емоцій і, відповідно, повністю контролювати їх. В ході вільної доповіді неповнолітнього обвинуваченого прокурор повинен не лише уважно слу¬хати показання, але й спостерігати за іншими учасниками процесу, які можуть здійснювати психологічний вплив на неповнолітнього, зокрема це можуть бути батьки, друзі, або захисник неповнолітнього, участь якого в проваджен¬нях даної категорії є обов’язковою.

В кожному окремому випадку і в залежності від того, як формулює свою вільну розповідь неповнолітній обви¬нувачений, прокурор визначається з тими запитаннями, з яких слід розпочати допит з тим, щоб у результаті отрима¬ти правдиві повні і зрозумілі відповіді неповнолітнього. Окрім іншого, прокурор повинен пам’ятати про вимоги наказу № 4-гн «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні», де в п. 14.2. визначається, що участь у судових засіданнях прокурорам слід брати у форменому одязі, дотримуючись прокурорської ети¬ки, сприяти підвищенню авторитету та позитивного імі¬джу органів прокуратури [3]. При цьому прокурору слід пам’ятати, що на результативність проведення допиту впливає вміння налагоджувати контакт з неповнолітнім, правильний вибір тону спілкування та використання тих чи інших висловів щодо особи, допит якої проводиться. Державний обвинувач ні за яких обста¬вин не повинен ставити наступне запитання до того часу, поки особа не дасть відповідь на попереднє.

Важливим моментом є використання тих тактичних прийомів, які направленні на з’ясування причин, що пере¬шкоджають допитуваним розкрити ті чи інші обставини провадження. Зокрема, це може бути ситуація, коли особа забула певні обставини, або ж пам’ятає їх фрагментарно. За таких обставин прокурору слід скористатися правом щодо заявлення клопотань про оголошення показань, про огляд речей, проведення перехресних допитів неповноліт¬нього і дорослого та ін. Але ні в якому разі не допускати постановки навідних запитань.

При визначенні тактики допиту потерпілого слід вра¬ховувати особливості тої категорії, до якої відноситься жертва [4, с. 56]. Прокурору слід заздалегідь визначитися з методикою проведення допиту потерпілого з тим, щоб з’ясувати якомога більше фактів, які в подальшому можна буде перевірити за допомогою інших доказів. Показан¬ня потерпілого можуть містити певні неточності, які він добросовісно допускає в зв’язку з власним сприйняттям подій, що відбулися та під впливом психічної або ж фі¬зичної болі, відчуття страху та хвилювання. Частіше за все потерпілі помиляються, узагальнюючи дії правопо¬рушників, перебільшують певні моменти пережитої події, допускають пробіли при описанні важливих елементів по¬дії вчиненого, допускають неточності щодо послідовності розвитку події, допускають загальну плутанину в пока¬заннях, міняють місцями при відтворенні окремі деталі і дії учасників правопорушення. Неточності і помилки в показаннях потерпілого можуть бути усунені шляхом уточнення і деталізації показань, співставлення з іншими доказами [5, с. 31-32]. Прокурор не повинен боятися вико¬ристовувати усі тактичні прийоми суміжності, подібності, контрастності та інші, з тим, щоб відновити в свідомості потерпілого асоціативні зв’язки. І обов’язково прокурору слід наприкінці допиту з’ясувати, яка позиція потерпілого щодо міри покарання неповнолітнього обвинуваченого, та за умови наявності цивільного позову з’ясувти підстави та предмет позову, об’єм заявлених вимог

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 53 КПК, можна дійти висновку, що адвокат при допиті свідка у рамках надання йому юридичної допомоги має право надавати свідку за присутності слідчого стислі консультації, ставити з дозволу слідчого питання особі, що допитується, робити письмові зауваження з приводу фіксування у протоколі слідчої дії. Слідчий може відвести питання адвоката, але зобов'язаний занести їх у протокол.