62. Сучасна система судово-експертних установ і підрозділів в Україні.

В Україні існує система судово-експертних установ, в яких проводяться судові експертизи. При проведенні експертизи поза експертною установою в постанові або ухвалі про призначення експертизи вказується конкретний фахівець, якому доручається проведення експертизи. Призначення експертизи оформляється постановою слідчого (ст. 196 КПК) або ухвалою (постановою) суду (ст. 310 КПК), яка є юридичною підставою проведення експертизи.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи та відомчі служби, до яких належать науково-дослідні та інші установи судових експертиз Міністерства юстиції України і Міністерства охорони здоров’я України та експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України.

У системі Міністерства юстиції України функціонують науково-дослідні інститути судових експертиз (зокрема, Київський науково-дослідний інститут судових експертиз, Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз, Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса та ін.), філії, відділення та лабораторії, в яких проводяться всі традиційні і нетрадиційні види криміналістичних експертиз. Крім криміналістичних, в інститутах проводяться й такі види судових експертиз, як судово-економічні, автотехнічні, будівельно-технічні, товарознавчі, ґрунтознавчі, біологічні та ін.

У системі Міністерства внутрішніх справ України створено мережу експертно-криміналістичних служб (Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України (ДНДЕКЦ) та науково-дослідні експертно-криміналістичні центри (НДЕКЦ) при ГУМВС, УМВС, УМВСТ), де проводяться різні види криміналістичних експертиз, дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, автотехнічні, пожежно-технічні (обставин і механізму пожеж) та деякі інші.

У системі Міністерства охорони здоров’я України зосереджені судово-медичні та судово-психіатричні установи. Мережа судово-медичних установ складається з різних за своїм рангом бюро судово-медичних експертиз. Такі експертизи також проводяться співробітниками кафедр судової медицини вищих навчальних закладів.

63. Підготовка до проведення експертизи, види зразків для експертних досліджень і тактика їх отримання

Судова експертиза має бути старанно підготовлена. Процес підготовки експертизи містить основні елементи:

1) збирання необхідних матеріалів;

2) вибір моменту призначення експертизи;

3) визначення предмета судової експертизи;

4) формулювання питань експерту;

5) вибір експертної установи або експерта.

Збирання необхідних матеріалів. Такими матеріалами насамперед є досліджувані об'єкти (речові докази, жива особа, труп або його частини та ін.), відносно яких слідчий (суд) повинен з'ясувати питання, що цікавлять.

Досліджувані об'єкти збираються у ході проведення слідчих (судових) дій (оглядів, обшуків, виїмок та ін.) з дотриманням встановлених законом правил їх збирання.

Зразки можуть бути трьох видів:

1) Експериментальні зразки, які відтворюють штучно (наприклад, експериментально відстрілюють зразки куль та гільз).

2) Вільні зразки, які виникають стихійно (наприклад, вільні зразки почерку).

3) Натуральні зразки, які є продуктом фізіологічної діяльності організму (зразки крові, слини тощо).

За способом отримання зразки підрозділяються на дві групи: вільні та експериментальні. Вільні зразки виключають можливість будь-якого умисного викривлення ознак досліджуваного об'єкта. Це зразки створені або отримані поза зв'язком з розслідуваною кримінальною справою і, як правило, до її порушення (наприклад, особисте листування особи, у якої відбираються зразки, її щоденники та інші рукописні документи, виконані до кримінальної справи). Експериментальні зразки - це зразки, спеціально отримані для проведення цієї конкретної експертизи.

Вибір моменту призначення експертизи. Визначаючи момент призначення експертизи, необхідно враховувати:

1) властивості та стан об'єктів експертного дослідження;

2) необхідність та можливість отримання порівняльних зразків;

3) особливості експертного дослідження (складність, наявність відповідних методик, час проведення та ін.);

4) слідчу ситуацію.

Предмет експертизи визначається питаннями, поставленими перед експертом, слідчим або судом.

Формулювання питань експерту. Питання експерту повинні відповідати таким основним вимогам:

1) не виходити за межі спеціальних знань експерта і не мати правового характеру;

2) бути визначеними, конкретними та короткими;

3) мати логічну послідовність;

4) характеризуватися повнотою та мати комплексний характер.

Призначення експертизи оформляється постановою слідчого (ст. 196 КПК) або ухвалою (постановою) суду (ст. 310 КПК), яка є юридичною підставою проведення експертизи.

Тактика одержання експериментальних зразків порівняння.

Як і будь-яка інша слідча дія, тактика відбору зразків від об'єкта, що перевіряється, включає три етапи.

На підготовчому етапу виконуються наступні операції:

-прийняття рішення про необхідність відбору зразків порівняння для проведення ідентифікаційного дослідження у відношенні конкретного об'єкта, що перевіряється;

-визначення виду зразків порівняння і їх кількостей;

-вивчення методики відбору зразків. Вибір і ознайомлення з методикою відбору зразків здійснюється слідчим шляхом звертання до спеціальної методичної літератури або консультацій з фахівцем. Звичайно за фахівця вибирається обізнана особа, яка потім буде проводити експертизу;

-вибір часу відбору зразків. На вибір моменту одержання зразків від живих осіб впливає фізичний, психічний стан зацікавлених осіб, можливість проведення слідчої дії з їх участю;

-вибір місця відбору зразків. В одних випадках зразки можуть бути отримані в кабінеті слідчого, в інших – у спеціалізованих установах, де є необхідні умови, інструменти, обладнання, фахівці;

-визначення складу учасників слідчої дії: наявності понятих, необхідності залучення відповідного фахівця й ін.;

-вирішення питання про спосіб виклику учасників слідчої дії: повісткою, по телефону або іншими способами;

-підготовка необхідних технічних засобів відбору, упакування, транспортування, фіксації процедури відбору зразків: приладів, інструментів, апаратури, матеріалів і т.д.;

-вибір лінії поведінки з особою, від якої або за згодою якої має бути здійснений відбір зразків, якщо вона протидіє розслідуванню;

-складання письмового плану відбору зразків;

-винесення постанови про одержання зразків для експертного дослідження. У постанові про одержання зразків повинно бути зазначено: а) у зв'язку з якими обставинами виникла необхідність їх одержання; б) для встановлення яких обставин необхідне порівняльне дослідження зразків; в) які конкретно зразки підлягають вилученню; г) у кого, де й коли вони повинні бути отримані із вказівкою процесуального становища особи.

Робочий етап являє собою безпосередній відбір зразків порівняння слідчим. Він включає:

-ознайомлення з постановою: а) обвинувачуваного, підозрюваного, потерпілого, свідка про відбір у них зразків; б) посадової особи про відбір зразків порівняння від матеріальних об'єктів, що перебувають у її розпорядженні;

-роз'яснення всім учасникам їхніх прав, обов'язків, ролі кожного при провадженні слідчої дії;

-встановлення психологічного контакту із зацікавленою особою. При необхідності використати прийоми переконання;

-відбір зразків за технологією, що відповідає вимогам безсумнівності походження, необхідної кількості, належної якості й порівнянності.

Відносно можливості присутності слідчого при відборі зразків у осіб, тут, імовірно, діє правило, встановлене кримінально-процесуальним законом для освідування (ст. 193 КПК України). Якщо одержання зразків поєднано з оголенням тіла людини, а слідчий є особою іншої статі, то він не може бути присутнім при проведенні слідчої дії, але при цьому не позбавляється своїх керівних функцій.

Третій етап – фіксація ходу і результатів відбору зразків і їх упакування включає:

-опис ходу відбору зразків і отриманих результатів у протоколі «Відібрання зразків для експертного дослідження». У протоколі повинна бути описана процедура одержання зразків, їх вид, кількість, місце вилучення (виявлення), дата, час і спосіб вилучення (змив, зіскрібок, зрізи і т. ін.), вид упакування, зміст посвідчувальних написів і підписів. При наданні фізичного опору особою, у якої відбираються зразки, варто докладно описати в протоколі всі дії особи, а також прийняті слідчим відповідні заходи;

-при необхідності складається схема, у якій відзначається місце вилучення або відбору зразків, проводиться аудіо- або відеозапис, фотозйомка, що ілюструють хід і окремі етапи слідчої дії;

-упакування отриманих зразків. Отримані зразки поміщаються в упаковки з дотриманням процесуальних вимог і криміналістичних правил поводження. Правила упакування зразків такі ж, як і речових доказів. Упаковка повинна забезпечувати схоронність зразків і відбитих у них властивостей, не допускати можливість їх втрати, підміни або випадкового привнесення інших об'єктів. На упаковках наносяться посвідчувальні написи: вид об'єкта, кількість, дата, час, місце і спосіб одержання зразків, характер предмета-носія;

ознайомлення всіх учасників слідчої дії із протоколом, прийняття від них зауважень і заяв;

-підписання протоколу слідчим, а також всіма особами, які брали участь у відібранні зразків для експертного дослідження.