31. Класифікація ознак почерку і питання, що вирішуються почеркознавчою експертизою.

Почеркознавства — це процес на­укового дослідження закономірностей письма і почерку на базі різних галузей наук з метою розробки та удосконалення методи­ки почеркознавчої експертизи.

Почеркознавча експертиза дозволяє вирішувати ідентифіка­ційні та неідентифікаційні завдання, які виникають у криміналь­ному та цивільному судочинстві.

Об'єктами судово-почеркознавчої експертизи є:

тексти — вид рукопису, змістова сторона якого зафіксована за допомогою буквених та (або) цифрових позначень;

підписи — вид рукопису, який відображає прізвище (ім'я, по батькові) особи у вигляді букв та (або) умовних писемних знаків та має призначення засвідчити особу;

короткі записи — вид рукопису, змістова сторона якого за­ фіксована за допомогою одного—трьох слів чи однієї—семи циф­ рових позначок.

За умовами виконання ці об'єкти поділяються на такі, що ви­конані:

у звичайних умовах;

почерком, який змінився під впливом незвичних умов без навмисної зміни, до числа яких можна віднести: незвичні зов­ нішні умови письма (незручна поза, незвичний письмовий прилад тощо), незвичний внутрішній стан (перевтомлення, збуджен­ня, алкогольне або наркотичне сп'яніння, захворювання тощо);

почерком, який навмисно змінений скорописним способом, шляхом наслідування друкованому шрифту або почерку чи під­ пису певної особи; внаслідок виконання незвичною до письма рукою тощо;

із застосуванням технічних засобів (передавлювання або пе­ ремальовування з наступним наведенням, за допомогою копію­ вального паперу тощо).

У документі, на підставі якого проводиться судово-почерко­знавча експертиза, крім необхідних реквізитів документа в ціло­му (назва, дата виконання, за необхідності — початкові та за­ключні слова), має бути визначений безпосередній об'єкт почер­кознавчого дослідження, а саме: весь текст, фрагмент тексту, цифровий запис, підпис тощо. Враховуючи особливості дослі­дження підпису, слід зазначати прізвище особи, від імені якої він виконаний, його розміщення в документі (рядок, графа, попе­редні слова тощо), а також відомості про те, чи існує особа, від імені якої він виконаний, чи досліджуваний підпис виконаний від імені неіснуючої або невстановленої особи.

Залежно від класу вирішуваних завдань почеркознавчі до­слідження можуть бути ідентифікаційними, класифікаційними та діагностичними.

Основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифі­кація виконавця рукописного тексту, цифрових записів і підпису.

Ідентифікаційні завдання пов'язані з встановленням конкрет­ного виконавця тексту (підпису) або вирішенням питання про виконання однією особою різних текстів, окремих фрагментів тексту, підписів, тексту і підпису тощо.

Іноді, досліджуючі складні почеркові об'єкти, до числа яких на­лежать короткі записи, тексти, виконані з навмисною зміною по­черку, підписи, що мають спрощену транскрипцію (штрихову або змішану), експерт не може категорично відповісти на постав­лені питання. Найпоширенішими причинами цього є: мала ін­формативність почеркового об'єкта, його конструктивна простота та стислість, нечіткість, уповільнений темп виконання, вели­кий ступінь спотворення ознак за навмисної зміни почерку (під­пису), використання штрихів раніше нанесених записів, наяв­ність підмальовок, недостатня кількість порівняльного матеріалу тощо.

З метою вирішення завдань ідентифікаційного характеру пе­ред експертом ставлять такі запитання:

1} Ким із зазначених осіб виконано рукописний текст або його частина?

Класифікаційні завдання передбачають установлення за по­черком властивостей особи, характерних для певних груп осіб, які пишуть. Проведення таких досліджень пов'язане з необхідніс­тю отримання відомостей про виконавця записів у разі відсутно­сті певної підозрюваної особи з метою висування та перевірки розшукових версій, а також для звуження кола можливих вико­навців документа. Можливість вирішення таких завдань обумов­лена тим, що писемно-рухові навички формуються під впливом анатомічних та психофізіологічних особливостей людини, яка пише, умов її навчання та виховання, трудової діяльності та ін­ших факторів. Причому деякі з цих факторів виявляються одна­ковими для різних осіб. Вони формують у представників цієї гру­пи подібні писемно-рухові навички, а отже, співпадаючі особ­ливості письма.

Відомості про кореляційну залежність між фізіологічними влас­тивостями особи і почерком дають можливість вирішувати ряд класифікаційних задач, які можна формулювати у вигляді таких запитань до експерта:

Особою якої статі написано текст документа?

До якої групи за віком належить виконавець рукопису?

Яка загальна соціально-демографічна характеристика вико­ навця рукопису: місце формування писемних навичок, рідна мо­ ва, просресія?

Однією з основних умов вирішення класифікаційної задачі є відсутність змін у почерку, тобто виконання рукопису в звичай­них умовах та звичайному стані того, хто писав.

На даний час, зокрема, існує декілька методик установлення статі виконавця за почерком з урахуванням ступеня вироблено­сті писемно-рухової навички та обсягу досліджуваного рукопису.

Класифікаційні завдання можуть формулюватися як самостій­но, так і поряд із завданнями індивідуальної ідентифікації.

Діагностичні завдання дають можливість отримати відомості про зовнішню обстановку письма та внутрішній стан того, хто писав. Це обумовлено такою властивістю почерку, як здатність реагувати на різні психофізіологічні фактори. У виключних ви­падках — при значній різниці у часі між написанням документа і його дослідженням можна встановити також час виконання до­кумента.

Необхідність у діагностичних дослідженнях може виникнути під час вирішення ідентифікаційної задачі, коли треба дати оцін­ку виявленим ознакам почерку, яга суперечать висновку експер­та. Нерідко такі завдання носять самостійний характер.

Вирішення діагностичних завдань має багатоступінчасту струк­туру, яка залежить від компонентного складу завдання. Згідно з розробленою класифікацією вони поділяються на дві основні кате­горії: 1) завдання, що реалізуються за наявності досліджуваного об'єкта і порівняльного матеріалу та 2) завдання, які вирішуються за наявності лише досліджуваного об'єкта. Повне діагностичне до­слідження включає обов'язкове вирішення таких підзавдань: роз­пізнавання незвичності письма у досліджуваному документі; вста­новлення факту наявності (відсутності) тотожності виконавця до­сліджуваного рукопису та зразків; визначення тимчасового чи по­стійного характеру незвичності письма; розпізнання виду «збиваю­чих» факторів (природні або штучні); розпізнання певної групи «збиваючих» факторів або конкретної «збиваючої» причини.

Для остаточного формування висновку при вирішенні діагно­стичного завдання необхідна допоміжна інформація у вигляді ві­домостей про виконавця. Висновки при вирішенні цього класу завдань мають імовірний характер.

З метою вирішення завдань діагностичного характеру перед експертом ставлять такі запитання:

Чи придатний певний текст, підпис для дослідження з ме­ тою ідентифікації особи виконавця?

Чи виконано рукопис навмисно зміненим почерком (скоро­ писним, друкованим, незвичною рукою)?

Чи виконано підпис із зміною його ознак?

Чи виконано текст (підпис) з наслідуванням почерку (підпи­ су) певної особи?

Чи не виконано рукопис (підпис) у незвичних умовах (відсут­ ність або обмеження зорового контролю, незвична поза, незвич­ не тримання приладу для писання, температурні навантаження тощо)?

Чи не перебувала особа, яка виконала рукопис (підпис), у незвичайному стані (захворювання, травми, стомлення, хвилю­ вання, алкогольне або наркотичне сп'яніння, під дією фармако­ логічних препаратів збуджуючої дії тощо)?

Чи володіє особа, яка виконала рукопис, навичками напи­ сання спеціальним шрифтами?

Чи виконано спірний рукопис двома особами одночасно?

Який час минув після виконання тексту, підпису (при знач­ ному розриві у часі)?