6. Концепція корисності та раціональний вибір

Мета вивчення теми – освоєння принципів раціональних рішень і вибору, побудови функції корисності, отримання ефективних рішень.

Основні питання:

6.1. Концепції раціонального вибору і ефективного рішення.

6.2. Теорія корисності в прийнятті рішень.

6.3. Функція корисності.

6.4. Задачі прийняття рішень з погляду корисності та вірогідності.

6.5. Деякі положення з теорії ймовірностей.

Професійні компетенції: знання основних концепцій раціонального вибору, теорії корисності, отримання ефективних рішень в умовах невизначеності.

Нормативна база для вивчення теми: математика, дослідження операцій, теорія ймовірностей, статистика, системний аналіз.

Ключові терміни: якнайкраще рішення, раціональний вибір, ефективність рішення, корисність, функція корисності, сумісні випадкові події, несумісні випадкові події, умовна вірогідність, формула Байєса.

6.1. Концепції раціонального вибору і ефективного рішення

Задача вибору або прийняття рішень є однією з центральних у будь-якій сфері людської діяльності [1; 2; 11; 22; 23; 31 – 33]. Рішення приймаються для досягнення конкретної мети, або бажаних результатів, які необхідно отримати в ході планованої операції. Одне з основних допущень при цьому полягає в тому, що ОПР робить раціональний вибір або ухвалює якнайкраще рішення.

Якнайкраще рішення є тією з альтернатив, серед наявних варіантів досягнення мети, яка розглядається ОПР як найголовніший претендент на звання "рішення". Вербально "якнайкраще рішення" можна визначити як альтернативу, яку ОПР стійко виділяє серед інших, якій він постійно віддає перевагу порівняно з будь-якою іншою з наявних альтернатив. Проте в ТПР допускають, що якнайкращих рішень може бути декілька. При цьому вважають, що вони всі між собою однаково за перевагою (еквівалентні).

Множинність якнайкращих альтернатив виникає з неможливості їх розрізнити при даному рівні деталізації переваг ОПР, як у разі множини Парето.

Отже, для виділення єдиної якнайкращої альтернативи є тільки один шлях – послідовне уточнення переваг ОПР по додаткових аспектах (так званий принцип вкладених відносин).

Суть концепції раціональних рішень (від лат. rасiо – "розум") полягає в тому, що вирішальним аргументом при прийнятті рішення, тобто при свідомому виборі якнайкращого варіанта серед інших, служить логічно несуперечлива, повна і, краще всього, кількісно підтверджена система доказів.

Вводиться ряд припущень про поведінку людини, які називаються аксіомами раціональної поведінки [2; 3; 11].

Раціональний вибір означає припущення, що рішення є результатом упорядкованого процесу мислення. Слово "впорядкований" визначається фахівцями в строгій математичній формі.

Ефективність рішення оцінюють ступенем корисного ефекту, який одержує ОПР. Якщо мета вибрана правильно (адекватна проблемі), отримані в ході операції результати не гірше тих, які були намічені як мета, значить, вирішення є вдалим, тобто – ефективним. Користь може бути виражена, наприклад, у зростанні прибутку, в поліпшенні екологічного стану навколишнього середовища, в збільшенні сегмента ринку, в підвищенні продуктивності праці, в підвищенні іміджу ОПР, престижу його фірми і т. п.

Ефективність рішення – це суб'єктивна оцінка ОПР корисності даного рішення в цілях усунення проблеми, що стоїть перед ним. Саме ця оцінка і є раціональною основою для осмисленого вибору.