Завдання державної служби

 реєстрація безробітних та облік громадян, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні

 консультація громадян, власників підприємств (установ, організацій) у разі їх звернення до служби зайнятості про можливість отримання роботи і забезпечення робочою силою

 організація професійної підготовки і перепідготовки громадян у системі служби зайнятості

 надання допомоги громадянам у підборі підходящої роботи і власникам підприємств (установ, організацій) в підборі потрібних працівників

 надання матеріальної допомоги безробітним

 аналіз і прогнозування попиту і пропозиції робочої сили, інформування населення і державних органів управління про стан ринку праці

 участь у підготовці перспективних та поточних державних і територіальних програм зайнятості і заходів соціального захисту різних категорій населення від безробіття

Процес працевлаштування за допомогою служби зайнятості починається зі звернення громадянина до такої служби за сприянням у підшуканні підходящої роботи. Право на таке звернення мають усі незайняті трудовою діяльністю громадяни, а також ті, хто бажає змінити місце роботи, влаштуватись на роботу за сумісництвом або у вільний від навчання час. Послуги державної служби зайнятості надаються громадянам безкоштовно.

Усі незайняті громадяни, які звернулись до служби зайнятості, підлягають реєстрації.

Працевлаштування триває до того часу, поки громадянин не буде влаштований на роботу або навчання. З обліку в службі зайнятості можуть бути зняті тільки ті громадяни, які в період підшукання їм підходящої роботи відмовились від двох пропозицій.

Процес працевлаштування закінчується укладанням трудового договору громадянина з власником або уповноваженим ним органом.

3. . Правовий статус безробітного

Безробітними визнаються громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Підходящою для громадян, які втратили роботу і заробіток, вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації працівника і надається в тій же місцевості, де він проживає.

Безробітними визнаються:

 тільки працездатні за віком і станом здоров’я громадяни, які не мають роботи й заробітку, інших передбачених законодавством доходів;

 зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу;

 готові й здатні приступити до підходящої роботи.

Не можуть бути визнані безробітними:

- особи, яким не виповнилось 16 років, за винятком тих, які працювали і були звільнені у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, реорганізацією, перепрофілюванням, ліквідацією підприємства, установи, організації або скороченням чисельності чи штату;

- особи, які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, якщо вони відмовляються від проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, зокрема тимчасової, яка не потребує професійної підготовки;

- громадяни, які з моменту їх реєстрації в службі зайнятості відмовились від двох пропозицій підходящої роботи;

• громадяни, які мають право на пенсію відповідно до законодавства України.

У разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу.

Реєстрація громадян провадиться при пред’явленні паспорта і трудової книжки, а в разі потреби – військового квитка, документа про освіту або документів, які їх змінюють.

Громадянам, зареєстрованим у державній службі зайнятості, протягом семи календарних днів з моменту реєстрації добирається підходяща робота.

Зауважимо, що при неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.

Якщо такої роботи не було надано, громадянинові згідно з його заявою встановлюється статус безробітного і призначається допомога по безробіттю.

Допомога по безробіттю встановлюється, починаючи з 8-го дня після реєстрації громадянина в службі зайнятості аж до його працевлаштування, але не більше 360 календарних днів протягом двох років; для осіб передпенсійного віку тривалість виплата допомоги по безробіттю становить 720 календарних днів; громадяни, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви, і тим, які вперше шукають роботу, допомога по безробіттю виплачується не більше як 180 календарних днів.

Розмір допомоги по безробіттю визначається законодавством і залежить від середнього заробітку працівника за попереднім місцем роботи або середньої заробітної плати, що склалась у відповідній галузі за минулий місяць (якщо громадянин протягом останніх 12 місяців, що передували безробіттю, працював не менше 26 календарних тижнів), але не може бути нижчим від розміру мінімальної заробітної плати.

Громадянин після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю має право на отримання протягом 180 днів матеріальної допомоги по безробіттю у розмірі 75 відсотків встановленої законодавством мінімальної заробітної плати за умови, що середньомісячний сукупний дохід на члена його сім’ї не перевищує встановленого законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Громадянин, у якого закінчився строк виплати допомоги по безробіттю і матеріальної допомоги по безробіттю, а також кожен із членів його сім’ї, який перебуває на утриманні безробітного, має право на отримання одноразової матеріальної допомоги у розмірі 50 відсотків встановленої законодавством мінімальної заробітної плати за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім’ї безробітного не повинен перевищувати встановленого законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Відповідальність громадян в період безробіття за невиконання обов’язків

 припинення виплати допомоги по безробіттю у разі її одержання обманним шляхом і зняття з обліку в службі зайнятості

 припинення виплати допомоги по безробіттю на строк до 3-х місяців у випадку: а) приховування від служби зайнятості відомостей про влаштування на тимчасову роботу в період одержання цієї допомоги; б) порушення безробітним умов його реєстрації та перереєстрації як безробітного; в) відмови від 2-х пропозицій підходящої роботи; г) відмови від роботи за спеціальністю, набутою після перенавчання за направленням служби зайнятості; д) припинення навчання у навчальному закладі підвищення кваліфікації та перепідготовки без поважних причин

Питання для самоконтролю

1. Визначте поняття “зайнятість” і “працевлаштування”. Як вони співвідносяться між собою?

2. Які категорії зайнятого населення встановлює законодавство?

3. Для яких категорій громадян встановлено особливі гарантії при втраті роботи?

4. Які особи можуть бути визнані безробітними і які особи не можуть бути визнані безробітними?

5. Особливості працевлаштування іноземців в Україні.