6. Припинення трудового договору

Головним у припиненні трудового договору є визначеність підстав і порядку.

Підстави для припинення трудового договору поділяються на чотири групи:

1) за угодою сторін;

2) з ініціативи працівника;

3) з ініціативи власника або уповноваженого ним органу;

4) з ініціативи третьої особи, яка не є стороною трудового договору.

Кожна із зазначених груп має певні особливості щодо припинення трудового договору. Так, до характерних ознак припинення трудового договору за угодою сторін належать:

• можливість розірвання будь-якого виду трудового договору;

• вияв ініціативи будь-якої зі сторін і в будь-який час;

• відсутність строку дії досягнутої угоди про розірвання трудового договору.

До специфіки припинення трудового договору з ініціативи працівника належать такі ознаки:

1. виявлення ініціативи лише самого працівника;

2. обов’язкове письмове попередження власника про розірвання договору в строк, передбачений законом;

3. наявність трудового договору укладеного на невизначений строк.

Строковий трудовий договір може бути достроково припинений з ініціативи працівника з підстав, вказаних у ст. 39 КЗпП.

Підстави припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу закон поділяє на два види – загальні (ст. 40 КЗпП) і додаткові (ст. 41 КЗпП).

До групи підстав припинення трудового договору належать вимоги третіх осіб, які не є стороною трудового договору. Такими особами є: профспілкові органи; судові органи; військові комісаріати; батьки або особи, які їх замінюють, але тільки стосовно неповнолітніх працівників.

Згідно ст. 36 КЗпП загальними підставами припинення трудового договору є:

1. угода сторін;

2. закінчення строку трудового договору, крім випадків, коли жодна із сторін не поставила вимог про їх припинення з настанням такого строку і фактичні трудові відносини продовжують діяти;

3. призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу;

4. розірвання трудового договору з ініціативи працівника, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу;

5. переведення працівника за його згодою на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;

6. відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці;

7. набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків умовного засудження і відстрочки виконання вироку) до позбавлення волі, виправних робіт не за місцем роботи або іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;

8. підстави, передбачені контрактом.

Ст. 38 КЗпП вказує на те, що будь-який трудовий договір, укладений на невизначений строк, може в будь-який час бути розірваний з ініціативи працівника за умови, що він попередив у письмовій формі роботодавця за два тижні до звільнення.

Якщо заява працівника про звільнення за власним бажанням обумовлена неможливістю продовжувати роботу з поважних причин (переїзд на нове місце проживання, переведення дружини чи чоловіка на роботу в іншу місцевість, вступ до навчального закладу, неможливість працювати на даній роботі відповідно до медичного висновку, догляд за дитиною до досягнення нею 14-річного віку або дитиною-інвалідом, досягнення пенсійного віку, догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або інвалідом І групи та ін.), то власник або уповноважений ним орган зобов’язаний розірвати трудовий договір з працівником в строк, про який просить працівник.

До закінчення 2-тижневого строку працівник не має права залишити роботу – це дає право роботодавцеві розірвати трудовий договір за своєю ініціативою як за прогул без поважних причин. Двотижневий строк попередження встановлюється для роботодавця з тим, щоб він міг підшукати на робоче місце чи посаду, що звільнюється, іншого працівника.

За ст. 39 КЗпП строковий трудовий договір підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору.

За ст. 40 КЗпП розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу відбувається у випадках:

1. змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;

2. виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи;

3. систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;

4. прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

5. нез’явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпусток по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

6. поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

7. поява на роботу в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;

8. вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компенсації якого входить накладання адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов (ст. 41 КЗпП):

1. у випадку одноразового грубого порушення трудових обов’язків керівником підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами;

2. у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір’я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу;

3. у випадку вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

Припинення трудового договору оформляється виданням наказу (розпорядженням). У наказі (розпорядженні) повинні бути зазначені підстави припинення трудового договору в точній відповідності з формулюваннями законодавства про працю і конкретне посилання на статтю закону. При звільненні працівника видається трудова книжка і виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після подання звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У разі припинення трудового договору не з вини працівника гарантується виплата вихідної допомоги, тобто відповідної грошової суми.

Вихідна допомога при звільненні працівника виплачується:

• у розмірі не меншому середнього місячного заробітку – при припиненні трудового договору на підставах, зазначених у п. 6 ст. 36 та п. 1, 2, 6 ст. 40 КЗпП (через незалежні від працівника причини);

• у розмірі не менше двомісячного середнього заробітку – у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (п. 3 ст. 36 КЗпП);

• у розмірі тримісячного середнього заробітку – внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного договору (ст. 38, 39 КЗпП).

Питання для самоконтролю

1. Що таке трудовий договір і які умови його укладення?

2. Хто є сторонами трудового договору та яка їх правосуб’єктність?

3. Види трудового договору.

4. Що таке переведення? Які види переведень існують?

5. Класифікація підстав припинення трудового договору.

6. Який порядок припинення трудового договору з ініціативи працівника?

7. Який порядок звільнення працівника з ініціативи власника?

8. Який порядок розірвання трудового договору з ініціативи третьої особи?

9. Який порядок оформлення звільнення працівників і здійснення розрахунків з ними?