Розділ ііі. Правова організація працевлаштування громадян

Зміст

1. . Поняття зайнятості і правові основи її забезпечення.

3.2. Правові основи працевлаштування.

3.3. Правовий статус безробітного.

Список літератури

Основна: 1, 2, 4, 5, 39, 54, 58, 65, 71, 81, 90, 91

Додаткова: 40, 41, 43-47, 57, 63, 72, 78, 79, 86

1. Поняття зайнятості і правові основи його забезпечення

Зайнятість – це діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій чи іншій формі.

Зайнятість означає фактичну реалізацію права на працю. Громадяни України вільно обирають види діяльності, не заборонені законодавством, у тому числі й не пов’язані з виконанням оплачуваної роботи, а також професію, місце роботи відповідно до своїх здібностей.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки та перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен громадянин має право на працю, яка дає можливість заробляти йому на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а добровільна незайнятість громадян не є підставою для притягнення їх до адміністративної або кримінальної відповідальності.

До зайнятого населення відносяться громадяни, які:

• працюють за наймом на умовах повного чи неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном;

• самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, які займаються індивідуальною трудовою, творчою діяльністю, є членами кооперативів, фермерами чи членами їх сімей, що беруть участь у виробництві;

• обрані, призначені чи затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об’єднаннях;

• проходять службу в Збройних силах України, Національній гвардії, Службі безпеки, Прикордонних військах, органах внутрішніх справ та формування цивільної оборони, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, а також альтернативну службу;

• проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва;

• навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах;

• будучи громадянами інших країн і тимчасово перебуваючи в Україні, працюють і виконують функції, не пов’язані з забезпеченням діяльності посольств і місій.

• Основні принципи державної політики зайнятості населення

Забезпечення рівних можливостей усім громадянам, незалежно від походження, соціального й майнового стану, расової та національної належності, статі, віку, політичних переконань, ставлення до релігії, в реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до здібностей та професійної підготовки з урахуванням особистих інтересів і суспільних потреб

Сприяння забезпеченню ефективної зайнятості, запобігання безробіття, створенню нових робочих місць і умов для розвитку підприємництва

Координація діяльності у сфері зайнятості з іншими напрямами економічної та соціальної політики на основі державної та регіональних програм зайнятості

Співробітництво професійних спілок, асоціацій (спілок) підприємців, власників підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів у взаємодії з органами державного управління в розробці, реалізації та контролі за виконанням заходів щодо забезпечення зайнятості населення

Міжнародне співробітництво у вирішенні проблем зайнятості населення, включаючи крицю громадян України за кордоном та іноземних громадян в Україні

Держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні:

 добровільність праці, вільний вибір виду діяльності;

 захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння й збереженні роботи;

 безкоштовне сприяння у підборі підходящої роботи та працевлаштуванні відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти, з урахуванням суспільних потреб, всіма доступними засобами, включаючи професійну орієнтацію і перепідготовку;

 компенсацію матеріальних витрат у зв’язку з направленням на роботу до іншої місцевості;

 виплату вихідної допомоги працівникам, які втратили постійну роботу на підприємствах, в установах та організаціях, у випадках і на умовах, передбачених чинним законодавством;

 безкоштовне навчання, освоєння нових професій, підготовку і перепідготовку в навчальних закладах або в системі державної служби зайнятості з виплатою матеріальної допомоги;

 виплату безробітним в установленому порядку допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги членам сім’ї, які перебувають на їх утриманні, та інших видів допомоги;

 зарахування до загального трудового стажу, а також до безперевного трудового стажу періоду перепідготовки та навчання нових професій, участі в оплачуваних громадських роботах, одержання допомоги по безробіттю;

 надання роботи за фахом на період не менше трьох років молодим спеціалістам – випускникам державних навчальних закладів, раніше заявлених підприємствами, установами, організаціями.

Держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо працевлаштування працездатним громадянам у працездатному віці, які потребують соціального захисту і не можуть нарівні з іншими конкурувати на ринку праці.