Розділ V. Робочий час та час відпочинку

Зміст

1. Поняття та види робочого часу.

2. Режим та облік робочого часу. Надурочна робота.

3. Поняття та види часу відпочинку.

4. Відпустки, їх види та порядок надання.

Список літератури

Основна: 1-5, 8, 37, 38, 54, 71, 90, 91, 100

Додаткова: 39, 42-46, 49, 53, 55-59, 62-66, 72-81, 97

1. Поняття та види робочого часу

Будь-яка трудова діяльність робітника чи службовця відбувається протягом певного часу. А конкретна тривалість виконуваної працівником роботи вимірюється його робочим часом.

Робочий час – це час, протягом якого працівник виконує роботу, визначену угодою, підпорядковуючись внутрішньому трудовому розпорядку.

За угодою

сторін

Закони

Колективно-

договірне

регулювання умов праці

Підзаконні

нормативні акти

Доцільно підкреслити, що правовому регулюванню підлягає лише той час, коли працівник виконує відповідну роботу. Саме в такому розумінні “робочий час” як правовий термін включає:

а) певну норму тривалості праці, встановлену законом або на його основі;

б) час, протягом якого працівник повинен виконувати обумовлену трудовою функцією;

в) фактичне перебування працівника на робочому місці в розпорядженні власника.

Гарантії працівників у сфері правового регулювання робочого часу:

- відповідно до ст. 45 Конституції України максимальна тривалість робочого часу визначається тільки законом;

- конкретна тривалість робочого часу встановлюється на рівні організації – через локальні нормативно-правові акти та за згодою сторін;

• тривалість робочого часу може встановлюватись з розрахунку на різні календарні періоди: добу, тиждень, місяць, рік.

Види робочого часу

Нормальний робочий час

Скорочений

робочий час

Неповний

робочий час

Нормальний робочий час – це норматив, що встановлює тривалість робочого тижня (в годинах) за умови роботи в нормальних умовах. Згідно з трудовим законодавством України тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Скорочений робочий час встановлюється для окремих категорій працівників. Встановлення скороченої тривалості робочого часу не зменшує розміру заробітної плати працівників.

Скорочений робочий час встановлюється:

- для неповнолітніх працівників, віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень, віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) – 24 години на тиждень;

- для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці – не більше 36 годин на тиждень;

- для окремих категорій працівників (зокрема, учителів, лікарів) – не більше 36 годин на тиждень;

- для осіб, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов’язкового) відселення – не більше 36 годин на тиждень.

Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватись за рахунок власних коштів на підприємствах, в організаціях для жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину-інваліда.

При роботі у нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Нічним вважається час з 22 години вечора до 6 години ранку, оплачується у підвищеному розмірі, встановленому генеральною, галузевими, регіональними угодами та колективними договорами, але не нижче 20 % тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Забороняється залучати до роботи у нічний час вагітних жінок, що мають дітей віком до трьох років, осіб, молодших 18 років, інших категорій працівників, передбачених законодавством.

Неповний робочий час має певні особливості. При неповному робочому часі працівникові зменшується норма робочого часу. Як правило, неповний робочий час встановлюється як при прийнятті на роботу, так і згодом, за угодою сторін.

Встановлюється на прохання вагітної жінки, жінки яка має дитину-інваліда, або дитину віком до 14 років, або здійснює нагляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку.

Оплата праці на умовах неповного робочого часу проводиться пропорційно відпрацьованому часові або залежно від виробітку.