2. Види матеріальної відповідальності

Обмежена матеріальна відповідальність – обов’язок працівника покрити заподіяну шкоду повністю, але не більше встановленої законом межі – його місячного середнього заробітку. Цей вид матеріальної відповідальності застосовується за відсутності повної та підвищеної відповідальності.

Суть обмеженої матеріальної відповідальності полягає в тому, що працівник несе відповідальність за шкоду, заподіяну його винними діями у повному обсязі заподіяння шкоди, але не більше середньомісячного заробітку, крім випадків, передбачених законодавством.

Види обмеженої матеріальної відповідальності:

1. працівники несуть обмежену матеріальну відповідальність за зіпсуття або знищення через недбалість різних матеріалів, напівфабрикатів та виробів продукції, в т. ч. і при їх виготовленні;

2. керівники, їх заступники, а також керівники структурних підрозділів несуть обмежену матеріальну відповідальність у тих випадках, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно:

- зайвими грошовими виплатами;

• неправильною поставкою обліку та зберігання матеріальних чи грошових цінностей;

• невжиттям з їх сторони необхідних заходів до запобігання простоям, а також випуску недоброякісної продукції, розкраданню та знищенню і зіпсуттю матеріальних чи грошових цінностей.

Повна матеріальна відповідальність – обов’язок працівника покрити заподіяну шкоду в межах повного розміру, але з урахуванням прямої дійсної шкоди. На відміну від обмеженої, повна матеріальна відповідальність настає лише у безпосередньо визначених законом випадках.

Випадки повної матеріальної відповідальності:

1. повна матеріальна відповідальність настає, коли між працівником і власником був кладений договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності;

2. повну матеріальну відповідальність несуть працівники, які отримали майно або інші цінності чи інші кошти по разових документах, накладні, довіреність, якщо є письмові докази, що підтверджують факт отримання працівником майна під звіт;

3. відшкодування шкоди, заподіяної діями працівників, що мають ознаки діянь, які переслідуються у кримінальному порядку;

4. настає повна матеріальна відповідальність у тому випадку, коли вона була завдана працівником у нетверезому стані;

5. коли шкода завдана недостачею, умисним знищенням, зіпсуттям матеріалів, виробів (продукції), напівфабрикатів, інструментів та одягу, які були видані працівникові для власного користування;

6. повна матеріальна відповідальність передбачається за шкоду, заподіяну працівниками підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов’язків;

7. повна матеріальна відповідальність передбачається за шкоду, заподіяну працівниками не при виконанні ним службових обов’язків;

8. повну матеріальну відповідальність несуть службові особи, які винні: у незаконному звільненні; переведенні на нижче оплачувану роботу; безпідставною відмовою у прийнятті на роботу і, як результат цього, вимушений прогул працівника;

9. коли керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

Колективна (бригадна) відповідальність – типовий договір про бригадну відповідальність укладається між групою працівників, які зобов’язуються зберігати ввірене їм майно в процесі виконання трудових обов’язків, а власник зобов’язується забезпечити всі умови для належного зберігання переданого майна, а також роботи своєчасно списання майна, яке швидко псується. Невиконання договору про повну матеріальну відповідальність породжує підставу з урахуванням вини кожної сторони покласти відповідальність як на власника майна, так і на працівника або на групу працівників.

При бригадній відповідальності члени бригади несуть відповідальність в межах її вини (дольова відповідальність) і лише за заподіяння шкоди злочинним діям настає солідарна відповідальність.

Підвищена матеріальна відповідальність передбачена Законом України «Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей» від 6 червня 1995 р.

Підвищена матеріальна відповідальність – це обов’язок працівників покрити заподіяну майну роботодавця шкоду у встановленому законом розмірі й у випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір.

До цінностей належать:

• дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння, ювелірні, побутові й промислові вироби та матеріали, виготовлені з використанням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, відходів та брухту, що містять дорогоцінні метали й дорогоцінне каміння;

• валютні цінності.

До суб’єктів підвищеної матеріальної відповідальності належать:

• працівники, які виконують операції, пов’язані із закупівлею, продажем, обміном, перевезенням, доставкою, зберіганням, сортуванням, пакуванням, обробкою або використанням у процесі виробництва дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, відходів та брухту, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, а також валютні операції, і які є винними у розкраданні, знищенні (псуванні), недостачі або наднормативних їх витрат (крім втрат у зв’язку з непередбаченими порушеннями технологічного процесу);

• особи, безпосередньо не пов’язані з виконанням операцій, зазначених вище, але визнані винними в розкраданні, знищенні (псуванні), недостачі або втраті дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, валютних цінностей.

До випадків, коли настає підвищена матеріальна відповідальність, належать:

• недбалості у роботі, порушення спеціальних правил, інструкцій;

• визнання винними в розкраданні, знищенні (псуванні), недостачі або втраті дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, валютних цінностей.

Розмір заподіяної шкоди залежить від виду майна та цінностей.