2. Режим та облік робочого часу. Надурочна робота

Режим робочого часу визначає:

- п’ятиденний і шестиденний робочий тиждень і тривалість щоденної роботи, кількість робочих днів на тиждень чи інший період;

- час початку і закінчення робочого дня;

- час і тривалість обідньої перерви, кількість змін упродовж облікового періоду, тривалість і правила чергування змін.

Режим робочого часу – розподіл робочого часу протягом конкретного календарного періоду. Режим праці включає певну тривалість робочого часу за відповідний період: робочий тиждень, робочий день, робочу зміну, надурочні роботи, чергування та облік робочого часу.

Робочий день – тривалість робочого часу для конкретного працівника (чи групи працівників) у годинах і хвилинах протягом доби.

Робочий тиждень – це тривалість робочого часу протягом календарного тижня. Для працівників встановлюється п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. На підприємствах, в установах, організаціях, де через характер виробництва та умови роботи п’ятиденний робочий тиждень недоцільний, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. П’яти- або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем спільно з профспілковим органом з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за погодженням з місцевою радою народних депутатів.

Робоча зміна – це тривалість робочого часу протягом доби відповідно до графіка чи розкладу роботи. Графіки змінності можуть бути дво- або тризмінними, а на безперервно діючих підприємствах – і чотиризмінними. Перехід з однієї зміни в іншу, як правило, має відбуватися через кожний робочий тиждень у години визначені графіками змінності.

Режим робочого часу встановлюється в локальних нормативних актах: колективному договорі, правилах внутрішнього трудового розпорядку, графіку змінності або в індивідуальному трудовому договорі. Графіки змінності затверджуються роботодавцем за погодженням з профспілковою організацією.

Згідно зі ст. 58 КЗпП при змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку. Перехід з однієї зміни в іншу, як правило, повинний відбуватись через кожний робочий тиждень у години, визначені графіками змінності.

Від змінної роботи слід відрізняти чергування.

Чергування – це перебування працівника на підприємстві за розпорядженням роботодавця до початку чи після закінчення робочого дня, у вихідні або святкові (неробочі) дні оперативного розв’язання невідкладних питань, які не входять в коло його трудових обов’язків за трудовим договором.

Не допускається залучати працівників до чергувань частіше одного разу на місяць.

Чергування у вихідні й святкові (неробочі) дні компенсуються наданням іншого часу відпочинку тієї тривалості, що й чергування, у найближчі 10 днів. До чергувань не залучаються особи, які не можуть бути залучені до надурочних робіт.

«Гнучкі графіки» роботи – форма організації робочого часу, за якої працівники зобов’язані бути на робочому місці у фіксований час, початок і закінчення роботи може змінюватись.

Максимальна тривалість робочого часу при гнучкому графіку не повинна бути більше 10 годин. Встановлюється за погодженням з профспілковим органом й урахуванням думки трудового колективу.

Елементами гнучкого режиму робочого часу є змінний (гнучкий) робочий час – початок і закінчення робочого дня, фіксований час – час обов’язкової присутності на роботі працівників, перерви для відпочинку й харчування; тривалість облікового періоду.

На роботу вахтовим методом можуть переводитись як підприємства загалом, так і їхні окремі підрозділи або створюватись комплексні бригади для виконання певного обсягу робіт.

Вахтовий метод – це особлива форма організації робіт, що ґрунтуються на використанні трудових ресурсів поза місцем їх постійного проживання за умов, коли щоденна доставка працівників до місця постійної роботи і назад до місця постійного проживання неможлива.

Тривалість вахти не може перевищувати 1 місяця, а в окремих випадках, з дозволу міністерства та відповідної профспілки – 2 місяців. Тривалість робочого дня не повинна перевищувати 10 годин.

Роботодавець зобов’язаний забезпечити працівників соціально-побутовими умовами: проживанням, транспортом, спецодягом, щоденним гарячим харчуванням, медичним обслуговуванням.

Ненормований робочий день – це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу.

Як компенсація надається додаткова відпустка до 7 календарних днів. Роботодавець не має права систематично залучати працівників до роботи понад встановлену тривалість робочого часу.

Ненормований робочий день може застосовуватись:

- для осіб, праця яких не піддається точному облікові у часі;

- для осіб, робочий час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості (сільське господарство);

- для осіб, які розподіляють час для роботи на свій розсуд.

Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня.

Як правило, надурочні роботи не допускаються.

Робота в надурочний час оплачується у подвійному розмірі годинної ставки. Надурочні роботи не повинні перевищувати 4 години протягом двох днів підряд і 120 годин на рік.

Проведення надурочних робіт допускається:

1. для відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії;

2. для заміни тимчасово відсутнього працівника, робота якого не допускає перерв;

3. для проведення громадсько необхідних робіт по водопостачанню, газопостачання, транспорту, каналізації, зв’язку – для усунення тих обставин, які порушують їх правильне функціонування;

4. при необхідності закінчення роботи, перерва якої може призвести до псування майна;

5. для проведення вантажно-розвантажувальних робіт, коли робота не допускає простою рухомого складу.

Забороняється залучити до надурочних робіт вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років; осіб молодших 18 років; працівників, які навчаються без відриву від виробництва, в дні занять (у загальноосвітніх школах, у професійно-технічних училищах). До надурочних робіт можуть залучатись тільки за їх згодою: жінки, які мають дітей віком до 14 років або дитину-інваліда; інваліди, якщо робота не суперечить медичним рекомендаціям.

Облік робочого часу – це фіксація відомостей про з’явлення працівників на роботу і виконання ними встановленої тривалості робочого часу. Облік робочого часу повинен здійснювати власник підприємства.

Існують такі види обліку робочого часу: поденний і підсумований.

Поденним є облік, коли встановлена законом норма робочого дня є обов’язковою для кожного дня роботи.

Поденний облік робочого часу може бути організований за картковою системою; за жетонною системою; за пропускною системою; комбінованими системами обліку.

Підсумований облік робочого часу може бути місячним, квартальним, річним. Згідно зі ст. 61 КЗпП допускається на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також на окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути дотримана встановлена для певної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу. Тривалість робочого часу впродовж облікового періоду не повинна перевищувати нормальної кількості робочих годин. Переважно застосовується помісячний облік робочого часу.