Розвиток дотику і дрібної моторики

Для дітей з глибокими порушеннями зору дотик та тактильна чутливість рук є основним способом сприймання оточуючого світу. Через відсутність або різке зниження зору діти не можуть спонтанно за наслідуванням опанувати різні предметно-практичні дії, як це відбувається у дітей з нормальним зором. Внаслідок малої рухової активності м'язи рук дітей з вадами зору (особливо у тотально сліпих) виявляються слабкими або навпаки перенапруженими. Усе це стримує розвиток тактильної чутливості і моторики рук і негативно позначається на формуванні предметно-практичної діяльності дітей.

Метою корекційних занять з розвитку дрібної моторики є формування у дітей з порушенням зору умінь і навичок дотикового сприймання предметів і явищ навколишнього світу, а також навчання їх прийомам виконання предметно-практичних дій за допомогою збережених аналізаторів. Опанування прийомами дотикового сприймання об'єктів і уміння виконувати практичні дії за допомогою тактильно-рухового аналізатора дають незрячим дітям можливість найточніше уявляти предмети і простір, що дозволяє їм бути активнішими, допитливішими в процесі гри і навчання.

Розвитком дотику і дрібної моторики слід займатися не лише на спеціальних заняттях, але і на загальноосвітніх заняттях. Заняття проводяться тифлопедагогом та вихователем у другу половину дня індивідуально, з підгрупою або групою за наступними підрозділами програми: «Пальчикова гімнастика та масаж рук», «Розвиток дотику, тактильних уявлень», «Розвиток моторної координації рухів рук», «Розвиток практичних дій з предметами», «Розвиток графо моторних рухів».

Діти з порушеннями зору в практичній діяльності часто спираються тільки залишковий зір, який дає їм обмежену, а іноді й спотворену інформацію; діти з дуже низькою гостротою зору – в основному на дотик, абсолютно не використовуючи при цьому наявний залишковий зір. У обох випадках страждають процеси пізнання, орієнтування в просторі і навички предметно-практичної діяльності.

Вказані відхилення у дітей з порушенням зору можуть бути скориговані в процесі формування у них навичок бісенсорного або полісенсорного сприймання, тобто раціональної взаємодії дотику, слуху, залишкового зору і інших аналізаторів. При проведенні корекційних занять необхідно здійснювати диференційований підхід до дітей залежно від ступеня ураження зору і рівня розвитку дотику. Навички бісенсорного і полісенсорного сприймання дозволяють дітям з порушенням зору ефективніше пізнавати навколишній світ і вивчати матеріал конкретних навчальних предметів (рідної мови, математики, образотворчого мистецтва, фізичного виховання та ін.).

Дотик стає ефективним засобом пізнання навколишнього світу в процесі вправ в різних видах предметно-практичної діяльності, завдяки якому виробляється диференціювання сприймання. Зміст програми включає перелік таких предметно-практичних дій.

Перераховані в програмі види діяльності є основою при плануванні змісту корекційних занять з розвитку дотику і дрібної моторики рук. Тифлопедагог на власний розсуд може деякі теми виключити, замінити або доповнити перераховані види діяльності іншими залежно від свого педагогічного досвіду і рівня розвитку у дитини дотику і дрібної моторики.

При цьому слід пам'ятати про те, що для формування навичок дотикового сприймання у дітей з порушенням зору можуть бути використані різні педагогічні прийоми.

Поруч з розвитком безпосереднього дотику на корекційних заняттях учнів необхідно познайомити з деякими прийомами опосередкованого, тобто інструментального, дотику (наприклад, обстеження і впізнавання предметів за допомогою палички, грифеля).

Кожне корекційне заняття повинне складатися як мінімум з двох частин:

1. Вправи для рук (самомассаж, пальчикові ігри) потрібні для того, щоб зняти напруженість м'язів кистей і пальців рук, а також розвинути їх рухливість і гнучкість.

2. Ознайомлення дітей з прийомами виконання різних видів предметно-практичної діяльності, що розвивають тактильну чутливість і дрібну моторику (дотикове або дотиково-зорове, дотиково-слухове обстеження предметів, ліплення, конструювання, аплікаційне ліплення та ін.).

У міру розвитку у дітей навичок дотикового сприймання і дій з предметами тифлопедагог на одному занятті може об'єднувати різні види діяльності, виходячи з пізнавальних можливостей дітей і ступеня оволодіння ними матеріалом програми.

Педагог сам може дозувати час на вивчення даного розділу і підрозділів програми залежно від успішності опанування дітьми навичками дотикового сприймання або прийомами конкретної предметно-практичної діяльності.