32.Порядок визначення Free Cash Flow, та напрями його використання.

Якщо операційний Cash-flow скоригувати на позитивний (негативний) Cash-flow від інвестиційної діяльності, то ми отримаємо так званий Free (незалежний) Cash-flow, який характеризує здатність підприємства забезпечити операційну діяльність та планові інвестиції за рахунок внутрішніх фінансових джерел (незалежно від зовнішнього фінансування). Від’ємне значення Free Cash-flow, показує, що для здійснення запланованих видатків підприємство має потребу у зовнішньому фінансуванні, яка утворилася в результаті дефіциту внутрішніх джерел фінансування. Позитивне значення Free Cash-flow свідчить про наявність надлишку коштів, які можуть бути використані для таких цілей: виплата дивідендів; погашення банківських позик; викуп власних корпоративних прав.

Розрахунок Free Cash-flow має значення як при ex-post аналізі , оскільки дає змогу зробити висновок користувачам звітності про потенціал внутрішнього фінансування в попередніх періодах, так і під час ex-ante аналізі , оскільки є базовою величиною для прогнозування вхідних та вихідних грошових потоків, пов’язаних із фінансовою діяльністю. Теперішня вартість очікуваного майбутнього Free Cash-flow може використовуватися як критерій оцінки вартості підприємства в рамках концепції максимізації доходів власників. У рамках фінансового контролінгу показник Free Cash-flow використовується також як індикатор раннього попередження на можливі проблеми у сфері управління дебіторською заборгованістю та запасами, збутовій сфері тощо.

Прямий метод розрахунку використовується, як правило, під час внутрішнього аналізу в рамках фінансового контролінгу для оцінки впливу руху грошових коштів на нинішню та потенційну ліквідність підприємства. За зовнішнього аналізу визначити чистий рух грошових коштів прямим методом неможливо через брак необхідної інформації, зокрема щодо грошових видатків підприємства на придбання сировини, матеріалів, на утримання персоналу тощо. Саме тому, оцінюючи кредитоспроможність чи інвестиційну привабливість підприємства, застосовують непрямий метод розрахунку Cash-flow, за якого використовується інформація, що міститься в офіційній звітності.

33. Особливості оподаткування дивідендів (характеристика за всіма видами податків).

Оподаткування дивідендів в Україні здійснюється відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства». Об’єкт оподаткування — сума нарахованих грошових дивідендів незалежно від того, була прибутковою діяльність підприємства у звітному періоді чи ні. При виплаті грошових дивідендів на користь нерезидента на суму нарахованих його грошових дивідендів при їх фактичній виплаті нараховується податок на репатріацію.Ставка оподаткування. Підприємство — емітент корпоративних прав нараховує податок на суму грошових дивідендів у розмірі 25 % від суми таких дивідендів. Виплати грошових дивідендів на користь фізичних осіб (у тому числі нерезидентів) за акціями (інших корпоративних правах), які мають статус привілейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів чи дивідендів, які є більшими за величину грошових дивідендів на будь-яку іншу акцію (корпоративне право) такого суб’єкта господарювання, з метою оподаткування прирівнюються до виплати заробітної плати із відповідним оподаткуванням та включенням суми виплат до складу валових витрат платника податку. При цьому авансовий платіж на такі дивіденди не нараховується. При виплаті грошових дивідендів на користь нерезидента підприємство нараховує та утримує податок на репатріацію у розмірі 15 %.

Джерело сплати податку —чистий прибуток підприємства, що залишається після виплати дивідендів (для простих акцій, інших корпоративних прав) або валові витрати (для привілейованих акцій, інших корпоративних прав). Податок на репатріацію нараховується та сплачується за рахунок грошових дивідендів.

Строки сплати —податок перераховується до бюджету одночасно або до фактичної виплати грошових дивідендів.

Форма сплати —фактично сплачений до бюджету податок на дивіденди враховується як авансовий платіж з податку на прибуток суб’єкта господарювання, що нарахував та сплатив такий податок. Якщо підприємство є платником єдиного податку, то податок на дивіденди нараховується та сплачується до бюджету на загальних підставах, однак таке підприємство не може скористатися можливістю зарахування фактично внесеної суми як авансового платежу. Нарахований та сплачений податок на репатріацію не враховується як авансовий платіж.

Платник податку на дивіденди —підприємство-емітент, що нараховує та виплачує дивіденди, незалежно від того, є підприємство платником податку на прибуток чи не є таким.

Пільги. Авансовий платіж не справляється при виплаті дивідендів корпоративними правами даного підприємства, якщо така виплата не призводить до зміни структури власності підприємства (відносні частки участі акціонерів у статутному капіталі підприємства не змінюються), а також при виплаті на користь інститутів спільного інвестування (ІСІ). Суб’єкти господарювання (окрім постійних представництв нерезидентів) не включають до складу валових доходів суми отриманих грошових дивідендів від підприємств-резидентів.

На нерезидентів не поширюються положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо оподаткування дивідендів. Ставку податку на доходи нерезидентів, отримані у вигляді дивідендів, установлено в розмірі 15 %. Такий порядок поширюється на юридичних осіб і суб’єктів господарської діяльності, що не мають статусу юридичної особи з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави.

Загальними принципами міжнародного права та внутрішнім законодавством України передбачено, що у разі, коли нормами міжнародних договорів установлено інші правила, ніж ті, що містяться в національному законодавстві, застосовуються правила міжнародних договорів.