80 Оподаткування зовнішньоторговельних операцій та їх митне оформлення.

Важливим напрямком фінансової роботи на підприємстві є оптимізація оподаткування зовнішньоторговельних операцій.

Переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню. Суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності при необхідності здійснювати митне оформлення будь-яких вантажів до моменту здійснення такого оформлення повинен звернутись до митного органу (вантажного відділу або митного поста) за місцем своєї державної реєстрації і стати на облік.

Митне оформлення здійснюється після декларування товарів та майна та їх пред'явлення декларантом або транспортною організацією до митного оформлення. Декларування товарів підприємствами здійснюється самостійно або на договірній основі через організації, визнані митницями як декларанти.

Випуск товарів та майна здійснюється митними органами після сплати сум всіх належних податків та митних платежів. До таких податків та платежів відносяться:

• плата за проведення митних процедур (за митне оформлення товарів, які переміщуються через митний кордон України, а також за перебування їх під митним контролем);

• мито (у відповідності із Єдиним митним тарифом України);

• акцизний збір (у випадках, передбачених чинним законодавством);

• податок на додану вартість (у випадках, передбачених чинним зако-нодавством).

Основою нарахування податків та платежів, які сплачується в процесі митного оформлення вантажів є:

• при нарахуванні митних зборів - загальна митна вартість товару;

• при нарахуванні мита - митна вартість товару чи кількість товару (в залежності від виду основи для нарахування мита);

• при нарахуванні акцизного збору - митна вартість товару з урахуванням сум митних зборів та мита або кількість товару (в залежності від методу нарахування акцизного збору);

• при нарахуванні податку на додану вартість - митна вартість товару з урахуванням сум митних зборів, мита та акцизного збору.

Нарахування митних зборів, мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України. При визначенні митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури:

-на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України;

-комісійні та брокерські; тощо.

81 Форфейтинг як спосіб фінансування зовнішньоекономічних операцій, та його порівняння з «експортним факторингом».

Форфейтинг - купівля у експортера експортних вимог форфейтером (комерційним банком чи спеціалізованою компанією) з виключенням права регресу (зворотної вимоги). Експортеру виплачується залишкова сума експортної вимоги за мінусом суми дисконту.

Форфейтинг має багато спільного з «експортним факторингом». Однак факторинг вважається короткостроковим інструментом фінансування, а строк форфетування становить здебільшого від 180 днів до 5 років, тобто форфейтинг можна трактувати як середньо- та довгостроковий спосіб кредитування зовнішньоекономічних операцій .

На практиці форфейтинг як вид кредитування зовнішньо-економічних операцій може здійснюватися у формі викупу в експортера векселів та інших боргових вимог, акцептованих імпортером. Форфейтинг, як правило, здійснюється за участю банківської установи і розглядається як одна з форм трансформації комерційного кредиту в банківський. Схема здійснення операції форфейтингу може мати такий вигляд:

1. Укладення зовнішньоекономічного контракту, яким перед-бачено надання комерційного кредиту.

2. Поставка товарів.

3. В експортера виникає дебіторська заборгованість за експор-тним контрактом, яка може бути забезпечена авальованим вексе-лем, банківською гарантією тощо.

4. Укладання договору форфейтингу, яким передбачено продаж (уступку) вимог форфейтеру.

5. Імпортер (боржник) і гарант підтверджують свою згоду сплатити борг на користь форфейтера.

6. Переоформлення дебіторської заборгованості на користь форфейтера з одночасною виплатою суми боргу (за мінусом суми дисконту) на користь експортера.

7. З настанням строків розрахунків імпортер сплачує суму бо-ргу на користь форфейтера.

Продавцем вимог при форфейтингу може бути підприємство, яке виконало зобов’язання за контрактом і прагне рефінансувати дебіторську заборгованість. Предметом форфейтингу є здебільшого «першокласні» (забезпечені) вимоги, боржниками за якими є імпортери, що знаходяться в країнах з високим кредитним рейтингом. Як забезпечення виконання зазначених вимог можуть використовуватися банківські чи державні гарантії.

До основних переваг форфейтингу для експортера можна від-нести такі:

• зменшення кредитного ризику;

• мінімізація валютних ризиків;

• мінімізація ризику зміни процентних ставок;

• поліпшення ліквідності (платоспроможності).

На відміну від операції факторингу, вартість якої визначається за методикою контокорентного кредитування, вартість форфейтування включає комісійну винагороду та дисконт. Причому метод дисконтування застосовується не лише щодо вимог, оформлених векселем, а й стосовно інших боргів. Ставка дисконтування залежить від багатьох факторів: кредитоспроможності боржника, наявного кредитного забезпечення, строків погашення боргових зобов’язань, попиту та пропозиції на ринку форфейтингових послуг, середніх ставок на кредитному ринку.

Для визначення доцільності форфейтингу слід порівняти його вартість з вартістю альтернативних інструментів фінансування. При цьому здебільшого використовують метод ефективної ставки процента. За грамотної організації фінансової роботи на підприємстві фінансисти завчасно прогнозують можливість розрахунків за допомогою форфейтингу, оцінюють вартість певних послуг і включають відповідні затрати в ціну експортованих товарів.