40. Система фінансових показників, що характеризують ефективність дивідендної політики підприємств.

Оцінка ефективності дивідендної політики такого підприємства. Слід відмітити, що поняття ефективності дивідендної політики для різних категорій учасників (stakeholders) корпоративних відносин буде мати різна функціональне навантаження. Так, для власників корпоративних прав ефективною дивідендною політикою буде, очевидно, та політика, яка призводить до максимізації достатку акціонерів (shareholder value maximization). У свою чергу, для менеджерів підприємства оптимізації дивідендної політики зводиться, перш за все, до максимізації корпоративного достатку. Свої власні інтереси при формуванні та реалізації дивідендної політики суб’єкта господарювання мають і інші учасники, у тому числі, кредитори, працівники, контрагенти та держава (і як власник, і як представник суспільства).

У будь–якому випадку для вирішення питання про ефективність чи неефективність дивідендної політики суб’єкта господарювання прийнято використовувати певну сукупність кількісних показників. Так, у науково–практичній літературі з корпоративних фінансів найчастіше зустрічаються наступні кількісні показники оцінки дивідендної політики підприємства.

1. Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію (earning per share — EPS) — розраховується діленням суми чистого прибутку (після виплати дивідендів по привілейованих акціях) на кількість простих акцій, яка перебуває в обігу.

2. Дивіденди на одну просту акцію (dividend per share — DPS) — розраховується діленням суми оголошених грошових дивідендів на кількість простих акцій, яка перебуває в обігу.

3. Дивідендна доходність (рентабельність) простої акції (dividend yield — DY) — відношення абсолютної величини нарахованих грошових дивідендів за звітний період до ринкової вартості корпоративних прав на початок звітного періоду.

4. Доходність (рентабельність) простої акції (returns on share — ROS) — відношення суми абсолютної величини нарахованих грошових дивідендів за звітний період та капітального доходу за той же період до ринкової вартості корпоративних прав на початок звітного періоду.

5. Коефіцієнт дивідендних виплат (dividend payout ratio — DPR) — відношення маси дивіденду до суми чистого прибутку підприємства або відношення дивіденду на одну просту акцію до чистого прибутку на одну акцію.

6. Відношення ринкового курсу до чистого прибутку на одну акцію (price earnings ratio — PER).

41. Інтегральні методи оцінки кредитоспроможності підприємств.

Кредитоспроможність — наявність у потенційного позичальника передумов для отримання кредиту і здатність повернути його.

Якісні критерії кредитоспроможності. Вважається, що якісні чинники досить важко оцінити і систематизувати: на це слід витратити більше часу і затрат, ніж на оцінку фінансового стану. Зазначені чинники досліджуються за двома напрямами: якість менеджменту та ситуація на ринку факторів виробництва і збуту продукції (товарів).

При оцінці рівня менеджменту увага концентрується на персональних і фахових якостях керівництва, а також на організації управління підприємством. Відповідні висновки робляться на основі вивчення інформації, яка характеризує:

• наявність і реальність довгострокової стратегії розвитку підприємства;

• уміння керівника чітко формулювати стратегічні цілі та концепцію розвитку підприємства;

• наявність та функціональну спроможність системи контролінгу;

• освіту, досвід та імідж керівництва;

• дотримання ділової етики, договірну та платіжну дисципліну підприємства;

• вміння менеджменту вчасно оцінювати підприємницькі ризики та вживати заходів щодо їх нейтралізації;

• внутрішній клімат, який склався на підприємстві, та виробничу дисципліну;

• рівень розмежування функціональних обов’язків працівників, наявність посадових інструкцій;

• плинність кадрів на ключових посадах.

Банківська практика свідчить, що в результаті суб’єктивних оцінок якість менеджменту систематично завищується.

Оцінюючи ситуацію підприємства на ринку факторів виробництва та збуту продукції, використовують результати галузевого аналізу, співбесіди з клієнтами позичальника, а також повідомлення засобів масової інформації. Основна увага при цьому концентрується на з’ясуванні таких питань:

• рівень відповідності якості товарів їх цінам і вимогам ринку;

• конкурентоспроможність продукції (на внутрішньому та зовнішньому ринках), конкурентні переваги;

• якість маркетингової політики та концепції збуту продукції;

• величина ринкового сегмента, який належить підприємству;

• управління товарним асортиментом (розробка нових видів продукції);

• основні споживачі готової продукції та їх частка в загальному обсязі реалізації;

• наявність замовлення на реалізацію продукції (робіт, послуг);

• залежність виробничо-господарської діяльності підприємства від постачальників сировини і матеріалів;

• рівень зносу основних засобів і необхідність їх оновлення;

• наявність ефективної системи логістики на підприємстві.

Глибина оцінки якісних критеріїв кредитоспроможності значною мірою залежить від строку, на який видається кредит.

Кількісні критерії кредитоспроможності. Розглянемо найтиповіший підхід до оцінки фінансового стану підприємств, який застосовується провідними європейськими банками. В основі цього підходу лежить розрахунок таких основних блоків показників:

• ліквідності та платоспроможності;

• які характеризують структуру капіталу та майна підприємства;

• прибутковості та самофінансування (поточні та прогнозні);

• оборотності.