85. Традиційне бюджетування як інструмент фінансового контролінгу: сутність, функції та недоліки

В основі традиційного бюджетування лежать показники діяльності, зокрема показники потреби в капіталі та рівня витрат поперед­ніх періодів. При цьому застосовується методологія екстраполяції. Цей спосіб, як правило, використовується за відносно стабільних тенденцій у сфері виробництва та реалізації продукції (асортимент та обсяги виробництва в плановому періоді суттєво не відрізняються від попередніх періодів або ж зміни відбуваються згідно з чітко вираженою тенденцією). У даному разі недоцільно наново здійснювати розрахунок усіх позицій затрат. Це можна зробити на основі коригування показників попередніх періодів на відповідні прогнозні величини.

Таким чином, основна відмінність ZBB від традиційного планування полягає в тому, що останнє значною мірою зорієнтоване на показники діяльності, зокрема показники рівня витрат поперед­ніх періодів (які можуть бути невиправдано завищеними). Головною метою ZBB є визначення оптимального рівня витрат підприємства та пріоритетних напрямів використання обмежених фінансових ресурсів. У рамках ZBB аналізуються всі статті затрат і по кожній із них визначаються можливості економії. Враховуючи те, що ZBB є більш трудомістким, а отже, витратнішим методом, його слід використовувати лише за неможливості застосування традиційного бюджетування (наприклад, заснування нового підприємства) чи у разі, якщо воно є недостатньо об’єк­тивним (наприклад, суттєво завищена потреба в капіталі).

Хар-ки Б-ння

• короткостроковість (до одного року);

• високий рівень конкретизації;

• внутрішню спрямованість;

• тісну інтеграцію з контролем та аналізом відхилень.

Фі-ї Б-ння.

• функція регулювання фінансових компетенцій (визначення потреби у фінансових ресурсах, необхідних для досягнення по­ставлених цілей окремими підрозділами підприємства);

• функція прогнозування (в бюджетах знаходять свій фінансо­вий вираз майбутні операції підприємства);

• функція координації (наявні та мобілізовані фінансові ре­сурси повинні спрямовуватися на досягнення цілей, визначених у стратегії розвитку підприємства);

• функція мотивації (виконання бюджетних показників є кри­терієм ефективності діяльності окремих осіб, структурних під­розділів тощо).

Для складання Б кожному відповідальному підроз­ділу чи працівникові доводяться спеціальні табличні форми, в яких у розрізі окремих періодів і позицій зазначається характер показників чи іншої інф-ції, яку слід представити. Заповнені форми направляються у відділ контролінгу, який їх обробляє та систематизує.

Зміст окремих форм та їх вигляд визначаються службами контролінгу залежно від їх інформаційних потреб і структури носіїв інформації на кожному конкретному підприємст­ві.

Принципи Б-ння

• принцип повноти • принцип координації • принцип централізації • принцип спеціалізації • принцип періодичності • принцип прозорості » принцип точності • принцип декомпозиції

86. Правила фінансування підприємств в системі прийняття фінансових рішень.

Наслідком незадовільної роботи по управлінню фінансами, відсутності бюджетування на більшості вітчизняних підприємств є невиконання елементарних вимог щодо формування окремих позицій активів і пасивів, організації руху грошових коштів. Хоча з формального погляду звітність більшості вітчизняних підприємств складається правильно (відповідно до методичних і нормативних вимог), її параметри залишаються незадовільними. З метою дотримання фінансової рівноваги на підприємстві, забезпечення стабільної платоспроможності та ліквідності під час прийняття рішень стосовно джерел покриття потреби в капіталі, складання фінансових бюджетів слід дотримуватися правил фінансування, до яких належать:

1) золоте правило фінансування – це необхідность узгодження строків, на які мобілізуються фінансові ресурси, зі строками, на які вони вкладаються в реальні чи фінансові інвестиції. За цим правилом фінансовий капітал повинен бути мобілізований на строк, не менший від того, на який даний капітал заморожується в необоротних та оборотних активах підприємства.

2) золоте правило балансу - вимагає дотримання певних співвідношень між окремими статтями пасивів та активів з метою досягнення паралельності строків мобілізації і використання фінансових ресурсів. Для цього при складанні бюджетів рекомендується керуватися такими двома умовами:

а) потребу в капіталі для фінансування необоротних активів слід покривати за рахунок власного капіталу і довгострокових позичок:

;

б) довгострокові капіталовкладення повинні фінансуватися за рахунок коштів, мобілізованих на довгостроковий період, тобто довгострокові пасиви повинні використовуватися не тільки для фінансування необоротних активів, а й для довгострокових оборотних активів (наприклад, оборотні засоби, авансовані в стратегічні запаси сировини, неліквідні товари тощо):

.