56. Вороже та дружнє поглинання: порівняльна характеристика та особливості фінансування

Особливими варіантами забезпечення укрупнення суб’єкта господарювання являються дружні та ворожі поглинання (friendly and hostile takeovers), які мають багато спільного із приєднанням, однак суттєво відрізняються організаційною моделлю реалізації таких господарських операцій.

Дружні поглинання передбачають реалізацію відкритої тендерної пропозиції менеджменту підприємства – цілі.

Ворожі поглинання передбачають реалізацію відкритої тендерної пропозиції безпосередньо власникам (акціонерам) підприємства – цілі.

Дружні поглинання здійснюються на договірній основі та питання щодо яких вирішується на паритетних засадах.

Ворожі поглинання характеризуються властивим використанням примусу, неринкових засобів впливу тощо.

Дружні поглинання – коли дві чи більше підприємницьких структур домовляються про співіснування, злиття виробництв і управлінських структур, перерозподіл власності між власниками суб’єктів – учасників даного виду реорганізації на договірних засадах. В акціонерних товариствах відбувається нова емісія і старі акції обмінюються на нові. Реорганізуються й оптимізуються виробнича і управлінська система, можлива зміна структури у бік її удосконалення чи спрощення. Ключову роль у цьому процесі відіграють переговори між керівництвом компанії-цілі та компанії, поглинання якої відбуваються. У будь-якому випадку, новостворений після приєднання компанії, її відділення, філії, отримання контрольного чи пакету акцій/часток суб’єкт не є результатом недружніх дій.

Ворожі поглинання, як правило, переслідують аналогічну мету: отримати перспективний бізнес у своїй чи спорідненій галузі, ліквідувати чи здобути контроль над конкурентом, отримати високі дивіденди чи інші прибутки. Кінцевим результатом поглинання може бути як зміна керівництва компанією, так і ліквідація самої компанії чи її реорганізація.

На відміну від дружнього поглинання, старі компанії-цілі поглинання категорично проти відчуження компанії-цілі, втрати нею ринків, зменшення контролю над компанією тощо, на умовах, поставлених перед ними поглиначем.

Отримання контролю над підприємством – ціллю шляхом тендерної пропозиції передбачає здійснення суттєвих фінансових витрат на придбання контрольного пакету корпоративних прав. Такі витрати обчислюються, у середньому, сотнями мільйонів доларів США (а окремі угоди і мільярдами доларів США). У зв’язку з чим, фінансування таких операцій реалізується, переважно, за рахунок емісії боргових цінних паперів — розміщення високодохідних корпоративних облігацій. За таким умов, операцію з поглинання у фінансовій літературі часто називають викуп борговим фінансуванням (LBO — Leveraged Buyout), якщо ж більше половини тендерної пропозиції приходиться на менеджерів підприємства — цілі, то операцію прийнято називати управлінським викупом борговим фінансуванням (MBO —Managerial Buyout).

57. Фінансово-правове регулювання реорганізації підприємств

Реорганізація — це повна або часткова заміна власників корпоративних прав підприємства, зміна організаційно-правової форми організації бізнесу, ліквідація окремих структурних підрозділів або створення на базі одного підприємства кількох, наслідком чого є передача або прийняття його майна, коштів, прав та обов’язків правонаступником. У процесі реорганізації може бути задіяний один або кілька суб’єктів господарювання.

Специфіка формулювання та проведення реорганізаційних процедур на підприємстві безпосередньо залежить від положень реорганізаційної процедури, затвердженої кваліфікованою більшістю голосів власників корпоративних прав із правом голосу (у випадку участі в реорганізації двох або більше суб’єктів господарювання, реорганізаційна угода погоджується власниками кожної із сторін такої угоди). Загалом, реорганізаційна угода визначає ключові питання проведення реорганізації та регламентує їх вирішення при реалізації такої угоди.

До типових проблемних питань проведення реорганізації, які врегульовуються реорганізаційною угодою, прийнято відносити наступні елементи:

• призначення поточного керівництва щодо виконання умов реорганізаційної угоди та визначення їх повноважень;

• визначення порядку та процедури прийому–передачі активів та зобов’язань учасників реорганізаційної угоди, у тому числі, порядок розподілу майнового інтересу (наприклад, пропорції обміну корпоративних прав);

• визначення строків реалізації окремих положень реорганізаційної угоди (наприклад, прийом–передача активів та зобов’язань, реєстрації змін до статуту, перереєстрація суб’єктів господарювання та інші операції, передбачені реорганізаційною угодою);

• визначення особливостей передачі прав та обов’язків зо правонаступництву від правопопередника до правонаступника.

При цьому, слід зважати на об’єктивні ринкові обмеження та нормативно–правове регулювання здійснення окремих господарських операцій, пов’язаних із виконанням реорганізаційної угоди. Так, типовими напрямками нормативно–правового регулювання реорганізаційних процедур вважаються;

• законодавство про створення та ліквідацію суб’єктів господарювання;

• порядок захисту інтересів принципалів суб’єкта господарювання, наприклад, кредитів, працівників, акціонерів (преш за все, акціонерної меншості);

• законодавство про обіг цінних паперів:

• антимонопольне законодавство.

Одним із напрямків реорганізації суб’єктів господарювання є реорганізація, спрямована на укрупнення, яка здійснюється у формі злиття, приєднання та поглинання.

Проведення злиття підприємства визначається наступними характерними особливостями:

• операція здійснюється на добровільних засадах (за рішення власників підприємств – правопопередників);

• в операції приймає участь принаймні два підприємства із статусом юридичних осіб (правопопередники), які в результаті операції втрачають такий статус;

• за результатами операції створюється нова бізнес–одиниця, що проходить формальну легалізацію, — засновується та реєструється підприємство із статусом юридичної особи (правонаступник), яке є об’єктом спільного контролю з боку усіх власників підприємств – правопопередників;

• передача активів (зобов’язань) за умовами реорганізаційної угоди від підприємств – правопопередників до правонаступника не носить характеру оплатної угоди.

Фінансово–правові принципи при такій формі реорганізації суб’єктів господарювання як приєднання:

• операція здійснюється на добровільних началах (за рішення власників підприємств – правопопередників);

• в операції приймає участь принаймні два підприємства із статусом юридичних осіб (правопопередники), частина з яких в результаті операції втрачають такий статус;

• проведення операції не передбачає заснування та реєстрації нового підприємства із статусом юридичної особи;

• уся фінансово–господарська діяльність підприємств – правонаступників концентрується в рамках однієї бізнес–одиниці із статусом юридичної особи (правонаступника) із числа підприємств, що реорганізується;

• передача активів (зобов’язань) за умовами реорганізаційної угоди від підприємств – правопопередників до правонаступника носить частково оплатний характер;

• майновий інтерес (акції, корпоративні права) власників підприємств – правопопередників оплачується корпоративними правами підприємства – правонаступника та/або грошовими коштами (у пропорціях, що визначені у реорганізаційній угоді).

Так, за умови розукрупнення шляхом виділення підприємство, що реорганізується (материнське підприємство), зберігає статус юридичної особи і являється єдиним правонаступником підприємства, що було реорганізоване, по відношенню щодо права на назву, торгову марку, бренд тощо. Активи та зобов’язання право попередника розподіляються між правонаступником та іншою компанією. При цьому, корпоративні права підприємства (підприємств), що створюються в результаті розукрупнення, розподіляються серед власників (співвласниками) підприємства – правопопередника та/або третіх осіб відповідно до затверджених власниками умов реорганізаційної угоди.