47. Порівняльна характеристика кредитного забезпечення та його роль у зовнішньому фінансуванні підприємства.

Найпоширенішими формами кредитного заб-ня є: застава майна, гарантія третьої особи, стягнення пені і штрафів, переуступка вимог і рахунків позичальника третій особі, страхування відповідальності позичальника за непогашення, поліси страхування життя, ощадні внески, контракти на постачання сировини, урожай.

Залежно від матеріально речового змісту поділяються на: застава майна

1) товарно-матеріальні цінності. Застава товарів в обігу застосовується при кредитуванні торгівельних операцій. Предмет застави знаходиться не лише у володінні, а й у розпорядженні і користуванні позичальника. Така гарантія поширюється лише на реально існуючі запаси. Застава товарів у переробці застосовується при кредитуванні промислових під-в. Особливість: право позичальника використовувати заставну сировину і матеріали, що включаються до предмету застави, у вир-ві і замінювати їх на готову продукцію. Забезпечення товарними запасами: заставою виступають партії сировини, матеріалів, готової продукції. Перевага надається товарам, торгівля якими ведеться на біржі.

2) ЦП, включаючи векселі: акції, облігації, короткоср казначейські зобов’язання, векселі, депозитні сертифікати. Застава ЦП відбувається з передачею заставлених ЦП на зберігання банку одержувачем кредиту.

3) Застава депозитів, що знаходяться у тому ж банку;

4) іпотека – це застава землі, нерухомого майна, при якій земля або нерухоме майно залишається у заставодавця чи третьої особи. Забезпечення нерухомим майном як правило використовується при видачі великих довгострокових кредитів, так званих іпотечних позичок.

5) Забезпечення дорогоцінними метала лами – приймаються монети, злитки, вироди із золота, срібла, платини. Коштовне каміння. Цей спосіб застосовується рідко.

6) Застава майнових прав орендатора, автора за винагороду, замовника за договором підряду, комісіонера за договором комісії.

Гарантія третьої особи – зобов’язання третьої особи погасити борги позичальника у випадку його неплатоспроможності.

Переуступка 1) переуступка контрактів – практикується при кредитуванні будівельних орг-цій, що здійснюють регулярні поставки товарів за контрактами. Боржник переуступає контракти кредитую чому банку, внаслідок чого надходження від покупця по виплаті за контрактні роботи зараховується у погашення заборгованості за кредитом. 2) переуступка дебіторської заборгованості полягає в передачі банку рахунків, що вимагають сплати за поставлені товари.

48.Факторинг та облік векселя як особливі форми фінансуванні підприємства.

Досить часто підприємства вдаються до використання так званих субститутів кредиту. Одним з таких субститутів є факторинг, який можна трактувати як спосіб короткострокового фінансування діяльності підприємства. За визначенням, факторинг — це продаж дебіторської заборгованості на користь фінансового посередника (факторингової компанії чи банку). Зміст операції факторингу зводиться до переуступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору (фактору) з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору. На основі договору про проведення розрахункових операцій через факторинг банк, наприклад, може придбати у підприємства-продавця право вимоги за поставлені товари та надані послуги, строки сплати за які минули (прострочена дебіторська заборгованість) або по поточних розрахунках.

До найважливіших функцій факторингу належать:

• функція фінансування та кредитування: підприємства уступають право на одержання грошових засобів згідно з платіжними документами на поставлену продукцію в обмін на негайне одержання основної суми дебіторської заборгованості (за вирахуванням комісійної винагороди факторинговій фірмі);

• функція покриття ризику (Delkredere): ризик неповернення кредиторської заборгованості переходить до фактора;

• функція управління дебіторською заборгованістю: вся робота зі стягнення заборгованості переходить до компетенції фактора.

Розмір винагороди по факторингових операціях залежить від ризиковості операції, діючої процентної ставки та строків настання платежу. Перед укладанням угоди фактор перевіряє кредитоспроможність боржника. За відсутності прямих фінансових відносин між боржником та фактором оцінка кредитоспроможності здійснюється з використання непрямої інформації, а також інформації, наданої кредитними інститутами, які обслуговують боржника.

Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті мо­жуть регулювати свої господарські відносини та створювати пла­тіжні засоби у вигляді векселів — зобов'язань боржника спла­тити кредитору зазначену суму у визначений термін. За своєю суттю В. є абстрактним борговим зобов'язанням. Його абстрактність полягає в тім, що він не обумовлений поперед­нім виконанням будь-яких договірних зобов'язань. Один В. у проце­сі свого обігу здатний погасити цілу низку грошових зобов'язань. В. допомагає вирішити проблему нестачі обігових коштів і високої вартості кредитних ресурсів. В. різняться за емітентом, угодами, які вони обслуговують, суб'єктом, що здійснює оплату, наявністю застави, порядком опла­ти, можливістю передавання іншій особі, місцем платежу, формою пред'явлення та іншими ознаками..

Погашення комерційного кредиту, оформленого з допомогою В., може здійснюватися шляхом:

• сплати боржником за В.;

• передачі (індосаменту) В. іншій юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ);

• врахування В. — придбання векселя банком до на­стання строку платежу за ним у векселедержателя за грошові ко­шти з дисконтом (переоформлення комерційного кредиту на бан­ківський).

Для під-в які інтенсивно використовують В. найбільш еластичною формою кр-вання є кредитування з використанням В.. Кредит під облік В. (обліковий кр.) – це кор.строк. кредит, який банк надає пред’явнику В., обліковуючи їх до настання строку виконання зобов’язань за ними і сплачуючи пред’явнику номінальну вартість В. за мінусом дисконту. Переваги для під-ва – гарантія того, що кредити, які надає під-во можуть бути рефінансовані в банку за вигідною % ставкою; банки не вимагають додаткових гарантій у під-в; кредит поліпшує умови ліквідності під-ва..

Надання кредиту здійснюється на основі заяви під-ва на дисконтування В.. Погашення вексельного кредиту здійснюється в день сплати В. платником.

Усі операції з обліку В. здійсн. банком на підставі договору з під-вом, власником В.. Може надаватися: 1) акцептний кредит – позика, що передбачає акцептування банком інкасованої під-вом трати за умови, що під-во надає у розпорядження банку В. до строку його погашення. 2) Авальний кредит – позика, коли банк бере на себе відповідальність за зобов’язаннями під-ва у формі поручительства чи гарантії. Якщо платник векселя вносить протест у зв’язку з несплатою В., то банк погашає всю суму векселя за платника.

Погашення позики під В. робить той, хто користується кредитом, після чого банк повертає йому В. на суму погашеного боргу. Якщо від під-ва гроші не надходять, то на погашення позики обертаються суми, які надходять в оплату В..

49. Конвертовані облігації та варанти: порівняльна характеристика.

Конвертовані облігації — це іменні облігації, умовами випуску яких передбачена можливість їх обміну на звичайні акції підприємства. У разі конверсії відбувається трансформація позичкового капіталу у власний. Капіталодавці зі статусу кредиторів переходять у статус власників.

Ріш. про випуск О. цього типу прийм. в тако­му ж порядку, як і ріш. щодо випуску акцій. На відміну від інших видів О., курс емісії конвертованих О. не може бути меншим 100%.

Коеф-т конверсії— це співвіднош., з яким плануєть­ся конверсія. Оск. конверсія може проводитися через кілька років після емісії О., за цей період прибутковість емітента і ринк. курс акцій мож. значно змінитися, а тому мож. передбачатися доплати, які здійсн. при обміні. При цьому можуть встановлюватися такі варіанти доплат:

1. Фіксований розмір доплат: курс емісії акцій визначається розміром доплат і коефіцієнтом конверсії.

2. Зростаючі доплати: курс емісії акцій зростає з плином ча­су, що стимулює до провед. більш ранньої конверсії.

3. Спадаючий розмір доплат: курс емісії акцій з плином часу зменшується, що стимулює до провед. пізнішої конверсії.

4. Доплати, прив'язані до див-дів: розмір доплат збільш. або зменш. пропорційно до ставки нарахування див-дів за акціями п-ва.

5. Компенсації: у разі конверсії, окрім акцій, держатель О. отримує певну суму грош. компенсацій.

Варант — різновид опціона на купівлю (опціон call), який випускається емітентом разом із власними привілейованими акціями чи облігаціями та надає його власникові право на придбання простих акцій чи облігацій даного емітента протягом певного періоду на заздалегідь узгоджених умовах. Варанти, як правило, емітуються в пакеті з облігаціями.

Згідно з вітч. нормат. актами, В. мо­жуть випуск. лише ВАТ і тільки в документ. формі. Термін дії В. не пов. перевищувати 1 рік, а обсяг баз. активу емітента варантів — 50 % обсягу акцій даного емітента, випуск (випуски) яких було зареєстровано. Не дозвол. випуск В. для покрит­тя збитків від госп. д-сті емітента із зарахув. надходжень від продажу В. як результату поточної госп. д-сті

Умовами випуску В. не передбач. обмін ЦП, з якими вони випускаються на баз. актив. Тобто піс­ля реалізації опціонного права О. залишаються в обігу і за­свідчують зобов'язання емітента щодо їх погаш.

Найвідом. є дві форми варантів:

1) з правом придбання О.;

2) які випускаються разом з О. і дають право їх вла­сникам придбати прості акції емітента.

Отже, баз. активом м. бути О. або акції.

В. з правом придбання О. - засвідчує право на придб. в майбут­ньому однієї або кількох О. емітента на умовах, передба­чених їх випуском.

В. з правом придбання простих акцій засвідчує право придб. прості акції на умовах, передбач. випуском О., у пакеті з якими емітувались В.