- •Предмет, об’єкт та генезис юридичної психології.
- •Історія розвитку юридичної психології.
- •Завдання юридичної психології.
- •Система юридичної психології. Перспективи розвитку вітчизняної юридичної психології.
- •5. Загальна характеристика методів юридичної психології.
- •Методи вивчення особистості в юридичній діяльності.
- •Методи психологічного впливу на особистість.
- •Правові та етичні межі застосування психологічного впливу в правоохоронній та правозастосовній діяльності.
- •Зв’язок юридичної психології з іншими науками.
- •Структура та рівні дослідження психіки, система психічних пізнавальних процесів.
- •Відчуття: поняття та класифікація.
- •Властивості відчуттів.
- •Сприйняття: поняття, класифікація та властивості.
- •Закономірності сприйняття предметів.
- •Закономірності сприйняття простору.
- •Закономірності сприйняття часу.
- •Закономірності сприйняття руху
- •Увага: поняття, види, властивості та фактори, що визначають спрямованість уваги.
- •Уява: поняття та види. Роль реконструктивної уяви в слідчій та судовій практиці.
- •Пам'ять: поняття та види. Значення пам'яті в юрисдикційній діяльності.
- •Асоціації як метод запам’ятовування.
- •Процеси пам'яті.
- •Прийоми активізації пам'яті учасників судочинства.
- •Мислення: поняття та класифікація. Рефлексивні судження.
- •Інтуїція та її роль в юрисдикційній діяльності.
- •Емоції: поняття, класифікація, класи емоційних станів.
- •Почуття: поняття, класифікація, групи почуттів.
- •Стан тривоги (тривожності): поняття, види тривоги та значення в юрисдикційній діяльності.
- •Стан страху: суть, поведінкові та суб’єктивні ознаки переживання. Фобії.
- •Стан стресу: поняття, види, стадії (фази) стресу та його значення в юрисдикційній діяльності.
- •Фрустрація: поняття та значення в юрисдикційній діяльності.
- •Страждання: поняття, ознаки види та значення в юрисдикційній діяльності.
- •Афект: поняття, ознаки, види. Відмінність фізіологічного афекту від патологічного афекту.
- •Фізіологічний афект: суть, діагностичні ознаки, фази розвитку та значення в юрисдикційній діяльності.
- •Різновиди фізіологічного афекту: класичний, кумульований (накопичувальний), аномальний та вторинний (слідовий).
- •Поняття та функції волі, етапи вольового процесу. Вольові риси юриста.
- •Людина, особистість, індивід, індивідуальність.
- •Темперамент, його типи, властивості та значення в юрисдикційній діяльності.
- •Характер та його риси. Вивчення характеру учасників судочинства.
- •Акцентуації характеру: поняття, найпоширеніші акцентуйовані риси характеру.
- •Спрямованість у структурі особистості: поняття, елементи.
- •Здібності особистості.
- •Мотиваційна сфера особистості.
- •Психологічна характеристика особи злочинця за результатами огляду місця події.
- •Психологічні аспекти виявлення та викриття інсценувань при огляді місця події.
- •Психологічні елементи огляду місця події.
- •Психологія освідування.
- •Психологія обшукуваного.
- •49. Психологія особи, яка проводить обшук.
- •50. Психологія пошукових дій.
- •51. Психологічна характеристика стадій допиту.
- •52. Психологічні особливості допиту в безконфліктній ситуації.
- •53. Психологічні особливості допиту в конфліктній ситуації.
- •54. Діагностичні ознаки повідомлення допитуваним завідомо неправдивої інформації.
- •55. Правила психологічного впливу на осіб з метою схиляння їх до давання правдивих показань.
- •56. Психологічні прийоми допиту в конфліктній ситуації.
- •57. Психологічні прийоми викриття завідомо неправдивих показань.
- •58. Психологічні особливості допиту підозрюваного (обвинуваченого).
- •59. Психологічні особливості допиту потерпілих.
- •60. Психологічні особливості допиту свідків.
- •61. Психологічні особливості допиту неповнолітніх.
- •62. Психологічні особливості допиту осіб з фізичними та психічними вадами.
- •63. Психологія очної ставки.
- •64. Психологія пред’явлення для впізнання.
- •65. Психологічні особливості пред’явлення для впізнання за участю осіб з фізичними та психічними вадами.
- •66. Психологія відтворення обстановки і обставин події (слідчого експерименту).
- •67. Психологія відтворення обстановки і обставин події (перевірки показань на місці).
- •68. Поняття та форми використання спеціальних психологічних знань у судочинстві.
- •69. Поняття, предмет об’єкт та значення судово-психологічної експертизи.
- •70. Методи судово-психологічної експертизи.
- •71. Місце судово-психологічної експертизи у системі судових експертиз та її класифікація.
- •72. Особливості посмертної судово-психологічної експертизи.
- •73. Види та особливості комплексних судово-психологічних експертиз.
- •74. Компетенція судово-психологічної експертизи.
- •75. Питання, які вирішує судово-психологічна експертиза у кримінальному судочинстві.
- •I. Питання, які вирішує судово-психологічна експертиза стосовно психічних процесів:
- •II. Питання, які вирішує судово-психологічна експертиза стосовно психічних та емоційних станів:
- •III. Питання, які вирішує судово-психологічна експертиза стосовно психологічних властивостей особистості:
Пам'ять: поняття та види. Значення пам'яті в юрисдикційній діяльності.
Пам'ять — це складне психічне явище, що проявляється у здатності людини запам'ятовувати, зберігати в свідомості, а згодом відтворювати різні обставини, що мали місце в минулому. Пам'ять пов'язана із сприйняттям, мисленням, орієнтуванням людини в часі та просторі. Вона проявляється у будь-якому психічному процесі, оскільки в діяльності людини відображається її минулий досвід і знання. Пам'ять відіграє вирішальну роль у розвитку самосвідомості особи, забезпечуючи її цілісність та єдність.
За характером психічної активності розрізняють: образну (зорову, смакову, рухову тощо), емоційну та вербально-логічну пам'ять.
За метою діяльності виділяють пам'ять довільну і недовільну.
За тривалістю закріплення та збереження інформації пам'ять поділяється на короткочасну, довгочасну та оперативну.
Діяльність людської пам'яті переважно полягає у запам'ятовуванні та відтворенні слідів побічним шляхом за асоціаціями, яких є три основні види: 1) асоціація за сумісністю; 2) асоціація за контрастом; 3) асоціація за схожістю.
Як вказує О. Р. Ратінов, слідчий, прокурор, адвокат, суддя повинні багато чого знати, а те, що знають, — добре пам'ятати. Величезний обсяг інформації, що використовується ними в ході провадження у справі, можна поділити на дві групи. Перша — це комплекс їх професійних знань і досвіду, що є передумовою успішної діяльності. Друга група інформації належить до події, що розслідується, розглядається. Це — знання конкретних обставин справи, встановлення яких вимагає закон [1].
Пам'ять включає в себе ряд процесів: запам'ятовування, збереження, впізнавання, відтворення та забування.
Для слідчої, судової практики інтерес становлять наглядні (ейдетичні) образи. Деякі люди володіють здатністю запам'ятовувати який-небудь об'єкт настільки добре, що для них немає жодних перешкод відтворити його згодом (навіть після спливу значного часу) у найдрібніших деталях, нібито вони продовжують його бачити перед собою. Так, у справі про розбійний напад на власника у його квартирі двох невідомих йому осіб, потерпілий зміг через рік після вчинення злочину не тільки упізнати тих, хто нападав, але й при складанні перед впізнанням суб'єктивного портрету (фоторобота) підозрюваних відтворити його з дивовижною точністю.
Існує ще одне явище, що має значення для психології свідоцьких показань, яке одержало назву "ефект Зейгарник".
Знаючи закономірності запам'ятовування, відтворення і забування, особливості різних видів пам'яті, слідчий, прокурор, адвокат, суддя можуть активізувати пам'ять учасника процесу для встановлення істини у справі.
Асоціації як метод запам’ятовування.
Діяльність людської пам'яті переважно полягає у запам'ятовуванні та відтворенні слідів побічним шляхом за асоціаціями, яких є три основні види: 1) асоціація за сумісністю; 2) асоціація за контрастом; 3) асоціація за схожістю.
Асоціація за сумісністю — це елементарний вид зв'язків без істотного переопрацювання інформації. Наприклад, людина зустрілась з іншою людиною, з якою вона познайомилась у іншому населеному пункті. Тоді у неї може виникнути асоціація про цей населений пункт.
Асоціація за контрастом. Це зв'язок двох протилежних явищ (наприклад, зустрівши низькорослу людину, можна згадати людину дуже високого зросту).
Асоціація за схожістю (наприклад, сприймаючи одну конструкцію, інженер може за асоціаціями згадати іншу; слухаючи музику одного композитора (виконавця) можна згадати музику іншого тощо).
Такі асоціації вимагають не протиставлення, що властиве контрастній асоціації, а складного переопрацювання отриманої інформації, виокремлення суттєвих ознак сприйнятого об'єкта, його узагальнення з тим, що зберігається в пам'яті.