63. 63. Психологія очної ставки.

В основі давання показань як на допиті, так і на очній ставці, закладені загальні закономірності сприйняття, запам'ятовування та відтворення подій і фактів, що мають значення для справи.

Володіючи усіма рисами допиту, очна ставка, водночас, має характерні лише для неї психологічні особливості. Вона є одним з найгостріших засобів психологічного впливу на учасників процесу в ході досудового розслідування і судового розгляду кримінальних справ. Очна ставка дає можливість «випробувати показання на надійність», є каталізатором, що дозволяє визначити власне ставлення слідчого до того чи іншого твердження. При вмілому проведенні, ця слідча дія сприяє встановленню істини, викриттю особи, яка дає неправдиві показання.

Основна складність даної слідчої дії полягає в тому, що на очній ставці беруть участь особи, в показаннях яких є істотні суперечності,

Очна ставка володіє значною силою психологічного впливу на людей. Цей вплив визначається рядом обставин: високим моральним авторитетом одного з учасників, фактором раптовості давання викривальних показань певною особою, широкою поінформованістю іншого учасника про обставини злочину та ролі у ньому недобросовісного учасника слідчої дії.

Вплив одного її учасника на іншого може відігравати як позитивну, так і негативну роль для встановлення істини. Недобросовісний учасник очної ставки зазвичай не обмежується викладом своїх показань, а намагається схилити іншу особу до зміни показань на свою користь. У свою чергу, добросовісний учасник здійснює на особу, яка дає неправдиві показання, позитивний вплив як власним прикладом, так і фактичною інформацією.

Значний вплив на результати очної ставки здійснює авторитет, моральні, вольові та інтелектуальні якості одного з учасників. Повага до життєвого досвіду, знань, принциповості та діловитості змушує з великою увагою та довірою ставитись до позиції та рекомендацій такої людини, викликає прагнення слідувати позитивному зразку.

Допускаючи спір між учасниками очної ставки, слідчий повинен контролювати ситуацію, слідкувати за тим, щоб вони не відхилялись від обговорення істотних суперечностей, не розпочинали сварки між собою. Для цього слідчий використовує репліки, уточнюючі запитання та за необхідності рішуче втручається у безрезультатну полеміку, нагадує її учасникам їх процесуальні обов'язки, ставить нові запитання.

64. 64. Психологія пред’явлення для впізнання.

З психологічної точки зору пред'явлення для впізнання являє собою слідчу дію, зміст якої складає сприйняття учасником процесу об'єктів, що пред'являються, співставлення, порівняння їх з мисленими образами сприйнятих ним раніше об'єктів, для встановлення їх тотожності, подібності чи відмінності.

Перейдемо до розгляду першої стадії пред'явлення для впізнання. У формуючому процесі розрізняють сприйняття двох груп ознак: достатніх та необхідних. Достатні ознаки за своїм характером є родовими (видовими, груповими), тобто ознаками, сукупність яких використовується як зразок для виокремлення об'єкта впізнання із загального числа об'єктів. Необхідні ж ознаки містять дані про образ, який є неповторним у наведеній сукупності ознак і, у такий спосіб, відрізняється від інших об'єктів групи, що пред'являється для впізнання.

Підготовча стадія пред'явлення для впізнання передбачає обов'язковий попередній допит про обставини, умови за яких впізнаючий раніше сприймав певний об'єкт, та про особливості, ознаки, прикмети, за якими він може його впізнати.

У зв'язку з цим, при допиті, що передує впізнанню, надзвичайно важливу роль відіграє з'ясування суб'єктивних та об'єктивних факторів, які впливають на правильність та повноту сприйняття.

До суб'єктивних факторів належать: психічний стан людини в момент сприйняття (страх, хвилювання); спрямованість уваги; тривалість сприйняття; фізичний стан (хвороба, біль); стан та поріг чутливості органів чуття щодо сприйняття об'єкту (зорове, слухове, дотикове сприйняття); рівень мотивації сприйняття тих чи інших об'єктів і т. д.

До об'єктивних факторів відносять: умови освітленості об'єкту; відстань, при якій відбулось спостереження; погодні умови; наявність перешкод під час сприйняття; певний ракурс, в якому сприймався об'єкт; тривалість події тощо.

Вирішуючи питання про ймовірність впізнання і ступінь його достовірності, крім вказаних об'єктивних та суб'єктивних факторів рекомендується врахувати й деякі інші обставини:

а) час, що пройшов з моменту сприйняття. б) характеристика пам'яті впізнаючого та вік особи. в) сила враження та частота пригадування образів об'єктів..

Одним з психологічних моментів другої стадії пред'явлення для впізнання — основної, є вимога про певну кількість об'єктів (осіб) — не менше трьох, що пред'являються для впізнання. Наступним психологічним аспектом другої стадії пред'явлення для впізнання є власне процес впізнання.

У загальній психології розрізняють два види впізнання: симультанне і сукцесивне.

Симультанне впізнання — це розпізнання побаченого об'єкта з першого погляду, відразу ж, внаслідок моментального співпадіння образу об'єкта, який спостерігається, з еталоном, що міститься в пам'яті. Сукцесивне ж впізнання відбувається поетапно, шляхом послідовного виявлення та порівняння ознак пред'явленого об'єкту з рисами мисленого образу, тобто розгорнуто у часі.

Варто мати на увазі, що впізнання за своєю психологічною природою — високо емоційна слідча дія, яка нерідко приводить злочинця до стану надзвичайно сильної емоційної напруги. Тому відразу ж після впізнання доцільно допитати упізнаного. Це, як правило, призводить до давання правдивих показань. Однак стан афекту може спричинити зворотні результати.

Свої психологічні закономірності має і впізнання трупа. Впізнаючими у таких випадках бувають близькі родичі, друзі та інші близькі для загиблого люди. Беручи це до уваги, ще до початку слідчої дії бажано психологічно підготувати впізнаючих, роз'яснити їм, як відбуватиметься впізнання, намагатись їх заспокоїти, допомогти подолати страх.