67. 67. Психологія відтворення обстановки і обставин події (перевірки показань на місці).

Перевірка показань на місці полягає у вказівці раніше допитаної особи, на місця та об'єкти, пов'язані з розслідуваною подією, описі цієї події, демонстрації окремих дій, дослідженні фактичної обстановки даного місця та порівняння з нею вже одержаних даних з метою перевірки наявних та встановлення нових доказів.

До психологічних особливостей перевірки показань на місці належать:

1) індивідуальна здатність особи до сприйняття і запам'ятовування обставин, за яких відбулась подія;

2) просторова (топографічна) орієнтація особи;

3) психологічний вплив на особу, що дає показання, місця події, на якому вона повторно присутня.

Перша з названих особливостей може бути з'ясована в ході допиту, що передує перевірці показань на місці, слідчого експерименту, спрямованого на перевірку особливостей сприйняття та запам'ятовування особи, а також за результатами судово-психологічної та судово-медичної експертизи.

Запам'ятовування оточуючої обстановки та її окремих елементів може бути довільним та мимовільним. Злочинець після вчинення злочину ховає у певному місці використану ним зброю, спеціально (довільно) запам'ятовує обстановку, щоб згодом знайти сховане. Однак найчастіше слідчому доводиться мати справу з мимовільним запам'ятовуванням, коли особа не ставить перед собою мету запам'ятати обстановку та обставини минулої події.

68. 68. Поняття та форми використання спеціальних психологічних знань у судочинстві.

Сьогодні неможливо уявити висококваліфіковане розслідування чи судовий розгляд без залучення спеціальних психологічних знань, оскільки на різних етапах процесу може виникнути необхідність у констатації, оцінці та поясненні існуючих особливостей психічного життя учасників судочинства.

спеціальні психологічні знання — це психологічні теоретичні та методологічні знання про закономірності, механізми, структуру і особливості протікання психічної діяльності людини, що мають юридичне значення, одержані в результаті спеціальної професійної психологічної підготовки, які використовуються при розслідуванні та судовому розгляді справ з метою сприяння встановленню істини у справі.

Дослідники стверджують, що знання психолога можна використати на різних етапах процесу у трьох формах, до яких належать: психологічна консультація, участь спеціаліста-психолога у процесуальних діях та експертне психологічне дослідження. За необхідності використання спеціальних психологічних знань слідчому та суду у кожному конкретному випадку доводиться вирішувати, в якій формі це слід зробити.

Основною формою використання спеціальних психологічних знань є судово-психологічна експертиза та комплексні з нею види судових експертиз.

Наступною формою залучення спеціальних психологічних знань у судочинстві є участь у ньому спеціаліста-психолога. Останній може брати участь в усіх слідчих та судових діях залежно від волі слідчого та суду. Консультативна діяльність психолога у судочинстві полягає в інформуванні слідчого та суду про: основні напрями та досягнення психологічної науки та її галузей; наявність психологічних відмінностей та особливостей, типології особистості, специфічних проявів поведінки і діяльності окремих психологічних типів; вікові особливості психічного розвитку особистості, зміни в динаміці та темпі пізнавальних, емоційно-вольових процесів на різних етапах становлення особистості; психологічний зміст виконуваних людиною трудових операцій, можливі помилки, що виникають на психологічній основі, типологію таких помилок; вплив перенесених або наявних психічних чи соматичних захворювань на соціальну адаптацію та поведінку людини; типові психологічні риси дорослих і неповнолітніх злочинців…У літературі з юридичної психології є поширеною точка зору про те, що психологічна консультація може мати процесуальний та непроцесуальний характер. Процесуальна консультація можлива на будь-якій стадії судочинства, дається у письмовій формі на вимогу державних органів та посадових осіб, що ведуть процес. Непроцесуальна консультація надається суб'єктам процесуальної діяльності і зводиться до роз'яснень положень психологічної науки та практики. Видається, що психологічна консультація в юрисдикційній діяльності неможлива поза рамками судочинства, а тому завжди є процесуальною. При іншому підході вона вважатиметься протиправною, а практика слідчо-судових органів такою, що суперечить закону.