14. Закономірності сприйняття предметів.

90 % інформації людина одержує за допомогою зору. Око може на зразок руки «ощупувати» предмет. Воно функціонує як вимірювальний пристрій. Не випадково наше ставлення до певних подій та вчинків називається «поглядом», а система наших уявлень про світ — «світоглядом».

Величина предметів, що сприймаються залежить від кута зору та відстані, з якої вони спостерігаються. Одні люди краще помічають те, що стосується матеріальних предметів. Вони звертають увагу на якість речі, матеріалу, з якого вона виготовлена, помічають її недоліки і переваги. Це так звана предметна спостережливість. Інші добре помічають психічні властивості особистості, непогано знають внутрішній світ людини. У процесі спостереження один звертає увагу на факти, добре описує їх, мало цікавлячись поясненням. Для сприйняття предметів важливу роль відіграє знання про предмет, що сприймається.

Сприйняття предметів, осіб відбувається двояким чином. Прості, добре знайомі об'єкти сприймаються, як правило, відразу. Так буває, наприклад, при сприйнятті свідком різних предметів, які він добре запам'ятав (синтетичне сприйняття). В інших, більш складних випадках процес сприйняття предмета має розгорнутий, осмислений характер (аналітичне сприйняття). Іноді свідку вдається запам'ятати характерні ознаки предметів, людей, наприклад, особливі прикмети.

15. Закономірності сприйняття простору.

Сприйняття простору є складнішим видом перцептивної діяльності порівняно із сприйняттям предметів, оскільки включає в себе як відображення форми, величини, взаємного розташування предметів, їх рельєфу, так і віддаленості та напряму, в якому вони розташовані відносно один одного.

У сприйнятті простору певну роль відіграють різні відчуття, однак людина — істота переважно оптична, яка орієнтується в просторі в основному за допомогою зорових даних; сприйняття простору для людини є переважно функцією зору.

Відстань (у глибину) може визначатись і одним оком. Однак при такому монокулярному сприйнятті оцінка глибини простору стає менш точною.

Якщо об'єкт невідомої нам величини розташований поблизу відомих нам за величиною об'єктів, то віддаленість цього об'єкта оцінюється у сприйнятті опосередковано по відношенні до відомих нам за величиною об'єктів. У тому випадку, коли відстань до об'єкта значна, а його величина точно не відома, можливі чималі помилки в оцінці відстані. Для прикладу, в ясну погоду, коли повітря чисте, засніжені гори, що спостерігаються з вершини іншої гори, здаються значно ближчими, ніж вони є насправді, якщо між ними та глядачем немає проміжних обрисів гір.

Практично у нашому орієнтуванні в просторі певну роль відіграють і непросторові ознаки.

Коли свідку важко визначити в цілому просторове поле, можна запропонувати йому послідовно визначити відстань до окремих точок, а вже потім, підсумувавши дані аналізу, спробувати визначити відповідну величину.

16. Закономірності сприйняття часу.

Сприйняття часу — це відображення у свідомості людини послідовності, тривалості та швидкоплинності явищ дійсності.

У людини є певне безпосереднє переживання, «відчуття» часу. Воно зумовлене органічними відчуттями та пов'язане з ритмічністю основних процесів життєдіяльності — пульсу, дихання і т. п. Згідно даних найновіших досліджень, оцінка тривалості коротких часових інтервалів залежить також від внутрішньої температури тіла.

Наша уява про час пов'язана з враженням про хід події, послідовність її окремих моментів, що йдуть один за одним. Тому невипадково у сприйнятті часу розрізняють: а) сприйняття тривалості в часі та б) сприйняття послідовності в часі. Відповідаючи на запитання про відрізок часу, людина повинна уявити собі цей відрізок у вигляді своєрідної суми (початок події, проміжні етапи та кінець). Щоб визначити, скільки часу тривала кожна подія або її деталі, людині доводиться провести складну мислену роботу, відновивши у пам'яті перебіг події та оцінивши її у часі.На сприйняття часу впливають різні фактори, в тому числі стимули. Якщо на людину одночасно діють два стимули, то той з них, до сприйняття якого вона приготувалася, буде сприйматися як попередній стимул.

Значний вплив на сприйняття тривалості події в часі також може мати ступінь зайнятості особи в даний часовий інтервал.

Сприйняття послідовності явищ, як правило, відзначається більшою точністю, ніж сприйняття їх тривалості.

Короткі інтервали переоцінюються, а довгі — недооцінюються.