62. 62. Психологічні особливості допиту осіб з фізичними та психічними вадами.

Глухі, німі, сліпі, глухонімі спочатку сприймають те, що бачать або чують, і тільки після того, як зовнішній вплив на органи відчуттів припинився, розпочинають внутрішню обробку сприйнятого. Наявність фізичних недоліків призводить до того, що в показаннях таких осіб переважають твердження, що ґрунтуються на оцінці недоступної для їх сприйняття інформації. Так, глухонімі в ході допиту часто повідомляють, що говорив, вимовляв учасник розслідуваної події. Так само у сліпих мислення виступає основним засобом компенсації сліпоти. Але слідчий не має права здогадки про окремі обставини події розцінювати як докази.

Утім, у глухонімих розвивається надзвичайно тонка спостережливість, загострюється зір, що дозволяє їм схоплювати ледь помітні зміни виразу обличчя, положення губ того, хто говорить.

Також варто мати на увазі, що глухонімі, які не володіють жесто-мімічною мовою, не в стані передати всі сприйняті ними явища. Їх міміка та жести настільки індивідуальні, що навіть перекладач не завжди може правильно зрозуміти та передати їх.

Помилковою є думка, що коли у сліпих надзвичайно тонко розвинутий слух, а у глухих, глухонімих — зір, то їх показання набувають особливої достовірності. Удосконалення органів, що компенсують фізичні вади, забезпечує не достовірність показань, а сприйняття і пізнання подій та явищ. Слідчий повинен враховувати своєрідність психічної сфери осіб, що страждають фізичними вадами, і при оцінці показань глухих, німих, сліпих.

Допитувати глухих, німих, глухонімих, психічно хворих осіб необхідно у всіх випадках вдень, оскільки ввечері емоційний стан таких обвинувачених несприятливий для відтворення обставин справи.

Слід мати на увазі, що кількість жестів не йде в жодне порівняння з багатством розмовної мови. Глухонімі не можуть, наприклад, жестами і мімікою передати імена та прізвища свідків, потерпілих, слова, що позначають спеціальні терміни в різних галузях знань. Жесто-мімічна мова не знає морфології, а тому неможливо вимагати від перекладача дослівного перекладу. Вона передбачає скорочення та стилістичну обробку сказаного. Натомість дактильна мова підпорядковується усім правилам орфографії.

Для того, щоб перекладач і допитуваний правильно зрозуміли один одного, в ході допиту потрібно дотримуватись наступних правил: 1) у кабінеті слідчого під час допиту осіб з фізичними та психічними вадами, ніхто, крім посадової особи, що веде допит, захисника, перекладача, педагога, спеціаліста не повинен бути присутній; 2) ніщо не повинно відволікати їхню увагу, тому предмета та речі (ножі, вогнепальна зброя, речові докази), що створюють у допитуваного непотрібне зорове чи слухове збудження, слід забрати з кабінету. 3) світло (природне та штучне) повинно падати на обличчя, руки допитуваного та обвинуваченого, щоб вони могли добре бачити артикуляцію, міміку та жести. Під час допиту вони не повинні курити, тримати в роті та в руках сторонні предмети. 4) незрозумілі слова, фрази, спеціальні терміни, абстрактні поняття необхідно повторювати двічі, якщо ж вони погано сприймаються, то слід написати їх, щоб допитуваний зміг прочитати їх; 5) робити паузи, перерви, оскільки переклад міміки та жестів, як і дактильної мови, швидко втомлює зір, пригальмовує вольові та мислені процеси, що знижує якість перекладу.