58. 58. Психологічні особливості допиту підозрюваного (обвинуваченого).

Затримання особи за підозрою у вчиненні злочину, обрання щодо неї запобіжного заходу або винесення постанови про притягнення як обвинуваченого пов'язане з різкими змінами у її житті, соціальному статусі, із значним звуженням її соціально-рольових функцій, зі зрушеннями у психіці, що посилюються умовами ізоляції. Особливо драматичним є психічний стан невинного, притягнутого як обвинуваченого. Психологічні особливості таких учасників кримінального процесу як підозрюваний та обвинувачений визначаються наступними факторами: 1) їх процесуальним статусом 2) характером вчиненого злочину 3) особистісними характеристиками 5) у ситуації позбавлення волі — дезадаптацією аж до суїцидних проявів; 6) конфліктною ситуацією спілкування (як явною, так і латентною); 7) формуванням захисної домінанти, протидією слідству (як активною, так і пасивною), негативним ставленням до свідків обвинувачення; 8) постійною психічною напруженістю; 9) активною мисленою діяльністю, підвищеним самоконтролем, загостреною увагою до «найнебезпечніших» обставин.

Психологічні особливості конкретного підозрюваного (обвинуваченого) визначають найефективніші заходи по його викриттю у вчиненні злочину, одержання правдивих показань, досягнення завдань розслідування. Найповніше це реалізується в ході допиту, який найчастіше відбувається в умовах конфліктної ситуації, що передбачає наявність психологічної боротьби. Це ставить високі вимоги до особистості та психологічної підготовки слідчого при його проведенні: володіння способами психологічного впливу та психологічного захисту.

Допит підозрюваного та обвинуваченого у психологічному аспекті не містить істотних відмінностей, хоча певні особливості все-таки існують.

Так, допит підозрюваного відбувається в умовах дефіциту доказової інформації (в системі доказів зазвичай є прогалини) та гострого дефіциту часу на підготовку до нього, про що може здогадатися підозрюваний. Водночас при допиті підозрюваного слідчий володіє і певними перевагами, оскільки підозрюваному відома незначна інформація про обсяг доказів, наявних у слідчого, щодо його винуватості, а фактор раптовості та несподіваності позбавляють його можливості глибоко продумати ту чи іншу версію, лінію поведінки.

59. 59. Психологічні особливості допиту потерпілих.

Психологія допиту потерпілих характеризується наступними особливостями: 1) їх психологічний стан може визначатися «обвинувальною домінантою», негативно-емоційним збудженням, що виник внаслідок вчинення злочину та його наслідків. 2) показання потерпілих часто перенасичені оціночними елементами, різним є і їх ставлення до встановлення істини — від байдужого до прямої протидії слідчому. 3) потерпілим доводиться брати участь в очних ставках, пред'явленні для впізнання, виїжджати на місце події, що може привести до мимовільного формування механізму психічного захисту від повторних психотравмуючих впливів; 4) потерпілі — суб'єкти кримінального процесу, в пам'яті яких міститься цінна для слідства інформація, яку необхідно використати повністю, і в цьому їм слід допомогти. 5) важливе значення має поведінка потерпілих до вчинення злочину в контексті їх віктимності. Проявляючись через спрямованість особистості, через типову лінію її поведінки, віктимність є важливим фактором в аналізі взаємодії злочинця та потерпілого, в оцінці достовірності показань обвинуваченого, потерпілого та свідків.

Взаємодія слідчого з потерпілим, повинна базуватися з урахуванням стану потерпілого, як особи, що перенесла психічну травму, шукає захисту у правосуддя.

Найменша неуважність, підозрілість слідчого гостро переживається потерпілим, посилює його емоційно-негативний стан. Завдання слідчого — максимально заспокоїти потерпілого, запевнити його в тому, що злочин буде всебічно, повно та об'єктивно розслідуваний. При допиті потерпілих необхідно враховувати можливість виникнення суперечливих бажань, побоювань тощо.