34. Фізіологічний афект: суть, діагностичні ознаки, фази розвитку та значення в юрисдикційній діяльності.

Фізіологічний афект не входить і до медичного критерію обмеженої осудності (ст. 20 КК України). Це зумовлено тим, що обмежена осудність пов'язана винятково з хворобливими психічними розладами людини, у той час як причинами фізіологічного афекту є зовнішній подразник і психоемоційний стан особи.

Фізіологічний афект незважаючи на свою незвичну форму виразу, є цілком нормальним психічним явищем. Багато почуттів можуть проходити в афективній формі. Наприклад, відомі випадки афективного захоплення глядачів в театрі, шумній юрбі людей.

Діагностичними ознаками фізіологічного афекту є:

1) суб'єктивна раптовість виникнення афективного збудження для самої особи, в якої виник афект;

2) короткочасний, вибуховий характер емоційної розрядки;

3) інтенсивність емоційних переживань, що проявляється у м'язевому напруженні, руховому збудженні у вигляді імпульсивних дій (так звані звичні автоматизми);

4) «звуження» свідомості, концентрація мислення на афективно забарвлених переживаннях, внаслідок чого особою усвідомлюється лише найближча мета та приймаються неадекватні ситуації рішення на шкоду власним інтересам і планам, про що вона згодом зазвичай шкодує;

5) порушення пізнавальних процесів (фрагментарність сприйняття, часткова амнезія того, що відбулося тощо);

6) зовнішні ознаки порушення вегетативної нервової системи (зміна кольору шкіри обличчя, афективно забарвлена міміка, переривання мови з порушенням артикуляції, зміненим тембром голосу, повільним темпом вимови слів);

7) зниження емоційно-вольової регуляції поведінки, самоконтролю;

8) післяафективне виснаження нервової системи, упадок сил, зниження активності, загальмованість.

У динаміці фізіологічного афекту виділяють три послідовні фази або стадії: перша — сприйняття гострого подразника та наростання емоційної напруги; друга — кульмінація (так званий афективний вибух); третя — виснаження афективного збудження. Стриматися, не втратити контроль над собою на першій стадії розвитку фізіологічного афекту може будь-яка людина, в тому числі й дитина. На другій стадії зробити це вже, як правило, не вдається. На третій стадії настає спокій, деяка втома, інколи — упадок сил, байдужість до всього, каяття і, навіть, сонливість (так званий афективний шок).

35. Різновиди фізіологічного афекту: класичний, кумульований (накопичувальний), аномальний та вторинний (слідовий).

Фізіологічний афект має декілька різновидів: класичний, кумульований (накопичувальний), аномальний та вторинний (слідовий).

У практичній діяльності зустрічаються випадки, коли афект виникає не відразу після першого негативного впливу, а після багатократних повторень під впливом тривалої психотравмуючої ситуації. Такі фізіологічні афекти одержали назву кумульованих (накопичувальних) афектів. аномальний афект. У нього є свої характерні ознаки: а) короткотривалість накопичення афекту; б) більш глибоке, ніж у здорових осіб звуження свідомості; в) порушення динаміки мислення аж до зупинення; г) стереотипна поведінка, яка охоплює руховий автоматизм.

Аномальний афект має два різновиди. Перший — афект, що розвинувся в стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння. Другим різновидом аномального афекту є афект, що розвивається в осіб, які перенесли черепно-мозкові травми, нейроінфекцію, а також у психопатичних особистостей, в яких відхилення психіки від психічної норми не носить характер патології, але не виключає певних порушень емоційно-вольової, мотиваційної сфери.

Зв'язок злочинця з місцем події має далеко не односторонній характер. Не лише злочинець видозмінює обстановку на місці події, але й самі обставини вчинення злочину згодом тривалий час можуть впливати на його психіку, здійснюючи сильний вплив на свідомість і поведінку, порушуючи адекватні форми реагування на різні, іноді навіть нейтральні подразники, викликаючи у свідомості стійкі спалахи збудження, своєрідно афективно забарвлені комплекси, які порушують звичний плин психічних процесів. Спогади пов'язані із вчиненням злочину, з тим, що його супроводжувало, які періодично виникають, викликають так звані вторинні (слідові) афекти. Вони порушують асоціативні зв'язки, фізіологічні процеси, координацію рухів, рухові реакції, що не може не позначатися на поведінці самого злочинця. Внаслідок цього утворюються емоційні зриви, що не керуються свідомістю. У літературі зазначається, що найсильніше потрясіння переживають особи, які вчинили злочини проти особи, особливо, якщо вони вчинили злочин вперше, при збігу випадкових обставин [7].