9. Зв’язок юридичної психології з іншими науками.

Юридична психологія пов'язана з багатьма науками. Насамперед, простежується зв'язок юридичної психології з теорією права та держави. У рамках цієї науки досліджуються питання правосвідомості, правомірної і протиправної поведінки, юридичної відповідальності. Вказані проблеми вивчаються і психологічною наукою, щоправда, в іншому аспекті та глибині підходу.

Найтісніший зв'язок юридичної психології прослідковується з кримінальним процесом і криміналістикою. Як образно зазначає О. Р. Ратінов, якщо кримінальний процес та криміналістика в основному визначають «що потрібно робити» та «яким чином це потрібно робити», то юридична психологія пояснює «чому це потрібно робити» та «чому це потрібно робити саме так, а не інакше» [1].

У науці кримінального процесу (особливо в теорії доказів) багато питань одержали успішне вирішення лише завдяки використанню даних психології. Що ж стосується криміналістики, то такі її розділи як криміналістична тактика і частково криміналістична методика також базуються на даних юридичної психології.

Існує зв'язок юридичної психології і з кримінальним правом. Кримінально-правова наука не змогла б вирішити питання про підстави кримінальної відповідальності без дослідження ставлення суб'єкта до свого діяння та його наслідків, оскільки вчення про вину — значною мірою психологічна проблема. У покаранні як каральна, так і виправна функції також мають психологічний аспект.

Водночас нехтування психологічними знаннями призвело до того, що у ст. 23 КК України стверджується, що вина є «психологічним ставленням особи до вчинюваної дії чи бездіяльності та її наслідків», хоча назвати таке визначення науково правильним неможна. Словосполучення «психічне ставлення» з психологічної точки зору є надлишковим. Ставлення (відношення), як слушно вказує О. Л. Мартенко, завжди є проявом психічної активності особистості; воно може бути повністю усвідомленим або ж неусвідомленим, але в будь-якому випадку особистісно забарвленим [2].

Сказане стосується і такого кримінально-правового поняття як «сильне душевне хвилювання». В. Г. Гончаренко обгрунтовано запитує, чи може хвилювання людини бути не душевним? Крім того, незрозуміло в чому полягає відмінність сильного душевного хвилювання від інших — невеликого та середнього душевного хвилювання? [3]

Юридична психологія також має зв'язок з кримінологією. Окремі розділи кримінології не могли б розвиватись без опори на розділи юридичної психології, що стосуються психології особистості (зокрема, її спрямованість, інтереси, потреби, ціннісні орієнтації, ставлення до норм моралі, рівень правосвідомості).

Прослідковується зв'язок юридичної психології і з цивільним правом. Так, питання компенсації моральної шкоди у випадку заподіяння особі «моральних страждань» не може бути вирішене без урахування психологічного фактору. Не менш актуальною є і проблема визнання угод недійсними внаслідок незвичного стану психіки особи, зниження її інтелектуального рівня, підвищеної навіюваності, а також помилок сприйняття, пов'язаних з пониженим рівнем тих чи інших аналізаторів (зорових, слухових). Усе це сприяє введенню особи в оману при прийнятті нею рішень, що мають цивільно-правові наслідки.

Традиційним є зв'язок юридичної психології із судовою психіатрією, особливо в пограничних галузях людської психіки, що знаходиться між нормою та патологією.