12. Властивості відчуттів.

Чутливість аналізатора — це здатність психіки відображати властивості предметів, явищ з більшою чи меншою точністю. Існує нижній та верхній абсолютний поріг чутливості, які утворюють зону чутливості аналізатора (зорового, слухового тощо). Крім того, є ще й поріг чутливості до розрізнення. У людей вказані пороги індивідуальні. Залежно від віку та інших обставин вони змінюються.

Адаптація відчуттів виражається у зміні чутливості аналізатора під тривалим впливом подразника у вигляді пониження або підвищення порогу чутливості.

У результаті адаптації відчуття може повністю зникнути, особливо в процесі тривалої дії подразника (наприклад, адаптація до запаху нюхового аналізатора у людини, яка тривалий час працює з пахучими речовинами; слухова адаптація до постійно діючих шумів). У деяких випадках в результаті адаптації може настати притуплення відчуттів під впливом сильного подразника (наприклад, тимчасове зниження чутливості зорового аналізатора після того, як ми з напівтемного приміщення потрапляємо в умови яскравої освітленості). Це види негативної адаптації, оскільки призводять до пониження чутливості аналізаторів.

Взаємодія відчуттів. У повсякденному житті на наші рецептори діє маса подразників під впливом яких ми зазнаємо різних відчуттів. У результаті взаємодії різних відчуттів чутливість аналізаторів змінюється: зростає або знижується. Такий процес впливає на повноту та об'єктивність показань, на якість відтворення обстановки і обставин події.

Проявом взаємодії відчуттів є контраст відчуттів.

Послідовні образи. Нерідко при тривалому впливі на аналізатор подразник продовжує відчуватися навіть після того, як він припинив свою дію. Певний час людина все ще його «бачить», «чує» тощо. Зокрема, після ампутації хворої кінцівки людина може деякий час продовжувати відчувати біль, який йде від неї.

Просторова локалізація подразника. Просторова рецепція здійснюється за допомогою дистантних аналізаторів, що відчувають сигнал на відстані. У деяких випадках можливі спотворення в результаті взаємодії відчуттів, особливо під впливом аналізатора ведучої модальності (ведучої ролі). На точність просторової локалізації подразника значною мірою може впливати положення тіла, голови.

13. Сприйняття: поняття, класифікація та властивості.

Сприйняття — це психічний процес відображення предметів та явищ у всій сукупності їх властивостей та ознак при безпосередньому їх впливі на органи відчуттів.

Залежно від ведучої ролі того чи іншого аналізатора існують такі види сприйняття: зорові, слухові, нюхові, смакові, кінестетичні.

Виходячи з організації процесів сприйняття виділяють навмисне (заплановане) та випадкове (довільне) сприйняття.

Залежно від діяльності одного чи кількох аналізаторів сприйняття буває простим і складним.

На відміну від відчуттів, у результаті сприйняття складається цілісний образ предмета, явища.

До загальних властивостей сприйняття у психології відносять — вибірковість, цілісність, константність, предметність, структурність та усвідомленість.

Вибірковість сприйняття полягає у тому, що людина помічає в об'єкті те, що її найбільше цікавить.

Цілісність проявляється у тому, що сприйняття частини об'єкта залежить від того, в яке ціле дана частина включена.

Константність виражається у тому, що предмет сприймається людиною більш менш однаковим, незважаючи на те, що фізіологічні умови сприйняття змінюються.

Предметність сприйняття означає, що відомості, які одержуються із зовнішнього середовища, відносяться до цього середовища.

Структурність сприйняття одержує свій вираз у тому, що сприйняття не є простою сукупністю відчуттів. Людина сприймає абстраговану від цих відчуттів систему предмета, явища, події.

Усвідомленість сприйняття означає, що людина розуміє суть предмета, явища, події, що нею сприймаються.

Залежність сприйняття від професійних знань та минулого досвіду називається аперцепцією.

Неправильні, помилкові сприйняття називаються ілюзіями.

сприйняття предметів, простору, часу та руху.