- •Предмет, об’єкт та генезис юридичної психології.
- •Історія розвитку юридичної психології.
- •Завдання юридичної психології.
- •Система юридичної психології. Перспективи розвитку вітчизняної юридичної психології.
- •5. Загальна характеристика методів юридичної психології.
- •Методи вивчення особистості в юридичній діяльності.
- •Методи психологічного впливу на особистість.
- •Правові та етичні межі застосування психологічного впливу в правоохоронній та правозастосовній діяльності.
- •Зв’язок юридичної психології з іншими науками.
- •Структура та рівні дослідження психіки, система психічних пізнавальних процесів.
- •Відчуття: поняття та класифікація.
- •Властивості відчуттів.
- •Сприйняття: поняття, класифікація та властивості.
- •Закономірності сприйняття предметів.
- •Закономірності сприйняття простору.
- •Закономірності сприйняття часу.
- •Закономірності сприйняття руху
- •Увага: поняття, види, властивості та фактори, що визначають спрямованість уваги.
- •Уява: поняття та види. Роль реконструктивної уяви в слідчій та судовій практиці.
- •Пам'ять: поняття та види. Значення пам'яті в юрисдикційній діяльності.
- •Асоціації як метод запам’ятовування.
- •Процеси пам'яті.
- •Прийоми активізації пам'яті учасників судочинства.
- •Мислення: поняття та класифікація. Рефлексивні судження.
- •Інтуїція та її роль в юрисдикційній діяльності.
- •Емоції: поняття, класифікація, класи емоційних станів.
- •Почуття: поняття, класифікація, групи почуттів.
- •Стан тривоги (тривожності): поняття, види тривоги та значення в юрисдикційній діяльності.
- •Стан страху: суть, поведінкові та суб’єктивні ознаки переживання. Фобії.
- •Стан стресу: поняття, види, стадії (фази) стресу та його значення в юрисдикційній діяльності.
- •Фрустрація: поняття та значення в юрисдикційній діяльності.
- •Страждання: поняття, ознаки види та значення в юрисдикційній діяльності.
- •Афект: поняття, ознаки, види. Відмінність фізіологічного афекту від патологічного афекту.
- •Фізіологічний афект: суть, діагностичні ознаки, фази розвитку та значення в юрисдикційній діяльності.
- •Різновиди фізіологічного афекту: класичний, кумульований (накопичувальний), аномальний та вторинний (слідовий).
- •Поняття та функції волі, етапи вольового процесу. Вольові риси юриста.
- •Людина, особистість, індивід, індивідуальність.
- •Темперамент, його типи, властивості та значення в юрисдикційній діяльності.
- •Характер та його риси. Вивчення характеру учасників судочинства.
- •Акцентуації характеру: поняття, найпоширеніші акцентуйовані риси характеру.
- •Спрямованість у структурі особистості: поняття, елементи.
- •Здібності особистості.
- •Мотиваційна сфера особистості.
- •Психологічна характеристика особи злочинця за результатами огляду місця події.
- •Психологічні аспекти виявлення та викриття інсценувань при огляді місця події.
- •Психологічні елементи огляду місця події.
- •Психологія освідування.
- •Психологія обшукуваного.
- •49. Психологія особи, яка проводить обшук.
- •50. Психологія пошукових дій.
- •51. Психологічна характеристика стадій допиту.
- •52. Психологічні особливості допиту в безконфліктній ситуації.
- •53. Психологічні особливості допиту в конфліктній ситуації.
- •54. Діагностичні ознаки повідомлення допитуваним завідомо неправдивої інформації.
- •55. Правила психологічного впливу на осіб з метою схиляння їх до давання правдивих показань.
- •56. Психологічні прийоми допиту в конфліктній ситуації.
- •57. Психологічні прийоми викриття завідомо неправдивих показань.
- •58. Психологічні особливості допиту підозрюваного (обвинуваченого).
- •59. Психологічні особливості допиту потерпілих.
- •60. Психологічні особливості допиту свідків.
- •61. Психологічні особливості допиту неповнолітніх.
- •62. Психологічні особливості допиту осіб з фізичними та психічними вадами.
- •63. Психологія очної ставки.
- •64. Психологія пред’явлення для впізнання.
- •65. Психологічні особливості пред’явлення для впізнання за участю осіб з фізичними та психічними вадами.
- •66. Психологія відтворення обстановки і обставин події (слідчого експерименту).
- •67. Психологія відтворення обстановки і обставин події (перевірки показань на місці).
- •68. Поняття та форми використання спеціальних психологічних знань у судочинстві.
- •69. Поняття, предмет об’єкт та значення судово-психологічної експертизи.
- •70. Методи судово-психологічної експертизи.
- •71. Місце судово-психологічної експертизи у системі судових експертиз та її класифікація.
- •72. Особливості посмертної судово-психологічної експертизи.
- •73. Види та особливості комплексних судово-психологічних експертиз.
- •74. Компетенція судово-психологічної експертизи.
- •75. Питання, які вирішує судово-психологічна експертиза у кримінальному судочинстві.
- •I. Питання, які вирішує судово-психологічна експертиза стосовно психічних процесів:
- •II. Питання, які вирішує судово-психологічна експертиза стосовно психічних та емоційних станів:
- •III. Питання, які вирішує судово-психологічна експертиза стосовно психологічних властивостей особистості:
Емоції: поняття, класифікація, класи емоційних станів.
Е — це форма психічного відображення оточуючого світу у виді короткочасних переживань людини, що виражають її відношення до дійсності, реакцію на вплив внутрішніх і зовнішніх подразників, ставлення до своїх дій та дій інших.
Емоції мають чітко виражений ситуативний характер. Причому на виникнення емоцій істотний вплив здійснюють незвичність, новизна ситуації. Емоції завжди зв'язані із задоволенням чи незадоволенням важливих потреб людини. Появі емоцій також можуть сприяти надлишкова нереалізована мотивація суб'єкта, недостатня інформація про які-небудь важливі для нього явища.
Поряд з терміном «емоція» у психології вживається і поняття «почуття». Найчастіше вони співвідносяться як зміст (почуття) і форма (емоції). Так, ми говоримо: «я відчуваю страх», «почуваю біль».
За ступенем збудження чи заспокоєння емоції та почуття бувають стенічними та астенічними. Стенічні емоції підштовхують до вчинків, висловів, збільшують напругу сил.Астенічні емоції характеризуються пасивністю, бездіяльністю (страждання, неспокій, страх).
За наявністю відтінків задоволення або незадоволення розрізняють позитивні (задоволення, радість, гордість, повага, ніжність, довіра, симпатія, любов, впевненість тощо) та негативні (горе, скорбота, страх, незадоволення, образа, злість, ревнощі, сумнів, сором, відраза тощо) емоції та почуття.
Особливістю емоцій є їх інтегративність. Виникаючи за відповідних емоціогенних впливів, емоції захоплюють весь організм, об'єднують всі його функції у відповідний генералізований стереотипний поведінковий акт.
Емоції домінують там, де недостатнє свідоме регулювання поведінки,
Розрізняють: нижчі емоції, що пов'язані з безумовно-рефлекторною діяльністю, ґрунтуються на інстинктах та є їх вищим виразом (емоції голоду, спраги, голоду, егоїзму тощо) і вищі, дійсно людські емоції-почуття: обов'язку, любові, товариства, сорому і т. п.
Існують три класи емоційних станів:
1) настрій — найпоширеніший емоційний стан, що характеризується слабкою інтенсивністю, тривалістю, іноді невизначеністю та неясністю переживань. Виділяють чотири основні причини та обставини, що змінюють настрій: а) органічні процеси б) зовнішнє середовище в) взаємовідносини між людьми г) мислені процеси
2) пристрасть — виразне, визначене, сильне, глибоке, тривале, усвідомлене емоційне переживання.
3) афект — емоційне переживання, що характеризується різко вираженою інтенсивністю та відносною короткочасністю.
Почуття: поняття, класифікація, групи почуттів.
Поряд з терміном «емоція» у психології вживається і поняття «почуття». Найчастіше вони співвідносяться як зміст (почуття) і форма (емоції). Так, ми говоримо: «я відчуваю страх», «почуваю біль».
Емоції і почуття в широкому розумінні є синонімами. У вузькому ж розумінні почуття — це переживання, що виникають у певний, конкретний момент, за певної ситуації. Однак, якщо емоції частіше ситуативно обумовлені, то почуття, на відміну від них, більшою мірою визначаються соціальними, моральними, суспільно-історичними умовами, що впливають на формування особистості, характеризуються більшою стійкістю, глибиною і тривалістю переживань. Почуття виникають як результат узагальнення багатьох емоцій. І, навпаки, емоція є конкретною, елементарною формою переживання почуттів. Почуття як вищі переживання притаманні лише людині.
Розрізняють три групи почуттів: моральні, естетичні та інтелектуальні (пізнавальні). Їх ще називають вищими почуттями.
Моральні почуття відображають оцінку дій, поведінки, подій на основі прийнятої в суспільстві моралі.
Естетичні почуття виникають в результаті переживання людиною краси або потворності об'єктів, що сприймаються нею. Інтелектуальні (пізнавальні) почуття виникають у процесі здійснення розумової та дослідницької діяльності. Зі всієї багатоманітності інтелектуальних почуттів основним вважається почуття ясності та чіткості мислення, здивування, подиву, здогадки, впевненості, сумніву.
У психологічній літературі виділяють також практичні почуття, які пов'язані з діяльністю людини.
