28. Стан тривоги (тривожності): поняття, види тривоги та значення в юрисдикційній діяльності.

стан тривоги (тривожності) — це особливий емоційний стан психічного напруження людини, який виникає в результаті передчуття нею певної, іноді неусвідомленої небезпеки, що неминуче наближається.

Тривога викликає активізацію внутрішніх ресурсів організму, психіки людини ще до того, як настане очікувана подія, допомагає суб'єкту адаптуватися до змінюваних умов свого існування, вистояти в будь-якій кризовій ситуації. З тієї точки зору тривога як нормальний психічний стан (якщо вона не «зашкалює») має позитивне значення. З іншої точки зору, стан тривоги у деяких людей, замість активізації, призводить до безпорадності, невпевненості у своїх силах, пониження продуктивності діяльності, викликає дезорганізацію цілеспрямованої поведінки.

понижений рівень тривожності у суб'єкта може сприяти формуванню так званої віктимної поведінки потерпілих в ситуаціях можливих сексуальних посягань на них [1]. У кожної людини існує свій оптимальний або бажаний рівень тривожності — так звана корисна тривожність.

Однак, тривожність має ірраціональний характер, який полягає в тому, що одна й та ж ситуація для однієї людини може видатися штатною і не викликати емоцій, а для іншої — бути джерелом сильних емоційних переживань.

Звідси тривожність буває двох видів: особистісна та ситуативна. Особистісна тривожність — це стійка, константна властивість характеру, темпераменту, риса особистості, що проявляється у схильності індивіда відчувати тривогу незалежно від сили фактору небезпеки. Ситуативна тривожність — це типовий стан емоційної напруги, що обумовлений конкретною ситуацією і може бути різним за інтенсивністю та динамічним у часі.

29. Стан страху: суть, поведінкові та суб’єктивні ознаки переживання. Фобії.

Близьким за характером свого походження до стану тривожності є емоція страху. Як і тривожність, страх також багато в чому пов'язаний з прогнозуванням, очікуванням суб'єктом небезпеки, що наближається. Однак на відміну від тривожності, страх більшою мірою є емоційною реакцією на конкретну, найчастіше об'єктивно існуючу, реальну загрозу.

Страх заважає людині використовувати свої здібності, досягати поставлених завдань, бути щасливою та задоволеною. Переживання страху зазвичай варіюється від передчуття небезпеки, побоювання, до відчуття переляку, жаху. В останньому випадку ситуація, яка викликала інтенсивний страх (афект страху), може навіть завершитись летальним наслідком [2].

Зазвичай страх зароджується, коли джерело тривоги неможливо усунути, і вона переходить, поступово трансформуючись, у стан страху.

Найзагальнішими причинами прояву страху вважаються наступні: відчуття особою нездоланної небезпеки для себе і своїх близьких, відчуття невдачі, що наближається, відчуття власної безпорадності, беззахисності перед нею.

Однією з поширених причин, що викликають у людини страх, є також фізичний біль та прогнозовані у зв'язку з ним негативні наслідки для її життя та здоров'я. Біль викликає фізичні страждання, що збільшуються страхом.

Крім того, необхідно враховувати, що поява страху, як і стан тривожності, тісно пов'язана з індивідуальними особливостями людини — її віком, вродженими чинниками, успадкованими або набутими протягом життя факторами, починаючи з раннього дитинства

Зовнішніми, поведінковими проявами страху є: зляканий вираз обличчя (широко розплющені очі, припідняті брови, горизонтальні морщини на чолі, овальної форми рот, напружені губи); напруження м'язів, що істотно скорочує можливість рухів; імпульсивність у вигляді вчинення безцільних, панічних малоефективних рухів до стану, коли людина завмирає на місці, намагається «зменшитись», сідає навшпиньки, обхоплює голову руками.

Суб'єктивні переживання страху виражаються у: розладі психічних пізнавальних процесів — знижується рівень та гострота сприйняття, спотворюється оцінка відстані між об'єктами, їх розміру та форми, порушується мислення, яке стає більш вузьким за обсягом та змістом, страждає пам'ять, оскільки спогади про минуле стають фрагментарними; пришвидшується серцебиття і дихання. Деякі люди у стані сильного страху відчувають нудоту, запаморочення, часті поклики до сечовипускання, втрачають свідомість [5].

Особливим різновидом страху на рівні пограничних станів психіки, неврозів, психозів є фобії — нав'язливі неадекватні, ірраціональні переживання, що мають своєю основою побоювання конкретного змісту (висоти, відкритого чи закритого простору, певних тварин, мікроорганізмів і т. п.).