44. Як формуються дивіденди за залишковим принципом? в чому переваги та недоліки використання політики постійних дивідендів, постійного дивідендного відношення?

На практиці дивідендна політика будується, виходячи з (1) інвестиційних можливостей і (2) наявності фондів, щоб ці можливості фінансувати. Це призводить до формування так званої “залишкової” дивідендної політики, яка процедурно враховує наступні кроки: поперше, визначається оптимальний бюджет фінансування розвитку (капітальний бюджет); по-друге, розраховується сума власного капіталу, що необхідна для фінансування цього бюджету.

Таким чином встановлюється максимально можлива сума нерозподілених прибутків у складі цієї частини власного капіталу. Дивіденди сплачуються, якщо розмір ЕВІТ більше, ніж сума фінансування за рахунок нерозподілених прибутків. Отже, виходить, що дивіденди сплачуються тільки з тієї суми, що залишається після фінансування капітального бюджету фірми у поточному році.

Жорстке дотримування залишкової дивідендної політики призводить до того, що менеджер орієнтується виключно на інвестиційні можливості, тому дивіденди будуть сильно коливатися рік від року. З іншого боку, багато фірм використовують таку політику в рамках заснування цільового довготривалого дивідендного відношення.

Постійні дивіденди або такі, що постійно зростають.

У минулому багато фірм встановлювали річний дивіденд на акцію і потім підтримували його тільки у випадку, коли у майбутньому передбачалося, що доходи будуть достатні для такої підтримки. Точніше, інфляція збільшувала доходи, тому у більшості фірм з’являлася можливість формувати дивідендну політику на базі постійних темпів росту. Тобто кожного року дивіденди сплачувалися на рівні, більшому від попереднього на величину встановленого темпу росту.

Переваги політики постійних дивідендів аргументуються наступним:

За умов того, що діє гіпотеза інформаційного контексту, коливання дивідендів призводять до очікуваного вищого ризику і зростання kS. Навпаки, за умов стабільної дивідендної політики очікуваний ризик менше.

Акціонери, які використовують дивіденди для поточного споживання, бажали б мати можливість планувати свої надходження від володіння акціями, при цьому непостійні дивіденди призводять до зростання kS.

Постійне дивідендне відношення

Досить небагато фірм переслідують політику сплати дивідендів, виходячи з постійного процента від EBIT. Разом з тим коли коливаються доходи, має місце і коливання дивідендів. Таким чином, така політика не приводить до мінімізації вартості капіталу.

Треба зауважити, що компанії можуть мати цільове дивідендне відношення, яке, врешті-решт, є похідною від залишкового формування дивідендів. Аналіз практики доводить, що тривале дивідендне відношення, як правило, базується на інвестиційних можливостях і наявності дешевих джерел фінансування зростання.

45. В чому переваги та недоліки використання політики низьких дивідендів з доплатами?

Фінансові менеджери у своїй практичній діяльності часто переслідують політику сплати низьких регулярних дивідендів і доплат у роки, коли прибутки зростають. Подібне дозволяє фірмам бути більш гнучкими, оскільки інвестори можуть планувати надходження. Якщо доходи фірми коливаються, така політика може являти собою найкращий вибір.

Менеджери розраховують рівень регулярних дивідендів на такому низькому рівні, що це дозволяє підтримувати їх навіть у роки низького прибутку. Потім, якщо додаткові надходження наявні, акціонерам сплачуються додаткові дивіденди.

Крім того, факт доплат є для акціонерів фірми позитивним сигналом щодо її перспектив.