56. Як впливає ризик проекту на вартість капіталу фірми?

Ризик проекту – ризик, що несе один актив у сукупності активів фірми, або ризик, що несе одна акція в портфелі цінних паперів інвестора. Вимірюється коефіцієнтом варіації сподіваних доходів проекту.

За допомогою аналізу типів ризику менеджери в змозі отримати інформацію щодо ризику проекту і, таким чином, прийняти найкраще рішення. Однак ці виміри ризику не приймають до уваги ризик портфеля, ще вони не вказують, чи варто реалізовувати проект, чи ні. Подолати цю проблему можна за допомогою моделі CAPM. Звичайно, CAPM має свої недоліки, але вона пропонує корисну інформацію щодо аналізу ризику в процесі оцінки доцільності капіталовкладень.

Рівняння лінії надійності ринку виражає відношення ризик/прибуток наступним чином:

k_s = k_RF + (k_m - k_RF)

Інвестори дадуть гроші в борг компанії для інвестування в проекти з середнім ризиком тільки у тому випадку, якщо вона сподівається заробити (припустимо) 22,4% або більше на цих грошах. Під середнім ризиком ми розуміємо проекти, ризик яких дорівнює поточному ризику активів фірми. Компанія повинна інвестувати в основні активи тільки тоді, коли очікуваний прибуток цих проектів дорівнює 22,4% або більше.

Внаслідок реалізації того чи іншого проекту може змінитися бета-коефіцієнт компанії, що, в свою чергу, призведе до зміни вартості її власного капіталу. Наприклад, припустимо, що компанія розглядає проект А, β-коефіцієнт якого має бути в інтервалі між 1,5 і 1,1. Через те, що фірма тримає “портфель активів” і β будь-якого портфеля є середньозваженою β-коефіцієнтів його активів, то, реалізуючи цей проект, фірма тим самим змінює загальний β-коефіцієнт компанії, що залежатиме від розміру інвестиції у проект А у порівнянні з розмірами інших активів компанії.

Якщо 80% сукупних активів буде зайнято в інших активах, середня β яких дорівнює 1,1, та 20% – у новому проекті, β якого становить 1,5, тоді новий β-коефіцієнт буде дорівнювати 1,18:

β=0,8·(1,1)+0,2·(1,5)=1,18.

Це зростання β-коефіцієнта зумовлює падіння ціни акції компанії до тих пір, поки збільшений β-коефіцієнт не буде дорівнювати істотнішій сподіваній нормі прибутку. Характерно, що реалізація проекту зумовлює зростання загальної вартості капіталу корпорації з 22,4% до 23,68%:

k_s =14%+(8,2%)·1,18=23,68%.

Тому, щоб утримати вартість фірми від зниження внаслідок реалізації капіталовкладень, загальна сподівана норма прибутку компанії повинна також збільшитись від 22,4% до 23,68%. Якщо на капіталовкладеннях у первинні активи фірма повинна заробити 22,4%, скільки компанія повинна заробити на капіталовкладеннях у новий проект, щоб нове значення загальної сподіваної норми прибутку дорівнювало б 23,68%? Ми знаємо, що якщо компанія реалізує проект, вона матиме 80% своїх фондів, інвестованих у основну діяльність компанії (або інші активи), на яких вона повинна заробити 22,4%, та 20% своїх фондів, інвестованих у новий проект, на якому вона повинна заробити х%. Тоді середня необхідна норма прибутку буде дорівнювати 23,68%. Тому

0,8·(22,4 %)+0,2х=23,68%, де х=28,8%.

Підсумовуючи вищенаведене і знаючи, що якщо компанія реалізує новий проект, її бета-коефіцієнт підвищується від 1,1 до 1,18, то її вартість капіталу зростає від 22,4% до 23,68%. Новий проект повинен буде заробити, принаймні, 28,8%, якщо компанія намагається отримати свою нову величину вартості капіталу.

Вартість капіталу проекту, kр-вартість капіталу, скоригована на ризик для окремого проекту. Якщо можливо визначити бета-коефіцієнт кожного проекту, βр, тоді вартість капіталу проекту, kр, знаходиться за формулою:

k_p = k_RF + (k_m - k_RF)

Таким чином, компанії слід використовувати 22,4% вартості капіталу для проектів основної діяльності. А вже новий проект, бета якого дорівнює 1,5, слід аналізувати при 26,3% вартості капіталу:

kр=14%+(8,2%)·1,5=26,30%.

З іншого боку, проект низького ризику, бета якого дорівнює 0,5, матиме вартість капіталу 18,1%: kр=14%+(8,2%)·0,5=18,10%.

Графічні висновки аналізу предствлено на рис. 24.

Рис. 24. Оцінка доцільності інвестиційних вкладень на

основі концепції лінії надійності ринку (SML)

Лінія надійності ринку (MSL), яка зображена на рисунку, показує, як інвестори здійснюють балансування між перевагами та збитками від ризику, який вимірюється бетою, та сподіваним прибутком. Чим вище бета-ризик, тим значніша норма прибутку, що необхідна інвесторам для компенсації ризику. MSL вказує на природу цього зв’язку. Спочатку компанія мала бета-коефіцієнт 1,1, тому її необхідна норма прибутку на капіталовкладення середнього ризику становила 22,4%. Більш ризикові інвестиції, такі як проект А, мають вищі норми прибутку, в той час як інвестиції низького ризику мають менші норми прибутку. Якщо компанія спрямовує нові капіталовкладення у високо-або низькоризикові проекти, то її бета-коефіцієнт або зросте, або знизиться від поточної величини 1,1. Отже, необхідна норма прибутку звичайної акції також зміниться від свого поточного значення.

Якщо сподівана норма прибутку даного проекту знаходиться вище MSL, тоді цей проект варто реалізовувати, оскільки його сподіваної норми прибутку більш ніж достатньо для компенсації ризику. Однак якщо норма прибутку проекту знаходиться нижче MSL, тоді від цього проекту слід відмовитись.

Для спрощення представлений приклад з умовною компанією базується на припущенні, що вона не використовує борг як джерело фінансування. Таке припущення дозволяє застосувати MSL для зображення вартості капіталу компанії. Однак дисконтна ставка, що застосовується у процесі оцінки доцільності капіталовкладень, є середньозваженою вартістю капіталу. Коли як джерело фінансування застосовується борг, вартість власного капіталу має бути скомбінована з вартістю боргу для отримання загальної вартості капіталу проекту.