50. Що означають „належні” грошові потоки, „незворотні витрати” ?

При оцінці грошових потоків Одним з важливих елементів оцінки є ідентифікація належних грошових потоків, які визначаються як набір грошових потоків, що слід розглядати, приймаючи рішення щодо інвестиційного проекту. Отже, належні грошові потоки – це визначені грошові потоки, які слід розглядати у рішенні щодо доцільності капіталовкладень. Щоб запобігти помилкам, слід дотримуватися наступних правил: (1) рішення мають базуватись на грошових потоках, а не на балансовому прибутку;(2) розглядаються тільки додаткові грошові потоки.

незворотні витрати - витрати, що мають місце після банкрутства підприємства. До Н.в. належать насамперед одноразові виробничі витрати, які не можуть бути ще раз використані або продані, затрати на реєстрацію підприємства та ін.

У деяких випадках у підприємства виникають витрати, які воно не в змозі собі відшкодувати, якщо, приміром, припинить свою діяльність та вийде з даної галузі. В такому разі говорять про незворотні витрати, альтернативна вартість яких дорівнює нулю. Їх не слід брати до уваги при економічному аналізі подальшої поведінки підприємства.

Незворотні витрати: грошові витрати, які вже були понесені і які неможливо відшкодувати прийняттям чи неприйняттям даного проекту. Незворотні витрати не є додатковими витратами, тому їх і не слід включати в аналіз бюджетування капіталу. Вони відносяться до витрат, які вже мали місце, тому не знаходяться під впливом рішення щодо прийняття проекту.

51. В чому роль фінансового менеджера у процесі оцінки грошових потоків?

Грошовий потік являє собою фактичні чисті готівкові кошти, які надходять у фірму (чи витрачаються нею) протягом деякого визначеного часу.

Прогнозування витрат і прибутків від великих комплексних проектів доволі важко здійснити. Це підвищує відповідальність фінансового менеджера. Його роль у процесі прогнозування включає: (1) координування зусиль інших підрозділів підприємства, (2) контроль за використанням погодженого набору економічних показників, (3) забезпечення умов для того, щоб прогноз був позбавлений відхилень від норм. Остання функція надзвичайно важлива, тому що менеджери дуже часто стають емоційно зануреними в проекти, і це може призвести до помилок у прогнозуванні грошового потоку.

В загальному вигляді діяльність фінансового менеджера можна поділити на три напрямки: І. загальний аналіз і планування майнового та фінансового стану підприємства; ІІ. забезпечення підприємства фінансовими ресурсами (управління джерелами ресурсів); ІІІ. розподіл фінансових ресурсів (інвестиційна політика та управління активами).

Ці напрямки діяльності одночасно визначають і основні задачі, що постають перед менеджером.

В межах першого напрямку здійснюється загальна оцінка:

• активів підприємства і джерел їх фінансування;

• величини і складу ресурсів, необхідних для підтримки досягнутого економічного потенціалу підприємства і розширення його діяльності;

• джерел додаткового фінансування;

• системи контролю за станом і ефективністю використання фінансових ресурсів.

Другий напрямок передбачає детальну оцінку:

• обсягу потрібних фінансових ресурсів;

• форми їх надання (довгостроковий чи короткостроковий кредит, грошові кошти);

• методів мобілізації фінансових ресурсів;

• витрат, пов’язаних із залученням даного виду ресурсів (%-ні ставки);

• інші формальні і неформальні умови надання даного джерела коштів;

• фінансового ризику.

Третій напрямок передбачає аналіз і оцінку довгострокових і короткострокових рішень інвестиційного характеру:

• оптимальність трансформації фінансових ресурсів в інші види ресурсів (матеріальні, трудові, грошові);

• доцільність і ефективність вкладень в основні засоби, їх склад і структура;

• оптимальність оборотних коштів (в цілому і по видах);

• ефективність фінансових вкладень.

Прийняття рішень з використанням наведених оцінок виконується в результаті аналізу альтернативних рішень, які враховують компроміс між вимогами ліквідності, фінансової стійкості і рентабельності