Розв’язання

Вартість врожаю обчислюється шляхом множення середньої врожайності з гектара за останні п'ять років на ціну одного центнера продукції, що склалася за минулий рік та на фактичну площу, з якої збиратиметься врожай.

(35+38+32+39+36) : 5 = 36 (грн. з 1 га) – середня п’ятирічна врожайність;

315  36  300 = 3402000 (грн.) – вартість врожаю.

Страхова сума обов'язкового страхування врожаю сільсько­господарських культур визначається в розмірі 50% від вартості врожаю.

3402000  0,5 = 1701000 (грн.) – страхова сума;

1701000  0,08 = 136080 (грн.) – сума страхових платежів.

Термінологічний словник

Аварійна ситуація − 1) стан потенційно небезпечного об'єкта, що характеризується порушенням меж та (або) умов безпечної експлуатації, але не перейшов в аварію, за якої всі несприятливі впливи джерел небезпеки на персонал, населення та навколишнє середовище утримуються у прийнятих межах за допомогою відповідних технічних засобів, передбачених проектом; 2) умови, які відмінні від умов нормального перевезення вантажів, пов'язані із загорянням, витіканням, розсипанням небезпечного вантажу, пошкодженням тари або рухомого складу з небезпечним вантажем і які можуть призвес­ти чи призвели до вибуху, пожежі, отруєння, опромінення, захворювань, опіків, обморожень, загибелі людей і тварин, небезпечних для природного середовища наслідків, а також випадки, коли в зоні аварії на залізниці виявлено вагони, контейнери або вантажні місця з небезпечними вантажами.

Аварійне забруднення довкілля при транспортуванні небезпечних речовин та відходів − раптове, ненавмисне забруднення довкілля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за участі транспорт­ного засобу, що здійснює перевезення, довільної розгерметизації ємнос­тей та/або товарної упаковки з небезпечною речовиною, довільного ви­буху небезпечних речовин, самозаймання, аварійних ситуацій при ван­тажно-розвантажувальних роботах та ін., що виявилося в попаданні шкідливих речовин в атмосферу або воду, розповсюдженні твердих, рідких або газоподібних речовин на ґрунті чи в надрах або утворенні шумів, радіації, температурних змін, а також електромагнітному, світловому чи іншому фізичному, хімічному, біологічному негативному впливі, що пере­вищують установлений граничний рівень.

Аварійне сповіщення − система заходів, спрямованих на своєчас­не повідомлення відповідних органів та організацій про повітряні судна, яким необхідна допомога пошуково-рятувальних служб, та сприяння та­ким органам і організаціям.

Агенти Ллойда − фізичні чи юридичні особи, які здійснюють управління бізнесом для членів страхової корпорації Ллойда з питань урегулю­вання збитків. А.Л. присутні через відповідну акредитацію в усіх великих морських портах на всіх континентах. В обов'язки А.Л. входить інформу­вання членів Ллойда про рух суден в акваторії і на підходах до певного порту, аваріях, інцидентах, катастрофах з морськими судами на шляхах сполу­чення та ін.; вивчення, аналіз й узагальнення фактів та зобов'язань спричи­нення збитків морським судам і вантажів, задоволення заявлених претензій за договорами морського страхування, укладеним Ллойдом.

Аварійний комісар − особа (юридична або фізична), яка на прохання страховика з'ясовує причини настання страхового випадку та розмір збитків у страхуванні переважно транспортних ризиків. За наслідками роботи аварійний комісар складає аварійний сер­тифікат.

Аварійний сертифікат − документ, що складається аварійним комісаром і фіксує розмір і причини збитків та містить інші відомості, які характеризують обставини, пов'язані з минулим страховим випадком.

Аварія − раптова подія, така як потужний викид небезпечних речовин, пожежа або вибух, внаслідок порушення експлуатації підприємс­тва (об'єкта), яка призводить до негайної та/або наступної загрози для життя і здоров'я людей, довкілля, матеріальних цінностей на території підприємства та/або за його межами.

Агентська діяльність − діяльність суб'єктів підприємницької діяльності, уповноважених діяти від імені та на підставі доручен­ня одного або більше страховиків щодо рекламування, консу­льтування, пропонування страхувальникам страхових послуг та проведення роботи, пов'язаної з укладенням та виконанням до­говорів страхування (підготовка й укладання договорів страху­вання, виконання робіт з обслуговування договорів), у тому числі оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхових сум або страхового відшкодування, а також здійснення цих виплат.

Агентська (страхова) угода − (договір про надання страхових агентських послуг) − письмова угода між страховиком і страховим аген­том, в якій визначаються права та обов'язки сторін щодо порядку укладання, обслуговування і виконання договорів страхування, порядок внесення страхових платежів, умови здійснення взаєморозрахунків між ними, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов зазначеної угоди, інші умови за зго­дою сторін.

Агентство страховика − організація, що виконує всі функції представництва і певні страхові операції (укладання й обслуговування договорів страхування тощо) в межах агентської угоди зі страховиком.

Аджастер (оцінювач страхових збитків) − фізична або юридична особа, що представляє інтереси страховика при вирішенні питань щодо урегулювання заявлених претензій страхувальника у зв'язку зі страховим випадком.

Аквізитор − страховий агент або інший страховий працівник, що займається укладанням нових або поновленням раніше діючих до­говорів страхування.

Аквізиційні витрати − витрати, пов'язані з укладанням страхових договорів. До них відносять як прямі витрати, такі як комісії щодо залучення страхування і витрати на ведення справ чи зарахування договорів страхування в портфель страхування, так і побічні: ви­трати на рекламу чи адміністративні витрати, які відносять до опрацювання заяв щодо страхування і видачі полісів.

Актуарій − фахівець, що здійснює актуарні (математичні) розрахунки на основі відповідної статистики настання страхових випадків для обчислення базових страхових тарифів страховика і проведення робіт з формування й оптимізації страхового портфеля, у тому числі за рахунок перестрахувальної діяльності.

Актуарні розрахунки − система математичних і статистичних закономірностей, що визначають собівартість і вартість послуги, яка надається страховиком страхувальникові. На їх основі визнача­ється частка участі кожного страхувальника у створенні страхово­го фонду (резервів).

Актуарний ризик − страховий ризик, який покривається страховою ком­панією в обмін на виплату страхової премії. А.р. обчислюється за допомогою актуарної калькуляції. В найпоширенішій формі А.р. є не що інше як мате­матичне очікування страхового випадку (виходячи з накопичених, система­тизованих і узагальнених матеріалів статистики за певну кількість років).

Андерайтер − 1) висококваліфікований фахівець у сфері страхового бізнесу, що має владні повноваження від керівництва страхо­вика приймати на страхування запропоновані ризики, визнача­ти тарифні ставки й конкретні умови договору страхування цих ризиків, виходячи з норм страхового права й економічної доці­льності. Андерайтер може виконувати функції сюрвейєра. Можливе обмеження сфери діяльності андерайтера виключно перестрахуванням; 2) член страхової корпорації «Ллойд», що самостійно або в межах окремого синдикату підписує страхові поліси «Ллойда»; 3) фізична або юридична особа, що займаєть­ся продажем страхових полісів потенційним клієнтам або здій­снює професійний консалтинг у сфері страхування для зацікав­леної сторони.

Андерайтинг − процес оцінювання та прийняття ризиків на страхування (перестрахування).

Аномальна подія − відхилення від нормального режиму експлуатації, викликане виходом із ладу обладнання, помилкою або іншими недоліками роботи персоналу.

Ануїтет − 1) договір страхування пенсій або ренти, згідно з яким страховик в обмін на сплату, як правило, одноразову, страхової премії зобов'язується виплачувати застрахованому визначену річну суму доходу протягом його життя; 2) сучасна вірогідна вартість ренти.

Асистанс − перелік послуг (у рамках договору страхування), які надаються в потрібний момент через медичну, технічну і фінансову допомогу здебільшого, туристам у закордонних поїздках (у разі хвороби, нещасного випадку).

Аквізиція − комплекс організаційно-масових заходів серед фізичних і юридичних осіб (реклами, маркетингу, колективних і індивідуальних бесід) з метою залучення нових договорів страхування. А. орієнтована на розк­риття переваг окремих видів договорів страхування в конкретній страховій компанії.

Авіаційне страхування − страхування ризиків, пов'язаних із використанням авіаційної та космічної техніки. Іноді страхування космічних ризиків виділяється в окремий вид. Авіаційне страхування охоплює страхування літаків, вертольотів та іншої авіаційної техніки від пошкодження та знищення; страхування відповідальності перед пасажирами, перед третіми особами за шкоду, заподіяну їхньому здоров'ю та майну; відповідальність власників повітряних суден як роботодавців; страхування деяких інших ризиків.

Авто-комбі − комбіноване страхування автотранспортних засобів разом із відповідним багажем, водієм та пасажирами.

Акт про нещасний випадок − документ, що його складають адміністрація та комітет професійної спілки підприємства (установи), якщо з їхнім працівником (застрахованою особою) стався нещасний випадок і пов'язаний з перебуванням на роботі або виконанням службових обов'язків. У випадках з пасажиром відповідний документ складається на транспорті. У разі, якщо потерпілий застрахований від нещасних випадків, акт надсилається до страхової організації з метою оформлення страхової виплати.

Банківсько-страхові (офшорні) зони − це зони, в яких запроваджується особливо сприятливий режим здійснення банківських та страхових операцій в іноземній валюті для обслуговування нере­зидентів. Офшорний статус надається банківським та страховим установам, які були створені за участі лише нерезидентів і об­слуговують лише ту їхню підприємницьку діяльність, що здійснюється за межами України.

Бенефіціар − це страхувальник, застрахований (в особистому страхуванні), потерпілий (при страхуванні відповідальності), інша третя особа, визначена договором страхування.

Бордеро − перелік ризиків зі зазначенням частини страхової суми та відповідної страхової премії.

Бордеро-премії − перелік ризиків, які підпадають під дію облігаторного договору перестрахування.

Бордеро-збитки − перелік обсягів збитків, які повинні бути відшкодовані перестраховиком.

Боржник − суб'єкт підприємницької діяльності, не спроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових плате­жів), протягом трьох місяців після настання установленого термі­ну їх сплати.

Брокерська діяльність − професійна діяльність суб'єктів підприємницької діяльності на користь страхувальника або перестрахувальника (цедента) (далі − страхувальник), спрямована на визначення його потреби в отриманні страхових послуг, консуль­туванні, наданні допомоги у розробленні умов договору страху­вання, пошуку страховиків, які відповідають вимогам страхуваль­ника, веденні переговорів та укладанні договорів страхування за дорученням страхувальника, здійсненні розрахунків за договора­ми страхування, підготовці документів для урегулювання питання про збитки у разі настання страхового випадку.

Брокерська угода (договір про надання страхових брокерських послуг) − письмова угода між страхувальником та страховим брокером, в якій визначаються права та обов'язки сторін, поря­док і умови набуття чинності договору страхування, що укла­дається при посередництві страхового брокера, порядок вне­сення страхових платежів та інформування страхувальника про набуття чинності договору страхування, умови здійснення взаєморозрахунків між ними, відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов зазначеної угоди, інші умови за згодою сторін.

Брутто-ставка − тарифна ставка, що становить основу страхового внеску. Вона складається з нетто-ставки і навантаження.

Бонус − а) знижка, що її надає страховик із суми страхового платежу за оформлення договору страхування на особливо вигідних умовах. Таку знижку у страхуванні називають також рабатом. Бонус визначається переважно у відсотках; б) сума прибутку страховика, що спрямовується на збіль­шення страхових сум за договорами довгострокового страхування життя.

Бонус-малус − система підвищень і знижок до базової ставки страхового тарифу, за допомогою якої страховик коригує страховий платіж у випадку, якщо у відношенні до об'єкта страхування (переважно транспорт­них засобів) у певному проміжку часу не було страхового випадку.

Брутто-премія − загальна сума страхових платежів, що їх сплачує страхувальник. Визначається на підставі страхової суми і брутто-ставки.

Венчурний капітал − високо ризикове фінансування з розрахунком на виключно високу рентабельність проекту, яка надасть можливість отримати за рахунок продажу акцій прибуток, який виправдає ри­зик.

Відокремлений підрозділ юридичної особи − це підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та надає послуги в єдиному замкнутому технологічному процесі з юридич­ною особою і не є юридичною особою.

Відсоток − 1) сота частка числа; 2) ціна, яку сплачує позичальник за право користуватися позиковими коштами чи матеріальними цін­ностями і яка установлюється у вигляді річної відсоткової ставки від основної суми позики.

Відсоткова ставка (може бути кредитна та депозитна) − розмір відсотка за кредит або депозит; відносна величина відсоткової плати, сплаченої позичальником кредитору за певний період часу.

Вільні резерви страховика − це частка власних коштів страховика, яка резервується з метою додаткового забезпечення платоспро­можності страховика відповідно до прийнятої методики здійснен­ня страхової діяльності.

Виділення − створення страховика або більше страховиків, до яких за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах переходять майно, права та обов'язки страховика − юридичної особи, що реорганізовується.

Вищий орган страховика − загальні збори акціонерів для страховика, створеного у формі акціонерного товариства, або збори учасників для страховика, створеного у формі товариства з додатковою від­повідальністю, повного або командитного товариства.

Втрати − частина понесених витрат матеріально-технічних ресурсів, яка не виконує незалежної функції і не споживається у процесі виробництва товару, що експортується (наприклад, через неефек­тивність), і не відновлюється, не використовується або не прода­ється одним і тим самим виробником.

Валюта страхування − валюта, якою сплачуватимуться страхові платежі та здійснюватимуться страхові виплати.

Вигодонабувач − особа, визначена страхувальником для отримання страхових виплат тоді, коли страхувальник (застрахована особа) не буде здатний скористатися ними самостійно. В особистому страхуванні страхові виплати вигодонабувачу здійснюються у випадку смерті застрахованої особи. В майновому страхуванні права вигодонабувача можуть набувати особи, які мають страховий інтерес (орендодавці, кредитори тощо, майно яких може бути знищено або пошкоджено).

Вина страхувальника − відношення страхувальника до своєї протиправної поведінки та її можливих наслідків, що може спричинитися до завдання шкоди. Розрізняють вину двох видів: навмисні дії та необережність. Остання, у свою чергу, поділяється на просту і грубу необережність. Наявність навмисної дії або грубої необережності може бути підставою для повного або часткового звільнення страховика від його обов'язків зі страхової виплати.

Внесок страховий − страхова премія: грошова сума, яка сплачується страхувальником страховику за прийняте останнім зобов'язання відшкодувати матеріальний збиток, спричинений застрахованому майну, або вип­латити страхову суму при настанні певних подій у житті застрахованого. В.с. виплачується або відразу за весь термін страхування, або періодично. Вираховується за встановленими страховими тарифами і розміром стра­хової суми, в багатьох випадках визначається з урахуванням знижок, нада­них страхувальнику: при укладанні договору добровільного страхування на довгостроковий період, при безаварійній експлуатації засобів автотран­спорту протягом багатьох років та ін.

Гарантійний фонд страховика − додатковий та резервний капітал, а також сума нерозподіленого прибутку. Розмір гарантійного фонду страховика приймається до уваги при визначенні його платоспроможності.

Генеральний поліс − а) письмова угода з фіксованою страховою сумою, розмір якої дає змогу покрити страхуванням кілька відправлень вантажів за умови, що про них буде своєчасно декларовано страховику. Генеральний поліс діє доти, доки не буде використано (задекларовано) увесь ліміт установленої страхової суми; б) договір, на підставі якого протягом обумовленого часу страхувальник передає, а страховик приймає на страхування всі об'єкти, що відповідають угоді.

Галузевий страховий фонд документації − це банк документів СФД, який створюється відповідними міністерствами та іншими орга­нами виконавчої влади і є складовою частиною СФД України.

Дисконтування витрат − приведення майбутніх витрат до теперішнього періоду, установлення сучасного еквівалента суми, що буде сплачена в майбутньому. Сучасна вартість майбутньої суми ви­значається за допомогою дисконтованої величини, що зале­жить від норми банківського відсотка та терміну, періоду дискон­тування.

Диспашер − фахівець у галузі морського права, який здійснює розрахунки з розподілу витрат за загальною аварією між судном, ван­тажем і фрахтом.

Договір страхування − це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхуван­ня страхувальником, на користь якої укладено договір страхуван­ня (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені терміни та виконувати інші умови договору.

Добровільне страхування − форма страхування, що здійснюється на підставі добровільно укладеного договору між страховиком і страхувальником. Добровільне страхування здійснюється згідно з правилами страхування, що їх розробляє страховик та погоджує в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.

Діючий поліс − договір страхування з моменту акцепта страховиком до моменту закінчення терміну його дії або анулювання.

Декларація страхова − заява страхувальника про об'єкт страхування і про характер ризику. Д.с. містить відомості про місцезнаходження, вартість, стан, порядок зберігання чи використання, технічну готовність протипожежної й іншої аварійної сигналізації, також якісні характерис­тики (марка, модель, сорт, структура, склад тощо). Сюрвейєр як довірена особа страховика перевіряє відомості Д.с. і робить висновок про характер і ступінь ризику. Спотворення відомостей про об'єкт страхування в Д.с. звільняє страховика від відповідальності щодо укладеного договору стра­хування (якщо попередній огляд майна сюрвейєром не проводився). Д.с. складається за формою, яка встановлюється страховою компанією.

Делькредере − а) особлива обумовленість у трудовому контракті страхового агента, відповідно до якої він виступає гарантом сплати страхової премії з укладеного договору страхування і зобов'язується виплатити її стра­ховику (якого він представляє у взаємовідносинах з потенційним клієнтом), якщо страхувальник відмовиться це зробити сам; б) страхування дебіторсь­кої заборгованості.

Демонополізація страхової справи − процес, обернений встановленню державної страхової монополії, виражений у створенні соціально-економічних і політичних умов для організації страхового ринку як загальної частини фінансової інфраструктури (разом із комерційними банками, товарними і фондовими біржами, пенсійними фондами тощо). Д.с. закріплюється правовими нормами, які передбачають порядок організації і фун­кціонування акціонерних страхових компаній і товариств взаємного страхування, а також системи державного страхового нагляду за їх діяльністю.

Денонсація − відмова від договору. За відсутності письмової заяви про відмову від договору до закінчення терміну його дії від однієї зі сторін договір залишається в силі.

Диверсифікація − Законодавством багатьох країн світу можливості ди­версифікації, тобто поширення активності страхових товариств за межі основного бізнесу обмежені. Закон України "Про страхування" передба­чає, що предметом безпосередньої діяльності страховика може бути стра­хування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуван­ням і розміщенням страхових резервів, а також з управління ними. Вод­ночас принцип диверсифікації має істотне значення всередині окресленої щойно діяльності. Йдеться про територіальне та галузеве розосередження взятих на страхування ризиків. Чим воно відчутніше, тим імовірність одночасного настання страхових подій, що можуть мати критичні наслідки для страховика, менша. Надзвичайно важливо додержуватися принципу диверсифікації при розміщенні страхових резервів.

Договір спеціальний − договір на проектування, монтажні роботи, тех­нічне обслуговування, постачання спеціалізованої продукції, запасних частин, проведення випробувань, спільних і замовлених робіт тощо. Д.с. здебільшого не передбачає умов страхування угоди.

Екологічне страхування − форма колективного захисту економічних і соціальних інтересів виробників і населення. Воно запроваджується для об'єднання фінансових ресурсів підприємств, організацій, установ неза­лежно від форм власності й підпорядкування, а також громадян для ство­рення колективних страхових фондів шляхом сплати страхових внесків, для відшкодування збитків, завданих навколишньому природному сере­довищу, юридичним і фізичним особам, а також для фінансування пре­вентивних заходів, спрямованих як на запобігання аварій, так і на ліквіда­цію її шкідливих наслідків. Об'єктом Е.с. є відповідальність підприємств за збитки, заподіяні третім особам внаслідок діяльності, яка шкідливо впли­ває на навколишнє середовище, а також прямі й непрямі витрати підприємств, пов'язані з екологічними аваріями і ліквідацією шкідливих наслідків.

Застрахована особа − особа, яка бере участь в особистому страху­ванні, об'єктом страхового захисту якої є життя, здоров'я і працездатність. Застрахована особа може бути одночасно і страхувальником.

Збиток страховий − а) втрата (шкода), заподіяна майновим інтере­сам страхувальника, що підлягає відшкодуванню страховиком; б) факт настання страхового випадку (реалізації страхового ризику); в) справа, що містить документи страховика з конкретного страхового випадку, які підтверджують обґрунтованість страхової виплати.

„Зелена картка" − назва однойменної системи міжнародних договорів і страхового полісу обов'язкового страхування цивільної відповідаль­ності власників транспортних засобів, які виїжджають у країни − члени цієї системи. Дістала назву від кольору і форми полісу. Заснована в 1949 році. Нині членами Міжнародної системи "Зелена картка" є понад 40 країн Європи, Азії і Африки. У червні 1997 року до складу членів системи "Зеле­на картка" прийнято Україну.

Змішане страхування життя − вид особистого страхування, в яко­му передбачається страховий захист на випадок смерті застрахованої особи з будь-якої причини протягом терміну дії договору, у разі дожиття її до її закінчення терміну договору і в разі, коли через нещасний випадок було завдано шкоди її здоров'ю.

Закон про страхування − нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України 7 березня 1996 року. Регулює відносини у сфері страхування і спрямований на розвиток ринку страхових послуг, посилення надійності страхового захисту юридичних і фізичних осіб. Дія цього Закону не поширюється на державне соціа­льне страхування.

Збитки − витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не отримані кредитором доходи, які він отримав би, якщо б зобов'язання було виконано боржником.

Збитковість страхової суми − економічний показник діяльності страховика, який характеризує співвідношення між страховими ви­платами та страховою сумою.

Злиття − припинення діяльності двох або більше страховиків як юридичних осіб та перехід за передавальним актом усього майна, прав і обов'язків до страховика-правонаступника, що створюється в результаті реорганізації.

Інвестиції − 1) капіталовкладення підприємців на відновлення зноше­ного основного капіталу та його розширення з метою отримання прибутку; 2) сукупність витрат, що реалізуються у формі довго­термінових вкладень капіталу у різні галузі та сфери економіки; 3) грошові, майнові, інтелектуальні цінності, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отри­мання прибутку від цієї діяльності (у вигляді відсотків, роялті, дивідендів та орендних доходів чи приросту капіталу) або досяг­нення соціальної вигоди.

Інвестиція − господарська операція, яка передбачає придбання основ­них фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав і цінних паперів в обмін на кошти або майно.

Інвестор − суб'єкт інвестиційної діяльності, який приймає рішення про вкладання власних, позичкових і залучених майнових та інте­лектуальних цінностей в об'єкти інвестування.

Імунітет державних морських торгових суден − принцип міждержавно­го морського права, який базується на повазі прав суверенної держави відносно належних йому морських суден. Полягає в недопущенні застосування до таких суден позовів у іноземних судових органів, а також застосу­вання до них примусових заходів (арешту і затримання в порядку забезпе­чення пред'явленого ризику, виконання судового рішення тощо).

Інститут актуаріїв − професійна асоціація актуаріїв Англії й Уельсу (Ве­ликобританія). Заснована 1848 р. у Лондоні. Користується міжнародним авторитетом серед спеціалістів. Проводить сертифікацію актуаріїв шляхом здачі кваліфікованого екзамену і присвоєння відповідного диплома. Здійснює заочне навчання зі спеціальності актуарних розрахунків. Вивчає методичну і наукову літературу з цієї проблематики. Колективними чле­нами І.а. є національні асоціації актуаріїв Австралії, Індії, Нової Зеландії, ПАР. І.а. бере участь у роботі Міжнародних конгресів актуаріїв.

Ймовірність страхового випадку − кількісна (математична) оцінка мож­ливості настання і періодичності страхових випадків для окремих об'єктів страхування, з яких виплачується страхове відшкодування. Й.с.в. служить основою для встановлення страхових тарифів, ставок премії, знижок і надбавок до них. Й.с.в. обчислюється із застосуванням математичного апарату теорії ймовірностей, а також застосуванням закону великих чисел, виходячи з наявного масиву накопичених статистичних даних про факти й обставини страхових випадків. Й.с.в. відображає особливий тип зв'язків між явищами, характерними для масових процесів.

Класифікація страхування − наукова система розподілу страхування на різні сфери діяльності, галузі, підгалузі, види, підвиди та фор­ми, яка спирається на специфіку діяльності страхових компаній, об'єкти страхування та категорії страхувальників.

Комісія − це узгоджена частина понесених цедентом витрат з укладання договорів страхування.

Комутаційні числа (функції) − допоміжні розрахункові величини, які використовуються для спрощення математичних формул і полег­шення розрахунків фінансових тарифів, резервів внесків щодо різних видів страхування життя. Величину цих чисел визначають за відповідними показниками таблиці смертності, яка використову­ється для побудови тарифів страхування життя, а також за нор­мою дохідності.

Кредит − позичковий капітал у грошовій формі, що передається в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, терміновості, платності та цільового характеру використання.

Каско − страхування корпуса та механізмів транспортного засобу. Відшкодовуються збитки, зумовлені здебільшого пошкодженням або конструктивним знищенням автомобіля, судна, літака, залізничного транспорту.

Карго − страхування вантажів, що перевозяться морським, повітряним або наземним транспортом, без страхування самого транспортного засобу.

Катастрофічний ризик − а) збиток або серія зв'язаних між собою збитків, які можуть одночасно виникнути в певному місці; б) значна кількість можливих ризиків; в) стихійне лихо; г) надзвичайна ситуація.

Кодекс торгового мореплавання − основний законодавчий акт, який регулює відносини, що виникають із торгового мореплавання. К.т.м. містить важливі положення, що стосуються правового положення судна, екіпажу, організації перевезень, договорів морського перевезення вантажів, морсь­кого страхування, порядку відшкодування збитків від зіткнення суден, морських протестів тощо.

Коефіцієнт смертності табличний − в демографічній статистиці показ­ник смертності, дорівнює відношенню кількості помираючих за таблицею смертності до табличної кількості проживаючих у даному віці (інтервалі віку). К.с. табличний, як правило, не входить до складу показників таблиць.

Контрибуція − це право страховика звернутися до інших страховиків, які за проданими полісами несуть відповідальність перед одним і тим са­мим конкретним страхувальником, з пропозицією поділити витрати з відшкодування збитків. Застосування цього принципу стримує нечесних страхувальників від бажання застрахувати одне й те саме майно кілька разів з метою наживи.

Кептив − акціонерна страхова компанія, яка обслуговує повністю або частково корпоративні страхові інтереси засновників, а також самостійних господарюючих суб'єктів, що входять за структури багатопрофільних концернів чи великих фінансово-промислових груп. К. може бути дочірньою страховою компанією. За кордоном діяльність багатьох К. концентруєть­ся на операціях перестрахування, в тому числі через страховий офшор.

Кептивні страхові компанії − компанії, що створюються промисловими, торговельними, банківськими та іншими структурами з метою задо­волення їхніх потреб у страхових послугах.

Класифікація страхування − система поділу страхування на сфери діяльності, галузі, підгалузі, види і форми. Класифікація страхування має на меті сприяти формуванню страхового ринку, впорядкуванню звітності та державному регулюванню страхової діяльності, розвитку міжнародної інтеграції у страхуванні.

Ковер-нота страхова − свідоцтво про страхування, яке видається страховим брокером страхувальникові на знак підтвердження укладання договору страхування з переліком списку страховиків. Ковер-нота страхова не має юридичної сили, а виконує лише довідкову функцію. В обумовлений час страховий брокер має вручити страхувальникові страховий поліс. Ковер-нота страхова застосовується і в перестрахуванні, де може мати юридичну силу і замінювати сліп.

Колективне страхування життя − страхування, за якого може укладатися договір на страхування за рахунок коштів підприємства всіх працівників або їх групи. За колективним страхуванням життя страхувальником є підприємство, а застрахованою особою - кожний працівник, прізвище якого внесено до списку, що є невід'ємною частиною договору страхування.

Кумуляція страхових ризиків − а) концентрація страхових ризиків в одній компанії в обсязі, що може призвести до багатьох збитків унаслідок одного страхового випадку; б) зосередження застрахованих об'єктів на одній території, вулиці, будинку, порту, залізничній станції, судні, що в разі одночасного страхового випадку (наприклад, землетрусу) може призвести до порушення фінансової стабільності страховика. Кумуляція страхових ризиків має враховуватися при визначенні частини ризику, що залишається на утриманні страховика.

Ліквідація збитків − термін означає комплекс робіт з визначен­ня та виплати страхового відшкодування у страхуванні майна і відповідальності.

Ліквідність − 1) спроможність страховика своєчасно виконувати свої фінансові зобов'язання, передусім сплачувати борги; 2) показник того, як швидко можна реалізувати матеріальні цінності та отримати кошти, необхідні для покриття зобов'язань.

Ліміт відповідальності страховика − гранична відповідальність страховика з окремого ризику або страхового випадку, що випливає з умов укладеного договору страхування або закону.

Ліміт страхового покриття − гранична страхова сума, яку можна визначити стосовно конкретного ризику, прийнятого на страхування.

Ліцензування − видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ.

Ліцензія − документ державного зразка, який засвідчує право фінансової установи здійснювати страхову діяльність з конкретного ви­ду страхування протягом визначеного терміну за умови виконання ліцензійних умов.

Ллойд − 1) міжнародний страховий ринок, розташований у Лондоні; 2) корпорація (об'єднання) юридично незалежних страховиків, кожний з яких самостійно бере на страхування ризики, вихо­дячи зі своїх фінансових можливостей. Кожний член Л. на забез­печення своєї діяльності має внести вагому суму у вигляді депо­зиту. Члени Л. об'єднані в синдикати, які очолюють андерайтери. Останні беруть на страхування ризики від іме­ні членів синдикату. Заснований в 1734 році. Нині є великим страховиком і перестраховиком, особливо морських, авіаційних, автомобільних нафтогазодобувних ризиків. Багато українських страховиків перестраховують ризики на ринку Ллойда. Переважає страхування морських, авіаційних, автомобільних, нафтогазодо­бувних ризиків.

Моторне (транспортне) страхове бюро − об'єднання страховиків, які здійснюють страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. Мета об'єднання − координація діяльності членів цього об'єднання з питань оформлення страхування і по­криття шкоди, завданої третім особам внаслідок дорожньо-транспортних пригод на території України, а також за її межами, реалізація договорів, конвенцій і домовленостей з уповноважени­ми організаціями зі страхування цивільної відповідальності транспортних засобів інших країн.

Майнове страхування − галузь страхування, в якій об'єктом страхування є майно, що належить юридичним або фізичним особам.

Місткість страхового ринку − максимально можливий продаж страхових послуг певного виду за обумовлений термін. Залежить від попиту на страхові послуги, рівня страхових тарифів, фінансових можливостей страху­вальників і страховиків, рівня розвитку перестрахувальних операцій.

Морське страхування − один із найдавніших видів страхування. Охоплює страхування суден, вантажів і фрахту, екіпажу та пасажирів від різних видів небезпеки під час виконання рейсів. Страхові ризики: збитки від вогню, блискавки, шторму та іншого стихійного лиха, від зіткнення су­ден, посадки судна на мілину, зникнення судна безвісти тощо. Крім того, морське страхування покриває витрати, зумовлені загальною аварією, крадіжкою і пропажею вантажу. Обсяг відповідальності визначається спеціальними умовами.

Математичний резерв − грошова сума, необхідна для того, щоб задовольнити потенційно взяті зобов'язання за договором особистого страхування.

Міжнародна організація актуаріїв − заснована в 1895 р. у зв'язку з про­веденням першого Міжнародного конгресу актуаріїв у Бельгії. Штаб-квар­тира знаходиться в Брюсселі. Здійснює міжнародне співробітництво і ко­ординацію діяльності національних асоціацій актуаріїв багатьох країн, у тому числі на підготовчому етапі проведення Міжнародних конгресів ак­туаріїв. Сприяє науковим дослідженням у галузі страхової математики, видає матеріали конгресів та іншу наукову літературу з актуарних питань. Членами М.о.а. можуть бути окремі спеціалісти-актуарії, які поділяють мету і завдання асоціації, а також її статут.

Монреальська угода − угода міжнародних перевізників (1966 р., Монреаль, Канада), згідно з якою відповідальність Аерофлоту й інших авіаперевізників при польотах до США за спричинення смерті чи пошкодження здоров'я пасажира обмежується доказаним збитком, але не більше 75 000 дол. США.

Навантаження − частина страхового тарифу, що не пов'язана з формуванням фондів для здійснення страхових виплат. За рахунок навантаження покриваються витрати, обумовлені організацією та забезпеченням страхової справи (оплата праці персоналу страховика, оплата посеред­ницьких послуг, оренда приміщень офісу, витрати на придбання й експлуа­тацію обчислювальної техніки, рекламу, транспортні послуги, сплату дея­ких податків та обов'язкових платежів тощо). Навантаження є також джерелом отримання певної суми прибутку від страхової діяльності.

Незароблена премія − частина страхового платежу за договором страхування або страховим портфелем, що припадає на ще непочатий або зали­шок періоду страхування. Наприклад, якщо договір страхування укладено на календарний рік, то за станом на 1 липня незароблена премія становитиме су­му страхових платежів, яка припадає на період до кінця року (6 місяців).

Надзвичайна ситуація − порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катаст­рофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка при­звела (може призвести) до загибелі людей та/або значних матері­альних втрат.

Нерезиденти − юридичні особи та суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави. Розташовані на території України дипломатичні пред­ставництва, консульські установи та інші офіційні представництва іноземних держав, міжнародні організації та їх представництва, що мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також представни­цтва інших іноземних організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності відповідно до законодавства України.

Нетто-ставка − тарифна ставка, яка призначена для формування страхових резервів, їх основної частини, що використовується для ви­плат страхового відшкодування.

Нетто-премія − брутто-премія за вирахуванням навантаження. Нетто-премія призначена для формування страхового фонду, з якого здійсню­ються страхові виплати.

Нон-стендарт − фізична особа, чиє життя не може бути застраховане за установленими ставками премій, внаслідок суттєвих відхилень у стані здоров'я за медичними показниками (установленими страховиком за даними статистики смертності) або інформації, що вміщується в анкеті (заяві про прийом на страхування).

Нещасний випадок − це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслі­док яких заподіяно шкоду здоров'ю або настання смерті.

Об'єднання страховиків − спілки, асоціації та інші об'єднання для координації діяльності страховиків, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм. Мають бути зареєстровані в установленому порядку як юридичні особи і не можуть безпосередньо займатися страховою діяльністю. Серед функціонуючих об'єднань страховиків вагоме місці посідають Ліга страхових організацій України, Моторне (транспортне) страхове бюро України, Ядерний страховий пул України, які утримуються за рахунок внесків страхових компаній.

Об'єкт страхування − конкретний майновий інтерес страхувальника або застрахованої особи (майно, відповідальність перед третьою особою, життя та здоров'я тощо), якому може бути завдано шкоди в разі стихійного лиха, нещасного випадку або іншого страхового випадку.

Офшорна страхова компанія − страхова компанія, яка має спеціальний статус; як правило, виведена з-під національного регулювання стра­хової діяльності (в місці перебування) або розміщена в офшорному фінан­совому центрі (зоні офшорного бізнесу), наприклад, Бермуди, Кайманові острови тощо. Як правило, створюються О.с.к. з метою мінімізувати по­датки, за рахунок податкових пільг, які надаються іноземним страховикам із офшорних фінансових центрів.

Оцінка ризику − натурально-речовий і вартісний аналіз усіх ризикових обставин, що характеризує параметри ризику. Виділяють відповідні групи ризику, виходячи з найсуттєвіших ознак, які служать критерієм оцін­ки. Наприклад, вік (інколи вага і зріст) людини на момент укладання дого­вору особистого страхування. Додатково може проводитися попереднє медичне обстеження з метою виявлення небезпечних захворювань, які можуть викликати смерть чи інвалідність страхувальника відразу після ук­ладання договору страхування.

Оцінка вартості ризику − визначення ймовірності настання події чи сукупності подій, на випадок яких проводиться страхування, і їх наслідків, виражених в грошовій формі. Розмір О.в.р. під дією об'єктив­них і суб'єктивних факторів (ймовірності настання і характеру дії стих­ійних сил природи, стану протипожежної безпеки, інтенсивності руху, стану охорони праці на підприємстві тощо) може зростати чи, навпаки, зменшуватися.

Об'єкт страхування від нещасного випадку − життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

Обов'язкове авіаційне страхування − страхування, яке передбачено як обов'язкове згідно з чинним законодавством України, а саме: страхування членів екіпажу й авіаційного персоналу; страхування працівників замовника авіаційних робіт, осіб, пов'язаних із забез­печенням технологічного процесу при виконанні авіаційних робіт, та пасажирів, які перевозяться за заявкою замовника без придбан­ня квитків; страхування відповідальності повітряного перевізника і виконавця повітряних робіт щодо відшкодування збитків, завда­них пасажирам, багажу, пошті, вантажу; страхування відповіда­льності експлуатанта повітряного судна за збитки, які можуть бу­ти завдані ним при виконанні авіаційних робіт; страхування авіаційних суден.

Передавальний акт − це баланс страховика, що реорганізовується шляхом злиття, приєднання або перетворення на день припинення його діяльності, за яким усе його майно, права та обов'язки пере­ходять до страховика-правонаступника.

Перестрахування − страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику вико­нання частини своїх обов'язків перед страхувальником в іншого страховика (цесіонарія, перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з зако­нодавством країни, в якій він зареєстрований.

Перестрахувальна комісія − узгоджена частина понесених цедентом витрат з укладання договорів страхування.

Перетворення − зміна організаційно-правової форми страховика, за якої до страховика, створеного в результаті реорганізації, за передавальним актом переходять усе майно, права та обов'язки страховика, що реорганізовується.

Платоспроможність − здатність споживача своєчасно і в повному обсязі здійснювати розрахунки за всіма видами своїх зобов'язань.

Позичковий відсоток − ціна, що сплачується власниками капіта­лу за використання позикових коштів протягом певного пе­ріоду.

Поділ − припинення діяльності одного страховика як юридичної особи і перехід за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах усього майна, прав та обов'язків до страховиків-правонаступників, створених у результаті реорганізації

Правила страхування − опрацьовуються страховиком на кожний вид страхування і погоджуються з Державною комісією з регулюван­ня ринків фінансових послуг України. П. с. мають містити: пере­лік об'єктів страхування, порядок визначення страхових сум, пе­релік страхових ризиків, термін і місце дії договору страхування, порядок його укладання, права й обов'язки сторін, дії страхуваль­ника в разі настання страхового випадку та перелік документів, що підтверджують ці випадки, порядок і умови сплати страхових сум, термін прийняття рішення про виплату або відмову щодо відшкодування, умови припинення дії договору і порядок вирі­шення суперечок. До П. с. додаються страхові тарифи. Якщо П. с. не відповідають цим вимогам, Укрстрахнагляд може відмовити страховикові у видачі ліцензії.

Представництво страховика − це відокремлений підрозділ страховика, який не є юридичною особою, діє згідно з Положенням про представництво, не маючи права безпосередньо займатися стра­ховою діяльністю, продавати страхові поліси, а також здійснюва­ти будь-яку підприємницьку діяльність. Представництво виконує функції і завдання, які сприяють організації та здійсненню стату­тної діяльності страховика, виступає від імені страховика і фінан­сується ним.

Приєднання − припинення діяльності одного або більше страховиків як юридичних осіб та перехід за передавальним актом усього майна, прав та обов'язків до іншого страховика-правонаступника.

Провізія − плата страховому агенту за посередницьку діяльність та за укладені зі страхувальником договори страхування.

Пул перестраховувальний − об'єднання декількох страховиків, які проводять страхування самостійно і передають у пул лише ту час­тину страхового ризику, яка не може бути покрита власними ресурсами. П. п. діє як посередник, який розподіляє ризики, що передаються на перестрахування.

Подвійне страхування − одночасне повне страхування одного й то­го самого об'єкта від одних і тих самих ризиків у кількох страховиків, через що страхова сума значно перевищує страхову вартість. У разі виявлення подвійного страхування кожний страховик покриває страхувальникові збиток у межах страхової вартості об'єкта пропорційно до своєї частки в загальній страховій сумі.

Превентивні заходи у страхуванні − сукупність здійснюваних страховиком або за його рахунок заходів, пов'язаних з попередженням або зниженням руйнівного впливу можливих страхових випадків. Страховики можуть передбачати проведення за рахунок коштів страхових резервів низки заходів, спрямованих на запобігання пожежам, повеням, інфекційним хворобам тварин, що зумовлює потребу всебічного обґрунтування правил страхування і тарифів, а також застосування ефективних форм розрахунків, кваліфікованого оцінювання ризиків і визначення страхових виплат.

Претензія − вимога платежу в розмірі шкоди, завданої страховим випадком, але не більшому за страхову суму.

Поділ ризиків вторинний − спосіб зменшення страхового ризику і побудови страхових операцій, який здійснюється шляхом перестрахування.

Поділ ризиків первинний − спосіб зменшення страхового ризику і побудови страхових операцій, який здійснюється шляхом співстрахування, тобто залучення до участі в ризику кількох страховиків.

Перспективна оцінка − визначення андерайтером страхової премії на основі попереднього досвіду (спираючись на дані страхової статистики) як з фіксованою, так і з плаваючою ставкою.

Покриття завданих збитків − вид договору перестрахування, при якому відшкодовуються тільки збитки в період дії договору.

Поле страхове − максимальна кількість об'єктів страхування, які можуть бути охоплені тим чи іншим видом страхування. За відсотком охоплення П.с. установлюється рівень розвитку даного виду страхування.

Поліс генеральний − письмова угода між страхувальником і страховиком у тому, що протягом обумовленого періоду перший буде передавати, а другий приймати на страхування на погоджених умовах всі об'єкти, що відповідають певним наказам. В іноземній практиці угоди такого типу по­значаються різними термінами: "відкритий поліс", "поліс-абонемент" тощо. У вітчизняній практиці П.г. знайшли широке застосування при страхуванні зовнішньоторгових вантажів.

Поліс страховий − документ, який засвідчує факт укладання договору страхування. П.с. видається страховиком страхувальнику. П.с. служить вирішальним доказом страхового інтересу. Страховик не може вимагати від страхувальника яких-небудь додаткових доказів з цього приводу. У випадку втрати П.с. за заявою страхувальника страховику видається дублікат.

Політика тарифна у страхуванні − цілеспрямована діяльність страхови­ка щодо установлення, уточнення, впорядковування і диференціації стра­хових тарифів в інтересах страхувальників і беззбиткового розвитку стра­хування. Базується на таких основних принципах: еквівалентність нетто-платежів і виплат страхового відшкодування та страхових сум; доступність розмірів страхових тарифів для основної маси страхувальників; стабільність розмірів страхових тарифів; прагнення до розширення обсягу страхової відповідальності; забезпечення самоокупності і рентабельності страхових операцій.

Політичний ризик − небезпеки, які виникають для об'єкта страхування в результаті дії державних органів чи організованих груп осіб, що діють з політичних мотивів. П.р. охоплює війну (оголошену чи неоголошену), ре­волюцію, громадянські заворушення, націоналізацію, експропріацію, кон­фіскацію, мораторій.

Пролонгація − продовження терміну дії договору страхування за взаємною згодою сторін. П. може бути підтверджена в письмовій формі.

Регресний позов − право вимоги страховика до особи, яка винна за заподіяння шкоди.

Рентабельність страхових операцій − показник рівня прибутковості страхових операцій: відсоткове відношення суми отриманого прибутку до загальної суми страхових платежів, яке визначають також у розрізі видів страхування.

Рекапітуляція − документ, що містить перелік висланих перестрахувальником перестраховику бордеро протягом кварталу.

Ретроцесія − подальша передача цесіонарієм (частково або цілком) ризику наступному перестрахувальнику.

Ретроцедент − сторона, що передає третьому учаснику ризик у наступне перестрахування.

Ретроцесіонарій − сторона, що бере на себе ретроцедентний ризик.

Ризикова надбавка − частина страхового тарифу, яка передбачається для створення щорічного фонду страхування у розмірах, що за­безпечують виплату страхового відшкодування при підвищених збитках.

Роздільний акт (баланс) − це баланс страховика, що реорганізовується шляхом поділу або виділення на день припинення його діяль­ності, за яким його майно, права та обов'язки у відповідних час­тинах переходять до страховика-правонаступника або страховиків-правонаступників.

Самострахування − ризик, який перебуває на відповідальності са­мого страхувальника і є формою захисту майнових інтересів створенням децентралізованих резервних фондів (фондів ризику) безпосередньо на підприємствах та в організаціях. Здебільшого самострахування забез­печує покриття збитків, зумовлених малими ризиками. Щодо збитків за середніми та великими ризиками самострахування виявляється в засто­суванні франшизи.

Секція страхування (підгалузь страхування) − частина страхо­вого портфеля (об'єктів страхування) з рівно ризиковими ознаками.

Сліп − страховий документ, що використовується для попереднього розміщення ризику та містить дані про цедента, стислий опис ри­зику, страхову суму, умови страхування, ставку премії, власне утримання цедента.

Співстрахування − страхування кількома страховиками (співстрахування). При цьому в договорі повинні бути умови, що визначають права й обов'язки кожного страховика. За наявності відпо­відної угоди між співстраховиками і страхувальником один із співстраховиків може представляти всіх інших у взаємовідноси­нах зі страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним лише у розмірі своєї частки.

Спільне підприємство − юридична особа, діяльність якої базується на спільному капіталі, управлінні, розподілі ризиків та результатів господарювання суб'єктів господарської діяльності України та інших іноземних держав.

Стійка втрата професійної працездатності − будь-яка її втрата (установлення групи інвалідності потерпілому, установлення групи інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому, а також лише установлення ступеня втрати професійної працездатності потерпілому), що визначена медико-соціальними експертними комісіями на обумовлений термін або безстроково.

Ставка дисконту − норма доходу на вкладений капітал, який застосовується для визначення поточної вартості грошових потоків, що очікуються в майбутньому.

Страхова вартість − вартість, що її установлює страхувальник, оцінюючи об'єкт страхування, критерій оцінки страхового ризику.

Страхова відповідальність (страхове покриття) − зобов'язання страховика сплатити страхове відшкодування або страхову суму в разі настання обумовлених наслідків страхового випадку.

Страхова виплата − грошова сума, що виплачується страховиком відповідно до умов договору при настанні страхового випадку.

Страхова компанія − це юридична особа (страховик), засновниками та акціонерами якої можуть бути виключно страховики. С. к. створюється з метою концентрації капіталів страховиків-учасників компанії, підвищення їх загальної ліквідності та плато­спроможності, а також забезпечення координації та нагляду за їх­ньою діяльністю.

Страхова комісія − винагорода, що виплачується страховиком страховим посередникам (брокерам і агентам) за укладання договорів страхування, оформлення документації, інкасацію страхових внесків, а в деяких випадках − і за розгляд страхових претензій. Страхова комісія нарахо­вується у відсотках від страхових платежів. Розмір відсотка залежить від виду страхування та деяких інших факторів.

Страхове поле − максимальна кількість об'єктів, які потенційно можна застрахувати. Наприклад, при страхуванні майна юридичних осіб - кількість підприємств, які знаходяться в певному регіоні, при особистому страхуванні − кількість населення, яке має самостійні доходи.

Страхове право − сукупність загальноприйнятих правил (норм) поведінки страхувальників, страховиків та їхніх посередників, визначених державою і закріплених у законах і підзаконних актах, які стосуються страхової діяльності.

Страховий ринок − 1) економічний простір, в якому взаємодіють страхувальники (формують попит на страхові послуги), різноманітні за формами організації страхові компанії (страховики, які задовольняють попит на послуги), страхові посередники (агенти і брокери), а також організації страхової інфраструктури (об'єднання), асоціації (страховиків, консалтин­гові фірми, навчальні центри); 2) сфера грошових відносин, де об'єктом купівлі-продажу є специфічний товар − страхова послуга, формується по­пит і пропозиція на неї; 3) форма взаємозв'язку між учасниками страхових правовідносин (страхувальники, страховики та страхові посередники).

Страхові операції − сукупність видів діяльності страховика, безпосередньо пов'язаних зі здійсненням обов'язкового і добровільного страхування юридичних і фізичних осіб. До страхових операцій відно­сяться: оцінювання майна та інших об'єктів, що підлягають страхуван­ню, розрахунок страхових платежів, укладання договорів страхування, інкасація страхових платежів і виконання безготівкових розрахунків, ведення нагромаджувальних рахунків страхувальників, укладання стра­хових актів тощо.

Страхова оцінка − критерії оцінки страхового ризику.

Страхова подія − подія, що передбачена договором страхування або чинним законодавством, з настанням якої виникає обов'язок страховика відшкодувати завдані цією подією збитки або випла­тити страхове забезпечення страхувальнику.

Страхова премія − ціна страхової послуги.

Страхова сума − грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а також сума, що виплачується за особистим страхуванням.

Страхова сума редуційована − страхова сума за договорами страхування життя, зменшена у зв'язку з достроковим припиненням сплати чергових страхових платежів.

Страхове відшкодування − грошова сума, яка виплачується страховиком за умовами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. С.в. не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застраховано­го об'єкта, с. в. виплачується у такій самій частці від визначених за страховою подією збитків, якщо інше не передбачено умова­ми страхування.

Страхове забезпечення − рівень страхової оцінки щодо вартості майна, яке прийняте для цілей страхування.

Страхові агенти − громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, отримання страхо­вих платежів, виконання робіт, пов'язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування). Страхові агенти є представни­ками страховика і діють в його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору зі страховиком.

Страхові брокери − громадяни або юридичні особи, які зареєстро­вані в установленому порядку як суб'єкти підприємницької ді­яльності та здійснюють посередницьку діяльність на страхово­му ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика.

Страхові посередники − це посередники, які можуть здійснювати послуги і виконувати роботи, що безпосередньо пов'язані з продажем страхових продуктів і обслуговуванням договорів страхування.

Страховий акт − документ, що складається за наслідками огляду застрахованого об'єкта, який постраждав у результаті настання страхової події.

Страховий випадок − подія, передбачувана договором страхування або законодавством, яка відбулась, і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхо­вого відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Страховий договір − письмова угода між страхувальником і страховиком, яка передбачає зобов'язання страховика в разі настання страхового випадку здійснити виплату страхувальнику або іншій особі, на користь якої укладена угода страхування, а страхуваль­ник зобов'язується сплатити страховий платіж у визначені терміни.

Страховий експерт з охорони праці − особа з вищою спеціальною освітою за фахом спеціаліста з охорони праці або особи з вищою технічною або медичною освітою, які мають стаж практичної ро­боти на підприємстві не менше трьох років та відповідне посвід­чення, яке видається спеціально уповноваженим центральним ор­ганом виконавчої влади.

Страховий захист − сукупність специфічних економічних інтересів, пов'язаних з подоланням або відшкодуванням втрат від страхових ризиків.

Страховий збір − плата, установлена чинним законодавством Украї­ни, яку вносить пасажир під час оформлення проїзду для обов'язкового особистого страхування від нещасного випадку.

Страховий інтерес − міра матеріальної зацікавленості фізичної або юридичної особи у страхуванні об'єктів, до яких страхувальник має стосунок як власник, орендар, перевізник. Страховий інтерес випливає з права власності або володіння тим чи іншим об'єктом. Кожен власник зацікавлений у тому, щоб вкладені в цей об'єкт кошти не були втрачені через стихійне лихо, нещасний випадок, пограбування тощо. Ще більший страховий інтерес мають фізичні (а не­рідко й юридичні) особи в організації захисту на випадок втрати свого (або своїх працівників) здоров'я. Це гарантує отримання певних доходів у разі втрати годувальника, за тривалої або постійної втрати працездатності за­страхованого, а також у разі настання інших, спеціально обумовлених подій. Очевидно, що страхові виплати не повинні перевищувати реально втрачених доходів страхувальника і його витрат на лікування, аби не сти­мулювати завищення необхідних термінів лікування.

У свою чергу, організації, які беруть на себе ризики, як і будь-яка інша комерційна структура, мають інтерес отримати прибуток. Йдеться про загальну масу прибутку, тобто з урахуванням і наслідків інвестиційної діяльності.

Страховий нагляд − це контроль за діяльністю страхових установ, який здійснюється державними органами.

Страховий об'єкт − життя, здоров'я, працездатність громадян, майно, матеріальні цінності, майнові інтереси громадян та юридичних осіб.

Страховий портфель − кількість діючих угод страхування (для даної страхової компанії).

Страховий поліс − форма договору страхування, що видається страховиком страхувальнику і містить умови укладеного договору страхування.

Страховий фонд − фонд, призначений для погашення платіжною організацією заборгованості банку - члена платіжної системи у разі його фінансової неспроможності.

Страховик − особа, створена у формі акціонерного, повного, командитного товариства або товариства з додатковою відповіда­льністю з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про страхування», а також яка отримала в установле­ному порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками-резидентами України.

Страховик від нещасного випадку − Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворю­вань України.

Страховик-правонаступник − страховик, до якого в результаті реорганізації переходить усе або відповідна частина майна, прав та обов'язків страховика, що реорганізовується, або страховиків, що реорганізовуються.

Страховик, що реорганізовується − страховик, який внаслідок реорганізації передає усе або відповідну частину свого майна, прав та обов'язків страховику-правонаступнику або страховикам - право наступникам за передавальним актом або роздільним актом (ба­лансом) і припиняє свою діяльність як юридична особа (за винят­ком виділення).

Страхові виплати − грошові суми, які Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Страхові резерви − грошові кошти, що утворюються страховиками з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування страхувальником залежно від видів страхування (перестрахування), шляхом відрахувань від страхових платежів з цих видів страхування та доходів, отриманих від розміщення тимчасово вільних коштів.

Страхові фонди − органи, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, ко­нтроль за використанням коштів, забезпечують фінансування ви­плат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуван­ням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.

Страхувальник − юридична особа та дієздатний громадянин, який уклав зі страховиками договори страхування або є страхувальни­ком відповідно до законодавства України.

Страхування − це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що форму­ються шляхом сплати громадянами та юридичними особами стра­хових платежів (страхових внесків, страхових премій).

Страхування від нещасного випадку − самостійний вид загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомо­гою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здо­ров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Страхування життя − це вид особистого страхування, який передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику, за­страхованій особі, вигодонабувачу або іншим третім особам, які мають право на отримання страхової виплати згідно з чинним законодавст­вом, при настанні подій, що визначені умовами договору страхування.

Страхування вантажів − один з видів майнового страхування, який може здійснюватися в різних варіантах, зокрема: з відповідальністю за всі ризики чи з відповідальністю за часткову аварію без відповідальності за пошкодження, крім випадків катастрофи або аварії. При будь-якому варіанті не підлягають страхуванню ризики, збитки з яких виникають внаслідок неакуратності або навмисних дій страхувальника.

Страхування від вогню − один із найбільш давніх і традиційних видів майнового страхування. У сучасній практиці - забезпечує компенсацію в разі збитків, завданих майну вогнем, ударом блискавки, вибухом та іншими причинами, що призвели до пожежі. До обсягу відповідальності за додаткову плату можуть бути включені збитки, що виникли внаслідок землетрусу, бурі, граду та іншого стихійного лиха, пошкодження водопровідною водою тощо.

Страхування від перерви виробництва − вид страхування, відповідно до умов якого страховик компенсує втрати в зв'язку із зупин­кою виробничої діяльності страхувальника. Страховими випадками можуть бути комерційні фактори (зупинка виробництва у зв'язку з непостачанням матеріальних ресурсів, відсутністю коштів, зміною кон'юнктури ринку тощо), суспільно-політичні фактори (наприклад, воєнні дії, страйки), технічні несправності обладання, пожежа, вибух, аварії, стихійні лиха, несприятливі кліматичні умови, розкрадання майна. Перелічені випадки входять до обсягу страхової відповідальності різних видів майнового страхування. Збитком від перерви виробництва вважається упущений виробничий прибуток, додаткові витрати зі скорочення розміру збитків і поточні витрати страхувальника. Час простою, протягом якого страховик несе відповідальність, коливається від 3 до 24 місяців. За страхову суму звичайно беруть суму прибутку від реалізації товарів і надання послуг страхувальником і витрат, які й далі відбуваються в разі призупинення процесу виробництва. Розмір утраченого прибутку обчислюється віднесенням нор­мативу прибутку до суми виручки, не отриманої через зупинку процесу ви­робництва. Поточні витрати на виробництво відшкодовуються лише в тому разі, якщо їх необхідно було здійснювати з огляду на правову чи еко­номічну необхідність.

Страхування від поломки машин − вид майнового страхування, який активно використовується в індустріально розвинених країнах для захисту підприємців від небезпеки механічних поломок машин, які здебільшого входять до складу важливих технологічних ліній або є ключовими виробничими агрегатами.

Страхування групове − один або кілька договорів особистого страхування, що укладаються не безпосередньо із застрахованими фізичними

особами, а з адміністрацією підприємств, які відіграють роль страхувальників своїх працівників.

Страхування депозитів − здійснюється банками з метою забезпе­чення вкладникам, насамперед фізичним особам, гарантії повернення вкладів у разі банкрутства банку.

Страхування дітей − страхувальниками виступають батьки або інші родичі дитини, а застрахованою особою - дитина до досягнення нею віку 16 років. Страхова сума виплачується застрахованій особі при дожитті до закінчення терміну страхування. За наслідки нещасного випадку із застрахованою особою під час дії договору страхові виплати здійснюються стра­хувальникові.

Страхування електронного обладнання − становить інтерес для банків, телекомунікаційних компаній та інших організацій, що мають „електронні ризики", і здійснюється на випадок знищення, пошкодження або втра­ти обладнання. Нерідко страхувальник через пошкодження електронної техніки може нести ще більші збитки внаслідок втрати баз даних. Страхуванню витрат на відновлення баз даних відводять окремий страховий поліс.

Страхування засобів автотранспорту − страхування авто-каско, об'єктами якого є вантажні, легкові, спеціальні автомобілі, мотоцикли та деякі інші транспортні засоби, що належать юридичним або фізичним особам. Страхування здійснюється за тарифами, розрахованими з урахуванням типу транспортного засобу, його віку, вартості, характеру використан­ня, стану зберігання. Беруться також до уваги стаж водія, випадки участі в ДТП, тривалість здійснення страхування та деякі інші фактори. Головними ризиками є пошкодження, знищення, угон транспортного засобу.

Страхування карго − страхування вартості вантажів на всіх видах транспорту без страхування самого транспортного засобу.

Страхування каско − страхування вартості засобів транспорту (су­ден, літаків, залізничних вагонів, автомобілів) без урахування вантажів, багажу, екіпажу та пасажирів.

Страхування комбіноване − комплексне страхове покриття з кіль­кох видів страхування, передбачене договором страхування, наприклад, авіаційне, морське страхування, авто-комбі, змішане страхування життя.

Страхування контейнерів − звичайно здійснюється на стандартних умовах, як правило, „від усіх ризиків".

Страхування космічних ризиків − страхування майнових інтересів космічної діяльності у світовій практиці розпочато 1965 року. Воно охоплює космічні програми в цілому, розробку і запуск одного або серії супутників, проведення експериментів у космосі, життя і здоров'я космонавтів і наземного персоналу, втрату доходів, відповідальність перед третіми особами.

Страхування кредитів − вид страхування, об'єктами якого можуть бути банківські та комерційні позики. Має кілька варіантів, а саме: а) страхування ризику непогашення кредиту. В цьому разі страхувальником виступає банк-позичальник, який страхує кредити, видані, як правило, усім клієнтам; б) страхування ризику відповідальності за неповернення кредиту. Страхувальником є особа, яка отримує в банку кредит; в) страхування ризику неплатежу, коли страхувальником є продавець або постачальник, який страхує від ризику неплатежу суму, що її покупець має сплатити згідно з контрактом за товари, поставлені в кредит. У зв'язку з активним переходом банків на кредитування під заставу ма­теріальних цінностей (підлягають страхуванню), посиленням контролю за роботою банків і страховиків інтенсивність безпосереднього страху­вання кредитів різко впала.

Страхування майна громадян − комплекс видів майнового страхування фізичних осіб. У вузькому розумінні включає страхування будівель, домашніх тварин, домашнього майна і легкових транспортних засобів, приватних колекцій. Головні ризики − знищення, втрата або пошкоджен­ня майна внаслідок стихійного лиха, вогню, аварії водо- чи електроопалювальних систем, крадіжки.

Страхування на випадок смерті і втрати працездатності − вид особистого страхування. Може здійснюватися в обов'язковій формі для категорій працівників, визначених законодавством, і в добровільній формі. До традиційних страхових випадків належать тимчасова або постійна втрата працездатності, смерть застрахованої особи.

Страхування пенсій − вид особистого страхування, за яким страхувальник бере на себе зобов'язання сплатити одноразово або в розстрочку протягом кількох років страховий платіж, а натомість страховик зо­бов'язується періодично виплачувати страхувальникові (застрахованому) пенсію протягом обумовленого терміну або пожиттєво.

Страхування персональної відповідальності − охоплює фізич­них осіб, які своїми діями можуть завдати шкоди здоров'ю або майну третіх осіб. Потреба в цьому виді страхування виникає в тих випадках, ко­ли є ризик можливості висунення до винної сторони претензії матеріального характеру, або претензії, що випливає з чинного законодавства і до­говірних зобов'язань між сторонами.

Страхування професійної відповідальності − призначене для покриття збитків, завданих третім особам, внаслідок помилок і упущень таких посадових осіб, як адвокати, архітектори, аудитори, бухгалтери, нотаріуси та ін.

Страхування суден − охоплює страхування корпусу судна (включаючи машини й обладнання), фрахту та деяких інших витрат, пов'язаних з ри­зиками плавання на морях, ріках та озерах. Поширюється також на ризи­ки у процесі будівництва та ремонту суден.

Страхування тварин − охоплює добровільні види майнового страхування вартості тварин на випадок знищення, загибелі або вимушеного за­бою: а) у сільськогосподарських підприємствах, фермерських господарствах; б) у домашньому господарстві громадян. Страхові випадки − стихійне лихо, інфекційні хвороби, пожежа тощо.

Страхування технічних ризиків − комплекс видів страхування, що включає страховий захист на випадок будівельно-монтажних ризиків, страхування машин від поломок, страхування електронного та пересувно­го обладнання, страхування інженерних споруд.

Страхування титулу − захист власника нерухомості від фінансових втрат на випадок виникнення претензій третіх осіб, невідомих страхувальникові на день придбання майна.

Страхування туристів − є обов'язковим і здійснюється суб'єктами туристичної діяльності на основі угод зі страховими компаніями, які мають ліцензію на таке страхування, та передбачає покриття медичних витрат у разі нещасного випадку.

Страхування урожаю сільськогосподарських культур − вид майнового страхування. У державних сільськогосподарських підприємствах здійснюється в обов'язковій формі. Ця ж форма засто­совується в разі страхування врожаю зернових культур та цукрових буряків у колективних, фермерських та інших господарствах. Страху­вання здійснюється на випадок втрати врожаю сільськогосподарсь­ких культур унаслідок заморозку, граду, зливи, посухи, повені, пожежі та низки інших ризиків.

Страхування фрахту − його може здійснювати судновласник або вантажовласник. Якщо інтерес у страхуванні фрахту має судновласник, він реалізує його одночасно зі страхуванням судна укладанням додаткової угоди до договору страхування судна. Коли у страхуванні фрахту більше зацікавлений власник вантажу, то він оформляє це страхування в такому самому порядку, як і страхування вантажу.

Страхування цивільної відповідальності − страхування, за якого страховик бере на себе зобов'язання сплатити страхувальникові суми, пред'явлені йому відповідно з законом і в межах юридичної відповідальності страхувальника перед третіми особами. Найбільш поширене страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Страхування ядерних ризиків − вид страхування, який передбачає відшкодування матеріальних збитків або шкоди, завданої особі внаслідок радіоактивного впливу, зумовленого непередбаченими обста­винами при добуванні, виробництві, зберіганні й транспортуванні і використанні радіоактивних речовин. У світовій практиці застрахованим вва­жається майно страхувальника і його відповідальність за можливу шкоду третім особам. З огляду на масштаби атомних ризиків велике значення в такому страхуванні має об'єднання зусиль страховиків.

Стихійне лихо (небезпечне природне явище) − подія природного походження або результат впливу природних процесів, що за своєю інтенсивністю, масштабом поширення та тривалістю може становити загрозу для людей, об'єктів економіки та довкілля.

Страхова діяльність − це урегульована нормами права, господарська діяльність страхової організації з надання страхових послуг, як правило, з метою отримання прибутку, здійснювана на підставі ліцензії, виданої Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

Страхова медицина − форма медичного обслуговування населення з фінансуванням витрат на основі медичного страхування.

Страхова монополія − може бути: повною, якщо існує виключне право держави або державної організації на проведення всіх форм і видів страхування у країні; частковою, коли страховик є монополістом за окремими видами страхування.

Страхова претензія − вимога страхувальника (вигодонабувача, іншої третьої особи) про відшкодування страховиком збитку, спричиненого випадком, що передбачає перелік страхових випадків у договорі страхування.

Страховий збиток − шкода, завдана страхувальникові внаслідок страхового випадку.

Суброгація − перехід до страховика на підставі відповідного акту права вимоги, яке страхувальник має щодо особи, винної у збитках. Це право поширюється на страховика лише на суму фактично виплаченого ним страхового відшкодування.

Сюрвейєр − експерт, інспектор, агент страховика, який оглядає судна, вантажі та інше майно, що приймається на страхування. На під­ставі висновку сюрвейєра страховик розраховує тарифну ставку, приймає рішення про укладання договору страхування.

Таблиця смертності − числова модель процесу вимирання за віком деякої абстрактної сукупності людей.

Тантьєма − право на комісію з прибутку, яку перестраховик може мати за результатами проходження перестрахувального договору, передаючи ризик у перестрахування. Т. виплачується щорічно із суми чистого при­бутку, отриманого перестрахувальною компанією та є формою заохочен­ня перестраховиком перестрахувальника за надання участі в перестрахувальних договорах і за обачливе ведення справи.

Термін страхування − період дії страхового захисту за договором страхування. Звичайно починається не раніше від терміну сплати першого внеску страхової премії і закінчується з настанням страхового випадку, за яким виплачена вся страхова сума, припинення дії договору через несп­лату чергових платежів або з інших причин, а також після закінчення виз­наченого договором страхування терміну.

Технічні резерви − обсяг зобов'язань страховика в грошовій формі для здійснення майбутніх виплат страхових сум і страхового від­шкодування.

Товариство взаємного страхування − форма організації страхування на основі створення страхових фондів шляхом пайової участі чле­нів товариства. Страхувальникам належать усі активи товариства.

Транспортне страхування − узагальнене поняття при страхуванні всіх видів транспортних ризиків. Транспортним страхуванням можуть бути охоплені як самі транспортні засоби (страхування каско), страху­вання вантажів (страхування карго), а також відповідальності пе­ревізника перед третіми особами, у тому числі й пасажирами.

Третя сторона − особа, що не є страховиком або страхувальником за конкретним договором страхування.

Утримання власне − обґрунтований рівень страхової суми, в межах якої страховик залишає на своїй відповідальності частку страхових ризиків, а решту передає на перестрахування.

Учасники реорганізації − страховики, що реорганізовуються, та страховики-правонаступники.

Філія страховика − це відокремлений підрозділ страховика, який не є юридичною особою, може мати власну назву, яка повинна використовуватися згідно з Положенням про філію, має відокремле­ний баланс та здійснює страхову діяльність за видами, на які страховик отримав ліцензії Комітету у справах нагляду за страхо­вою діяльністю і право на проведення яких було надане філії за­гальними зборами учасників страховика в повному обсязі або з обмеженнями.

Фінанси страховика − засоби, які забезпечують діяльність з надання страхового захисту та дозволяють відшкодовувати страхувальни­ку заподіяну шкоду.

Фінансовий механізм страхової компанії − це сукупність форм і методів, за допомогою яких забезпечується здійснення розподілу, перерозподілу, контролю фінансів; створення, мобілізація і вико­ристання децентралізованих і централізованих грошових доходів, фондів і резервів.

Франшиза − визначена договором страхування страхова частина страхового збитку, яка не підлягає відшкодуванню страховиком. Вона може бути визначена в сумі або у відсотках до страхової суми. Завдяки застосуванню франшизи досягається поєднання самострахування зі страхуванням. Підприємства, щоб забезпечити самострахування дрібних ризиків, ство­рюють власні фонди ризику. З огляду на наявність такого фонду страху­вальники можуть звертатися до страховиків з проханням узяти ризик на страхування частково. Застосовувати франшизу зацікавлені і страховики. Оскільки при цьому частина ризику утримується на відповідальності страхувальника, він стає зацікавленим вжити превентивних заходів.

Розрізняють умовну та безумовну франшизу.

Умовна франшиза частіше використовується в особистому страхуванні. Наприклад, правила страхування можуть фіксувати кількість днів хвороби до початку надання страхової допомоги.

Безумовна франшиза означає, що відповідальність страховика визначається розміром збитку за відкиданням франшизи. Такі поліси поширені при страхуванні автотранспорту та деяких інших об'єктів. Це дає змогу страховикам уникнути розрахунків з дрібних ризиків і тим самим значно зменшити витрати на ведення справи.

Форми страхування − страхування може бути обов'язковим і добровільним. Обов'язкове страхування запроваджується або скасовується законами України. Нині існує 40 видів обов'язкового страхування, що регламентуються законодавчими актами. Добровільне страхування здійснюється на підставі договору між страховиком і страхувальником. Умови і порядок проведення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що готуються страховиком і реєструються в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.

Форс-мажор − 1) події, надзвичайні ситуації, які не можуть бути передбачені, попереджені або усунені якими-небудь заходами; 2) обумов­лені правилами страхування надзвичайні обставини, на випадок яких страховик звільняється від виконання зобов'язань за договором страху­вання. Більшість страховиків відносять сюди випадки, що зумовлені воєнними діями, ембарго, міжнародними санкціями, валютними обме­женнями, страйками, запровадженням надзвичайного стану, радіоактив­ними викидами, дії держави, які унеможливлюють виконання сторонами страхового договору своїх зобов'язань.

Цедент − страхове товариство, що передає ризик (перестрахувальник).

Цесіонарій − страхове товариство, що приймає ризик (перестраховик). Цесія − процес, пов'язаний з передачею ризику.

Централізований страховий резервний фонд страхових гарантій − створюється для забезпечення платоспроможності Моторного (транспортного) страхового бюро України під час взаєморозрахунків з уповноваженими організаціями зі страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів інших держав, з якими Моторне (транспортне) страхове бюро України уклало уго­ди про взаємне визнання договорів такого страхування, та взаємне урегулювання питань стосовно відшкодування шкоди.

Централізовані страхові резервні фонди − створюються страховиками для забезпечення виконання окремих видів обов'язкового страхування. Положення про ці фонди затверджуються Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України. Джерелами цих фондів можуть бути відрахування від надходжень страхових премій, внески влас­них коштів страховика та доходи від розміщення коштів.

Частота страхових випадків − показник, що є елементом збитко­вості страхової суми, який визначається відношенням кількості страхових випадків до кількості застрахованих об'єктів або договорів страхування в розрізі видів страхування.

Шкода − наслідок порушення прав, що охороняються законом, та інтересів суб'єктів цивільних правовідносин (держави, організацій або громадян). Може бути майновою або моральною. Майнова шкода − це наслідок правопорушень, що мають вартісну форму. Шкода моральна − це моральні та фізичні страждання, спричинені правопорушенням. Вона не може бути виражена у грошовій формі.