Лекція № 2. Страхова послуга та особливості її реалізації

Ключові питання

1. Поняття страхової послуги, її економічний зміст та особливості.

2. Характеристика каналів продажу страхових послуг.

3. Маркетинг у страховій діяльності.

1. Поняття страхової послуги, її економічний зміст та особливості

Протягом усього історичного розвитку суспільство в кожній сфері своєї діяльності стикається із суперечностями між природою і людиною, між окремими суб'єктами виробничих відносин. Ці суперечності зу­мовлюють появу несприятливих подій - ризиків, які негативного впливають на життя людей та діяльність підприємств.

Настання таких подій постійно змушувало людство шукати шляхи надійного захисту від небезпек. Необхідність захисту поступово привело до появи такого виду діяльності, що базується на акумуляції фінансових ресурсів з метою відшкодування збитків, які були спричинені настанням шкідливих для здоров’я або матеріального благополуччя випадків, як фізичним, так і юридичним особам, що створює сприятливі умови для безперебійного процесу суспільного відтворення.

Такий вид діяльності називається страхуванням, а страхова послуга щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб називається страховою послугою, яку пропонують страхові компанії, що функціонують на страховому ринку.

Страховий ринок - це сфера економічних відносин, де об’єктом купівлі-продажу є страховий захист (страховий товар, страхова послуга), формується пропозиція та попит на нього. Основними суб'єктами страхового ринку виступають продавці, покупці і посередники. Категорію продавців складають страхові і перестрахові компанії та їх об'єднання. В якості покупців виступають страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, які виявили бажання оформити договір страхування з тим чи іншим продавцем, або є страхувальниками відповідно до законодавства України. Посередниками між покупцями та продавцями є страхові агенти або страхові брокери, які своїми зусиллями сприяють укладанню договору.

Страховий ринок передбачає самостійність суб'єктів ринкових відносин, їхнє рівноправне партнерство, розвинену систему зв'язків між ними. Він забезпечує органічний зв'язок між цими суб'єктами шляхом спільного визнання потреби у страховій послузі, яка пропонується на ринку. Купівля-продаж страхової послуги оформлюється укладанням договору страхування, в підтвердження чому страхова компанія (страховик) видає страхувальнику страхове свідоцтво (страховий поліс, сертифікат).

Страхова компанія продає на ринку послугу, економіч­ний зміст якої, її внутрішня структура, місце у системі товарів та послуг, взаємозв'язок з іншими видами послуг потре­бують окремого розгляду.

Страховик надає своєму клієнту страхову послугу, яка виступає як специфічний товар на ринку. У порівнянні зі звичайним товаром, страховик не створює ніякого матеріального продукту. Його продукт може бути визначений як невідчутна діяльність, у зв’язку з цим відноситься до поняття “послуга”.

У відповідності до діючого законодавства України, а саме, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» № 2664-ІІІ від 12.07.2001 р. (з урахуванням змін та доповнень) страхові послуги входять до категорії фінансових послуг.

Згідно зі ст. 4 даного Закону до складу фі­нансових послуг відносять: випуск платіж­них документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахун­ків; довірче управління фінансовими активами; діяльність з обміну валют; залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення; фінансовий лізинг; надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту; надання коштів та поручительств; переказ коштів; послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпе­чення; торгівлю цінними паперами; факторинг; інші операції, які відповідають критеріям, що містяться в законодавчому ви­значенні фінансових послуг.

Таким чином, спираючись на норми вітчизняного законодавства та зважаючи на визначення, що практикуються у міжнародній торгівлі, можна дійти висновку, що товар, який пропонують на ринку страховики, вва­жається страховою послугою і розглядається як фінансова послуга.

Отже, страхову послугу можна розглядати як фінансову послу­гу у вигляді продажу юридично оформлених зобов'язань з надан­ня страхового захисту, яку пропонують на ринку страховики потенційним страхувальникам.

Згідно з класифікатором ГАТС до страхових послуг відносять:

► послуги з проведення прямого страхування (включаючи співстрахування), в тому числі:

• зі страхування життя;

• зі страхування іншого, ніж страхування життя;

► послуги з перестрахування і ретроцесії;

► послуги страхових посередників, у тому числі страхових брокерів та агентів;

► послуги, пов'язані зі страхуванням, такі як консультаційні, актуарні, послуги щодо оцінки ризику та урегулювання збитків.

Основними у цьому переліку є послуги зі страхування, бо саме вони гарантують страхувальнику страховий захист. Решту послуг можна вважати допо­міжними, оскільки вони обслуговують процес надання основної послуги, забезпечуючи:

а) фінансову надійність і платоспромож­ність страховика (послуги з перестрахування й ретроцесії, з оцінки ризиків, актуарні послуги);

б) процес просування страхових по­слуг до споживача (страхове посередництво, консультаційні по­слуги);

в) процес урегулювання збитків.

Як було зазначено раніше, страхова послуга створена для продажу і запропонована на ринку покупцям, тому вона приймає статус товару. Однак страховий товар має свої особливості і тільки йому властиві ознаки.

Складність і особливість продажу страхового товару полягає в тому, що його не видно у момент продажу, він пропонується у вигляді обіцяння, обумовленого багатьма умовами, віддаленого від виконання тривалим терміном, і може бути невиконаним, якщо за ризикових видів страхування не відбудеться страхового випадку, від якого покупець страхувався і заплатив гроші (при цьому сплачений внесок не повертається). Тобто страховик на ринку пропонує угоду, за якою страхувальник (покупець) платить гроші негайно при укладанні договору, а страховий товар отримує ще колись. А поки він отримує папір, який обіцяє цей товар-послугу.

Проте слід уточнити, що непрозорість угоди з купівлі-продажу страхового товару стосується лише пропозиції товару, в той час як попит на страховий захист - це прозора сторона економічного процесу купівлі-продажу страхового товару, бо покупець платить, а продавець отримує реальні гроші.

Складність пропозиції страхового товару посилюється ще й тим, що навіть достатньо досвідчені люди не завжди можуть зрозуміти що написано у страховому свідоцтві (договорі). По-перше, дуже складні страхові терміни й поняття, а по-друге, часто записи робляться цифровими символами, що відвертає покупця і не тільки незрозумілістю, але й підозрінням: чи не пастка це? Таким чином, угода купівлі-продажу страхової послуги у покупців дуже часто викликає нерозуміння та недовіру і цей факт страховик повинен обов’язково враховувати. Тому дуже складна задача для страховиків полягає у тому, щоб добитися високого ступеня довіри населення та підприємств (потенційних страхувальників) до страхової фірми.

Страхова послуга, будучи товаром, має споживну та мінову вартість. Споживна вартість товару «страхова послуга» полягає в потенційний можливості для страхувальника отримати страхове відшкодування для покриття збитків, які виникли в результаті страхового випадку. Тобто споживною вартістю є забезпечення страховою послугою, яка набуває форми страхового покриття і виражається у сумі виплати страхувальнику після виникнення страхового випадку, обумовленого договором страхування. Споживна вартість страхового товару має свої особливості:

► Здобуває форму страхової послуги, але не існує в момент її продажу;

► Продається на конкретний термін, зазначений в договорі страхування (термін страхування, як правило, визначається за договорами добровільного страхування);

► Страхова послуга тільки ймовірно може бути реалізована для споживача, а може бути нереалізованою до кінця дії договору;

► Покупець страхового товару не може продати іншій особі право скористатися цією послугою (за винятком випадків передбачених умовою страхування);

► Набуває соціально-суспільну спрямованість. Пояснюється це тим, що акумульовані грошові кошти повинні бути використані на захист потерпілих за рахунок усіх учасників формування страхового фонду.

Мінова вартість товару «страхова послуга» знаходить прояв у ціні, тобто безпосередньо через розмір платежу. Ціна страхової послуги виражається у страховому тарифі. Вона складається на конкурентній основі при взаємодії попиту та пропозиції. Крім того, ціна послуги конкретного страховика залежить від величини та структури його страхового портфеля, якості інвестиційної діяльності, величини управлінських витрат, очікуваного прибутку. Страховик має змогу свідомо знижувати ціну. Це стає можливим через отримання страховиком доходів від інвестиційної діяльності, здатних компенсувати втрати прибутку від застосування ним низьких цін на страхові послуги. Установлення знижених цін допомагає страховику залучити більшу кількість страхувальників, але водночас негативно впливає на його фінансову стабільність. Особливість мінової вартості товару «страхова послуга» полягає в тому, що в момент продажу страхового полісу її продавець (страховик) не знає скільки коштуватиме йому прийнятий ризик конкретного споживача (страхувальника). Чи його витрати обмежаться тільки витратами на ведення справи, чи буде виплачена значно більша сума страхового відшкодування, якщо виникне страховий випадок.

Виходячи зі сказаного, можна дійти висновку, що ні продавець, ні покупець на страховому ринку в момент купівлі-продажу товару «страхова послуга» не мають реальної уяви про його споживну та мінову вартість стосовно конкретного страхового полісу, оскільки мінова і споживна вартість установлюється тільки після реалізації обумовленого договором страхового випадку.