3. Страхування сільськогосподарських тварин, будівель, споруд, обладнання, техніки та інших об’єктів

Страхування тварин, як і врожаю сільськогосподарських культур, також може здійсню­ватися в обов'язковій і добровільній формах. Але тут форма страху­вання не залежить від того, хто є власником об'єкта страхування.

Обов'язковому страхуванню підлягають племінні тварини: велика рогата худоба, свині, вівці, кози, коні (чистопородні або отримали за затвердженою програмою породного удосконалення тварини, що мають племінну (генетичну) цінність і можуть використовуватися у селекційному процесі) віком від одного року. Усі інші сільськогосподарські тварини можуть бути застра­ховані на добровільних засадах.

На страхування можуть бути прийняті такі тварини:

• велика рогата худоба (ВРХ) віком від шести місяців до п’ятнадцяти років;

• коні віком від одного року;

• вівці, кози, віслюки, мули віком від шести місяців;

• свині, хутрові звірі (кролі, нутрії) віком від чотирьох місяців;

• домашня птиця яйценосних порід у віці від п’яти місяців. Птиця м'ясних порід - віком від одного місяця;

• молодняк ВРХ, овець, кіз, коней, свиней, хутрових звірів, домашньої птиці, який не досяг віку, зазначеного вище для від­повідних тварин;

• сім'ї бджіл.

Страхуються тільки здорові тварини. Договір добровільного страхування може бути укладений на всіх тварин або на окремий його вид. Застрахованими мають бути всі тварини одного виду й стра­хового віку, наявні в господарстві страхувальника.

Обсяг відповідальності передбачає перелік ризи­ків, на випадок яких здійснюється страхування тварин. Цей перелік містить, зокрема, такі ризики загибелі, знищення або втрати тварин:

• пожежа (крім її виникнення внаслідок дій третіх осіб);

• удар блискавки; вибух; дія електричного струму;

• стихійне лихо (ураган, шторм, град, злива, повінь, тиск сні­гового шару, зсув, землетрус, гірський обвал і сходження лавин);

• інфекційні хвороби;

• закупорка шлунково-кишкового тракту в результаті потрап­ляння сторонніх предметів;

• асфіксія (зупинка дихання внаслідок закупорки верхніх ди­хальних шляхів сторонніми предметами);

• отруєння на природному пасовищі отруйними травами або хімічними речовинами;

• укус змій або отруйних комах;

• утоплення; падіння в ущелину; потрапляння під рухомий засіб транспорту;

• напад диких звірів і здичавілих собак;

• крадіжка, грабіж, а також знищення, травмування тварин унаслідок замаху на ці дії;

• вимушений забій тварин унаслідок їхньої інфекційної чи іншої хвороби, травми, що не підлягає лікуванню.

Перелічені ризики повністю стосуються ВРХ, коней, свиней, овець, кіз, домашньої птиці. Для молодняку тварин визначено вужче коло страхових ризиків. Він не страхується на випадок ін­фекційних хвороб і вимушеного забою. Ці ризики не поширю­ються також на сім'ї бджіл.

Страхова сума визначається за домовленістю між сторонами страхового договору в межах дійсної вартості застрахованих тва­рин на час укладення договору чи внесення змін до нього.

При розрахунку дійсної вартості за страхування тварин, які перебувають у володінні підпри­ємств, приймається до розрахунку балансова вартість, на основі бухгалтерської звітності страхувальника або підтверджена відповідною довідкою вартість придбання аналогічних тварин у регіо­ні перебування застрахованих тварин; вартість придбаних тварин (за довідкою-рахунком торгівельної організації). Для визначення вартості тварин можуть бути використані акти їхнього оцінюван­ня, складені відповідно до чинного законодавства.

У разі, коли страхова сума виявиться більшою за дійсну вар­тість тварин, договір діє лише в тій частині страхової суми, яка не перевищує дійсну вартість застрахованих тварин.

Якщо впродовж дії договору страхування вартість тварин, прийнятих на страхування, збільшилася, то страховик несе зо­бов'язання пропорційно відношенню страхової суми, установленої для таких тварин в договорі страхування, до нової вартості тварин, або договір страхування підлягає переукладенню чи вне­сенню в нього змін.

Договір страхування тварин укладається терміном на один рік на підставі заяви страхувальника. Базові страхові тарифи установлюються залежно від вікової групи тварин.

Страхова премія розраховується за кожним страховим ризи­ком або групою ризиків, виходячи з величини страхової суми, ба­зового тарифу та поправочних (підвищувальних і знижувальних) коефіцієнтів.

Господарства, що впродовж двох і більше років безперервно страхували тварини й не отримали страхового відшкодування, мають право на знижку суми обчислених страхових платежів. Страхувальнику також надається місячний пільговий термін для укладення нового договору, незалежно від того, отримав він страхове відшкодування чи ні.

Розмір прямого збитку за загиблих тварин визначається шля­хом установлення середньої страхової суми за одну голову за до­говором страхування та множенням її на кількість загиблих голів, а за вимушено забитих тварин – з вирахуванням вартості реалізованих придатних до використання продуктів забою (м'яса, шкіри). У разі розрахунку розміру збитку за молодняк тварин спочатку установлюють вікову групу на день загибелі, за якою тварини обліковуються, потім визначається страхова сума за од­ну голову згідно з договором страхування й множиться на кіль­кість загиблих голів. Витрати на лікування до прямого збитку не відносяться.

Страхове відшкодування страхувальнику сплачується за пропорційною системою страхового забезпечення з ура­хуванням виду та розміру франшизи, не сплачених страхува­льником чергових платежів страхової премії.

У разі здійснення виплати страхового відшкодування страхова сума вважається зменшеною на розмір виплати.

Для сільськогосподарських підприємств різних форм господарювання страхування будівель, споруд, обладнання, техніки, передавальних пристроїв, транспортних засобів, обладнання, риболовецьких суден та засобів лову, інвентарю та іншого майна страхування проводиться згідно з умовами "Добровільного страхування майна юридичних осіб".