Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Цивільне право т 2.doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
5 Мб
Скачать
☆

2. Принципи виконання зобов’язань

Виконання зобов’язання здійснюється за виправданими практикою сталими підходами, які мають оціночний характер і отримали назву принципи виконання зобов’язання, які проведені у нормах права. Йдеться про принципи виконання зобов’язань: належного виконання, економічності виконання, ділової співпраці, реального виконання, добросовісності, розумності та справедливості. В літературі вказуються й інші принципи виконання зобов’язань, зокрема стабільності зобов’язання.

Принципи виконання зобов’язань нерівнозначні. Так, принципи реального та належного виконання зобов’язань є основними цивільно-правовими засадами їх виконання25. Реальне виконання – складова принципу належного виконання, а він є більш загальним і універсальним за чого реальне виконання – умова належного виконання взагалі і входить до його змісту26. Інші, вважають що належне виконання зобов’язань – складова принципу реального їх виконання і охоплює собою належне виконання всіх якісних та кількісних показників27. О. С. Іоффе вважав, що належне виконання зобов’язань передбачає й реальне виконання28. М. І. Брагінський виходив з того, що реальне та належне виконання зобов’язань є різноплановими явищами: перше – відображає сутність виконання як обов’язку вчинення певної дії, друге – якісна характеристика цього виконання29. М. М. Сібільов вважає що в умовах ринкової економіки принцип реального виконання зобов’язання втратив своє первісне значення і кредитор може задовольнитися відшкодуванням завданих йому невиконанням збитків у повному обсязі, а свій інтерес задовольнити на ринку. Отже у подальшому роль принципу реального виконання зобов’язання буде зменшуватися 30.

Принцип належного виконання сформульований у ст. 526 ЦК України і є домінуючим (парасольковим). Він проявляється у інших статтях ЦК України де уточнюється: виконання зобов’язання належними сторонами (ст. 527 ЦК), виконання належним предметом (ст. 533, 539 ЦК), виконання в належному місці (ст. 532 ЦК) виконання в належний строк (термін) (ст. 530 – 531), виконання належним способом (ст. 529, 542, 543, 537 ЦК). Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов зобов'язання і вимог закону, інших правових актів, а при відсутності таких умов і вимог – відповідно до звичаїв ділового чи обороту іншими звичайно пропонованими вимогами. Тож вони повинні виконуватися:

  1. належними сторонами (ст. 527 ЦК) – боржник виконує певні дії на користь кредитора. Законодавство передбачає відхилення від цього загального правила при правонаступництві, власних дій третьої особи (батько віддає борг сина) або на основі домовленості третьої особи з однією із сторін зобов’язання. Вступ третьої особи у виконання зобов’язання означає що: третя особа перебирає на себе всі права і обов’язки за зобов’язанням; третя особа зв’язана внутрішнім правовідношенням лише з тою стороною зобов’язання, на боці якої вона приймає участь у зобов’язанні.

Виконання зобов’язання є виконанням боржника його обов’язків відповідно до змісту зобов’язання. Тому боржник стимулюється до його належного виконання. Кредитору все рівно від кого отримати належне виконання зобов’язання за виключенням тих випадків, коли зобов’язання є особисте. Але й тут можуть бути виключення і батьки особи, яка сплачує аліменти, можуть їх сплатити самостійно.

В консенсуальних зобов’язаннях для виконання свого обов’язку боржник повинен мати необхідні дані про кредитора: нове місце його знаходження, нові його реквізити, особливо номер рахунку при виконанні грошових зобов’язань у безготівковій формі, нову назву. Тому при їх зміні кредитор повинен повідомити про це боржника.

  1. належним предметом, належної якості й у належному обсязі (ст. 533, 539 ЦК);

  2. у належному місці (ст. 532 ЦК),

  3. у належний строк (термін) (ст. 530-531),

  4. належним способом (ст. 529, 542, 543, 537 ЦК),

Принцип реального виконання зобов’язань наразі не має того домінуючого значення, яке йому надавалося за умов планової економіки. Він охоплюється принципом належного виконання. Проте він проведений у ст. 552 ЦК України де встановлено, що сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого зобов'язання в натурі. Вимога про виконання зобов’язання в натурі є способом захисту цивільних прав та, зокрема, є однією з підстав притягнення до відповідальності за порушення зобов’язання. Законом передбачено примус до виконання зобов'язання в натурі: при непередачі індивідуально визначеної речі у власність чи користування кредитору надає йому право вимагати відібрання цієї речі в боржника і передачі її кредитору. У західній традиції права йдеться не про принцип реального виконання, а про позови, що спрямовані на виконання зобов’язання в натурі.

Підставами звільнення від виконання зобов’язань у натурі є: відшкодування збитків і сплата неустойки; відмова кредитора від прийняття виконання; сплата відступного; одностороння відмова від виконання зобов'язань кредитором; в інших випадках припинення зобов'язань: зарахування, новація, неможливість виконання, прощення боргу, ліквідація юридичної особи ).

Принцип економічності виконання зумовлює необхідність його виконання найбільш економічним для кредитора чином. Це важливо в господарських зобов’язаннях для забезпечення рентабельності та конкурентоспроможності. Зокрема, товар може бути перевезений малою швидкістю (оптимальна розрахункова ціна транспортних витрат), підвищеною чи взагалі транспортною авіацією. Але великі транспортні витрати погіршують рентабельність та конкурентоспроможність.

Принцип ділової співпраці та взаємодопомоги спонукає кожну із сторін зобов’язання сприяти іншій у виконанні нею свого обов’язку, узгоджувати довгострокові наміри та плани розвитку, налагоджувати інформаційне співробітництво та співпрацю між менеджерами. Боржник вправі розраховувати на таке сприяння кредитором, яке хоча й не входить у зміст зобов’язання, не передбачено законом чи договором, але дозволяє йому найкращим і найбільш прийнятним чином його виконати.

Добросовісність проявляється у недопущенні зловживання суб’єктивними правами, недопустимість існування кабальних відносин, людяність при відносинах меркантильного характеру, належне виконання юридичних обов’язків. Добросовісність презюмується у тих випадках, коли набуваючи прав кредитор не знав і не міг знати про права інших осіб на цей об’єкт. При тому застосовується презумпція добросовісності.

Розумність зумовлює раціональність виконання зобов’язань, усвідомленість їх учинення і можливих правових наслідків, дотримання певних меж. Розумним є таке виконання зобов’язання, яке для особи, що наділена нормальним, середнім рівнем інтелекту, знань і життєвого досвіду, дозволяє їй адекватно оцінювати проведене виконання. Розумність характеризує інтелектуальні якості боржника при здійсненні юридично значимої дій.

Справедливість є оціночною моральною категорією коли відносини встановлюються відповідно до вимог права, заслуг та ролі особистості, загальних засад існування суспільства.

Принцип стабільності зобов'язань виявляється у їх гарантованості і полягає у неприпустимості: а) односторонньої відмови від виконання зобов'язання; б) односторонньої зміни зобов'язання незалежно від того, чи встановлені права та обов'язки сторін законом, договором або односторонньою правомірною дією. Такі відмови можуть статися тільки у встановлених законом випадках і формах.

В системі принципів зобов’язального права слід окремо виділити принципи договірного (контрактного) права, що передбачені Принципами контрактного права Європейського Союзу.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]