Момент переходу права на спадщину у право власності на успадковане майно.

Глава 57. Спадковий договір

1. Поняття і юридична природа спадкового договору.

2. Сторони спадкового договору.

3. Форма спадкового договору.

4. Зміст спадкового договору.

5. Виконання спадкового договору.

6. Припинення спадкового договору.

Нормативно-правові акти: Гл. 90 ЦК. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р. , закони України: Про нотаріат, Про авторське право та суміжні права, Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним: ППВС України від 28 березня 1972 р. № 3, Про практику розгляду судами України справ про спадкування: ППВС України від 18 вересня 1987 р. №4.

Джерела: Мазуренко С. В. Спадковий договір у цивільному праві України: дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / Одеська національна юридична академія. - О., 2004 р., Шама Н.П. Спадковий договір у цивільному праві України: дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / - Львів, – 2008 р.

Ключові слова: спадковий договір, зміст спадкового договору,форма спадкового договору, сторони спадкового договору, виконання спадкового договору, припинення спадкового договору.

1. Поняття і юридична природа спадкового договору

Особливе місце серед норм цивільного права, які регулюють відносини спадкування, посідають ті норми, що стосуються спадкового договору, який став абсолютною новелою ЦК України 2003 р., оскільки не був передбачений ні ЦК Української РСР 1963 р., ні іншими законодавчими актами в галузі регулювання спадкових відносин.

Спадковий договір виник та розвивався в рамках німецького національного права. Спадкові договори в Німеччині первісно охоплювали три види договорів: договір про призначення спадкоємця, який в сучасному німецькому праві, власне і позначається терміном «спадковий договір», договір про встановлення легату та договір про відмову від спадкування. На даний час в німецькому спадковому праві договір про встановлення легату втратив самостійне значення і став одним із розпоряджень, що складають зміст спадкового договору в сучасному його розумінні, а договір про відмову від права спадкування став самостійним видом договору в рамках спадкового права. Згідно доктрини німецького спадкового права спадковий договір має подвійну правову природу: він одночасно є і розпорядженням на випадок смерті, і договором. Це означає, що такий спадковий договір є однією із підстав спадкування, а зроблене у ньому розпорядження на випадок смерті не підлягає односторонній зміні чи скасуванню.

Застосування спадкового договору на території України відбувалось задовго до його законодавчого закріплення у гл. 90 ЦК України 2003 року. Це пов’язано з поширенням у 1811 році на території західноукраїнських земель дії положень ЦК Австрії, які застосовувалися аж до 1933 року, коли почав діяти польський кодекс зобов’язань. Згідно законодавства, яке діяло в той час, спадковий договір був однією з підстав спадкування, поряд із заповітом та законом, і вважався чинним лише за умови укладення його між подружжям.

Сучасне правове регулювання інституту спадкового договору в Україні кардинально відрізняється від його правового регулювання за часів перебування західноукраїнських земель у складі Австрійської імперії: спадковий договір є інститутом зобов’язального, а не спадкового права.

Поняття спадкового договору закріплене у ст. 1302 ЦК України. Сутність його полягає в тому, що за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов’язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Спадковий договір є одним із видів правочину. Тому на нього поширюються усі вимоги щодо чинності правочину (ст. 203, 215 ЦК). Недотримання цих вимог тягне за собою відповідні наслідки, що передбачені гл. 16 ЦК стосовно недійсності правочинів. Але враховуючи те, що спадковий договір не є заповітом, на нього не поширюються правила про обов’язкову частку у спадщині (ст. 1241 ЦК).

Юридичною характеристикою спадкового договору є те, що він є: консенсуальний – вважається укладеним з моменту досягнення згоди сторін за всіма істотними умовами договору; односторонній – за договором обов’язки несе набувач, натомість, відчужувач володіє лише правами; оплатний замість наданих відчужувачу послуг, виконання його розпорядження, набувач стає власником майна після смерті відчужувача, алеаторний – тобто на момент укладення договору не відомо суму витрат які набувачу доведеться здійснити, так само не відомо, якою буде вартість майна на момент переходу права власності до нього: здебільше – фідуціарний.

Істотними умовами спадкового договору є предмет та строк.

Предметом цього договору є майно, яке належить відчужувачу і яке переходить у власність набувача у випадку смерті відчужувача. Хоча слід зауважити, що ні в ст. 1302 ЦК, ні в інших нормах не конкретизовано, яке майно може бути предметом договору, тому вважається, що будь-яке коштовне (яке має значну цінність) майно (як рухоме, так і нерухоме) може бути предметом договору.

Характеризуючи час переходу права власності на майно відчужувача до набувача, слід зазначити його певну неузгодженість з часом виконання набувачем обов’язків за договором. Так, у ст. 1302 ЦК йдеться про те, що набувач стає власником майна вразі смерті відчужувача. Якщо виконання зобов’язання направлене на самого відчужувача та діє до моменту його смерті, тоді положення закріплене в цій нормі коректне і майно перейде у власність набувача після виконання зобов’язання у разі смерті відчужувача. Якщо ж виконання зобов’язання не припиняється зі смертю відчужувача, а стосується третіх осіб, або потребує вчинення певних дій після його смерті, наприклад встановлення пам’ятника, то ця норма стає неконкретною, оскільки залишається не визначеним, що передує: перехід права власності чи виконання зобов’язань.

Умовою придбання права власності на майно відчужувача є не тільки смерть, а й оголошення особи померлою. Проте у разі визнання громадянина померлим набувач протягом п’яти років не має право відчужувати нерухоме майно, яке перейшло йому за договором. Нотаріус накладає на це нерухоме майно заборону відчуження (ч. 2ст. 47 ЦК).

2. Сторони спадкового договору

Сторонами в спадковому договорі є відчужувач та набувач.

Відчужувачем іменують особу, яка за спадковим договором передає у власність іншій особі своє майно за виконання вчинених нею і прийнятих набувачем розпоряджень (конкретних умов як майнового, так і немайнового характеру) як до, так і після її смерті.

Набувачем є особа, яка за спадковим договором виконує розпорядження відчужувача (як при його житті, так і після його смерті), за що після смерті останнього набуває право власності на майно відчужувача, передане договором.

Відчужувачем може бути одна або кілька фізичних осіб: подружжя, один з подружжя. Зі змісту ст. 1302 ЦК України випливає, що відчужувачем може бути лише фізична особа, оскільки лише для фізичної особи можливе настання смерті. Набувачем у спадковому договорі може бути як фізична так і юридична особа (ст. 1303 ЦК України). При цьому набувачем може бути як стороння фізична особа, яка не має жодного стосунку до спадщини, так і фізична особа, яка є спадкоємцем за заповітом або за законом. При укладенні спадкового договору фізична особа-набувач , якщо вона є спадкоємцем за заповітом або за законом, не втрачає права на спадкування у тій частині майна, яка не була зазначена у спадковому договорі.

Законом не визначено, чи може на стороні набувача бути кілька осіб, а також чи можуть бути встановлені щодо кожного з набувачів різні обов’язки, і чи припустимо встановлення спільної часткової власності на майно, яке є предметом спадкового договору.

Подружжя має право укласти спадковий договір щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності, або щодо особистого майна. Спадковим договором може бути встановлено, що в разі смерті одного з подружжя спадщина переходить до другого, а в разі смерті другого з подружжя майно переходить до набувача за договором. Проте слід зазначити, що спадщина та майно, що є предметом спадкового договору – це зовсім різні поняття, які можуть і співпадати. У разі, коли відчужувачем за спадковим договором є подружжя, цей договір набуває ознак заповіту подружжя: в обох випадках у разі смерті одного з подружжя його майно переходить до іншого з подружжя; у випадку смерті останнього нотаріусом знімається заборона відчуження майна та право власності на майно подружжя переходить до набувачів.

І відчужувачем, і набувачем може бути як повністю дієздатна особа, так і особа з неповною дієздатністю (ст. 32 – 33 ЦК України). Однак, якщо спадковим договором передбачається вчинення дій, які мають бути вчинені набувачем особисто і можуть бути вчинені лише повністю дієздатною особою, набувачем може бути лише повністю дієздатна фізична особа. Укладення спадкового договору в інтересах частково дієздатної особи, недієздатної особи, особи з обмеженою дієздатністю можливе з дотриманням положень зазначених в статтях 37, 41, 67-71 ЦК України. Отже, закон не обмежує прав на укладення спадкового договору малолітніх та неповнолітніх осіб, лише вимагає дотримання вищезгаданих правил, а недотримання цих умов тягне за собою наслідки, передбачені ст. 221-226 ЦК України. Якщо вічужувачем або набувачем є фізична особа з неповною дієздатністю, спадковий договір може укладатися за допомогою інституту представництва (гл. 17 ЦК України).

Закон не встановлює окремих вимог до юридичних осіб, які виступають набувачами в спадковому договорі. Тому набувачами в спадковому договорі можуть стати комерційні особи, особи з іноземними інвестиціями та громадські організації. Слід також зауважити, що при виборі набувача слід враховувати мету діяльності юридичної особи та цілі відчужувача майна. Враховуючи все вище зазначене, перевага серед інших юридичних осіб надається громадським об’єднанням, які не мають на своїй меті отримання прибутку. Зокрема, на відміну від громадських об’єднань, юридичні особи метою яких є отримання прибутку, сплачують високі податки. Також слід відмітити, що якщо для вчинення дій, що покладаються спадковим договором на набувача, потрібний спеціальний дозвіл, ліцензія тощо, юридична особа-набувач повинна мати відповідну спеціальну правосуб’єктність (ст. 91, 92 ЦК України).

До участі в спадковому договорі повинна залучатися особа, яка буде здійснювати контроль за виконанням спадкового договору (контролер), якщо на набувача або контролера покладаються певні права та обов’язки особистого характеру. Контролером може бути й особа, на користь якої встановлено певні умови спадкового договору (наприклад особа, яка матиме право на проживання у будинку, що є предметом договору). Контролер може бути призначений відчужувачем. Однак закон не передбачає, в якій формі таке призначення відбудеться. Це не може бути зроблено довіреністю або дорученням, або будь-яким іншим договором, оскільки вони припиняються зі смертю відчужувача. Тому призначення контролера повинно відбутися одночасно з укладенням спадкового договору, і особа контролера повинна бути відома набувачеві.

3. Форма спадкового договору

Спадковий договір укладається у письмовій формі, підписується сторонами у присутності нотаріуса і підлягає нотаріальному посвідченню за місцем знаходженням основної маси спадкового майна (ст. 55 Закону України «Про нотаріат»).

На нотаріуса покладається обов’язок впевнитись, що у відчужувача є правовстановлюючі документи, які підтверджують право власності на майно. До таких документів належать: свідоцтво про право приватної власності, свідоцтво про право на спадщину, договір про розділ майна, нотаріально завірений договір купівлі-продажу, дарування або інші договори; рішення суду тощо.

Правоустановчий документ на майно після його огляду нотаріусом повертається власнику майна (відчужувачу), а в тексті договору зазначають назву цього документу, номер і дату його видачі та найменування юридичної особи, яка його видала.

У разі невідповідності закону умов спадкового договору нотаріус має право відмовити у посвідченні договору і запропонувати сторонам внести необхідні зміни у зміст договору.

Спадковий договір, як правочин, безпосередньо пов’язаний з особистими якостями відчужувача, має бути вчинений особисто сторонами, які його укладають. Проте у випадках, коли відчужувач не може вчинити підпис особисто (хвороба, фізичні вади тощо), за аналогією закону (ст. 8 ЦК), що регулює вчинення письмового правочину та складання заповіту (ст. 207, 1247 ЦК), спадковий договір може бути підписаний іншою особою. Спадковий договір у цьому випадку вчиняється у присутності нотаріуса, сторін і особи, яка його підписує. Кожен з учасників підписує всі примірники та отримує свій примірник. У разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення спадкового договору він визнається нікчемним.

При посвідченні спадкового договору нотаріус накладає заборону на відчуження майна, яке є предметом зазначеного договору (п. 236 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України). Якщо предметом договору є нерухоме майно, нотаріус після заборони відчуження, робить напис про це на всіх примірниках договору та передає інформацію до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна, до Державного реєстру правочинів, Спадкового реєстру. Стосовно рухомого майна здійснюється реєстрація його у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Щоб уникнути у майбутньому проблем з розшуком правовстановлюючого документа, пропонується в тексті договору робити примітку, відповідно до якої оригінал правовстановлюючого документу при укладенні спадкового договору повинен передаватися нотаріусу на зберігання або передбачити положення, що особа, на яку покладається обов’язок щодо здійснення контролю за виконанням договору, повинна подати нотаріусу правовстановлюючий документ після смерті відчужувача і виконання набувачем обов’язків за спадковим договором.

У разі призначення відчужувачем особи, яка буде здійснювати контроль за виконанням спадкового договору після його смерті, згода такої особи повинна бути нотаріально посвідчена.

Якщо предметом спадкового договору є майно, яке підлягає державній реєстрації, нотаріус у тексті договору зазначає про необхідність його реєстрації після смерті відчужувача у відповідному органі, що здійснює реєстрацію.

Передбачено окрему процедуру передачі транспортного засобу, вони залишаються у власності відчужувача, однак відчужувати такий транспортний засіб заборонено.

У разі смерті відчужувача на підставі свідоцтва органу цивільного стану про смерть нотаріус знімає заборону відчуження та за письмовою заявою набувача припиняє дію спадкового договору.

У разі смерті фізичної особи-набувача або ліквідації юридичної особи-набувача за спадковим договором нотаріус, за письмовою заявою відчужувача, припиняє дію цього договору, про що на всіх примірниках робить відповідний напис.

5.Виконання спадкового договору

Відчужувач укладаючи спадковий договір добровільно передає набувачеві право власності на майно. З моменту укладення договору він може володіти майном, але не розпоряджатися ним.

З метою захисту прав сторін спадкового договору, забезпеченню виконання його належним чином актами цивільного законодавства передбачаються певні заходи запобігання порушенню умов такого договору. як з боку відчужувача, так і з боку набувача.

Слід звернути увагу на ту обставину, що забезпечення виконання спадкового договору можливе як за допомогою спеціальних засобів, встановлених законом (ст. 1307 ЦК України) саме для цих відносин, так і шляхом використання загальних способів забезпечення виконання зобов’язань (гл. 49 ЦК України), а також використання мір цивільної відповідальності, передбачених за порушення зобов’язань (гл. 51 ЦК України).

Оскільки спеціальні норми мають перевагу над загальними, спочатку варто розглянути спеціальні засоби забезпечення виконання спадкового договору, встановлені нормами глави 90 ЦК України.

Приступаючи до розгляду таких засобів захисту прав сторін спадкового договору, слід зазначити, що ст. 1307 ЦК України, яка називається «Забезпечення виконання спадкового договору», містить, головним чином, норми, покликані забезпечити виконання такого договору на користь набувача. У всякому разі, дві з трьох частин цієї статті присвячені саме забезпеченню виконання договору для набувача.

Це пояснюється тим, що права відчужувача можуть бути захищені за допомогою застосування загальних правил глави 49 ЦК України «Забезпечення виконання зобов’язань», а також наданою відчужувачу можливістю вимагати розірвання спадкового договору судом у випадку невиконання набувачем його розпоряджень (ч. 1 ст. 1308 ЦК).

Слід зазначити, що відправним моментом такого забезпечення є правило ст. 1304 ЦК України, котра передбачає, що спадковий договір укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення спадкового договору він визнається нікчемним. Нотаріальна форма посвідчення договору має істотне значення, оскільки з моменту укладення та посвідчення договору функції по захисту прав сторін повністю виконує нотаріус.

Зокрема, на нотаріуса покладається обов’язок забезпечити можливість виконання вимоги набувача про передання йому майна після смерті відчужувача, для чого він може застосувати такий засіб як накладення заборони відчуження цього майна (ч. 1 ст. 1307 ЦК України).

Суть заборони на відчуження об’єкта нерухомого майна – перешкодити вільному розпорядженню майном. Коли на майно накладено заборону на його відчуження, то власник не може розпорядитися ним, оскільки втрачає один із елементів права власності - розпорядження цим майном, або ж не може розпорядитися ним без дозволу певних осіб, які мають чітко визначені конкретні майнові вимоги. У спадковому договорі майнові вимоги з моменту смерті відчужувача і, як правило, після виконання його умов (якщо тільки не йдеться про розпорядження відчужувача, які мають бути виконані після його смерті) має набувач.

Накладення заборони на відчуження нерухомого майна здійснюється за місцем знаходженням цього майна. Заборона на відчуження земельної ділянки накладається за місцем її розташування. Підставою для вчинення нотаріальної дії є спадковий договір та інші документи, передбачені чинним законодавством.

Вчинення цієї нотаріальної дії можна умовно розділити на дві стадії: власне вчинення нотаріальної дії та внесення відомостей про вчинену нотаріальну дію до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, а також реєструється в алфавітній книзі обліку заборон.

Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна - це комп’ютерна база даних, яка містить відомості про: накладені заборони та арешти; зняття заборон та арештів; видані довідки щодо відсутності або наявності заборон та арештів. Держателем Єдиного реєстру є Міністерство юстиції України, а адміністратором виступає державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

Нотаріус визначає обсяг майна, що підлягає майбутньому відчуженню. І якщо при посвідченні заповіту не перевіряється наявність права власності заповідача на майно (оскільки до моменту відкриття спадщини його обсяг може збільшуватися або зменшуватися), то при посвідченні спадкового договору важливо визначити обсяг майна, на яке накладається така заборона. Тобто цим забезпечується те, що у разі смерті відчужувача набувач повинен отримати майно в обсязі, розмір якого не може бути менше від того, який було визначено на момент нотаріального посвідчення договору.

Окрім цього, відповідно до п. 30 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, якщо до складу цього майна входитимуть речі, які підлягають реєстрації, - угоди про відчуження майна посвідчуються лише за умови надання правовстановлюючих документів. Ця обставина дає змогу набувачеві впевнитися, що відчужувач є дійсним власником нерухомого майна, яке може передаватися за договором.

Накладення заборони за спадковим договором провадиться вчиненням відповідного напису на всіх примірниках договору і, як правило, тим нотаріусом, який посвідчив цей договір, оскільки обидві нотаріальні дії вчиняються одночасно.

Якщо спадковий договір розривається або припиняється, нотаріус знімає заборону відчуження. В цьому випадку нотаріусові подаються відповідні документи. Це можуть бути: рішення суду про розірвання договору; свідоцтво про смерть відчужувача (при виконанні набувачем дій, які він за договором мав здійснити за життя відчужувача); звіт особи, яка буде здійснювати контроль за виконанням спадкового договору після смерті відчужувача, про належне виконання набувачем всіх умов договору та інші.

Про зняття заборони нотаріус робить відповідні записи в реєстрі заборон та в алфавітній книзі обліку заборон на відчуження нерухомого майна. Відомості надсилаються до Єдиного реєстру шляхом повідомлення встановленого зразка в день зняття заборони.

Ще однією мірою по забезпеченню прав набувача є визнання заповіту, який відчужувач склав щодо майна, вказаного у спадковому договорі, нікчемним (ч. 2 ст. 1307 України).

Згідно з п. 28 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус зобов’язаний роз’яснити сторонам зміст та значення наданих ними проектів угод, і перевірити відповідність змісту договору, що посвідчується, вимогам закону. В іншому випадку, відповідно до ст. 49 Закону України «Про нотаріат», нотаріус або інша посадова особа, що вчиняє нотаріальну дію, відмовляють у її посвідченні, якщо вчинення цієї дії суперечить закону.

Порушення умов спадкового договору можуть бути не тільки з боку відчужувача, але й з боку набувача.

Законодавством встановлено, що набувач у спадковому договорі може бути зобов’язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття (ст. 1305 ЦК України).

Якщо договором передбачено вчинити зазначені дії до відкриття спадщини, тобто за життя відчужувача, то у випадку невиконання чи неналежного виконання умов договору набувачем, відчужувач сам може звернутися до суду за захистом порушеного права, використати передбачені договором засоби забезпечення виконання зобов’язання, вимагати застосування мір цивільної відповідальності тощо.

Серед спеціальних засобів захисту його прав, зокрема, варто згадати передбачене частиною 1 ст. 1308 ЦК України право відчужувача вимагати розірвання спадкового договору судом внаслідок невиконання набувачем його розпоряджень. На нашу думку, таке розірвання договору є санкцією за правопорушення, оскільки при цьому не передбачається компенсація набувачу вже зроблених ним витрат, а отже на нього покладаються негативні наслідки його поведінки, що є ознакою юридичної відповідальності. 

Але якщо такі дії виконуються після відкриття спадщини, то, зрозуміло, що відчужувач не має можливості звернутися до суду. Частина 3 ст. 1307 ЦК України встановлює, що відчужувач має право призначити особу, яка буде здійснювати контроль за виконанням спадкового договору після його смерті.

Оскільки зазначена норм ЦК України не містить спеціальних вказівок стосовно особи того, хто має контролювати виконання договору та вимог щодо його статусу, виникає питання про можливість використання в порядку аналогії закону положень глави 88 ЦК «Виконання заповіту», яка містить низку статей, що регулюють відносини між спадкодавцем, спадкоємцями та виконавцем заповіту.

Виконавцем за спадковим договором, передусім, може бути фізична особа. Враховуючи ту обставину, що виконавець отримує від відчужувача повноваження на здійснення широкого спектру юридично значимих дій, то, відповідно, ним може бути тільки повністю дієздатна особа.

Закон не згадує про можливість призначення виконавцем юридичної особи. Однак, на нашу думку, таке призначення її у якості виконавця не виключене якщо це не суперечить статуту юридичної особи, а вчинення дій у процесі контролю за виконанням набувачем спадкового договору не вимагає спеціальної ліцензії.

Зазначена норма Цивільного кодексу не передбачає прямо можливості призначення декількох виконавців або підпризначення іншого виконавця на випадок, якщо перший буде звільнений з будь-яких причин від виконання або помре до реалізації своїх обов’язків.

Разом з тим, така можливість не виключена, оскільки спеціальна заборона такого вирішення цього питання також відсутня, а само по собі воно не суперечить сутності даних відносин. Отже, виконавець може бути й не один, а може також бути «підстрахованим» шляхом підпризначення додаткового виконавця.

При призначенні декількох виконавців розподіл функцій по виконанню може встановлюватися безпосередньо в спадковому договорі чи в спеціальному акті відчужувача про призначення виконавців або визначатися ними виконавцями за домовленістю між ними.

Виконавець може висловити свою згоду на здійснення функцій контролю за виконанням спадкового договору за допомогою юридичних або фактичних дій. Зокрема, згода на здійснення контролю за діями набувача може виражатися у власноручному підписі такої особи на спадковому договорі або заяві, яка додається до договору.

Законодавством передбачено, що виконавець може дати згоду також шляхом подання заяви і після смерті відчужувача (наприклад, якщо особа, яка була призначена виконавцем, була у тривалому відрядженні під час укладення договору). Крім висловлення згоди на здійснення функцій контролю за набувачем шляхом вчинення юридичних дій, можливе також підтвердження згоди на це за допомогою вчинення виконавцем фактичних дій, які свідчать про наявність такої згоди. Це можуть бути дії по охороні майна, зазначеного у спадковому договорі, фактичне здійснення контролю за виконанням обов’язків, покладених на набувача після смерті відчужувача тощо.

Права і обов’язки виконавця визначаються змістом спадкового договору. Перелік його конкретних повноважень має бути вказаний у самому спадковому договорі і засвідчуватися документом, який видається нотаріусом. Після виконання повноважень виконавцем цей документ повертається нотаріусу.

Серед обов’язків, які покладаються на виконавця, слід виділити наступні: забезпечення виконання набувачем дій, передбачених договором; вжиття заходів по охороні майна, що є предметом договору; управління таким майном та забезпечення належного нагляду за ним; якщо договір укладався стосовно певного майна, то забезпечення вилучення такого майна із всієї спадкової маси тощо.

Законом не передбачена можливість винагороди за виконання обов’язків виконавця контролю за набувачем у спадковому договорі, так само, як і можливість відшкодування збитків які він при цьому зазнав.

Однак логічним буде припущення, що виконавець має право вимагати від набувача відшкодування своїх фактичних витрат (наприклад, по управлінню та охороні майна тощо) лише у тому випадку, коли на це прямо вказано у спадковому договорі. Крім того, у заповіті, складеному щодо майна, не згаданого у спадковому договорі, можуть бути передбачені винагорода, а також відшкодування витрат, здійснених виконавцем контролю за вчиненням дій набувачем відповідно до волі відчужувача, за рахунок цього майна.

Повноваження виконавця припиняються: 1) при завершенні ним виконання його повноважень у зв’язку із закінченням виконання набувачем спадкового договору; 2) у випадку визнання спадкового договору недійсним; 3) в разі смерті виконавця; 4) в разі відмови виконавця від виконання своїх повноважень (тяжка хвороба, зміна місця проживання тощо).

За рішенням суду повноваження виконавця можуть також припинятися, якщо його дії здійснюються всупереч волі відчужувача; необхідні дії не виконуються або виконуються неналежно тощо.

Якщо відчужувач не призначив виконавця, то контроль за виконанням спадкового договору здійснює нотаріус за місцем відкриття спадщини.

6.Припинення спадкового договору

Спадковий договір може бути розірваний у судовому порядку на вимогу відчужувача, набувача, або осіб, які здійснюють контроль за виконанням цього договору. Стаття 1308 ЦК передбачає спеціальні підстави розірвання спадкового договору за ініціативою однієї із його сторін.

Підставою для розірвання спадкового договору на вимогу відчужувача є невиконання набувачем його розпоряджень. Хоча на практиці до цього можуть призвести просте погіршення стосунків між сторонами договору, або підбурювання до розірвання договору з боку зацікавлених родичів відчужувача. Не рідкі випадки коли відчужувачі ініціюють розірвання спадкового договору, щоб в подальшому укласти новий договір з іншим набувачем на більш вигідних умовах. Якщо невиконання набувачем обов’язків за спадковим договором має місце після смерті відчужувача, ініціювати розірвання договору може виконавець заповіту (якщо був заповіт), нотаріус або інша особа, призначена відчужувачем здійснювати контроль за виконанням спадкового договору (ст. 1307 ЦК).

Процесуальна складність такої правової ситуації полягає в тому, що обрана особа призначається не завжди з кола спадкоємців або родичів відчужувача. Тому, формально при невиконанні умов спадкового договору набувачем після смерті відчужувача, права та інтереси призначеної особи не порушуються, тому вона представлятиме у суді інтереси померлої особи, волевиявлення якої не виконується, а майно може перейти до набувача, який своїх зобов’язань не виконав. Враховуючи все вище зазначене автор відмічає певну процесуальну неузгодженість у визначенні процесуального статусу позивача, оскільки його важко назвати представником покійного відчужувача, так само як некоректно визнавати його позивачем.

Якщо призначена особа володіє відомостями про інших заінтересованих осіб, то позов звертати саме від них, тоді призначена особа може виступати у суді у якості свідка. Заінтересованими у цьому випадку можуть бути інший з подружжя, що залишився живим і вправі претендувати на спадкування, та інші спадкоємці відчужувача, оскільки майно, яке входило до предмету невиконаного договору має успадковуватися ними на загальних підставах. Невиконання ж набувачем умов договору при набутті права власності на майно за договором порушує їх право на спадкування.

Слід наголосити, що розірвання спадкового договору проводиться виключно судом. Розірвання договору на вимогу відчужувача деякими юристами розглядається як санкція за правопорушення, яка разом з тим, забезпечує захист інтересів відчужувача. Проте, розірвання спадкового договору на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача, про що свідчить ч. 2 ст. 1308 ЦК, не є покаранням за порушення договору, а слугує лише засобом захисту інтересів набувача. Це означає, що для застосування цієї санкції немає необхідності встановлювати наявність підстав відповідальності за правопорушення (зокрема, виникнення збитків у відчужувача, вини набувача тощо). Достатньо наявності доказів невиконання набувачем своїх обов’язків за спадковим договором.

На вимогу набувача спадковий договір може бути розірваний судом як до смерті, так і після смерті відчужувача. Однак для цього має бути встановлена неможливість виконання ним розпоряджень відчужувача (ч. 2 ст. 1308 ЦК). Якщо набувач має можливість виконувати розпорядження відчужувача, але не бажає цього робити, то він має право розірвати договір на загальних підставах (ст. 615, 651-652 ЦК) з наслідками, передбаченими ст. 653 ЦК.

Оскільки ст. 1308 ЦК не встановлює правових наслідків розірвання договору, то можна припустити, що останні прямо пов’язані з причинами розірвання, стадіями виконання умов договору та визначеними у договорі зобов’язаннями. Не зважаючи на те що спадковий договір конкурує з договором довічного утримання, що пов’язано з схожістю багатьох положень, що містяться в цих договорах, буде не вірним застосовувати наслідки, передбачені в ст. 756 ЦК. Такі наслідки можуть застосовуватись лише у випадках коли договір має змішаний зміст з елементами договору довічного утримання.

Тому, якщо розірвання договору відбувається на вимогу відчужувача у разі невиконання або неналежного виконання набувачем його розпоряджень, то мають наставати наслідки передбачені главою 51 ЦК.

У спадковому договорі можуть застосовуватись заходи забезпечення зобов’язань передбачені главою 49 ЦК.

При розірванні спадкового договору на вимогу набувача за об’єктивних причин та причин неналежної поведінки відчужувача, набувач має право на відшкодування витрат які він зазнав.

У разі розірвання спадкового договору нотаріус знімає заборону відчуження майна.

Відомі випадки визнання окремих частин спадкового договору недійсними, оскільки деякі з них суперечать вимогам закону. У такому випадку слід керуватись вимогами ст. 217 ЦК. Відповідно, недійсність окремої частини спадкового договору не має наслідком визнання недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що спадковий договір було б вчинено і без включення до нього недійсної частини. Якщо підстав для такого припущення немає, то спадковий договір вважається недійсним.

Контрольні питання:

1. Поняття та юридична природа спадкового договору.

2. Характеристика спадкового договору.

3. Сторони спадкового договору.

4. Гарантії спадкового договору.

5. Виконання спадкового договору.

6. Відповідальність за порушення зобов’язань за спадковим договором.

1У ст. 1101 Французького ЦК термін “зобов’язання” і термін “договір” використовуються як тотожні, а в § 241 BGB вказано, що в силу зобов’язання кредитор вправі вимагати від боржника виконання зобов’язання. Виконання зобов’язання може полягати також в утриманні від певної дії.

2 Йоффе О.С. Обязательственное право. М.. Юрид. лит. 1975, -С.10

3 E. Gaudemet. Etude sur le transport de dette a titre particilier, Paris, 1898,-p.30

4 Цивільне право України. Частина перша. [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти /Ч.Н. Азімов, М.М. Сібільов, В.І. Борисова та ін.]; За ред проф. Ч.Н. Азімова, доцентів С.Н. Приступи, В.М. Ігнатенка. –Х., Право. 2000, -С.288

5 Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. /О.В.Дзера, Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнецової. Кн.1. К., Юрінком Інтер, 2002, -С.612

6 Шершеневич Г.Ф. Курс Гражданского права. –Тула: Автограф, 2001.-С.346

7 Новицкий И.Б., Лунц Л.А. Общее учение об обязательстве, М.:-1950, -С.72.

8 Агарков М.М. Обязательство по советскому праву М.: -1940.-С.116

9 С.І. Аскназій класифікував зобов'язання з урахуванням їх економічних особливостей - по змісту і характеру їх взаємного господарського обслуговування контрагентів,

10 Варто застерегти проти помилок, надіємося в наведеному нижче випадку, граматичних. Так в деяких виданнях вказується безоплатна передача, що помилково відтворює позицію автора, може слугувати підставою для невірного тлумачення концептуальних положень авторів, а через подальше “глосіаторство” для помилкового уявлення про підстави класифікації. Дивись Цивільне право України. Частина перша. [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти /Ч.Н. Азімов, М.М. Сібільов, В.І. Борисова та ін.]; За ред проф. Ч.Н. Азімова, доцентів С.Н. Приступи, В.М. Ігнатенка. –Х., Право. 2000, - С.290

11 Йоффе О.С. Обязательственное право. М.. Юрид. лит. 1975, -С.24-25

12 Йоффе О.С. Развитие цивилистической мысли в СССР. Л., 1978, Ч.ІІ. –С.85.

13 Ми застерігаємо проти механічного перенесення на класифікацію зобов’язань вельми подібної за видами класифікації правочинів. Остання, нагадаємо, здійснюється за кількістю необхідних для правочину волевиявлень.

14 Дернбург розділяв зобов’язання на дві групи: засновані на правочині та не засновані на ньому, а за Пяніолем виділяються зобов’язання, що засновані на договорі та засновані на законі. Г.Ф.Шершеневич вважав що джерелами зобов’язання є: 1) юридична угода, 2) правопорушення, 3) безпідставне збагачення. Відповідно й схилявся до таких видів зобов’язань.

15 Інколи, у навчальній літературі такий поділ проводиться за значимістю цивільних зобов’язань.

16 Бюлетень законодавства і юридичної практики України. –1998.-№3,-С.59-63

17 Див. Берестова І.Е. Зобов’язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави: дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид.наук. Харків, –2004, -С.97

18 Цивільне право України. Частина перша. [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти /Ч.Н. Азімов, М.М. Сібільов, В.І. Борисова та ін.]; За ред проф. Ч.Н. Азімова, доцентів С.Н. Приступи, В.М. Ігнатенка. –Х., Право. 2000,-С.287

19 Кодифікація приватного (цивільного) права / За ред. проф. А.Довгерта. К.: Український центр правничих студій, 2000, -С.218

20 Таке механічне об’єднання підходів до рятування життя та майна у новому ЦК є невиправданим. Майно та життя зовсім різні об’єкти цивільного права.

21 Гражданское право: Учебник. Ч. I / Под ред. А.П. Сергеева и Ю. К. Толстого. М., 1996 -С.421

22 Зобов’язальне право /За ред. проф. О.В.Дзери. К., Юрінком Інтер. 1999. –С.43; Гражданское право: Учебник. Ч. I / Под ред. А. П. Сергеева и Ю. К. Толстого. М., 1998.-С.553

23 Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве. М.: 1958, -С.153-156; Рясенцев В.А. Советское гражданское право. М.: 1985, Ч.1. –С.471.

24 Утєхін І.Б. Виконання договорів із передачі майна у власність. Автереф. Дис..... канд.. юрид. наук. Спеціальність 12.00.03. К.: 2009 С.4-5

1 Сарбаш С. В. Исполнение договорного обязательства. -М.: Статут, 2005. – 636 с. С.93.

2 Сарбаш С.В. – Зазнач. праця. – С.94.

25 Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. /О.В.Дзера, Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнецової. Кн.1. К., Юрінком Інтер, 2002, -С.643

26 Краснов Н.И. Реальное исполнение обязательств между социалистическими организациями. М.: 1959, -С.16.

27 Венедиктов А.В. Гражданско-правовая охрана социалистической собственности в СССР. –М., 1954,-С.164.

28 Йоффе О.С. Обязательственное право. М.. Юрид. лит. 1975, -С.64

29 Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Общие положення. –М.: 1997. –С.336

30 Сібільов М. Структура та основний зміст загальних положень про зобов’язання у проекту нового Цивільного кодексу України //Українське право.-1997, -Число 1.—С.72

31 Саватье Р. Теория обязательств. М., 1972. –С. 372.

32 Годэмэ Е. Общая терия обязательств. –М., 1948.-С.459.

33 Победоносцев К.П. Курс гражданского права. Ч.3. Договоры и обязательства. СПб. 1880. –С.223

34 Солідарні зобов’язання виникають у передбачених законом чи договором випадках. Так, при неподільності предмета зобов’язання, при спільному завданні збитку чи шкоди. Наприклад якщо вналідок групового хуліганства і завдання фізичної шкоди потерпілий отримає пошкодження. Що стануть причиною встановлення інвалідності здебільше відшкодування проводиться солідарно. При тому потерпіла особа може заявити вимоги всім співпричинителям чи одному з них в повному обсязі. Набільш перспективним для задоволення вимог є її заявлення найбільш забезпеченому.

35 ЦК УРСР 1963 р. було встановлено 3 відсотки річних законом.

36 Факультативний характер передбачає, що способи забезпечення належного виконання зобов’язання доповнюють основне зобов’язання, а виникнення цих відносин можливо лише, якщо вони встановленні договором або законом (ч.1 ст.548 ЦК України)

37 Про іпотеку. ЗУ № 898-IV від 05.06.2003

38 Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень. ЗУ N 1255-IV від 18.11.2003

39 Шилохвост О.Ю. Отступное в гражданском праве России. – М.: Статут, 1999. – С.11.

40 Лідовець Р.А. Змішані договори в цивільному праві України: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. – Львів, 2005. – С.4.

41 Превентивний (лат. praeventivus) — запобіжний; той, що випереджає дії суперника.

42 Під позитивним правом мається на увазі діюча система правових норм, відносин і судових рішень

43 Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран / Под ред. М.Черниловского. – М.: Юрид. лит., 1984. – с.18

44 Санфилиппо Чезаре. Курс римского частного права: Учебник / Под ред. Д.В.Дождева. – М.: БЕК, 2002. – с.219-220

45 Памятники римского права: Законы ХII таблиц. Институции Гая. Дигесты Юстиниана. – М.: Зерцало, 1997. – с.12

46 Винавер А.М., Новицкий И.Б. Неустойка // Гражданский кодекс. Практический комментарий. – М., 1924. – С.10.

47 Гелевий О.І. Неустойка як вид забезпечення виконання зобов’язання: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – К., 2003. – С.7.

48 Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. /О.В.Дзера, Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнецової. – Кн.1. –К.; Юрінком Інтер, 2002. – С.670

49 Сімейний кодекс України. ЗУ № 2947-III від 10.01.2002

50 Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. /О.В.Дзера (кер. авт. кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової. –2-е вид., допов. і перероб. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – Кн. 1. – с.667

51 Харитонов Є.О. Приватне право у стародавньому Римі. – Одеса: Бахва., 1996. с.55

52 Новицкий И. Б., Лунц Л. А. Общее учение об обязательстве. — М.: Госюриздат. — М., 1950. — С. 256.

53 Новицкий И. Б. Поручительство: Научно-практический комментарий. Харьков: Юридическое издательство НКЮ УССР, 1927. — С. 30.

54 Белов В. А. Поручительство. Опыт теоретической конструкции и обобщение арбитражной практики. — М.: ЮрИнфоР, 1998. — С. 27.

55 Договірне право України: навч. посіб./ Т.В. Бондар, О.В. Дзера, Н.С. Кузнецова та ін.; за ред. О.В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 2008. с.577

56 Проценко І.О. Види забезпечення належного виконання зобов’язань у цивільному праві України: єдність та диференціація: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. –Харків, 2007. -С.5.

57 Договірне право України: навч. посіб./ Т.В. Бондар, О.В. Дзера, Н.С. Кузнєцова та ін.; за ред. О.В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 2008. -С.577-582.

58 Новицкий И. Б. Поручительство. Научно-практический комментарий. Харьков: Юридическое издательство НКЮ УССР, 1927. — С. 7; Азімов Ч. Н. Забезпечення виконання зобов'язань: Навч. посіб. — X.: Національна юридична академія України, 1995. — С. 13; Цивільний кодекс України: Науково практичний коментар / За заг. ред. Є.О. Харитонова. — X.: Одіссей, 2001. - С. 294.

59 Михальнюк О.В. Зміст договору поруки: проблеми теорії і практики // Вісник господарського судочинства. – 2005. - № 5. – С. 166.

60 Гаврин Д. А. Гарантия как способ обеспечения обязательств: автореф. дис…канд. юрид. наук. – Екатеринбург, 2007. – 28 с.

61 Паплинский В. В. Гарантии и поручительство как правовые способы активизации инвестиционной деятельности: автореф. дис…канд. юрид. наук. – М., 2005. – 26 с.

62 Маленица А. Римское право. – Новый Сад, 199. – с.266-270.

63 У літературі термін «сурогат виконання» вживається і в іншому сенсі – для позначення випадків заміни предмету виконання у зобов'язанні. Див.: Боднар Т,В. Виконання договірних зобов'язань у цивільному праві: Монографія. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - С 20.

64 Резго П. Г. Проблемы материально-правового регулирования отношений по банковской гарантии в Российской Федерации: дисс... канд. юрид. наук. - М., 2003.- с.105.

65 Боднар Т. В. Виконання договірних зобов'язань у цивільному праві: Монографія. - К: Юрінком Інтер, 2005. – с.146.

66 Фінансові послуги – операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний кошт чи кошт цих осіб, а у передбачених законодавством випадках – за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку чи збереження реальної вартості фінансових активів (ст.4 Закону України «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг»).

67 Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах. Постанова Національного банку України № 639 від 15.12.

68 Уніфіковані правила стосовно договірних гарантій. Міжнародний договір Міжнародної торговельної палати 01.01.1978

69 Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. /О.В.Дзера (кер. авт. кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової. –2-е вид., допов. і перероб. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – Кн. 1. – с.667

70 Ємельянова Л. В. Система забезпечення зобов'язань у римському праві: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Одеса, 2001.

71 Інституції Гая

72 Пучковська І. Неустойка і завдаток як види забезпечення виконання зобов'язання та міри цивільно-пра­вової відповідальності // Вісник Академії правових наук України. - 2007. - № 1 (48). - С. 149-150.

73 Сафронова Ю.Б. Способы обеспечения исполнения обязательств. - Саратов, 2003. - С. 5-6.

74 Цивільне право України: Підручник: У 2 т. /За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. - К., 2004. - Т. 1. - С. 277.

75 Ця особливість завдатка споріднює його з авансом. Але на цьому ця спорідненість й припиняється. Аванс не має забезпечувальної функції і в тому разі, коли сторона, яка видала аванс, не отримає належне, вона вправі вимагати його повернення.

76 Иоффе О. С. Обязательственное право. — М., 1975. — С. 167; Цивільне право України: Підручник. — У 2 кн. / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2005. — С. 680 та ін.

77 Іпотечний сертифікат – іпотечний цінний папір, забезпечений іпотечними активами або іпотеками (ст. 1 ЗУ «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати»)

78 Іпотечними облігаціями є облігації, виконання зобов'язань емітента за якими забезпечене іпотечним покриттям у порядку, встановленому ЗУ «Про іпотечні облігації». Іпотечні облігації є іменними цінними паперами. Іпотечна облігація засвідчує внесення грошових коштів її власником і підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати йому номінальну вартість цієї облігації та грошового доходу в порядку, встановленому ЗУ «Про іпотечні облігації» та проспектом емісії, а в разі невиконання емітентом зобов'язань за іпотечною облігацією надає її власнику право задовольнити свою вимогу за рахунок іпотечного покриття (ст. 3 ЗУ «Про іпотечні облігації»).

79 Індосамент - передавальний напис, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи (ст. 1 ЗУ «Про цінні папери і фондову біржу»).

80 ЗУ № 826-XIV від 06.07.1999 «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі».

81 Товар – послуга (ч. 4 ст. 633, п. 3 ч. 2 ст. 1120, п. 2 та 4 ч. 1 ст. 1121 ЦК України), робота (ч. 4 ст. 633, п. 3 ч. 2 ст. 1120, п. 2 та 4 ч. 1 ст. 1121 ЦК України) або результат роботи та послуги (ч. 2 ст. 1209 ЦК України), майно (п.2 та 3 ч. 1 ст. 532, ч.1 ст.655 ЦК України), продукція виробника (абз. 2 ч. 1 ст. 1123 ЦК України), а також товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України), тобто товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 ЦК України), а також майнові права (ч. 2 ст. 656 ЦК України) або право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру (ч. 3 ст. 656 ЦК України). Оскільки таке визначення є ширшим, ніж при застосуванні його у відносинах застави, то право застави виникає лише відносно того товару, на яке згідно закону може бути звернене стягнення, тобто на товар, який дійсно існує та має уречевлену форму його існування.

82 Культурні цінності – об'єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України (ст. 1 ЗУ «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей»).

83 Сарбаш С.В. Право удержания как способ обеспечения исполнения обязательств. – М.: Статут, 2003. – С. 146-147.

84 Карнаух Т.М. Притримання як спосіб забезпечення виконання зобов'язань: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Т.М. Карнаух; Харк. нац. ун-т внутр. справ. — Х., 2008. — 19 с.

85 Матвієнко Н. Притримання речі як один із способів забезпечення виконання зобов’язання // Юридичний журнал. – 2005. – № 3. – С. 49.

86 Южанин Н.В., Рыбаков В.А. Удержание как способ обеспечения исполнения обязательств // Юрист. – 2002. – № 2. – С. 23, 25).

87 Це правило не поширюється на гарантію.

88 RESTATEMENT TOTRS, 2d, student ed, 4 volumes, 1965, by the American Law Institute.

89 Самощенко И.С. Понятие правонарушения по советскому законодательству. М., Юрид. Лит., 1963, -С.76.

90 Рахмилович В.А. О противоправовности как основании гражданской ответственности // Сов. государство и право, -1964, -№3, -С.58-59.

91 Галузин А.Ф. Правонарушения в публичном и частном праве: общая характеристика: автореф. дис. ... канд.. юрид. наук. Саратов 1996, -С.4.9.

92 Шершеневич Г.Ф. Общая теория права. (по изд. 1910-1012гг.) Т.2. М., Юристь, 1995, -С.219-220

93 Матвеев Г.К. Вина в советском гражданском праве. К., Издво Киевского ун-та, 1955, -С.25

94 Флейшиц Е.А. Обязательства из причинения вреда и неосновательного обогащения. –М., Госюриздат, 1951, - С.30

95 Кофман В.И., Соотношение вины и противопровности в гражданском праве // Правоведение, 1957, -№1, -С.75

96 Канзафарова І.С. Теоретичні основи цивільно-правової відповідальності в Україні: автореф. дис. .…докт. юрид. наук. К.: 2007 - С.4.

97 Плахотный А.Ф. Свобода и ответственность. – Харьков: Изд-во Харьковского ун-та, 1972. - с.45.

98Самощенко И.С., Фарукшин М.Х. Ответственность по советскому законодательству. - М.: Юрид. лит., 1971. - с. 6 -11.

99 Явич Л.С. Право и социализм. - М.: Юрид.лит., 1982. - с. 136.

100Иоффе О.С., Шаргородский М.Д. Вопросы теории права. - М.: Госюриздат., 1961. - с. 314-316.

101Лейст О.Е. Санкция и ответственность по советскому праву. - М.: Изд-во МГУ, 1981. - с. 102-103.

102Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций в 2-х т. Т.1. – Основные вопросы общей теории социалистического права. - Свердловск., 1972. - с. 371

103 Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность. - М.: Юрид. лит., 1976. - с. 4.

104Тархов В.А Ответственность по советскому гражданскому праву. – Саратов: Саратовский университет, 1973. - с. 11.

105Теория государства и права: Учебник для вузов. 2-е изд., изм. и доп. / Под ред. проф. В.М.Корельского и проф. В.Д.Перевалова. - М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА М, 2000. - с.435.

106 Харитонов Є.О. Нарис и теорії цивілістики (поняття та концепти) : Монографія. –О.: Фенікс, 2008. -С. 203

107 Малеин Н.С. Правонарушение: понятие. Причины, ответственность. М., 1985, -С.130

108 Канзафарова І.С. Теоретичні основи цивільно-правової відповідальності в Україні. Автореф. дис. .…докт. юрид. наук. К.: 2007 - С.5.

109 Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность. М., 1976-С.83

110 Иоффе О.С., Шаргородский М.Д. Вопросы теории права. М., 1961 –С.315-317

111 Канзафарова І.С. Теоретичні основи цивільно-правової відповідальності в Україні: автореф. дис. .…докт. юрид. наук. К.: 2007 - С.4.

112 Більш детально дивись попереднє питання.

113 Проблемы общей теории права и государства: Учебник для вузов / Под общ. ред. члена-корр. РАН, докт. юрид. наук, проф. В. С. Нерсесянца. - М.: Изд. Группа НОРМА-ИНФРА-М, 1999. - 832 с.

114 Самощенко И. С, Фарукшин М. X. Ответственность по советскому законодательству. — М.: Юрид. лит., 1971. — 240 с.

115 Сурилов А. В. Теория государства и права: Учеб. пособие. - К.; Одесса: Выща школа., 1989. - 439 с.

116 Канзафарова I. С. Теорія цивільно-правової відповідальності: Монографія. - Одеса: Астропринт, 2006. - 264 с

117 Канзафарова I. С. Принципи цивільно-правової відповідальності // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. — 2005. — № 2. — С. 78—82.

118 Белякова А.М. Вопросы методологи гражданско-правовой ответственности //Методологические и теоретическиме проблемы юридической науки. М., 1986, -С.95-97

119 Собчак А.А. О некоторых вопросах общей теории правовой ответственности //Правоведение.-1968. -№1. -С.50

120 Белякова А.М. Гражданско-правовая ответственность за причинение вреда: Теория и практика. –М., Изд-во МГУ, 1986, -С.15-16.

121 Канзафарова І.С. Теоретичні основи цивільно-правової відповідальності в Україні. Автореф. дис. .…докт. юрид. наук. К.: 2007 - С.5.

122 Тут вбачається механічне перенесення російського терміну «вред», що застосовується і щодо майнового і немайнового збитку. Проте українська лексика набагато виразніша і доцільно розмежовувати збиток та шкоду.

123 Прибуток - це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. (англ. Profit) — чистий прибуток після сплати податків. Сума, на яку виріс власний капітал компанії за даний період в результаті діяльності цієї компанії.

124 Відповідно ст. 14.1.54. ПК України дохід з джерелом їх походження з України – будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю;

125 Канзафарова І.С. Теоретичні основи цивільно-правової відповідальності в Україні. Автореф. дис. .…докт. юрид. наук. К.: 2007 - С.5.

126 Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации – части первой (постатейный)/ Отв.ред. О.Н. Садиков. М.: С. 394

127 В більшості відомих нам видань непереборна сила та форс-мажор ототожнюються.

128 Матевеев Г.К. Основания гражданско-правовой отвественности. М.; Юрид. лит. 1970.-С.172.

129 Ойгензихт В.А. проблема риска в гражданском праве (Часть общая). – Душанбе, Ирфон. 1972. – С.134.

130 Зокрема між СК „Динамо” м. Київ та Київським міським управлінням внутрішніх справ на 2005 р. не було укладено договір на охорону порядку при проведенні футбольних матчів, внаслідок чого ФК 19 травня 2005 р. було попереджено про те, що надалі забезпечення правопорядку силами МВС не проводитиметься, що фактично означає неможливість проведення цих футбольних матчів за присутності глядачів що само по собі є нонсенсом.

131 G.Gilmore The Death of Contract. Ohio State Univ. Press., 1986,

132 В поточному законодавстві та кодексах застосовується термін „угода” як рівноцінний терміну „договір”. Прикро, але ПК України оперує саме терміном угода і не зважає на термінологію яка використана в ЦК України.

133 Sacco R. Formation of contracts //Towards a European Civil Code.1998. 2 and ed. P.195

134Жалинский А., Рерихт А. Введение в немецкое право... — С. 375.

135 Осакве К. Сравнительное правоведение в схемах... — С. 158–—159.

136 Бернхем В. Вступ до права та правової системи США... — С. 355.

137 Богатых Е. Гражданское и торговое право… — С. 173; Жалинский А., Рерихт А. Введение в немецкое право… — С. 375—376.

138 Тихомиров Ю.А. Договоры в экономике. М., Экономика. 1993. –С.13

139 Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності.К., Юрінком Інтер. 1999, -С.15. Термін «угода» тут слід розуміти як домовленість.

140 Иоффе О.С. Обязательственное право. М., Госюриздат. 1975, -С.26

141 Договор в народном хозяйстве Алма-Ата. 1987.-С.13

142 Гражданское право /Под ред. А.П.Сергеева и Ю.К.Толстого, СПб, 1996, -С.428

143 Гражданское право: Учебник. Т.2 /Под ред. Е.А.Суханова, М.,БЕК, 1993, -С.42

144 Халфина Р.О. Значение и сущность договора в советском социалистическом гражданском праве. М., Изд-во АН СССР, 1952, -С.50

145 Тарановский Ф.В. Энциклопедия права. -3-е изд. –СПб, -2001. –С.190.

146 Тихомиров Ю.А. Договор как регулятор общественных отношений //Правоведение, 1990. -№5. –С.28.

147Алексашина Ю.Б. Договір в приватному праві як регулятор суспільних відносин: автореф. дис. канд. юрид. наук. 12.00.03. –К.: 2012. С.8

148 Корецкий А.Д. Теоретико-правовые основы учения о договоре. СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001. –С.17-22, 41-51.

149 Мілаш В.С. Підприємницькі комерційні договори в господарській діяльності. Полтава. АСМІ. 2005. -С.341-351.

150 Мережко А.А. Договор в частном праве. К.: 2003. –С.22.

151 Красавчиков О.А. Гражданско-правовой договор: понятие, содержавние, функции: //Гражданско-правовой договор и его функции. –Свердловск. 1980. –С.10

152 ^{Горєв В.О. Свобода договору як загальна засада цивільного законодавства України. – Автореф. дис.. канд. юрид. наук. К., 2008. –С.8}

153 Бахин С.В. Субправо (международные своды унифицированного контрактного права)-СПб., 2002. –С.204-207.

154 Нотаріально-посвідченими повинні бути договори: купівлі-продажу земельної ділянки, цілісного майнового комплексу, житлового будинку (квартири), іншого нерухомого майна (ст.657 ЦК), міни (бартеру) нерухомості (статті 657, 716 ЦК ст.293 ГК); дарування нерухомості, дарування валютних цінностей на суму понад 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (ст.719 ЦК); про пожертву нерухомості, а також пожертвування валютних цінностей на суму понад 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (ст.719, 729 ЦК); про передачу нерухомості під виплату ренти, ренти іншого майна (ст.732 ЦК); довічного утримання (догляду), за яким набувачеві передається у власність нерухомість, та довічного утримання (догляду) щодо іншого майна (ст.745 ЦК); оренди (найму) нерухомості крім земельних ділянок, що укладений на строк менше одного року (ст.ст. 793, 794 ЦК); оренди нерухомості, якщо оренда – фізична особа (не СПД), а орендодавець – фізична особа ( у т.ч. СПД) (ст.ст. 793, 794 ЦК); оренди земельної ділянки (ст.290 ГК); оренди транспортного засобу за участю фізичної особи (ст. 799 ЦК); лізингу нерухомості, укладений на строк не менше одного року (ст.ст. 793,794, 806 ЦК, ст.292 ГК); лізингу транспортного засобу за участю фізичної особи (ст.ст. 799, 806 ЦК, ст. 292 ГК); позички будівлі, інших капітальних споруд, укладений на строк не менше року (ст.ст. 793, 828 ЦК); позички транспортного засобу за участю фізичної особи (ст. 828 ЦК); довірчого управління нерухомістю (ст.1031 ЦК), договір іпотеки (ст. 577 ЦК, ст. 13 ЗУ „Про заставу”, ст.18 ЗУ „Про іпотеку”); застави космічних об’єктів (ст. 13 ЗУ „Про заставу”); про створення акціонерного товариства за участю фізичних осіб (ст.153 ЦК); про виділення в натурі частки в нерухомому спільному майні (ст.364 ЦК); про поділ нерухомості, що перебуває у спільній власності (ст.ст. 367, 372 ЦК); спадковий (ст.1304 ЦК); про зміну черговості одержання права на спадкування (ст.1259 ЦК); про поділ нерухомості, а також про виділ нерухомого майна одному із подружжя зі спільної сумісної власності (ст.69 СК); між подружжя про надання утримання одному з них (ст. 78 СК); про припинення права на утримання взамін права власність на нерухомість (ст.89 СК); про припинення права на утримання у зв’язку з одержанням одноразової грошової виплати (ст.89 СК); шлюбний договір(ст.94 СК); між батьками про сплату аліментів на дитину (ст.ст. 109, 189 СК); про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухомість (ст.190 СК); про спільну часткову власність на земельну ділянку (ст.88 ЗК).

155 Реєстрації підлягають такі договори: купівлі-продажу земельної ділянки, цілісного майнового комплексу, житлового будинку (квартири), іншого нерухомого майна (ст.657 ЦК); міни (бартеру) нерухомості (статті 657, 716 ЦК ст.293 ГК); про передачу нерухомості під виплату ренти (ст.732 ЦК); довічного утримання (догляду), за яким набувачеві передається у власність нерухомість(ст.745 ЦК); оренди (найму) нерухомості (ст.793 ЦК); оренди земельної ділянки (ст.290 ГК); фінансового лізингу нерухомості, що укладений на строк не менше одного року (ст.793, 794, 806 ЦК ; позички будівлі, інших капітальних споруд, укладений на строк не менше року (ст.ст. 793, 828 ЦК); іпотеки (ст. 577 ЦК, ст. 13 ЗУ „Про заставу”, ст.18 ЗУ „Про іпотеку”); про припинення права на утримання у зв’язку з одержанням одноразової грошової виплати (ст.89 СК); про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухомість (ст.190 СК)

156 Йоффе О.С. Обязательственное право. М., Юрид. лит. 1975. – С.24-25.

157 Гражданское право: Учебник /Н.Д.Егоров, И.В.Елисеев, А.А.Иванов, и др..; Ю.К.Толстой, А.П.Сергеев (ред), СПБ. ТЕИС. 1996, -Ч.І. –С.420.

158 Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право.Общие положення. М., Статут, 1997, -С.38-39.

159 Цивільне право України: Підручник. У 2 т. /Борисова В.І (кер. авт. кол), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. ред. В.І.Борисової, І.В.Спасибо-Фатеєвої, В.Л.Яроцького. К., Юрінком Інтер, 2004. Т.2. -С.87

160 Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навч. посібник. К., Юрінком Інтер, 1999. –С.39-40.

161 За ЦК України публічними це такі види договорів: роздрібної купівлі-продажу (п. 1 ст.633, п.2 ст.698 ЦК України); постачання тепловою енергією через приєднану мережу (п.1 ст.714 ЦК України); прокату (п.3 ст.787 ЦК України); побутового підряду (п.2 ст.865 ЦК України); про надання послуг зв'язку (п. 1 ст.633 ЦК України); про надання медичних послуг (п. 1 ст.633 ЦК України); про надання готельного обслуговування (п.1 ст.633 ЦК України); перевезення транспортом загального користування (п.1 ст.633, п.2. ст.915 ЦК України); банківського вкладу (депозиту), в якому вкладником є фізична особа (п.1 ст.633, п.2 ст.1058 ЦК України); зберігання в ломбарді речей, що належать громадянину (п.3 ст.936 ЦК України); зберігання речей в камерах схову транспортних організацій (п.3 ст.936 ЦК України).

162 Бородовський С.О. Укладення, зміна та розірвання договору у цивільному праві України. Автореф. дис....канд. юрид. наук. Х.: 2005. -С.4

163 Ойгензихт В.А. Нетипичные договоры в советском гражданском праве: Учебн. пособие. –Душанбе. 1984. –с.5.

1 Сарбаш С.В. Общее учение об исполнении обязательств. Дис. … докт. юрид. наук, М.: 2005. –С 10.

164 Скайнінг включає в себе підбір потенційних контрагентів через систему опитувань, спостерігання, анкетування тощо. Організаційна складова полягає у репрезентабельності місця укладення договору, надання святковості обстановці, особливій увазі до потенційних контрагентів. Психологічний аспект у методиці пропозиції: потужний інформаційний блок у виді реклами, ігровий аспект, зміна темпів (швидке викладення інформації, переключення уваги на розважальння, тощо), формальний аспект – власне укладення договору без чіткого предмету, умов та зобов’язань для такого «спокусника».

165 Відправними його положеннями зазвичай є: об’єднання реального позитивного відчуття (ти того варта (гідна), відпочиньте як король тощо) із товаром чи товароволодільцем; моделювання враження відчуття вільного вибору споживача: «Дідусь любить «Раму» з білим хлібом, бабуся – зі здобою, батько – із грінками, а я – з бородінським» ; використання ігр та призів для залучення споживачів; використання авторитетів, опора на висновки авторитетів, фахівців (дантисти на орбіті, Підкопаєва у свого дантиста); використання фрейдівської мови символів та індивідуального підходу до клієнта; швидке подання інформації, за якої її споживач не в змозі зорієнтуватися та відсіяти елементи, які відповідають дійсності та елементи, що нав’язуються; причащання та введення в ейфорію: використання псевдоантирекламності: під виглядом об’єктивної інформації про продукт та його власника споживач інформації орієнтується на запам’ятовування його якостей на віддання їм переваги при споживанні.

166 Энциклопедический словарь бизнесмена: Менеджмент, маркетинг, информатика /Под общ. ред. М.И. Молдованова. К.: Техника.1993. –С.318

167 Бахин С.В. Субправо (международные своды унифицированного контрактного права)-СПб., 2002. –С.204-207.

168 В юридичній літературі практично цим питанням уваги не приділяється.

169 Синайский В.И. Русское гражданское право. М.: 2002. –С.182.

170 Брагинский М. Й., Витрянский В. В. Договорное право. Книга первая: Общие положення — Статут. М., 2001. с.с. 196-197.

171 Amerikan Law Institute,”Restatement of the Law of Contracts”. – 1992. – РР.1;.12; 30.

172 Поняття шкоди тут слід тлумачити у широкому сенсі.

173 Йдеться про такі властивості як щедрість, безпосередність, обов’язковість, почуття боргу чи намагання зробити комусь приємне, засвідчити свою лояльність. Не стільки важливий дарунок, як пам'ять. Здебільше у тих, хто не проявляє таких якостей своєї особистості виникає низка проблем у особистому житті та у кар’єрному зростанні.

174 В Єдинозразковому торгівельному кодексі США виділені «майбутні речі» (future goods) – товари, які на момент підписання договору ще не існують або не є власністю продавця. За ст. 2-105 ЄТК до них віднесені товари, які не індивідуалізовані із загальної маси товарів

175 Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності К.: Юрінком Інтер, 2001, с. 34.

176 Замість сплати всієї ціни встановлюється сплата на умовах відстрочення чи розстрочення платежу

177 Термін «умова» може застосовуватися у ракурсі ліцензійних умов здійснення торгівельної діяльності

178 Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 47, ст.251

179

180 Наприклад, ч. 1 ст. 659 ЦК України, що встановлює відповідальність за невиконання обов’язку продавця попередити покупця про права третіх осіб на товар

181 Харитонов Е.О. Указ. соч. с. 125

182 Гражданское право Украины. Под ред. А.А.Пушкина, В.М. Самойленко. Х.: Основа, 1996, с. 218

183 Цивільне право України. Особлива частина : підручник / за ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової, Р.А. Майданика. 3-тє вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – С. 291.

184 ЗУ «Про захист прав споживачів»; Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення [Текст] : постанова КМ України вiд 15.06.2006 № 833; Про затвердження Правил торгівлі у розстрочку фізичним особам [Текст] : постанова КМ України вiд 30.03.2011 № 383; Про затвердження Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами [Текст] : наказ Мінекономіки від 19.04.2007 р. № 104; Про затвердження правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами [Текст] : наказ Мінекономіки вiд 11.07.2003 р. № 185 .

185 Цивільне право України [Текст] : підруч : у 2 т. : Т.2 / Борисова В. І. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – С. 125.

186 (Codex Alimentarius) — зібрання міжнародних харчових стандартів, які прийняті Міжнародною комісією ФАО/ВОЗ із впровадження кодекса стандартів і правил по харчовим продуктам. Його стандарти охоплюють основні продукти харчування — як оброблені та напівфабрикати, так і необроблені.^[1] Мета такого Кодексу - охорона здоров’я споживачів і сприяння добросовісній торгівлі продуктами харчування, захист корпоративних інтересів світових ринків фармацевтичної і харчової промисловості.

187 Мічурін. Є.О. Вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Х.: Основа, с.210-211

188  Важливою умовою розвитку електронної комерції в Україні було б прийняття ЗУ "Про електронну комерцію", котрий повинен регулювати правові відносини, що виникають в процесі обміну електронними повідомленнями про здійснення правочинів . Метою такого закону повинно стати забезпечення юридичного визнання договорів, що вчиняються засобами електронних повідомлень; забезпечення гарантії їх дійсності, захисту від несанкціонованого доступу, а також охорони прав споживачів в галузі електронної комерції, передбачати правила пред'явлення електронних повідомлень в якості судових доказів,

189 Шишка Р.Б.и др. Предпринимательское право Украины: Учебник/ Р.Б.Шишка, А.М.Сытник, В.Н.Левков и др./Под общ. ред. канд. юрид. наук Р.Б.Шишки. –Х., Эспада. 2001. -С.346-347 (624с.)

190 Хозяйственное право: Учебник /Под ред. В.В.Лаптева. М., Юрид. лит. 1983, -С.43-44.

191 Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга вторая.: Договоры о передаче имущества. –М., Статут. 2000,7.-С. 101-102

192 Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навч. посібник. К., Юрінком Інтер, 1999, -С.91.

193 Зобов’язальне право: теорія і практика. Навч. посібн. Для студентіва юрид.вузів і фак ун-тів /О.В.Дзера, Н.С.Кузнєцова, В.В.Луць, та інші. За ред. О.В.Дзери. –К., Юрінком Інтер. 1998. -С.29 (912 с.7)

194 Гражданское право. Ч.1. Учебник /Под ред. Ю.К.Толстого, А.П.Сергеева. –С.433, Богданов Е.В. Договор в сфере предпринимательства. Харьков, 1997. –С.197

195 Гражданское право. Учебник. Часть II / Под ред. А.П. Сергеева, Ю. К. Толстого. - М.: «ПРОСПЕКТ», 1998. - 784с. С. 79.

196 Гражданское право. Учебник. Часть II / Под ред. А.П. Сергеева, Ю. К. Толстого. - М.: «ПРОСПЕКТ», 1998. - 784с. С.81.

197 Наказ „Про затвердження порядку поставки паливно-мастильних матеріалів сільськогосподарським виробникам під зустрічну поставку сільськогосподарської продукції і продуктів її переробки в державні ресурси” №20/23/9/8 від 31.01.1997р., Наказ „Про затвердження Положення про порядок надання бюджетної позички для фінансування державного контракту на поставку до державних ресурсів сільськогосподарської продукції і сировини (зерно, насіння олійних культур та цукрові буряки)” № 51/64/180/59 від 15.06.94, Наказ „Про затвердження Порядку передання сільськогосподарським товаровиробникам та іншим суб’єктам ведення господарства зернозбиральної техніки фірми „Джон Дір” і проведення розрахунків за отриману ними техніку і поставки в державні ресурси продовольчого зерна в рахунок державного замовлення та погашення кредитів” № 14/185/56 від 22.08.97.

198 Порядок доступу до газотранспортної системи, затв. наказом національної акціонерної компанії (далі - НАК) «Нафтогаз України» від 26 березня 2001 р. № 79; Типовий договір про надання послуг з газопостачання підприємствам комуналь­ної теплоенергетики, затв. наказом НАК «Нафтогаз України» № 75 від 18 березня 2002 р.

199 Агарков М. М. Подряд: текст и комментарии к статьям 220-235 Гражданского кодекса. - М., 1924. - С. 13-14.

200 Корнеев С. Юридическая природа договора знергоснабжения // Закон. - 1995. — М>7.-С. 118.

201 Сейнароєв Б. М. Правовое регулирование снабжения злектрознергией социалистических предприятий и организаций. - М., 1971.-С. 18-19.

202 Шафир А. М. Знергноснабжение предприятий: правовые вопросы. - М., 1990. - С. 7.

203 Корнеев С. Юридическая природа договора знергоснабжения. -СІ 19; Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Книга 2: договори о передаче имущества. - С. 142-144.

204 Романец Ю.В. Система договоров в гражданском праве России. М.: Юристь, 2001. - С. 305.

205 Юридический енциклопедический словарь / под ред. В.Е.Крутских. 3-е изд., перераб. и доп. М.: Инфра-М, 2001.- С.103.

206 Победоносцев К. Курс гражданского права. В 3-х т. СПб. 1896. Т.3. –С.364-366.

207 Фурса С.Я. Договір дарування. К.: Видавець Фурса С.Я. 2005.-С.1.

208 Урядовий кур’єр.-2005.-№124.-С.5

209 Ромовська З.В. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар.-К.: Видавничий Дім „Ін Юре”. 2003. -С.144

210 Урядовий кур'єр. Інф. додаток "Орієнтир". — 1997. — № 1.

211 Див. Купрій В. Бути філантропом престижно// Урядовий кур’єр, -2005, №190, -С.6.

212 Слід мати на увазі що право контролю має сугубо цільовий вузький характер і не може використовуватися як спосіб підконтрольності діяльності отримувача пожертви.

213 Мандрика Л.М. Право власності політичних партій в Україні. Автореф....дис. канд.. юрид. наук. Х.: 2005. -С.4

214 Новикова В.В. Передача майна за договором ренти за плату та безоплатно: визначення понять // Вісник господарського судочинства. – 2006. – № 2. – С. 213. (213-218)

215 Цит. по: Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга вторая: Договоры о передаче имущества. (17.04.2010), Гражданское Уложение: Проект Высочайше утвержденной Редакционной Комиссии по составлению Гражданского уложения. Книга пятая. Обязательства. Том второй. [

216 Жюллио де ла Морандьер Л. Гражданское право Франции

217 Щодо використання іноземної валюти за договором ренти: Національний банк України. Лист від 20 лютого 2004 № 18-313/651-1516

218 Грудцына Л.Ю. Дарение. Рента: Как правильно распорядиться своим имуществом. – М.: Изд-во Эксмо, 2006. – С. 280-284.

219 Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга вторая: Договоры о передаче имущества. –М.: «Статут», 2000. -С.649

220 Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. /О.В.Дзера (кер. авт. кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнецової. –2-е вид., допов. і перероб. - К., Юрінком Інтер, - Кн.1 2004, -С.113. При тому посилання не дуже коректне. Тому що на с. 23 Підручника за ред. проф.. Маслова В.П. та Пушкіна О.А. такого не вказується. Навпаки, чітко проведена позиція про його односторонність , Див. Советское гражданское право. Под ред. д.ю.н.,проф. В.Ф. Маслова и д.ю.н., проф. А.А.Пушкина. Часть вторая. Второе изд. перераб. и дополн. К.: „Вища школа”, 1983.-С.343

221 Цивільне право України: Підручник: У 2 кн./ За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнецової. –К.: Юрінком Інтер, Кн.2, 1999, -С.157.

222 Иоффе О.С. Обязательственное право . М.: Юрид. лит. 1975. –С.300.

223 Ем В.С. Договор ренти // Законодательство. М.: 1999. -№5.-С.13

224 Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. /О.В.Дзера (кер. авт. кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнецової. –2-е вид., допов. і перероб. - К., Юрінком Інтер, - Кн.1 2004, -С.115.

225 Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2-х ч. /За ред. Я.М.Шевченко. –К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, -2004. –Ч.2. -С.222.

226 Гражданское и торговое право капиталистических государств. С. 339.

227 Ойгензихт В.А. Воля и волеизъявление. (Очерки теории, философии и психологии права). – Душанбе, 1983. – С.143.

228 Зобов’язальне право України (елементарний курс) : навч. пос. / Н.Ю. Голубєва, В.І.Дрішлюк, А.І.Дрішлюк та ін., за заг. ред. С.В.Резніченка; ОДУВС – Одеса : ОДУВС, 2010. – С. 132-133.

229 Назаренко О.В. Оренда – економічний інструмент раціонального землекористування // Суми: ВАТ «СОД», видавництво «Козацький вал», 2005.- С. 13.

230 Правове регулювання земельних відносин: Навчальний посібник / За ред. В.В.Горлачука. – 2-е вид., доп. та перероб. // Миколаїв: Вид-во «Іліон», 2005. – С. 64.

231 Гражданское и торговое право капиталистических стран. – М.: Прогресс, 1993. – С. 497.

232 Указ Президента України «Основні напрями земельної реформи в Україні на 2001-2005 роки» схвалені від 30 травня 2001 року № 372/2001.

233 Ковальський Д.В. Земельно-правовий процес: поняття та особливості / Підприємництво, господарство і право. – 2003. - № 10. – С. 58-64.

234

235 Далі: транспортний засіб – ТЗ.

236 Див. Кодекс торговельного мореплавства України із зм. та доп. від 21 жовтня 1997 р., № 590/97 р. ст. 203.

237 У міжнародному та зарубіжному праві вирізняють більше 40 різновидів лізингу.

238 Див. Закон України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997р. № 723/97 – ВР- Ст.4.

239 Див. Закон України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997р. № 723/97 – ВР- Ч.1Ст.11.

240 Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцього.– К.: Юрінком Інтер, 2004. – Т. 2. – С. 227-228 с.

241 Див. Закон України «Про нотаріат» від 02.09.1993 р. № 3425-XII.

242 Див. Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 1.07.2004 р. № 1952-IV.

243 Цивільний кодекс України: Коментар / За заг. ред.. Є.О. Харитонова, О.М. Калітенко. – Х.: ТОВ “Одіссей”, 2004. – С. 572.

244 Орієнтир -2004. №-37.

245 Тут та у інших нормативних актах цей термін використано з огляду на ч. 2 ст.251 ЦК України неправильно.

246 В літературі цьому договору практично увага не приділяється.

247 Азимов Ч.Н. Договорные отношения в области научно-технического прогресса.– Х.: Вища школа. 1981.– с. 121.

248 Під збитками в даному випадку розуміють видатки, пов’язані з виправленням пошкодженого майна, а у випадку неможливості виправлення (втрати) – його дійсну вартість.

249 Шишка Р.Б. Договорные отношения вузов в области научно-технического прогресса: Дис... канд. юр. наук: 12.00.03.– Х., 1985. – с. 94.

250 Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. М.: Статут, 2004. – Книга третья: Договоры о выполнении работ и оказании услуг. – С.160.

251 Жорнокуй Ю.М. Правове регулювання венчурного підприємництва (цивільно-правовий аспект). // Автореф. на здобуття наукового ступеня к.ю.н.- Х., 2003.- с. 5.

252 Шишка Р.Б. Договорные отношения вузов в области научно-технического прогресса: Дис... канд. юр. наук: 12.00.03.– Х., 1985. – с. 75.

253 Гражданское право // Под ред. Е. А. Суханова. — М., 2000. — Том II, полутом 2. — С. 1-2.

254 Шершеневия Г. Ф. Учебник русского гражданского права. — М., 1995. — С. 315-316.

255 Шешенин Е. Д. Общие проблемы обязательств по оказанию услуг // Антология уральской цивилистики. 1925-1989. — М., 2001. — С. 346-349.

256 Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Книга третья: Договоры о выполнении работ и оказании услуг. — М.: 2002. — С. 201—212.

257 Кабалкин А. Ю. Гражданско-правовой договор в сфере обслуживания. — М., 1980. — С. 39.

258 На цю позицію вказували також Брагинський М. І., Вітрянський В. В. (Цит. праця. — С. 211). У даній книзі подано аналіз зазначених точок зору.

259 Ландкоф С.Н. Основи цивільного права. К.: Радянська школа. 1948. –С.274.

260 Телестакова А.А. Система договорів про надання послуг в цивільному праві України. Автореф. ... канд.. юрид. наук. 12.00.03. – К.: 2008. –С.12.

261 Бедрик О.І., Буравльов Л.О. Медична послуга: кваліфікація та правовий вимір / О.І. Бедрик, Л.О. Буравльов // Медичне право України: проблеми управління та фінансування охорони здоров’я. – 2006. – С. 20-24.

262 5. Сахацький С.О. Деякі особливості договірних відносин в медичній діяльності / С. О. Сахацький// Медичне право. – 2008. - № 2. – С. 32.[електронний доступ]http://yurstatus.com.ua/ru/publications/id/7/index.html

263 Антонов С. В. Договір про надання платних медичних послуг – від укладання до виконання / С.В. Антонов // Управління закладом охорони здоров’я. – № 5. – 2007. – С. 27– 34.

264 Основи законодавства України про охорону здоров’я від 19 листопада 1992 р. № 2801-XII (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 4. – Ст. 19.

265 Антонов С. В. Договір про надання платних медичних послуг – від укладання до виконання / С.В. Антонов // Управління закладом охорони здоров’я. – № 5. – 2007. – С. 27– 34.

12.Смотров О.І. Договір щодо оплатного надання медичних послуг: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. : 12.00.03 «Цивільне право, цивільний процес, міжнародне приватне право». – Харків, 2003. – 20 с.

2663. Про страхування: Закон України від 07.03.1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № № 18. – Ст. 78.

267

268 Яичков К.К. Договор перевозки и его виды в советском гражданском праве. Вопросы советского транспортного права. – М.:Госюриздат, 1957. – С.60.

269 Николаева М.Н. Гражданскоправовая ответственность перевозчика при перевозке грузов по внутренним водным путям: автореф. дис... канд. юрид. наук – М. ВИЮН, 1959. – С.153.

270 Егиазаров В.А. Транспортное право: учебное пособие. – М.: Юрид. лит., 1999. – С.43.

271 Аллахвердов М.А. Договор перевозки груза по внутренним водным путям. / Договоры о перевозках грузив. М.: Юрид. лит. 1967. – С.19.

272 Юридична енциклопедія. 2 т. Д-Й. К.: Вид-во „Українська енциклопедія” імені М.П.Бажана. 1999. -с.233.

273 Иоффе О.С. Обязательственное право. – М.: Юрид. лит., 1975. – С.496;

274 Красавчиков О.А. Советское гражданское право. В 2-х томах. Том 2. – М.: Высшая школа, 1968. – С.345.

275 Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга третья: Договоры о выполнении работ и оказании услуг. Издание дополн., исправ. (3-й завод). – М.: Статут, 2003. – С.728.

276 Цыбуленко З.И. Обязательства хранения в советском гражданском праве. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1980. – С.11.

277 Довбій С.П. Договір охорони майна: Дис. канд. юрид. наук. – Х., 2005. – С.75.

278 Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга третья: Договоры о выполнении работ и оказании услуг. Издание дополн., испр. (3-й завод). – М.: Статут, 2003. – С.733.

279 Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга третья: Договоры о выполнении работ и оказании услуг. Издание дополн., испр. (3-й завод). – М.: Статут, 2003. – С.738.

280 Гражданское право. Учебник. Часть II / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М.: Проспект, 1998. – С.604;

281 Гордон М.В. Лекции по советскому гражданскому праву. Часть вторая. – Х.: Изд-во ХГУ, 1960. – С.141.

282 Иоффе О.С. Обязательственное право. – М.: Юрид. лит., 1975. – С.495.

283 Цивільне право України: Підручник у 2-х кн. Кн.2 / Д.В. Боброва, О.В. Дзера, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – С.493.

284 Курс советского гражданского права. Отдельные виды обязательств / Под общ. ред. проф. К.А. Граве и проф. И.Б. Новицкого. – М.: Госюриздат, 1954. – С.329.

285 Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав. – М.: Статут, 2000. – С.133, 143;

286 Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права. Издание седьмое. – С.Петербург: Издание бр.Башмаковых, 1909. – С.385;

287 Иоффе О.С. Обязательственное право. – М.: Юрид. лит., 1975. – С.506;

288 А.С.Амеліна – вона ж А.С . Жила.

289 Зобов’язальне право України: Підручник / За ред.. Є.О.Харитонової, Н.Ю.Голубєвої. – К.: Істина, 2011. – с. 458

290 Слипченко С.А. Право доверительной собственности. – Х.: Консум, 2000. – 176 с.

291 Романец Ю.В. Система договоров в гражданском праве России. – М., 2001. – С.433.;

292 Комментарий части второй Гражданского кодекса Российской Федерации для предпринимателей. – М., 1996. – С.243.

293 Гражданское право России. Обязательственное право: Курс лекций / Отв. ред. О.Н. Садиков. – М.: Юристъ, 2004. – С.677.

294 Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга третья: Договоры о выполнении работ и оказании услуг. Издание дополненное, исправленное (3-й завод). – М.: «Статут», 2003. – С.801.

295 Михеева Л.Ю. Доверительное управление имуществом / Под ред. В.М. Чернова. – М., 1999. – С.80.

296 Цивільне право України: В 2-х томах. Т.2. Підручник / За ред. д-ра юрид. наук, проф. Є.О. Харитонова; канд. юрид. наук Н.Ю. Голубєвої. – Х.: Одіссей, 2008. – С.467.

297 Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга третья: Договоры о выполнении работ и оказании услуг. Издание дополненное, исправленное (3-й завод). – М.: Статут, 2003. – С.839-840.

298 Михеева Л.Ю. Доверительное управление имуществом / Под ред. В.М. Чернова. – М., 1999. – С.72.

299 Цивільне право України: В 2-х томах. Т.2. Підручник / За ред. д-ра юрид. наук, проф. Є.О. Харитонова; канд. юрид. наук Н.Ю. Голубєвої. – Х.: Одіссей, 2008. – С.478.

300 Цивільне право України. Договірні та не договірні зобов'язання: Підручник / С. С. Бичкова, і. А. Бірюков, В. і. Бобрик та ін.; За заг. ред. С.С. Бичкової. - К.: КНТ, 2006. - 498 с

301 Борговий документ має бути укладений з додержанням необхідних реквізитів. Реквізити боргових документів поділяються відповідно до свого значення на обов'язкові та факультативні. До обов'язкових реквізитів відносять підпис боржника, а до факультативних - дату, місце видачі, вказівку про свідків тощо.

302 Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні. Постанова Правління НБУ від 15.12.2004 // Офіційний вісник України. - 2005 р. - № 3. - ст. 155

303Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства. Указ Президента України від 27.06.1999 // Офіційний вісник України. - 1999 р. - № 27. - ст. 79.

304 Зобов'язальне право: теорія і практика. Навч. посібн. для студентів юрид. вузів і фак. ун-тів / За ред. O.B. Дзери. - К., 1998. - 637 с.

305 Кривенда О. В. Цивільно-правове регулювання позикових відносин в Україні: Автореф. дис. ... канд.. юрид. наук / Київ. нац. ун-т ім.. Т. Г. Шевченка. - К., 2003. - 15 с

306 Guggenhiem D. Les contrats de la pratigue bancaire Suisse. – Geneve, 1981. – 385 p.;

307 Вильнянский С. И. Кредитно-расчетные правоотношения : учеб. пос. / С. И. Вильнянский. – Х. : Изд-во Харьк. ун-та, 1955. – 57 с.;

308 Агарков М. М. Основы банкового права : курс лекций / М. М. Агарков. – Изд. 2-е, перераб. и доп. – М. : Изд. – БЕК, 1994. – 350 с.;

309 Иоффе О. С. Избранные труды: Обязательственное право : учеб. : в 4 т. : Т. 3 / О. С. Иоффе. – М. : „Юрид. центр Пресс”, 2004. – 837 c.;

310 По данным НБУ, на кінець січня 2013 р. депозити в іноземній валюті в КБ України склали 204,38 млрд гривен, чи 35,3% від всього обсягу депозитів, в тому числі депозити фізосіб — 184,77 млрд гривен, чи 49,3% від всього обсягу депозитів фізосіб.

 Відповідно до Закону України „Про банки і банківську діяльність" від 12.07.2000 р. № 2121-ІП на кошти, що знаходяться на рахунках клієнтів банку, може накладатись арешт на підставі рішення (ухвали) суду, санкціонованої прокурором постанови слідчого, постанови державного виконавця. Арешт може накладатися на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, або на кошти на будь-якому конкретному рахунку, на кошти на рахунку в цілому і на конкретно визначену суму. При відповідному рішенні суду на час накладення арешту банк відкриває клієнту спеціальний рахунок, на який перераховується вказана у рішенні суду сума коштів. Після цього, в разі відсутності інших рішень суду, банк відновлює проведення операцій за рахунком клієнта за встановленим порядком. Кошти, які накопичуються на спеціальному рахунку, забороняється використовувати до отримання рішення суду про їх стягнення або звільнення з-під арешту.

311 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах Постанова Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року N 492 (набрала чинність 1січня 2004р.)

 Наприклад, бюджетний рахунок підприємства підлягає закриттю, якщо протягом року з бюджету не надійшло коштів. Рахунки виборчих фондів закриваються через місяць з дня проведення виборів (повторних виборів).

312 Наличные деньги. Основы обработки: Практ.пособие – М:Изд-во «БДЦ-пресс», 2003. – С. 35 (320)

313 В перекладі з латині concession означає дозвіл або уступку. Однак воно мало також і спеціальне значення, а саме, означало дозвіл, який держава давала приватній особі на виконання публічних функцій.

314 Франчайзінг (franchising) – це форма розподілу товарів, при якій компанія зазвичай надає індивідуму чи компанії («дочірній» або сторонній) право чи привілею (франшизу) робити бізнес в приписаній формі на протязі певного терміну і в певному місці. Франшиза – в перекладі з французької означає «льгота» або «привілея».

315 Обов’язки правоволодільця, як і користувача, можна розподілити на імперативні та диспозитивні. Перші сформульовані в законі таким чином, що не допускають зміни їх по волі сторін. Зміст же обов’язків другої групи сторони договору вправі змінити або навіть зовсім відмовитися від включення їх до договору. Однак якщо це не відбувається, вони діють в повному об’ємі.

316 Комерційне найменування припиняється у випадку реорганізації, якщо правоволоділець приєднався до іншої юридичної особи або злився з іншою юридичною особою не під своїм найменуванням, а також якщо він виділився із попередньої юридичної особи з новим найменуванням чи не зберіг попереднє найменування при поділі. Що стосується реорганізації, то фірма при ній змінюється, а не припиняється.

317 Слід зазначити, що сучасне просте товариство найближче до таких різновидів societas в римському праві, як societas unius negotii і societas quaestus. Ці договори передбачали обєднання не всього майна товаришів, а тільки тієї його частини, яка виступала в якості вкладу в товариство (див.: Римское частное право / Под ред. И.Б. Новицкого, И.С. Перетерского. М., 1994. С. 463-474).

318 Советское гражданское право. В 2-х т. / Под ред. В.П. Грибанова, С.М. Корнеева. М., 1980. Т. 2. С. 337-338.

319 Масляев А.И., Масляев И.А. Договор о совместной деятельности в советском гражданском праве. М., 1988. С. 18; Гражданское право. Часть вторая: Учебник / Под общей ред. А.Г. Калпина. – М.: Юристь. 1999. С.480.

320 Гражданское уложение, проект Высочайше учрежденной Редакционной Комиссии по составлению проекта Гражданского уложения, С.-Петербург, 1905 [Режим доступа] http://www.pravo.vuzlib.net/book_z955.html

321 Синайский В.И. Русское гражданское право. Общая часть. Вещное право. Обязательственное, семейное и наследственное право. - К., 1914

322 Синайский В.И. Русское гражданское право. Общая часть. Вещное право. Обязательственное, семейное и наследственное право. - К., 1914.

323 Ожегов С.И. Словарь русского языка: Ок. 57000 слов. 16-е изд., испр. / Под ред. д-ра филол. наук, проф. Н.Ю. Шведовой. – М.: Русский язык, 1984. – С. 80

324 Матросов А. Ю. Публичное обещание награды за предоставление сведений, имеющих значение для ОВД. Автореф. … канд. юрид. наук. Специальность 12.00.03 - гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право. Санкт-Петербургский университет. - СПб.,2006. – С. 16.

325 Матросов А. Ю. Публичное обещание награды за предоставление сведений, имеющих значение для ОВД:. Автореф. … канд. юрид. наук. Специальность 12.00.03 - гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право. Санкт-Петербургский университет. - СПб.,2006. – С. 17.

326 Кузнецов Д. В. Правовое регулирование и проведение публичного конкурса [Режим доступа] http://www.lawmix.ru/comm/3606/ (09.05.2010)

327 Иоффе О. С. Обязательственное право. М., „Юрид. лит.”, 1975. - С. 783–754.

328 Ожегов С.И. Словарь русского языка: Ок. 57000 слов. 16-е изд., испр. / Под ред. д-ра филол. наук, проф. Н.Ю. Шведовой. – М.: Русский язык, 1984. – С. 249.

329 Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У 2 т. / За заг. ред. Я.М. Шевченко. – Вид. 2-ге, доп. і перероб. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2006. – Т. 2. Особлива частина. – С. 409.

330 Красавчиков О.А. Советское гражданское право. В 2-х томах. Том 2. –М.: «Высшая школа». –1968. - С. 359-360.

331 Красавчиков О.А. Советское гражданское право. В 2-х томах. Том 2. –М.: «Высшая школа». –1968. - С. 360-361.

332 Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – К.:Юрінком Інтер, 2004. – Т. 2. – С. 465

333 Стефанчук Р.О. Цивільне право. Навчальний посібник. К.: Прецедент., 2005. – С. 340

334 Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України: [в 4 Т.] А.Г. Ярема, В.Я.Карабань, В.В.Кривенко, В.Г. Ротань. – Т. 3. – К.А.С.К.; Севастополь. І-нт юрид. досліджень, 2005. – С. 670.

335 Вердников В.Г., Кабалкин А.Ю. Возмещение вреда понесенного гражданином при спасении социалистического имущества, М.: Госюриздат, 1963. – С. 19.

336 Зобов’язальне право: Теорія і практика: Навч. посіб. для студентів юрид. вузів і фак. ун-тів / Дзера О.В., Кузнецова Н.С., Луць В.В. та ін. / За ред. О.В.Дзера. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С. 797

337 Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – Т. 2. – С. 475

338 Про об’єкти підвищеної небезпеки: Закон України // Відомості Верховної Ради. – 2001. - № 15. – Ст. 73.

339 Цивільний кодекс України: Коментар. – Харків: ТОВ «Одіссей», 2003. – С. 751.

340 Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. ред. В.І.Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л.Яроцького. – К.:Юрінком Інтер, 2004. – Т. 2. – С. 477

341 Цивільне право України. Особлива частина. Недоговірні зобов’язання: Навч. посіб./ І.Е.Берестова, С.С.Бичкова, І.А. Бірюкова та ін. За заг. ред. С.С.Бичкової. – К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2005. – С. 14.

342 Гражданское право: учебник: в 2 т. / под. ред. Е.А. Суханова – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство БЕК, 2003. – Том 2. Полутом 2. С. 366.

343 Зазначений перелік є орієнтовним і у залежності від понесених потерпілим витрат, пов’язаних із ушкодженням здоров’я, вони підлягають також відшкодуванню.

344 Заіка, Ю.О. Українське цивільне право [Текст] : навч. посібник / Ю.О. Заіка. — К. : Істина, 2005. — С. 299.

345 Цивільне право України: договірні та не договірні зобов’язання [Текст] : підруч. / С.С. Бичкова, І.А. Бірюков, В.І. Бобрик та ін. ; за заг. ред. С.С. Бичкової . – К. : КНТ. – 2008. – С. 458.

346 Вказ. праця. - С. 458.

347 Заіка, Ю.О. Українське цивільне право [Текст] : навч. посібник / Ю.О. Заіка. — К. : Істина, 2005. — С. 303.

348 Цивільне право України: договірні та не договірні зобов’язання [Текст] : підруч. / С.С. Бичкова, І.А. Бірюков, В.І. Бобрик та ін. ; за заг. ред. С.С. Бичкової . – К. : КНТ. – 2008. – С. 459.

349 Заіка, Ю.О. Українське цивільне право [Текст] : навч. посібник / Ю.О. Заіка. — К. : Істина, 2005. — С. 302.

350 Цивільне право України [Текст] : підруч.: У 2 кн. : Кн.2 / О.В. Дзера, Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — С. 560.

351 Цивільне право [Текст] : навч. посіб. / Ю.В. Білоусов, В.А. Ватрас, С.Д. Гринько та ін. ; за ред. Р.О. Стефанчука. – К. : Правова єдність, 2009. – 536 с.

352 Цивільне право України [Текст] : підруч : у 2 т. : Т.2 / Борисова В. І. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – С. 546.

353 Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України [Текст] : у 2 т. : Т.2 / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – С. 950.

354 Заіка, Ю.О. Українське цивільне право [Текст] : навч. посібник / Ю.О. Заіка. — К. : Істина, 2005. — С. 301, 302.

355 Цивільне право України [Текст] : підруч : у 2 т. : Т.2 / Борисова В. І. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – С. 547.

356 Таке розпорядження (розпорядчий надпис) вчиняється при укладені договору банківського вкладу. Для фізичної особи-підприємця воно вчиняється у договорі банківського рахунку.

357 Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. 3-є вид., перероб. і доп. /За ред. О.В.Дзери (кер. авт. кол.), Н.С.Кузнецової, В.В.Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2008. - Т.ІІ. С. 944-945.

358 Цивільне право України. Особлива частина : підручник / за ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової, Р.А. Майданика. 3 – тє вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – С.1052.

816