1.Типологічна характеристика та класифікація договорів про передачу майна у власність

Історично першими виникли договори на передачу майна у власність чи про перенесення права власності як двох – чи багатосторонні правочини, що породжують цивільно-правові зобов’язання між їх сторонами з перенесення права власності від відчужувача до набувача. Їх економічна мета – зміна власника речі чи товару, а юридична – перенесення права власності з однієї особи (відчужувача) на іншу (набувача). Це досягається відчуженням майна власником та набуття права власності на неї набувачем. Тож договір купівлі-продажу став універсальною правовою формою регулювання таких товарно-грошових правовідносин і він: має загальне значення для всіх договорів на передачу майна як стандарт поведінки його сторін; однаково проявляє властивості; є гнучким та надає можливість врахувати особливість елементів механізму їх правового регулювання та встановити систему цих договорів; не обмежує участь сторін за їх правовим становищем, формою власності, організаційно-правовій формі, тощо.

Слід зазначити що у виробничій сфері договір слугує підставою для здійснення маркетингової політики по формуванню виробничих програм, цін, тарифів, інтенсифікації конкуренції, підвищення якості товарів, послуг, диверсифікації торгівлі. Тут договори типу купівлі-продажу мають правове, організаційне, економічне і соціальне значення і проявляються як господарські чи підприємницькі договори. Вони утворюють договірну вегетативну систему планування господарської діяльності за якої виробничі програми із випуску товарів визначаються в залежності від видів та кількості замовлень на їх придбання. У цей договірний тип віднесені всі договори що опосередковують перехід матеріальних благ від одних осіб до інших у циклі виробництво – торгівля – матеріальне забезпечення – споживання.

Правовому регулюванню договорів на відчуження майна присвячено глави 54 – 57 (статті 655 – 758) ЦК України та низку законів і підзаконних актів, особливо у сфері роздрібної купівлі-продажі.

Попри спільну правову ціль окремі види договорів мають специфічні риси, що надає можливість виділити їх підтипи: договори на оплатну передачу майна чи товару (купівля-продаж із всіма її різновидами, зокрема поставка як різновид оптової торгівлі, контрактація, постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану систему, міна); договори на безоплатну передачу дару у формі речі (майна) де передача дару – засіб зробити приємне обдарованому чи досягти певної особистої¹⁷³ або соціальної мети (дарування, пожертва, матеріальна (фінансова) підтримка); договір що окрім передачі майна передбачає і іншу мету ( рента, довічне утримання).

Договори про перехід майна у власність за своєю характеристикою можуть бути: оплатними, консенсуальними та двохсторонніми. Виключенням є договір дарування який є: безоплатним, реальним та одностороннім.

Загальне визначення таких договорів вкладається в алгоритм: за договором типу купівлі-продажу продавець передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Всі інші договори лише добавляють йому специфічних рис, які визначають їх видову приналежність, конкретизують характеристику та визначають різновиди.

Крім того в залежності від галузевої приналежності (господарське право, торгівельне право, біржове право), правового режиму предмету (земельні ділянки, продукція подвійного призначення, витвори образотворчого мистецтва), правового становища сторін (державне підприємство) ці договори набувають певних особливостей, які слід враховувати при їх укладанні та виконанні, публічно-правових наслідках (реєстрація, оподаткування, повідомлення встановлені законом державні органи).