6. Зміна розміру цивільно-правової відповідальності та її об’єкти

Закон передбачає можливість відійти від принципу та презумпції повного відшкодування нанесеного збитку. Частина 3 ст. 22 ЦК України встановлює, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Тож зменшення чи збільшення такого розміру може бути передбачена договором і законом.

Водночас не можна допустити ухилення боржника від виконання свого обов’язку за того, що у нього нема легалізованого майна для його відшкодування. Якщо боржник прийняв спадщину, ухиляється від нотаріального оформлення прав на неї, то формально не можна звернути стягнення на успадковане таким чином. Є інші практиковані способи ухилення від виконання майнових обов’язків.

Підставою для зміни розміру цивільно-правової відповідальності є:

1) вина кредитора. За ст. 616 ЦКУ в разі порушення зобов’язання з вини кредитора, суд зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Так, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом;

2) тяжкий матеріальний стан потерпілого та особи, яка завдала збитку чи шкоди. За ст.1193 ЦК можливо врахувати не тільки вину потерпілого і матеріальне становище фізичної особи, яка завдала шкоди. Суд може зменшити розмір відшкодування завданої фізичною особою шкоди залежно від її матеріального становища, крім випадків, її завдано вчиненням злочину.

Закон обмежує відшкодування збитків розмірами реального збитку, що застосовується у підприємницьких договорах.

Відповідно до статей 1 і 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 p. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та вона не може перевищувати подвійної облікової ставки НБ України, що діяла у період, за який стягується пеня.

Законом допускається встановлення обов'язку деліквента в позадоговірних відносинах виплатити потерпілому компенсацію понад установлений законом відшкодування шкоди. Зменшенню розмір позадоговірної відповідальності, як правило, не підлягає.

Об'єктом стягнення є майно боржника-правопорушника. Речі, які обмежені в обороті, можуть переходити до кредитора тільки з дотриманням встановлених законом вимог до оборотоздатності. Боржники відповідають по своїх боргах усім своїм майном, включаючи речі, права вимог.

Відшкодування є повним, якщо воно проведено в натурі і потерпілому повернуте втрачене чи пошкоджене майно. При неможливості відшкодувати шкоду в натурі воно на вимогу потерпілого може бути відшкодоване іншим майном винного, а в ідеалі – грішми.

Об’єктами майнової відповідальності є: 1) майно, яке є співрозмірним знищеному чи пошкодженому; 2) інше майно (майнові права, роботи, послуги) стосовно якого потерпілий та причинитель майна дійдуть згоди; 3) гроші чи інші цінності; 4) все вказане з урахуванням обстави завдання збитку, майнового стану ё та потерпілого. В той же час, законом встановлено перелік майна, на яке не може бути звернене стягнення за вимогами кредиторів (додаток 1 до ЦПК України).

Юридичні особи відповідають за своїми боргами усім належним їм майном. При деліктних зобов’язаннях кошти згідно ЗУ “Про відшкодування шкоди завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратур та суду” стягуються з відповідної скарбниці, бюджету (загальнодержавного, АРК, місцевого), через установи державного казначейства.

Специфіка відповідальності юридичних осіб публічного права полягає у тому, що стягнення можуть бути звернені лише на їхні грошові кошти, а не на основні засоби (споруди, будинки тощо). Оскільки ці кошти передбачені видатковими частинами відповідних бюджетів, то практично притягнути до відповідальності юридичні особи публічного права і особливо державні установи – неможливо.

Примусове стягнення майна боржника можливо тільки в судовому порядку. При цьому вимоги різних боржників задовольняються в порядку черговості, передбаченої законодавством. Законом чи договором може бути встановлений позасудовий, так званий безакцептний, порядок списання коштів, що є на банківському рахунку боржника.