Глава 3. Виконання зобов’язань

1. Поняття виконання зобов’язань.

2. Принципи виконання зобов’язань.

3. Сторони виконання зобов’язань.

4. Предмет, спосіб, місце і строк виконання зобов’язань.

Нормативні акти: Глава49 ЦК України, ГКУ, СКУ, ЦК РФ, закони України Про захист прав споживачів, Про заставу, Про іпотеку, Правилам Інкотермс, Про судову практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди: Постанова №6 ПВС України від 27 березня 1992 р.

Література: Боднар Т.В. Договірні зобов’язання в цивільному праві: (Заг. положення): Навч. посіб. / Т.В. Боднар –К.: Юстініан, 2007. – 280 с., Годэмэ Е. Общая теория обязательств. –М., 1948. Гонгало Б.М. Обеспечение исполнения обязательств. М.1999., Договірне право України. Загальна частина : навч. посіб. / [Т. В. Боднар, О. В. Дзера, Н. С. Кузнєцова та ін.]; За ред. О. В. Дзери. – К. : Юрінком Інтер, 2008. - 896 с..,Зобов’язальне право /За ред. проф. О.В.Дзери. К., Юрінком Інтер. 1999. 980с., Зобов’язальне право України: Підручник / За ред. Є.О.Харитонової, Н.Ю.Голубєвої. – К.: Істина, 2011. – 848 с., Йоффе О.С. Обязательственное право. М.. Юрид. лит. 1975., Брагинский М. И. Общее учение о хозяйственных договорах. Минск, 1967., Сарбаш С. В. Исполнение договорного обязательства. -М.: Статут, 2005. – 636 с. Цивільне право України. Особлива частина: підручник /за ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової, Р.А. Майданика. 3-тє вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 1176 с.

Ключова термінологія: боржник, зобов’язання, кредитор, належне виконання, предмет виконання зобов’язань , місце виконання, спосіб виконання,

1. Поняття виконання зобов’язань.

Виконанням зобов’язань забезпечується досягнення мети їх виникнення. Це є центральною проблемою в зобов’язальному праві та тісно пов’язано із забезпеченням прав кредитора. Зобов’язання, особливо договірні, виникають не заради зобов’язань, а заради досягнення певного правового результату, що втілилось у формулу «pacta sund servanda».

Відповідно ст. 526 ЦК України виконанням зобов’язання є належне учинення боржником на користь кредитора визначеної дії відповідно до умов договору, вимог самого ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконанням зобов’язання є учинення боржником дій на користь кредитора чи вказаних ним осіб відповідно до домовленості сторін договору, вимог закону чи вимог, що звичайно ставляться. У зобов’язаннях з від’ємним змістом слід утриматися від учинення шкідливих для іншої сторони дій.

У доктрині цивільного права склалось два напрямки розуміння юридичної природи виконання зобов’язання: 1) що дії з виконання зобов’язання є правочином і повністю охоплюється цим поняттям²²; 2) виконання є юридичним вчинком – правомірною дією наслідки якої настають незалежно від того чи була вона спрямована на їх досягнення чи ні²³, або юридичними вчинками, які призводять до юридичних наслідків²⁴.

С. В. Сарбаш виділив чотири види виконання залежно: від характеру зобов’язання і його умов - одинарне або складове. Перше складається лише з одної дії кожної із сторін: позичальник повертає суму позики, а позикодавець її приймає. Якщо йдеться про розрахунок готівкою здійснюються дві дії: пропозиції грошей та прийняття грошей”¹. Складове зобов’язання виконується за допомогою декількох дій, зокрема, купівля-продаж меблевого гарнітура за зразками може виконуватися частинами. Це зобов’язання може бути в силу його характеру: однорідно-складове (договір банківського рахунку) і різнорідно-складове виконання (прийняття грошей, зарахування їх на рахунок та видача з нього грошей)²; від виду зобов’язання; від можливостей передачі і прийняття предмета виконання: виконання зобов’язання, в якому допускається можливість фізичної передачі і прийняття виконання; виконання, в якому передача і прийняття належного є ідеальними; від того, чи вчиняє особа дії, чи утримується від них: виконання позитивних та негативних зобов’язань.

На виконання зобов’язання впливає його вид, підстава виникнення, правове становище сторін. Зазвичай виконання зобов’язання полягає у вчиненні активних дій боржником: передати майно, виконати роботу, надати послугу чи сплатити гроші. Воно має певні загальні оціночні категорії: належність, вчасність, доречність, прийнятність для кредитора, адекватність тощо. Основне полягає у належному виконанні зобов’язання.

Варто зазначити, що законодавець ототожнює поняття “виконання зобов’язань” з поняттям “належне виконання зобов’язання” хоча й не надає його легальне тлумачення. Легальне визначення терміну “неналежне виконання зобов’язання” ст. 610 ЦК України виходить з того, що таким визнається порушення зобов’язання, тобто його невиконання або виконання з порушенням умов. Найменше відхилення від належного виконання зобов’язання кваліфікується як його порушення, а відсутність такого порушення свідчить про виконання зобов’язання належним чином.

Оцінка виконання зобов’язання здійснюється за формальними ознаками, а саме за змістом зобов’язання (його умовами). В ЦК України розширено перелік умов виконання зобов’язання. Дії з виконання зобов’язання є його об’єктом і залежать від виду зобов’язання, підстав його виникнення, умов формування змісту.

Предмет виконання може бути простий або складний. Так у зобов’язаннях з передачі речі предмет виконання полягає у діях з передачі цього майна. Але при продажі складного майна предмет виконання ускладнюється обов’язком проконсультувати покупця, на його вимогу доукомплектувати його, провести тюнінгові удосконалення, здійснювати після продажне обслуговування тощо. Про складний предмет виконання йдеться при змішаних договорах. Кожен акт виконання зобов’язання належним чином фіксується у актах прийому по кількості та якості. Таке виконання може оцінюватися сумарно, зокрема в договорі поставки.

Виконання зобов’язання повинно бути вчинене належній особі – кредитору чи особам, що визначені кредитором, законом або договором. Так, за відсутності кредитора виконання грошового зобов’язання може відбутися внесення боргу у депозит нотаріуса (ст. 537 ЦК України)

Виконання зобов’язання повинне:

• відповідати вимогам договору чи закону (іншого нормативного акту), вимогам ділового обороту чи вимогам, що звичайно ставляться;

• стосуватися визначеного предмету виконання;

• бути здійсненим на користь кредитора чи вказаної ним, чи визначеної законом особи;

• здійснене у визначений сторонами чи законом строк;

• бути виконане визначеним і прийнятним для кредитора способом;

• здійснене у визначеному кредитором чи законом місці та у строк.

Виконання зобов’язань має оціночні категорії за якими у подальшому можна визначити наскільки дотримано встановлених правил (вимог) і які правові наслідки можуть настати в разі їх порушення. Ними є принципи виконання зобов’язань та умови зобов’язання.