- •1 Мета і задачі предмету
- •2 Витрати на ремонт і обслуговування обладнання
- •3 Значення ремонту і обслуговування обладнання
- •Тема 1 Організація ремонтних служб підприємства
- •1.1 Основні задачі ремонтних служб підприємства та їх структура
- •1.2 Види організації ремонтного господарства
- •1.3 Системи технічного обслуговування і ремонту обладнання
- •1.4 Види ремонту
- •1.5 Зміст типових робіт з планового ремонту механічної частини металорізального устаткування
- •1.6 Структура і періодичність планових робіт з технічного обслуговування і ремонту
- •1.7 Планування простоїв обладнання
- •1.8 Вузловий метод ремонту обладнання
- •Тема 2 Зміст типових ремонтних робіт
- •2.1 Технічне обслуговування обладнання
- •2.2 Облік відпрацьованого обладнанням часу
- •2.3 Припустимі і граничні зноси деталей
- •2.4 Технологічний процес капітального ремонту
- •2.5 Приймання верстата у ремонт
- •2.6 Розбирання обладнання
- •2.7 Очищення і промивання деталей і складальних одиниць
- •2.8 Типова відомість дефектів на ремонт обладнання
- •2.9 Загальне складання верстатів після ремонту
- •2.10 Приймання та випробування верстатів
- •Тема 3 Несправності і шляхи підвищення довговічності обладнання
- •3.1 Причини виникнення несправностей обладнання
- •3.2 Знос деталей машин
- •3.3 Характерні несправності деталей машин
- •3.4 Шляхи і засоби підвищення довговічності обладнання
- •3.5 Мастильні матеріали
- •3.6 Змащування вузлів
- •Тема 4 Способи відновлення деталей
- •4.1 Економічна доцільність відновлення деталей
- •4.2 Відновлення деталей механічною обробкою
- •4.3 Відновлення деталей зварюванням і наплавленням
- •4.4 Відновлення і зміцнення зношених деталей електролітичним методом та хіміко-термічними засобами
- •4.5 Відновлення деталей полімерними матеріалами
- •4.6 Відновлення деталей зміною конструкції
- •Тема 5 Ремонт деталей, з'єднань, нерухомих сполук та трубопроводів
- •5.1 Ремонт різьбових з’єднань
- •5.2 Ремонт шпонкових і шліцьових з’єднань
- •5.3 Ремонт зварювальних з'єднань
- •5.4 Ремонт трубопроводів
- •5.5 Ремонт валів і шпинделів
- •5.6 Ремонт підшипників ковзання і складальних одиниць з підшипниками кочення
- •5.7 Балансування деталей
- •5.8 Ремонт муфт
- •5.9 Ремонт зубчастих коліс
- •5.10 Ремонт деталей передач «гвинт-гайка»
- •Тема 6 Ремонт базових та корпусних деталей верстатів
- •6.1 Базові та корпусні деталі
- •6.2 Характер зносу і технічні вимоги на ремонт направляючих станин
- •6.3 Визначення величини зносу направляючих
- •6.4 Ремонт направляючих станин верстатів
- •6.5 Способи підвищення зносостійкості направляючих станин в процесі ремонту
- •6.6 Ремонт направляючих каретки супорту і поворотних салазок токарного верстату
- •6.7 Ремонт корпусу передньої бабки токарного верстата
- •6.8 Ремонт задньої бабки токарного верстата
- •Тема 7 Ремонт гідравлічного і пневматичного обладнання
- •7.1 Загальні відомості про гідравлічне обладнання
- •7.2 Несправності гідросистем, причини їх виникнення та способи усунення
- •7.3 Ремонт гідроциліндрів і поршнів.
- •7.4 Ремонт керуючої та регулюючої гідроапаратури
- •7.5 Ремонт насосів
- •7.6 Ремонт пневмоприводів
- •Тема 8 Ремонт металоріжучого обладнання
- •8.1 Особливості ремонту механізмів і деталей металоріжучого обладнання
- •8.2 Технічна діагностика верстатів і способи усунення несправностей
- •8.3 Зборка механізмів металоріжучого обладнання
- •8.3.1 Зборка шпіндельного вузла токарно-гвинторізного верстату
- •8.3.2 Регулювання вузлів фрезерних верстатів
- •8.4 Загальна зборка верстатів
- •Тема 9 Безпека праці при виконанні ремонтних робіт
- •9.1 Вимоги безпеки при виконанні ремонтних робіт
- •9.2 Правила безпеки при користуванні підйомно-транспортними пристроями
- •9.3 Електробезпека при ремонтних роботах
3.5 Мастильні матеріали
Одна з основних мір боротьби зі зносом деталей машин – це своєчасне і надійне мащення тертьових поверхонь.
На рисунку 3.2 показані види змащувальних матеріалів.
Рисунок 3.2 — Змащувальні матеріали
Коли поверхні двох сполучених деталей повністю розділені шаром мастила, і навантаження сприймається мастильної плівкою, має місце так зване рідинне тертя. Коефіцієнт рідинного тертя дорівнює 0,001-0,008. Для порівняння зазначимо, що коефіцієнт тертя підшипників кочення коливається від 0,002 до 0,02. Виникнення рідинного тертя залежить від величини відносної швидкості поверхонь тертя, способу подачі мастила, його в'язкості.
На рисунку 3.3 показано розташування валу в підшипнику в стані спокою і під час роботи.
Рисунок 3.3. Положення вала у підшипнику в стані спокою (а) та при роботі (б)
У стані спокою, коли вал в підшипнику не обертається, цапфа його під дією власної маси і навантаження, спрямованої зверху вниз, притискається до нижньої частини підшипника. Зазор між підшипником і цапфою має серповидну форму (рис. 3.3, а). При обертанні валу мастило, що заповнило зазор, буде захоплюватись під цапфу, остання ніби спливає (рис. 3.3, б), утворюючи на самій вузькій ділянці зазору мастильний клин 1. З підвищенням швидкості обертання вала почне збільшуватися товщина клинового шару за рахунок збільшення кількості мастила, яке підгрібає цапфа в клиновий зазор. При нескінченно великому числі обертів вісь цапфи збігається з віссю підшипника, а товщина мастильного клину досягає максимальної величини, сприяючи рідинному тертю.
Напіврідинне тертя відбувається в тому випадку, коли більша частина сполучених поверхонь розділена шаром мастила, але окремі елементи поверхонь стикаються. Коефіцієнт тертя при цьому дорівнює 0,008-0,08.
При напіврідинному терті працюють важко навантажені вали з частотою обертання до 400 об/хв. і деталі, які здійснюють коливання і зворотно-поступальний рух.
Коли поверхні тертя розділені дуже тонким шаром мастила товщиною всього в декілька молекул, то тертя між поверхнями називається граничним. Граничне тертя характеризується особливою фізико-хімічною взаємодією мастила з поверхнею тертя. Характер зносу при граничному терті залежить в основному від величини навантаження та температури. За нормальних умов, знос відбувається такий, як і при напіврідинному терті.
Сухе тертя виникає при відсутності мастила між ковзаючими поверхнями, коли дуже важко або неможливо підвести мастило або сполучення працює при високих температурах (понад 300°С). Коефіцієнт сухого тертя 0,1-0,8. Коефіцієнт сухого тертя і величину зносу можна значно знизити шляхом правильного підбору матеріалу сполучених деталей, нанесенням захисних плівок і термічною обробкою поверхонь.
Якщо шар мастила між двома поверхнями тертя розділяє їх лише частково, то має місце напівсухе тертя.
До мастильних матеріалів відносяться мінеральні масла і змазки, до яких пред'являються ряд вимог:
– володіти гарною змащувальною здібністю;
– бути однорідними;
– захищати механізми від корозії;
– зберігати свої властивості (в'язкість) при зміні температури;
– не окислюватись і не утворювати відкладень;
– повинні мати достатню в'язкість.
Під в'язкістю розуміється абстрактне число, що виражає відношення часу витікання 200г масла з віскозиметра до часу витікання такої ж кількості дистильованої води при температурі Т=200С.
Основною характеристикою при виборі масла є індекс в'язкості. Чим вище індекс в'язкості, тим якісніший сорт масла. Індекс в'язкості позначає температуру масла при випробуванні, що приймають рівною +50°С чи +100°С.
При підборі масла для змащення механізмів керуються наступними міркуваннями:
– швидкохідні механізми необхідно змащувати маслом зниженої в'язкості;
– тихохідні механізми, що працюють із великими навантаженнями, змащують маслом високої в'язкості;
– для верстатів з важкими столами (поздовжньо-фрезерні, поздовжньо-стругальні і ін.) з напрямними ковзання, де спостерігається переривчастий (стрибкоподібний) рух, використовують антискачкове масло;
– важко навантажені тихохідні механізми варто змащувати твердими мастильними матеріалами, такими як тальк, графіт, слюда.
Як приклад у таблиці 3.1 приведено види мастильних матеріалів та області їх застосування.
