2.3 Припустимі і граничні зноси деталей

Основні причини виведення верстата з ладу:

• порушення правил експлуатації;

• порушення регулювання певних механізмів;

• знос окремих деталей верстата, вихід з ладу окремих механізмів, втрата точності.

Якщо вихід з ладу верстата внаслідок перших двох причин може бути попереджений при забезпеченні уважного догляду і правильної експлуатації, то знос механізмів – явище постійне, яке може бути уповільнене завдяки деяким технічним рішенням, але не усунене повністю. Криву зносу і збільшення зазору у парі тертя в залежності від часу роботи надано на рисунку 2.1.

Рисунок 2.1 — Крива зносу. Збільшення зазору у парі тертя в залежності від часу роботи: Т1 – перший період; Т2 – другий період; Т3 – третій період; δ1 – зазор після складання; δ2 – зазор після притирки поверхонь; δ3 – зазор після встановленого ресурсом часу; δ4 – зазор, який приведе до аварійної відмови

Знос поверхонь деталей можна поділити на три періоди:

Перший період – характеризується притиранням спряжених деталей. Величина та інтенсивність зносу в цей період залежить від якості поверхонь деталей.

Другий період – відповідає нормальній роботі спряження, знос поступово зростає і його величина залежить від, тривалості роботи спряження.

Третій період – період інтенсивного зростання зносу, коли зазори у спряженнях різко збільшуються. При цьому робота механізмів супроводжується появою недопустимих шумів і стуків. Зростання зносу приводить до втрати працездатності і виходу з ладу механізмів.

Таке спрацьовування деталей є граничним і подальша робота деталей, та механізму в цілому, неприпустима і вимагає великих матеріальних і трудових витрат при ремонті.

Спрацьовування деталей механізмів, яке ще дає можливість нормально працювати і подовжити міжремонтний період, називається припустимим зносом.

Завдання ремонтників – компенсувати знос, відновити нормальні спряження і повернути механізму його працездатність.

Якщо ремонт виконується при нормальному зносі, він коштує значно дешевше. При критичному зносі ремонт потребує значних матеріальних і трудових витрат.

2.4 Технологічний процес капітального ремонту

При ремонті системи механізмів необхідно дотримуватись порядку дій для чіткої організації проведення ремонтних робіт. Цей порядок має в основному такий вигляд:

– визначення несправностей механізму;

– визначення послідовності розбирання механізму;

– розбирання механізму;

– розбирання механізму на складальні одиниці, деталі;

– промивка деталей;

– визначення зносу деталей, їх дефектів;

– ремонт деталей;

– складання механізму з підгонкою деталей;

– перевірка і регулювання механізму.

Схема технологічного процесу капітального ремонту обладнання надається на рисунку 2.2.

Рисунок 2.2 – Схема технологічного процесу капітального ремонту обладнання

2.5 Приймання верстата у ремонт

Верстат, направлений на капітальний ремонт, повинен бути очищений від бруду і стружки, мастила і МОР (мастильно-охолоджувальна рідина) злиті з баків та відстійників. Якщо для капітального ремонту не передбачено зняття верстата з фундаменту, то місце навколо нього повинно бути звільнене від деталей, заготовок і ретельно прибране.

Відповідальність за підготовку верстата до ремонту покладено на начальника цеху або старшого майстра.

Якщо ремонт верстата передбачено в РМЦ, то його знімають з фундаменту і транспортують до місця ремонту

При передачі верстата у капітальний ремонт до нього прикладається така технічна документація:

• технічний паспорт заводу-виробника;

• інструкція з експлуатації;

• заводський паспорт прийомки заводу виробника;

• акт технічного огляду перед ремонтом;

• відомість комплекту деталей і складальних одиниць, що направляються у ремонт разом з верстатом.

Ремонт універсальних засобів до верстатів, (патронів, планшайб, люнетів, ділильних головок, оправок та ін.) не входить до обсягу ремонтних робіт верстата.

Перед відправленням верстату до ремонту він повинен бути оглянутий для визначення загального стану і комплектності. Виготовлення відсутніх деталей для верстата здійснюється за додаткову плату.

Якщо у зданого до ремонту верстата відсутні корпусні (базові) деталі або він має значні пошкодження – наскрізні тріщини, виламані стінки та інше – то такий верстат може бути не прийнятий до ремонту.

У таких випадках складається акт на списання верстата, проте в окремих випадках можливий ремонт за умови додаткової оплати.