7.5 Ремонт насосів

Шестеренчасті насоси

Ремонт шестеренчастих насосів може бути доцільним тільки при наявності запасних частин до них, що забезпечить їх більш якісний ремонт. При відсутності запасних частин їх частіше замінюють новими. Але в окремих випадках доводиться ремонтувати насоси навіть у тому випадку, коли відсутні запасні частини до них. Загальний вигляд шестеренчастого насосу подано на рис. 7.7

Рисунок 7.7 — Шестеренчастий насос: 1,5 – фланці; 2, 6 – пружинні кільця; 3 – корпус; 4 – ведуча шестерня; 7 – комплект голок; 8 – приводний вал; 9 – сальник; 10 – голчаті підшипники; 11 – ведений вал

У шестеренчастих насосів часто зношуються зубчасті колеса по торцям і зовнішнім діаметрам, внутрішня поверхня корпусу та інші деталі.

При ремонті внутрішня поверхня корпусу розточується зі зняттям шару метала до 0,2 мм, а потім шліфується. Зубчасті колеса замінюють новими. Розмір коліс по ширині і зовнішньому діаметру повинен бути таким, щоб забезпечити торцевий зазор (відстань між торцями шестерень і стінкою корпусу) до 0,08 мм і радіальний зазор (відстань від зовнішньої поверхні коліс до стінки корпусу) в межах 0,07...0,12 мм

Знос внутрішньої поверхні корпусу можна відновити пластмасовими композиціями, наприклад акрилопластом або бутакрилом.

Відновлення внутрішньої поверхні насосу пластмасовими композиціями зображено на рисунок 7.8.

Рисунок 7.8 — Схема ремонту шестеренчастого насосу пластмасовими композиціями

Спочатку розточують отвір 9 (рис. 7.8) так, щоб утворився зазор 2-3 мм. Виготовляють вставки 3, діаметр яких відповідає діаметру зубчастих колес насосу. Вставки установлюють в отвори для підшипників валів і разом з кришками 4 і 1 скріплюють з корпусом 2. З пластиліну роблять воронки 5, закривають пластиліном 8 отвори всмоктування і нагнітання та заповнюють простір між вставками і корпусом насоса пластмасовою композицією 6, утворюючи втулки 10.

Після затвердіння пластика відгвинчують центруючі гвинти 7, відчищають від пластика, знімають кришки 1 і 5 та видаляють приливи пластика.

Пластинчаті (лопастні насоси)

Порушення нормальної роботи пластинчастих насосів виявляється у зниженні тиску мастила, їх продуктивності, появі шумів і стуків в процесі роботи.

Найбільшому зносу частіше піддаються ротор 17, лопатки 1, диски 8 і 18, підшипники, манжети 14, статорні кільця 2 (див рис. 7.9). Інші деталі зношуються менше і можуть служити досить довго. Тому, якщо мати в запасі основні зношувані деталі до насосу, то його можна швидко і якісно відремонтувати, розібравши і замінивши новим комплектом.

У випадку відсутності запасних деталей, виконують ремонт зношених.

Форма пазів ротора виправляється притиром; зношені лопатки заміняють новими, котрі шліфують і притирають; статорне кільце, якщо воно не сильно зношене, може бути зачищене за допомогою абразивної шкурки для одержання плавних переходів по внутрішній конфігурації кільця; бронзові диски 8 і 18, що мають явний знос виправляють шабруванням, витримуючи їх рівномірну товщину в межах 0,02 мм. При цьому повинен бути збережений зазор між ротором і дисками в межах 0,02 мм. Якщо диски стальні та загартовані, їх ремонтують притиркою.

Рисунок 7.9 — Пластинчатий насос: 1 – лопатки; 2 – статор; 3 – кришка; 4, 5 – вікна; 6 – отвори; 7 – основа; 8, 18 – диски; 9 – змащувальні вікна; 10 – пружини; 11, 16 – ущільнюючі кільця; 12 – корпус; 13 – фланець; 14 – манжета; 15 – вал; 17 – ротор

Поршневі насоси

У поршневих насосах в першу чергу зношуються плунжери (поршні) 2 та гнізда (отвори) ротору 1, в яких розміщені плунжери (див. рис. 7.10).

Менш інтенсивно зношується вал 5. Іноді зношуються отвори під підшипники 6. Рідко приходиться підлагоджувати бігові доріжки реактивних кілець 3 по яким ковзають плунжери 2.

Рисунок 7.10 — Радіально-поршневий насос: 1 – ротор; 2 – плунжери; 3 – реактивне кільце; 4 – корпус блоку; 5 – вал; 6 – підшипник

Ремонт насосу виконується наступним чином: гнізда ротору (отвори під плунжери) оброблюються притиранням до одержання правильної геометричної форми - еліпс чи конус повинен бути у межах 0,005 мм і однакового номінального розміру. Зношені плунжери частіше виготовляють новими зі сталі ШХ 15. Після загартовування їх шліфують і притирають, підганяючи по отворам ротора. Зазори між плунжером і стінкою отвору повинні бути витримані у межах 0,015...0,025 мм. У деяких випадках плунжери відновлюють хромуванням, з наступними шліфуванням і притиркою.

При наявності зносу підшипникових гнізд (отворів), їх розточують та запресовують втулки. Зношені підшипники заміняють новими.