23.2.5. Облік операцій з продажу іноземної валюти

Обов'язковий продаж валютних надходжень регулюється Поста­новою НБУ „Про введення обов'язкового продажу поступлень в іно­земній валюті на користь резидентів — юридичних осіб" від 4.09.1998 р. №349. Цим документом встановлено, що 50 % обсягу експортної виручки (у валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют) підлягає обов'я­зковому продажу.

Кошти в іноземній валюті, що підлягають обов'язковому продажу, зарахо­вуються у повному обсязі на транзитний валютний рахунок, з якого здійснюється їх перерозподіл:

• 50% — обов'язковий продаж;

• 50% - па поточний валютний рахунок власника коштів:

• 100% продажу підлягає валюта у випадках:

  • якщо вона придбана через уповноважені банки та уповноважені кредитно-фінансові установи для виконання зобов'язань перед нерезидентом і протягом 5 банківських днів не перерахована за призначенням;

  • якщо кошти в іноземній валюті, придбані на МВРУ і перераховані на користь нерезидента, повернулися у зв'язку з тим, що взаємні зобов'язання частково або повністю не виконані.

Проте не всі валютні надходження на користь резидентів підляга­ють обов'язковому продажу. Постановою НБУ №349 передбачені такі винятки:

надходження валюти у вигляді наданого кредиту;

надходження інвестицій;

придбана валюта на МВРУ для розрахунків із нерезидентами;

надходження суми повернених коштів при невиконанні умов контракту, при умові, що раніше ці кошти не були куплені на МВРУ;

надходження коштів за договором комісії;

надходження суми депозитів та відсотків по них;

надходження транспортним організаціям і підприємствам зв'язку від експорту послуг і спрямування їх надалі на експлуатаційні витрати;

доброчинні пожертви;

відсотки, нараховані на залишки коштів в іноземній валюті на рахунках резидентів — юридичних осіб;

кошти, які вносяться як тендерне забезпечення, тендерна гарантія під час проведення тендерів і мають бути повернуті після визначення переможця оферентам (претендентам), які брали участь у тендері;

Крім вищеперелічених випадків, у разі об'єктивної необхідності та економі­чної доцільності суб'єкти ЗЕД можуть звільнятися від обов'язкового продажу ва­люти. В цьому разі НБУ приймає рішення з кожного окремого випадку.

Кошти у згаданих випадках зараховуються на валютний рахунок суб'єкта підприємницької діяльності після надання ним відповідної інформації (не пізніше 5 днів з моменту надходження). У разі ненадання клієнтом інформації валютні кошти будуть реалізовані на МВРУ.

Бувають випадки, коли клієнт добровільно доручає банку здійснити продаж валюти. Виконуючий банк зобов'язаний протягом п'яти робочих днів реалізувати валюту і не пізніше двох днів з моменту реалізації зарахувати кошти, що надійш­ли від продажу валюти, на рахунок клієнта.

Операція продажу валюти належить до іншої операційної діяльності підпри­ємств. При її здійсненні визначається дохід, який дорівнює сумі коштів, які надій­шли на розрахунковий рахунок підприємства, та витрати, які дорівнюють собіва­ртості реалізованої валюти.

Відобразимо зазначену операцію на рахунках бухгалтерського та податко­вого обліку.

При продажу валюти у платника податку виникають як валові доходи, так і валові витрати. Валові доходи збільшуються на суму в гривнях, отриману у зв'я­зку з таким продажем, а валові витрати — на суму балансової вартості такої іноземної валюти.