Питання для самоперевірки

1. Назвіть особливості технології приготування страв в країнах Північної Америки.

2. Які способи приготування страв характерні для американської кухні?

3. Перелічіть страви американської кухні швидкого приготування.

4. Дайте визначення що таке “Биг Мак”, “Чизбургер”. З яких напівфабрикатів високого ступеня гатунку складаються ці вироби?

5. Назвіть компоненти страви “френч-фрайз”.

6. Який із бобових продуктів найбільш популярний в Північній Америці?

7. Які напої користуються популярністю у Північній Америці?

8. Які страви включають американці у сніданок?

9. З яких страв складається ленч у американців Північної Америки?

10. Яким супам американці надають перевагу?

11. Які види м’яса переважають при виготовленні страв?

12. Назвіть соуси які користуються великою популярністю у американців Північної Америки.

13. Назвіть асортимент страв і гарнірів із круп та бобових.

14. Перелічіть асортимент солодких страв та кондитерських виробів, які користуються попитом в країнах Північної Америки. Дайте їх характеристику.

15. Що являється канадським делікатесом, який використовують у виробництві морозива, джему та повидла?

16. Які страви можна рекомендувати для туристів із Північної Америки.

5.2. Особливості технології приготування їжі в країнах Південної Америки – Аргентині, Бразилії, Венесуелі, Колумбії, Парагваї, Перу, Уругваї, Чилі, Еквадорі

Південноамериканська кухня характеризується достатком натурального м’яса, підсмаженого на спеціальних решітках, на вугіллях. Такі страви готуються і на обід і до вечері. Із м’яса більш за все вживають яловичину і свинину.

Вживання перших страв обмежене. Із закусок користуються попитом різні овочі в натуральному вигляді, особливо томати, червоний перець, червона квасоля, овочеві салати, краби, креветки, сирокопчена ковбаса, шинка. Салати заправляються лише оливковою олією чи спеціальною заправкою, майонез і сметана для заправки салатів не застосовуються.

В якості других страв найчастіше вживається обсмажене на вугіллях м’ясо; іноді, правда рідко, риба, приготовлена таким же чином. М’ясо прожарюється згідно індивідуальним смакам – і до повного приготування, і до напівготовності. Популярні такі страви, як, наприклад, печені тонкі кишки, м’ясні ковбаски типу грузинських купатів. Фарш для них готують з добре подрібненої ножем яловичини, змішаної з дрібними шматочками свинячого сала, ріпчастою цибулею, перцем, корицею, гвоздикою. Смажать ковбаски на вугіллях в підвішеному вигляді. Є ще одна цікава страва, якій можна було б дати назву гарячого м’ясного асорті: нирки (цілі), шматки печінки яловичини і телятини вагою по 100 г підсмажують на рашпері (на всю порцію іде не менше 400 г).

Латиноамериканцям подобаються і тушковані страви, наприклад, печеня: шматки яловичини чи свинини спочатку обсмажують, а потім тушкують до готовності з червоною квасолею і копченою ковбасою в томатному соусі з червоним меленим перцем.

Гарнір зазвичай подається окремо, готується він з червоної квасолі, зеленої стручкової квасолі, кабачків, цвітної і червонокачанної капусти, спаржі, моркви, буряка, шпинату, паростків пальми, смаженої картоплі чи картопляного пюре. Із круп’яних гарнірів визнається лише рис. В багатьох країнах в великій пошані страви і гарніри з кукурудзи. Іноді м’ясо гарнірують локшиною, а локшина з гострим сиром є дуже популярною стравою. Гарніри заправляються лише вершковим маслом.

Обіди і вечері, як правило, вишукані та ситні. А ось сніданки необтяжливі: складаються вони з вершкового масла, джему чи варення, булочки з хрусткою скоринкою та кави з молоком. Іноді сніданок доповнюється фруктовими соками, фруктами, гострим сиром. Необхідно відмітити, що кава латиноамериканцям подобається солодка (не менше трьох-чотирьох шматочків цукру на чашку), а гаряче молоко до неї подається окремо. На обід і вечерю чорна кава обов’язкова.

Кожна із країн Південної Америки має свої кулінарні особливості. У Аргентині, Парагваї і Уругваї готують незвичайно смачний гороховий суп, смажене м’ясо, кукурудзу з овочами (уміта).

Аргентина, наприклад, споживає велику кількість м’яса, особливо яловичини. “Біфе” (біфштекс), “кюрраско” (печеня із яловичини) є її основними стравами. М’ясо і рибу для других страв не панірують.

Грудинка молодого баранчика, смажена на решітці. Порційний шматок грудинки кладуть в каструлю, заливають водою, кладуть коріння і варять до м’якості. Зварене м’ясо виймають із бульйону, обережно відділяють кістки і кладуть м’ясо під легкий прес, для того щоб надати куску плоску форму; посипають перцем і борошном, обкатують в розтопленому вершковому маслі, панірують в сухарних крихтах і обсмажують на решітці. Гарнір  пюре із картоплі чи шпинату. Окремо подають томатний соус.

Пучеро аргентино (печеня по-аргентинські). Завчасно замочений горох чи квасолю варять разом з ковбасою і копченим салом. В іншій каструлі варять баранину і яловичину, а через 30 хвилин після початку варіння туди ж кладуть курку. За півгодини до готовності м’ясо солять, кладуть нарізані овочі, потім – помідори і доварюють. М’ясо і ковбасу, нарізані скибками, і шматки курки викладають на підігріте блюдо, рядом укладають овочі. Бульйон подають окремо зі свіжою булкою. До м’яса можна запропонувати гострий томатний соус.

Карбонадо аргентинське. Ріпчасту цибулю ріжуть півкільцями, помідори нарізають скибочками, м’ясо – кубиками. Підготовлені продукти обсмажують в маслі на протязі 5 хвилин, добавляють бульйон, сіль, перець і тушкують під кришкою біля години. Після цього кладуть картоплю, нарізані скибочками груші і тушкують ще 15 хвилин. За 5 хвилин до готовності добавляють родзинки.

Шарникан. М’ясо нарізають тонкими скибочками і відварюють, потім охолоджують і нарізають вузенькими смужками. Цибулю подрібнюють, підрум'янюють у духовці, додають нарізані на шматки помідори і тушкують 5-10 хв. Вводять м’ясо, приправляють майонезом, кмином, перцем, петрушкою, сіллю, цукром і тушкують ще 10 хвилин. Овочі відварюють, нарізають і додають у каструлю з м’ясом. Готова страва повинна мати вид густої маси.

Пушеро креоль. Варять бульйон, знімають накип і солять. Кладуть всі овочі за винятком гарбуза і варять 5-7 хвилин. Додають гарбуз, рис і доводять до готовності. Після варіння кладуть стручки перцю і цибулі у тканину або марлю. Щоб вони не розпалися. Перед подачею до столу м’ясо нарізають, кладуть пірамідою у центрі блюда, навколо розташовують овочі, не змішуючи їх. Прикрашають відвареними у підсоленій і поперченій воді сосисками. Соус подають окремо.

Півень по-аргентинськи. Тушку півня заливають холодною водою, дають закипіти, знімають піну, кладуть цибулю, моркву, селеру, солять за смаком і варять на слабкому вогні до готовності. Борошно пасерують на маслі, розводять бульйоном, постійно помішуючи веселкою, доливають вершки чи молоко і солять за смаком; знімають соус з вогню, заправлять маслом, лимонним соком, жовтками і проціджують.

Звареного півня кладуть на блюдо, ріжуть на порції, поливають приготовленим білим соусом і гарнірують відвареною спаржею, вареним, припущеним в маслі зеленим горошком і зеленим салатом.

Європейські овочі і фрукти в Аргентині сусідять із екзотичними: персики, абрикоси, дині подають до столу з ананасами, авакадо. Із овочів особливо цінується солодкий батат. Ніжні початки кукурудзи є національною стравою Аргентини, як і всієї Латинської Америки.

Країна виробляє багато сиру. Тут можна спробувати не тільки всі основні французькі, швейцарські, італійські і англійські його сорти, але і типово аргентинські: “тафі”, “тандія” і ін. Солодкі страви в основному ті ж, що і у Європі. Дуже популярно желе із айви.

Національний напій  “мате”, що готується із листків дерева плекс. Його п'ють на сімейних святах, дружніх зустрічах і під час ділових розмов. Цей напій також характерний для Аргентини, як кава для Бразилії. Крім того, широко розповсюджений свіжий солодкий сік цукрового очерету  “паноша”.

Сніданок у аргентинців легкий: вершкове масло, булочка, гострий сир, фрукти і фруктові соки, джем або варення, чорна кава з гарячим молоком, яке подають окремо. Перші страви тут споживають обмежено.

Суп із помідорів і солодкого стручкового перцю. Помідори ошпарюють і очищають від шкурки та насіння. Ріпчасту цибулю і борошно пасерують в вершковому маслі, додають мілко нарізані помідори, заливають теплою водою і варять 25-30 хвилин. Потім вводять печений, очищений від шкірки і насіння нарізаний соломкою солодкий перець, варять ще 5 хвилин. Суп заправляють молоком і яйцем. При подачі в тарілку кладуть грінки, посипають суп зеленню петрушки, перцем і додають за смаком лимонну кислоту.

Суп вермішельовий по-аргентинськи. Вермішель відварюють. Ріпчасту цибулю, очищені помідори і петрушку шинкують, пасерують на вершковому маслі, додають настій шафрану, відварену вермішель і обжарюють 2 хвилини. Потім вливають бульйон і доводять до кипіння. Заправляють за смаком сіллю, червоним і чорним перцем. Перед подачею суп посипають тертим сиром.

Болівійська кухня має багато спільного з кухнею Чілі і Перу. Болівія знаменита стравами із смаженого м’яса з вареною у мундирі картоплею, вареною кукурудзою і великою квасолею. До національних страв відносяться “лада”  дуже густі супи. Найбільш розповсюдженою другою стравою є “плато пасено”. Його готують із кукурудзи, бобів, смаженого сиру, картоплі і тунта (особливий вид картоплі, що росте на високогорних плато) і подають із гострим соусом. Перед їжею випивають стакан пива.

Каву з молоком часто п’ють із мазако. Мазако готується із бананів, сиру або сушеного яловичого м’яса, дуже розповсюдженого в Чілі.

В Бразилії багато річкової і озерної риби, із якої готують смачні страви. Дуже оригінальна страва  “конейо естірадо”  із кролика. Тушку кролика дуже розтягують, що надає м’ясу тонкий смак. Тваринництво, особливо на півдні,  одна із основних галузей господарства Бразилії. Розведення свиней, овець, кіз і птиці дає можливість готувати різноманітні смачні страви. У атлантичного узбережжя і в річках Бразилії водиться багато риби  всі види, що зустрічаються у Європі, і деякі, що характерні тільки для цієї країни, але не менш смачні. В країні широко розповсюджені страви із м’яса мавпи, крокодила і навіть водяної змії. На Амазонці використовують черепашачий жир, у великій кількості споживають черепашачі яйця, причому тільки жовті.

До національних страв бразильської кухні відносяться наступні: “ватана” (рибне рагу), “чурраско” (м’ясо, смажене на вертелі), без нього не обходиться не одне застілля, популярна і квасоля з яловичим язиком, “фейхоада” (м’ясо з бобами і листяною зеленню), “перу асадо” (фарширована обсмажена індичка), “шуту” (пюре з квасолі з борошном із маніоки).

Крім м’яса та риби бразильці їдять багато овочів, а також рис, кокосовий горіх, горіх капсу. Як правило, страви дуже гострі, так як повара використовують усіляких приправи. В невеликій кількості використовується цукор для приготування десертів.

По виробництву какао Бразилія займає одно з перших місць у світі. Цей продукт дуже поширений у природному вигляді і у вигляді шоколаду.

Бразилія є основним світовим виробником кави, тому не дивно, що цей напій споживають у будь яку годину дня. Каву п’ють ранком, під час сніданку, після обіду і вечері.

Салат бразильський. Корінь селери і яблука нарізають соломкою, банани - кружечками; змішують їх з очищеними від шкірочки дольками мандаринів, родзинками, і приправляють маслом. Салат прикрашають дольками мандаринів, виноградом і шматочками бананів.

Суп-пюре із сочевиці. Сочевицю ретельно перебирають, промивають, заливають водою і варять, додавши цибулю, моркву і селеру (помиті, очищені, але не нарізані). Солять за смаком. Овочі виймають, а сочевицю разом з рідиною протирають. Отримане пюре збивають вінчиком і ще раз протирають крізь сито. Пюре вводять у відвар, дають закипіти і кладуть вершкове масло, вершки і жовтки. До супу подають грінки.

Пікша по-бразильськи. Пікшу розбирають на філе з шкірою без реберних кісток і нарізають невеликими шматочками. Глиняний посуд (обов’язково з кришкою) змазують маслом, закладають шматочки риби, подрібнений часник, сіль, перець, цибулю ріпчасту, помідори, петрушку (чергуючи ряди) і ставлять на холод на 30 хвилин. Зверху поливають маслом, що залишилося, лимонним соком і запікають в жарильній шафі на протязі години.

Спинка молодого баранчика, смажена на решітці. Спинну частину тушки молодого баранчика розрізають поперек хребта так, щоб на кожен кусок м’яса приходилось по одному хребцю. Солять, перчать, збризкують маслом і обсмажують на решітці.

Ембалайя (рагу по-бразильськи). Нарізані шматочками стручковий перець і цибулю обсмажують в маслі, додають нарізані брусочками куряче м’ясо і шинку, добре просмажують, заправляють сіллю, перцем і подають з розсипчастим рисом і гострим томатним соусом.

Печінка по-бразильськи. З вина, лимонного соку, натертої цибулі, подрібненого лаврового листа, перцю і солі готують маринад і витримують в ньому тоненькі скибочки печінки добу. Печінку просушують, обсмажують в маслі і кип’ятять в процідженому маринаді 3-4 хвилини. В соус додають розтертий банан і страву одразу ж подають до столу. Гарнір – розсипчастий рис.

Десерт із бананів по-бразильськи. Цукор змішують з какао, обкатують в цій суміші почищені банани, кладуть в вазочку, прикрашають пірамідою із збитих вершків і обсипають молотими горіхами.

Венесуельська кухня подібна з бразильською. Із м’яса більш за все використовують яловичину і свинину. Як і у інших латиноамериканських країнах, споживання перших страв обмежено. Із закусок найбільш популярні овочі у натуральному вигляді (особливо томати, червоний перець, червона квасоля), овочеві салати, краби, креветки, шинка, сирокопчена ковбаса.

Із других страв частіше всього готують обсмажені на вугіллях яловичину і рибу. М’ясо і рибу для других страв не панірують. Найбільш розповсюджена венесуельська страва  “ервідо” (овочевий суп із яловичиною або курятиною). Нерідко готують пироги з кукурудзяним борошном із м’ясом, шинкою, сливами, виноградом, крутими яйцями, які загорнуті у листя бананів (їх називають “аллака”), страви з чорної квасолі  “караоти”. Із кукурудзяного борошна випікають млинці, які називають “кашана” і хліб “арепа”, із маніоки  великі тонкі хрусткі галети “казабе”.

У країні водиться земляна черепаха з дуже смачним м’ясом  “моррокой”. Її смажать, готують у вигляді рагу. Обід і вечеря завжди завершується чорною кавою.

Курячий бульйон по-креольські. М’ясо знімають з кісток. Із кісток варять 2л міцного бульйону. Курячу грудку нарізають кубиками. Обсмажують у маслі з подрібненою ріпчастою цибулею, дрібно нарізаною селерою, солодким перцем та шпиком. Потім заливають бульйоном, заправляють і варять ще 40 хвилин. Додають очищені від шкірочки і зерен нарізані кубиками помідори і варять ще декілька хвилин. Рис відварюють окремо і потім кладуть у суп.

Баранина на сковорідці по-домашньому. М’ясо від задньої ніжки, лопатки чи спинки солять на смак, змазують маслом, кладуть на сковорідку, посипають перцем, додають лавровий лист, трішки соку чи бульйону і ставлять в жарильну шафу. Витримують до м’якості, періодично поливаючи соком. Подають зі смаженою картоплею і зеленим горошком під м’ясним соком.

Рис з бананами по-венесуельськи. Варять розсипчастий рис і підсушують його. Скибочки бананів обсмажують в маслі, обережно змішують з рисом, перчать і посипають зеленню петрушки. Подають до смаженого м’яса чи риби.

Пудинг із інжиру по-креольськи. Жовтки розтирають з цукром, додають розтоплене масло, розм’якшений в молоці білий хліб, молоко і сушений, мілко нарізаний інжир. Все добре перемішують і вводять збиті з цукром білки. Форму для пудингу змазують маслом, посипають сухарями, заповнюють пудинговою масою і витримують на водяній бані дві години.

Для колумбійської кухні характерна велика кількість супів, які приправляють різноманітними травами, страви із бананів шести видів. Супи готують доволі своєрідно. Ось як готують картопляний суп: спочатку у курячий бульйон засипають першу порцію картоплі і розварюють її до отримання пюреподібної маси. Потім додають нарізану скибочками картоплю і приправляють суп травою, яка по смаку нагадує м'яту. На Тихоокеанському узбережжі популярний “санкомо-суп”, основним компонентом якого є один із шести сортів бананів  зелений, що відрізняється борошнистістю, а тому у багатьох випадках заміняє картоплю.

Кучуко колумбійський (ячмінний суп). Ячну крупу перебирають, промивають, відварюють до напівготовності, заливають бульйоном і доводять до кипіння. Кладуть нарізані кубиками свіжі овочі, боби і варять на слабкому вогні до готовності. В кінці варіння кладуть спеції.

Биточки з баранини на решітці. М’ясо від передньої частини пропускають крізь м’ясорубку з великою решіткою, потім рублять ножем на змоченій водою дошці, солять, добре перемішують і витримують 6-8 годин на холоді. В м’ясну масу добавляють мілко нарізану цибулю, перець, тмин і добре все вимішують. Формують биточки і обсмажують їх на решітці.

Тістечка із маїсового борошна. Вершкове масло і свинячий жир розтоплюють і охолоджують, вводять яйця, цукор і просіяне борошно, добре вимішують і залишають на годину. Потім з тіста формують округлі продовгуваті грудочки величиною з яйце, кладуть їх на змазане маслом деко, в центрі кожної грудочки роблять невелике поглиблення, поміщають деко в жарильну шафу і запікають при середній температурі до світло-жовтого кольору. Перед подачею на стіл тістечка прикрашають зацукрованими фруктами, фруктами з компоту чи ванільним кремом.

У Колумбії споживають яйця туани  великої ящірки, смажені терміти.

У Парагваї розповсюджена аргентинська і, у меншому ступені, бразильська кухня. Тут багато дичини, особливо диких індиків і куріпок. Вирощується кукурудза трьох видів: біла, червона і тверда. Із твердої кукурудзи готують “локро”, яке розповсюджене майже по всій Південній Америці. Популярними стравами є “борі-борі” (великі фрикадельки із кукурудзи і м’яса, які кладуть у бульйон) і “гупзо” (шматочки м’яса з рисом).

Парагвайці люблять апельсини і банани і їдять їх у великій кількості. У 10 годин ранку, тобто між сніданком і обідом, прийнято їсти біфштекс із яйцем, яке зварене “у мішечок”.

Салат з редьки. Редьку промивають (білу очищають від шкірочки) і нарізають тонкими кружечками. Помідори промивають і нарізають скибочками, ріпчасту цибулю, маслини і м’яту мілко шинкують. Після цього овочі з’єднують і поливають салатною заправкою із оливкового масла, лимонного соку, солі і перцю.

Вусач, смажений на решітці. Очищену і промиту рибу підсушують на серветці, солять, поливають оливковим маслом і смажать на решітці. До готової риби подають вершкове масло з зеленню петрушки і скибочки лимону.

Курка в зеленому соусі. Насіння гарбуза очищують, обсмажують і подрібнюють на м’ясорубці. Стручки зеленого перцю, очищені від насіння, і листя салату мілко нарізають, кладуть подрібнене насіння гарбуза, нарізану на порціонні шматки курку і тушкують до готовності.

Печінка, смажена на решітці. Печінку нарізають скибочками, солять, перчать, збризкують оливковим маслом і смажать на решітці.

Рубці, смажені на решітці. Варені яловичі рубці нарізають скибочками, солять, перчать, збризкують маслом і смажать на решітці.

Перу – батьківщина картоплі, тут культивують безліч її сортів – від світлих до лілових. Крім того, перуанці дуже люблять густі квасолеві супи, рибні супи з креветками, омарів, страви із рису і кукурудзи. Перуанська кухня вважається однією із самих різноманітних у Латинській Америці і характеризується рясним використанням червоного перцю. Дуже популярна страва “папа ала уанкаина”  білий сир, який розведений молоком із перцем, цибулею, сіллю, яєчним жовтком, лимонним і апельсиновим соком, олією.

На всьому тихоокеанському узбережжі можна спробувати знамениту рибу, оригінальну національну страву  “севище”. Це сира риба, що полита лимонним соком, приправлена перцем і кукурудзою. Користуються попитом страви із білої квасолі, дуже цінуються риба і куріпки.

М’ясо використовують охолоджене і парне. М’ясні і рибні продукти, які призначені для смаження, не паніруються.

У Перу вирощується фіолетова кукурудза. Із неї варять компот  “мазамарра морада”, готують слабоалкогольний напій, що часто заміняє вино.

Для приготування десерту широко використовують квасолю. Із неї готують солодку страву “бланкансе”, яку дуже люблять діти.

Суп із сочевиці. Сочевицю перебирають, промивають, заливають чистою водою, додають часник, чабер і ставлять варити. За 15 хвилин до готовності вводять пасеровані на рослинному маслі цибулю, борошно і томат-пюре. Готовий суп посипають зеленню петрушки і червоним перцем. Подають як в гарячому, так і в холодному вигляді.

Суп перуанський. Цибулю підсмажують, додають часник, томатний соус, сир, рис, гострий перець, креветки, сіль і кип’ятять до тих пір, поки рис і цибуля остаточно не розваряться. Потім протирають крізь сито, додають молоко і доводять до кипіння. Перед подачею до столу у кожну тарілку кладуть кусочок смаженої риби, яйце, зварене “у мішечок”, відварну картоплину, одного рака, смажений перець, протертий сир і заливають бульйоном.

Курча, смажене на решітці. Тушку курчати промивають в холодній воді, підсушують на серветці, розрізають уздовж хребта, розкривають і злегка придавлюють. Відбиту тушку солять за смаком, збризкують маслом, кладуть на сковорідку з невеликою кількістю масла і ставлять в жарильну шафу на 10-15 хвилин, після чого виймають і дають охолонути. Обережно видаляють мілкі кісточки, слідкуючи за тим, щоб не порвати м’ясо, знову солять, перчать, збризкують маслом і обсмажують на решітці.

Картопля по-перуанськи. Плавлений сир розтоплюють, змішують з маслом, молоком і вершками, підігрівають і заправляють натертою цибулею, перцем і лимонним соком. Картоплини, відварені “в мундирі”, чистять, розрізають на 4 частини і заливають гарячим соусом. Окремо подають зелений салат.

Боби чорні з часником. Боби перебирають, промивають і замочують в холодній воді на 12 годин; потім варять дві години і воду зливають. Шпик нарізають мілкими кубиками, обсмажують в маслі, змішують з бобами, товченим часником, тмином, насінням гарбуза і прогрівають. Подають в гарячому вигляді.

Кухня Уругваю дуже схожа з аргентинською і бразильською. Національною стравою є “заполло по-креольські”. Готують його так: із гарбуза зрізають верхівку у вигляді кришки, звільняють гарбуз від насіння і волокон, наповняють його м’ясом, овочами, фруктами і в такому вигляді варять.

Барабулька “Метрдотель”. Очищену і промиту велику барабульку сушать на серветці, солять, поливають рослинним маслом і смажать на решітці. Готову рибу подають з відвареною картоплею, зеленим маслом і лимоном.

Індичка, смажена на вертелі. Філейну частину тушки молодої індички покривають тонкими скибочками сала-шпика, обв’язують ниткою, солять, посипають чорним перцем, надівають на вертел і смажать над гарячими вугіллями, повільно повертаючи і періодично поливаючи розтопленим вершковим маслом. Гарнір – відварений рис з потрухами індички і родзинками, салат.

Корейка бараняча. Корейку зачищають, солять, перчать, кладуть в каструлю з маслом і підрум'янюють з усіх боків в жарильній шафі, додаючи час від часу потрохи бульйону і поливаючи ним м’ясо, щоб воно не висохло і придбало золотистий колір. Коли м’ясо стало м’яким, виймають його, розкладують на тарілки і гарнірують підсмаженою в маслі картоплею, відвареними морквою, зеленою квасолею і кольоровою капустою, заливають соком, в якому воно запікалося.

Національним напоєм є “мате”. Його споживають у будь-який час доби і у великій кількості, заїдаючи маленькими підсмаженими і посипаними цукром галетами.

Найбільш оригінальною кухнею Південної Америки є чилійська, проте вона пропонує багато страв, незвичних для європейців. Рецепти приготування великої частини із них не є предметом міркувань шеф-кухаря, а спричиняються необхідністю готувати ситну їжу.

Першою особливістю цієї кухні є широкий асортимент страв із квасолі, цибулі і часнику. Ці поживні і соковиті страви особливо популярні.

Друга особливість  приготування різноманітних страв із риби, лангустів, мідій, креветок, морських їжаків і водоростей. Із водоростей готують суп і пюре. Йод, що міститься у цих рослинах, надає стравам своєрідний смак та запах.

Чилійці їдять багато риби, особливо “конгріо” (морський вугор).

Вуха з вугра. Вугра очищають і нарізають кусочками по 5 см довжиною. Нарізану цибулю, солодкий перець і дрібно насічений часник пасерують на оливковому маслі, додають томат-пасту, вино, зелень у пучку, все заливають водою, кладуть рибу, солять, перчать і варять на слабкому вогні півгодини.

Осетрина, смажена на решітці. Філе осетра нарізають порціонними кусками, солять, перчать, обмокують в рослинне чи розтоплене вершкове масло і смажать на решітці. Гарнірують смаженою картоплею, скибками лимону. Окремо подають томатний соус.

Чилійці споживають усілякі “емпанадас” (паштети із тіста з м’ясною начинкою), люблять перші страви, із яких великою популярністю користуються “казуела де аве” (міцний курячий бульйон) і “черга” (молочно-хлібний суп із нарізаним на четвертинки крутим яйцем).

Суп із зеленої квасолі. Очищену, промиту і нарізану мілкими шматочками квасолю заливають водою, солять і варять. Пасеровані на оливковому маслі цибулю, борошно, червоний перець і очищені від шкірочки помідори вводять за 10-15 хвилин до готовності. Заправляють суп кислим молоком, яйцем, зеленню петрушки, укропом, чорним перцем і лимонною кислотою.

Популярними стравами є кукурудзяна каша, страви із м’яса птиці, гарбуза і квасолі.

“Шарукн”  це в’ялене м’ясо, подрібнене або нарізане широкими смужками. Воно є основою багатьох страв, а саме, збитої яєчні  дуже розповсюдженої тут страви.

В країні великий вибір усіляких солодощів. Особливо любимі торти і великі тістечка, які готуються з цукром, горіхами, варенням, молоком, жовтками і густим пальмовим медом.

Еквадорська кухня  це поживні і гострі супи, широке застосування кукурудзи і прянощів. Серед найбільш розповсюджених супів слід назвати “калдо де паток” суп із яловичих ніжок, “тимбушка”  суп, в рецептуру якого входить відварна цілком картопля, капуста і соус із земляних горіхів, “самконо”  яловичий або курячий бульйон із картоплею і петрушкою, “аррез де сибада”  суп із подрібнених зерен рису.

Курча по-піратськи. Філе і ніжки курчати обжарюють до утворення рум’яної скоринки, заливають вином і м’ясним соком чи куриним бульйоном, добавляють ароматичну зелень і тушкують до м’якості. Гарнірують нарізаними соломкою і тушкованими в маслі свіжими грибами; шинкою; фаршированими курячим м’ясом маслинами; тушкованим в маслі і піджареним у фритюрі невеликим яйцем. Окремо готують рис. На середину блюда кладуть м’ясо з горошком, шинкою і грибами, поруч кладуть рис, на нього – підсмажені яйця, навколо рису викладають маслини з начинкою. Курча заливають соусом, в якому воно тушкувалося.

Найбільш популярна страва із кукурудзи  “шоклотанда” (пиріг із кукурудзяного борошна, молока і сиру). Його ріжуть на шматки, після цього загортають у листки кукурудзи і так подають.

Пунш креольський. Змішують 3 частини рому і 1 частину цукрового сиропу і подають з шматочком лимона і кусочками льоду.

Для туристів із країн Південної Америки рекомендується:

із холодних закусок: масло вершкове з сиром; ковбаси копчені, буженина, ковбаса українська домашня; салат зелений, салат із овочів; томати натуральні, перець болгарський натуральний; перець, фарширований овочами; відварені і смажені кури, індики;

з супів: суп-харчо; борщ український; розсольник; супи-пюре: гороховий, із птиці чи дичини, з крабів чи креветок; окрошка м’ясна;

з других страв: курчата-табака, шашлик, бастурма, купати, люля-кебаб, тава-кебаб, ростбіф, лангет, біфштекс, ескалоп, смажений на вугіллях; битки по-київськи, котлети по-київськи, печеня домашня в горщиках, бефстроганов, чахохбілі, гуляш, плов;

на десерт:свіжі фрукти і ягоди; компоти із свіжих фруктів та ягід; желе, муси, креми, пудинги, тістечка, морозиво, кава-глясе.