- •Предмет і основні категорії педагогіки
- •Система педагогічних наук. Зв'язки педагогіки з іншими науками. Завдання педагогіки
- •Напрями, течії зарубіжної педагогіки
- •1.2. Логіка і методика педагогічних досліджень План
- •Сутність і особливості наукових досліджень у педагогіці
- •Методологія педагогіки
- •Методи науково-педагогічного дослідження
- •Етапи педагогічного дослідження
- •Процес розвитку і формування особистості
- •1.3. Розвиток, виховання і формування особистості
- •Спадковість і розвиток
- •Вплив середовища на розвиток і формування особистості
- •Розвиток і виховання
- •Діяльність як чинник розвитку особистості
- •Зарубіжні теорії розвитку особистості
- •1.4. Мета виховання
- •Сутність мети виховання
- •Завдання основних напрямів всебічного розвитку особистості
- •Зарубіжна педагогіка про мету виховання
- •1.5. Цілісний педагогічний процес
- •Сутність і структура педагогічного процесу
- •Закономірності і принципи педагогічного процесу
- •Технологія педагогічного процесу
- •Р.2 Теорія освіти і навчання (Дидактика)
- •2.1. Сутність процесу навчання
- •Дидактика як галузь педагогіки
- •Процес навчання
- •Функції процесу навчання
- •Структура діяльності вчителя в навчальному процесі
- •Психолого-педагогічні основи навчально-пізнавальної діяльності учнів
- •2.2. Зміст освіти в національній школі
- •Сутність змісту освіти
- •Особливості навчальних планів, програм і підручників
- •Взаємозв'язок загальної, політехнічної і професійної освіти
- •Зміст освіти зарубіжної школи
- •2.3. Закономірності і принципи навчання
- •Закономірності навчання
- •Основні принципи навчання
- •2.4. Методи і засоби навчання
- •Методи навчання і їх класифікація
- •Методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності
- •Методи стимулювання навчальної діяльності учнів
- •Методи контролю і самоконтролю у навчанні
- •Засоби навчання
- •Вибір методів навчання
- •2.5 Технології і форми організації навчання
- •Традиційні технології навчання у сучасній школі
- •Нові технології навчання
- •Поняття про форми організації навчання
- •Урок як основна форма організації навчання
- •Підготовка вчителя до уроку
- •Аналіз уроку
- •Позаурочні форми навчання
- •Пошуки ефективних форм навчання в зарубіжній школі
- •2.6. Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю
- •Сутність і основні види контролю успішності учнів
- •Оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів
- •Зарубіжна практика контролю успішності учнів
- •2.7. Вибрані проблеми дидактики
- •Проблема навчання обдарованих дітей
- •Неуспішність учнів і шляхи її подолання
- •Р.3 теорія виховання
- •3.1. Сутність процесу виховання
- •Процес виховання, його специфіка, компоненти і рушійні сили
- •Етапи процесу виховання. Управління процесом виховання
- •Самовиховання, його сутність, умови, етапи, прийоми реалізації
- •Перевиховання, його сутність, функції, етапи, принципи реалізації
- •Результати процесу виховання
- •Шляхи підвищення ефективності процесу виховання
- •3.2 Основні закономірності і принципи виховання
- •Основні закономірності процесу виховання
- •Основні принципи виховання
- •3.3 Основні напрями виховання
- •Розумове виховання
- •Формування наукового світогляду
- •Моральне виховання
- •Статеве виховання і підготовка до сімейного життя
- •Виховання свідомої дисципліни, почуття обов'язку і відповідальності
- •Правове виховання
- •Виховання несприйнятливості до наркогенних речовин
- •Екологічне виховання
- •Трудове виховання
- •Економічне виховання
- •Профорієнтаційна робота в школі
- •Естетичне виховання учнів
- •Фізичне виховання
- •Зміст виховання в зарубіжній школі
- •3.4. Загальні методи виховання
- •Сутність методу і прийому виховання
- •Характеристика основних груп методів виховання
- •3.5. Організаційні форми виховної роботи
- •Специфіка позакласної і позашкільної виховної роботи
- •Позашкільні навчально-виховні заклади
- •Участь сім'ї і громадськості в організації дозвілля школярів
- •3.6. Виховання учнівського колективу
- •Сутність, ознаки, функції, структура колективу
- •Методи згуртування учнівського колективу
- •Органи учнівського самоврядування
- •Виховний вплив колективу
- •Колективні творчі справи
- •3.7. Спільна виховна робота школи, сім'ї і громадськості
- •Завдання, зміст і методика виховання дітей в сім'ї
- •Шляхи підвищення педагогічних знань батьків
- •Види і методи роботи з батьками учнів
- •Залучення громадськості до виховання дітей. Церква і виховання підростаючого покоління
- •Дитячі та юнацькі організації
- •3.8. Робота класного керівника
- •Завдання і функції класного керівника
- •Планування роботи класного керівника
- •Вимоги до сучасного класного керівника
- •Р.4 школознавство
- •4.1. Наукові засади внутрішкільного управління
- •Принципи управління освітою
- •Органи освіти, їх функції і структура
- •Керівництво навчально-виховною роботою школи
- •Планування роботи школи
- •Особливості внутрішкільного контролю
- •4.2. Методична робота в школі
- •Роль методичної роботи в підвищенні рівня професійної підготовки вчителя
- •Основні форми методичної роботи в школі
- •4.3 Вивчення і поширення передового педагогічного досвіду, впровадження досягнень педагогічної науки у практику
- •Сутність передового педагогічного досвіду
- •Вивчення,узагальнення і поширення передового педагогічного досвіду
- •Втілення досягнень педагогічної науки в шкільну практику
- •Наукова організація педагогічної праці
- •З історії педагогіки
- •5.1. Педагогіка давнього світу
- •Виховання у первісному суспільстві
- •Виховання і навчання в країнах Давнього Сходу
- •Виховання і навчання у Давній Греції і Давньому Римі
- •Елементи педагогіки у філософських системах давнього світу
- •Розвиток школи, виховання і педагогічних ідей у середньовічній Європі, в епоху Відродження та Реформації
- •Особливості освітньо-виховної практики і педагогічної думки в епоху середньовіччя. Виникнення університетів
- •Школа і педагогічна думка в Європі в епоху Відродження і Реформації
- •5.3. Становлення і розвиток зарубіжної педагогічної науки (XVII—XX ст.)
- •Педагогічна система я.-а. Коменського
- •Розвиток педагогічної теорії і практики в працях інших видатних педагогів
- •Реформаторська педагогіка зарубіжних країн кінця XIX—XX ст.
- •Прогресивна педагогіка в Росії на початку XX ст.
- •5.4. Історія української школи і педагогіки
- •Виховання, школа і педагогічна думка в Київській Русі
- •Освіта і педагогічна думка у період українського відродження (XVI — перша половина XVII ст.)
- •Українська педагогіка другої половини XVII — кінця XVIII ст.
- •Освіта і педагогічна думкав Україні першої половини XIX ст.
- •Освіта і педагогічна думка в Україні в другій половині XIX — на початку XX ст.
- •Освіта, шкільництво і педагогічна думка в Україні у XX ст.
Взаємозв'язок загальної, політехнічної і професійної освіти
Освіта є складним феноменом і процесом, який охоплює послідовні етапи і такі взаємопов'язані змістові напрями, як загальна, політехнічна, професійна освіта.
Загальна освіта. Завдання її — забезпечити здобуття учнями основних знань, формування мислительних умінь і навичок.
Загальна освіта — сукупність знань основ наук про природу, суспільство, людину, її мислення, мистецтво, а також відповідних умінь і навичок, необхідних кожній людині.
У середній школі загальна освіта охоплює такі рівні, як початкова, основна, повна освіта.
Початкова освіта. Вона забезпечує загальний розвиток дитини, вміння добре читати, писати, знання основ арифметики, первинні навички користування книжкою та іншими джерелами інформації, формування загальних уявлень про навколишній світ, засвоєння норм загальнолюдської моралі та спілкування, основ гігієни, вироблення перших трудових навичок.
Основна середня освіта. Цей рівень передбачає досконале оволодіння українською та рідною мовами, засвоєння знань з базових дисциплін, можливість здобуття наступних рівнів освіти, мотиваційну готовність переходу до трудової діяльності або набуття кваліфікації через різні форми професійної підготовки, формування високих громадянських якостей і світоглядних позицій.
Повна середня освіта. Забезпечує цей рівень освіти поглиблене оволодіння знаннями з базових дисциплін та за вибором, орієнтацію на професійну спеціалізацію, формування цілісних уявлень про природу, людину, суспільство, громадянської позиції особистості, можливість здобуття освіти вищого рівня.
Загальну освіту здобувають у таких загальноосвітніх навчальних закладах:
середня загальноосвітня школа: загальноосвітній навчальний заклад І—III ступенів (І ступінь — початкова школа, II ступінь — основна школа, III ступінь — старша школа, як правило, з профільним спрямуванням навчання);
спеціалізована школа (школа-інтернат): загальноосвітній навчальний заклад І—III ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів;
гімназія: загальноосвітній навчальний заклад II— III ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів відповідно до профілю;
ліцей: загальноосвітній навчальний заклад III ступеня з профільним навчанням і допрофесійною підготовкою;
— колегіум: загальноосвітній навчальний заклад III ступеня філологічно-філософського та (або) культурно-естетичного профілю;
- загальноосвітня школа-інтернат: загальноосвітній навчальний заклад з частковим або повним утриманням за рахунок держави дітей, які потребують соціальної допомоги;
спеціальна загальноосвітня школа (школа-інтернат): загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку;
загальноосвітня санаторна школа (школа-інтернат): загальноосвітній навчальний заклад І—III ступенів з відповідним профілем для дітей, які потребують тривалого лікування;
школа соціальної реабілітації: загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують особливих умов виховання (створюється окремо для хлопців і дівчат);
вечірня (змінна) школа: загальноосвітній навчальний заклад II—III ступенів для громадян, які не мають можливості навчатися в школах з денною формою навчання.
Загальну середню освіту забезпечують 21 219 денних загальноосвітніх навчальних закладів. їх мережа має певні особливості розподілу за територіями: у міських населених пунктах функціонує 30,6% шкіл, у сільських — 69,4%. Контингент учнів (6366,6 тис.) розподіляється у такому співвідношенні: у міських населених пунктах 66%, в сільських — 34%.
До інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти належать:
позашкільний навчально-виховний заклад (навчальний заклад для виховання дітей та задоволення їх потреб у додатковій освіті за інтересами (науковими, технічними, художньо-естетичними, спортивними тощо);
міжшкільний навчально-виробничий комбінат (навчальний заклад для забезпечення потреб учнів загальноосвітніх навчальних закладів у профорієнтаційній, допрофесійній, професійній підготовці);
професійно-технічний навчальний заклад (навчальний заклад для забезпечення потреб громадян у професійно-технічній і повній загальній середній освіті);
вищий навчальний заклад І—II рівнів акредитації (навчальний заклад для задоволення потреб громадян в отриманні освітньо-кваліфікаційних рівнів молодшого
- спеціаліста і бакалавра з одночасним завершенням здобуття повної загальної середньої освіти).
Учні здобувають загальну освіту в процесі вивчення навчальних предметів.
Навчальний предмет — педагогічно обґрунтована система наукових знань і практичних навичок та вмінь, що втілюють основний зміст і методи певної науки
Відмінність навчального предмета від науки полягає в тому, що до нього входять тільки основні положення тієї чи іншої галузі знань, доступні для засвоєння учнями на певному ступені навчання. Навчальний предмет містить також дидактичні матеріали, що допомагають учням оволодіти комплексом навичок і вмінь, необхідних як для подальшого навчання, так і для активної участі в суспільно корисній праці (трудові, навчальні, мислительні).
Зміст навчального предмета охоплює фактичний матеріал, що відображає ознаки і властивості предметів, явищ; узагальнені результати суспільно-історичного пізнання світу — поняття, закони, принципи, основні світоглядні поняття, ідеї, провідні наукові теорії, етичні й естетичні ідеали, правові норми; методи дослідження і наукового мислення (загальні, особливі, часткові), з якими людина вступає у взаємодію (сприймання, відтворення, перетворення).
Поняття — основна форма знань, що відображає істотні, необхідні ознаки і відношення предметів та явищ.
Кожне поняття має зміст і обсяг, між якими існує взаємозв'язок. Зміст поняття — сукупність істотних ознак, властивостей і відношень предмета думки, відображених у понятті. Обсяг поняття — розмаїття предметів, кожний з яких має ознаки, відображені у змісті поняття (наприклад, кінематика — розділ механіки, який вивчає рух тіл, незалежність від часу величин, що характеризують рух, і взаємозв'язок між ними).
У бутті феноменів природного і соціального світу простежуються стійкі, повторювані, регулярні, упорядковані зв'язки, означені поняттям «закон».
Закон — необхідні, істотні, стійкі, повторювані відношення між явищами об'єктивної дійсності.
Регулярність цих зв'язків і відношень свідчить про їх закономірність.
Закономірність — упорядкованість подій, відносна постійність детермінованих чинників, регулярність зв'язку між певними речами.
Процес пізнання дійсності реалізується в теорії, яка поєднує в собі ідеї, концепції, погляди, вчення, уявлення.
Теорія — система знань, що описує і пояснює сукупність явищ окремої галузі дійсності й зводить відкриті в ній закони до загальної основи (теорія пружності, теорія пластичності та опору матеріалів, атомно-молекулярна теорія у природознавстві).
Своєрідним поєднанням об'єктивного знання про дійсність і суб'єктивного прагнення змінити її є ідея.
Ідея — вища форма пізнання зовнішнього світу, яка відображає об'єкт і спрямована на його перетворення.
Навчальні предмети поділяють на гуманітарний (українська мова і література, іноземна мова, історія) та природничо-математичний (математика, фізика, хімія, біологія, географія, креслення) цикли, у процесі вивчення яких здійснюються внутріпредметні та міжпредметні зв'язки.
Внутріпредметні зв'язки — вибір наскрізних для конкретної навчальної дисципліни проблем, що застосовуються у процесі аналізу більшості явищ, які вивчає дана наука, їх здійснення дає змогу спиратися на попередні знання в процесі засвоєння нового матеріалу, що активізує навчально-пізнавальну діяльність учнів. Міжпредметні зв'язки — узгодженість між навчальними предметами, що дає змогу розглядати факти і явища реальної дійсності з різних точок зору, з позицій різних навчальних предметів. Сукупність знань з різних навчальних предметів розкриває зв'язки, що виявляються в дійсності. Нерідко одні й ті самі факти, явища різні науки вивчають з різних точок зору, в різних аспектах. Пізнання цих зв'язків важливе для формування наукового світогляду школярів.
Міжпредметні зв'язки мають на меті показати і такий їх аспект у коли можливості одного предмета сприяють розв'язанню завдань іншого. Так, математику застосовують під час вивчення фізики, хімії, а знання рідної мови допомагає грамотно висловлювати свої думки усно і письмово з усіх навчальних предметів. Міжпредметні зв'язки реалізуються за умови, що всі шкільні предмети викладають рідною мовою, кожен предмет певною мірою спирається на математичний апарат, тому вчитель має врахувати те, що учні вже знають з рідної мови і математики. Не менш суттєву роль відіграє зв'язок викладання природничо-математичних дисциплін із природою і виробництвом, а гуманітарних — із суспільними явищами. Дбаючи про це, учитель мусить цікавитися викладанням інших дисциплін, передусім суміжних, враховувати їх особливості у своїй діяльності.
Політехнічна освіта. Цей напрям освіти є невід'ємним елементом навчання в загальноосвітніх навчально-виховних закладах.
Політехнічна освіта — сукупність знань про головні галузі й наукові принципи виробництва, оволодіння загальнотехнічними вміннями, необхідними для участі в продуктивній праці.
Здійснюється вона насамперед у процесі вивчення предметів політехнічного циклу (математики, фізики, хімії, біології, географії), а також інших предметів (історії, основ держави і права, літератури, трудового навчання). Вагоме значення мають практикуми, факультативи з машинознавства, автосправи, електротехніки тощо.
Застосовуючи політехнічні знання на практиці, учні набувають практичних, загальнотрудових умінь та навичок, зокрема таких: користування простими знаряддями праці та інструментами, аналіз і часткове складання технічної документації, виконання нескладних операцій з ручної та механізованої обробки металу, дерева, ремонт нескладної апаратури та ін.
Професійна освіта. Одним із завдань навчання є підготовка юної особистості до професійного вибору на основі певних знань і навичок. У зв'язку з цим загальна і політехнічна освіта є основою профорієнтації та професійної освіти.
Професійна освіта — сукупність знань, практичних умінь і навичок, необхідних для виконання роботи в певній галузі трудової діяльності.
Зміст професійної освіти забезпечує поглиблене вивчення наукових основ і технології обраного виду праці, формування спеціальних практичних умінь і навичок, виховання психологічних, моральних, естетичних якостей, необхідних фахівцеві конкретної галузі трудової діяльності.
Професійну освіту частково здійснюють загальноосвітні навчальні заклади в процесі профорієнтації, на факультативних заняттях, у різноманітних гуртках. Але в основному професійну освіту молодь здобуває у професійно-технічних училищах і вищих навчальних закладах різних типів і профілів.
У професійно-технічних училищах можна не лише здобути спеціальність, а й отримати середню освіту. Вони готують спеціалістів з понад 800 робітничих професій. Система профтехосвіти спроможна забезпечити місцями для навчання до 25% випускників загальноосвітніх шкіл, які мають базову загальну освіту. Понад 70% з них разом із професією здобувають повну середню освіту.
Особливе місце в підготовці висококваліфікованих кадрів належить вищим навчальним закладам. Вищу професійну освіту можна здобути у вищих навчальних закладах III—IV рівнів акредитації (класичні, технічні та педагогічні університети, академії й інститути); у державних вищих навчальних закладах І—II рівнів акредитації (училища, технікуми, коледжі); вищих навчальних закладах, заснованих на інших формах власності. Система вищої освіти здатна забезпечити місцями у вищих навчальних закладах 35% випускників загальноосвітніх закладів. У вищих закладах освіти навчаються і здобувають професію з 71 напряму понад 1,5 млн. студентів: до 620 тис. у закладах І—II рівнів акредитації та понад 920 тис. — у закладах III—IV рівнів акредитації.
Поєднання загальної, політехнічної та професійної освіти свідчить про органічний зв'язок між науковими дисциплінами, між наукою і виробництвом.
Реалізація змісту освіти повинна допомогти випускнику загальноосвітньої школи визначити своє місце в житті, ефективно освоїти життєві та соціальні ролі. А для цього він має бути гнучким, мобільним, конкурентоспроможним, уміти інтегруватися у суспільство, презентувати себе на ринку праці. Передумовою цього є критичне мислення; використання знань як інструменту для розв'язання життєвих проблем; здатність генерувати нові ідеї, приймати нестандартні рішення й нести за них відповідальність; володіння комунікативною культурою; цілеспрямоване використання свого потенціалу як для професійної та особистісної самореалізації планів, так і в інтересах суспільства, держави тощо.
