Колективні творчі справи

Реалізації сучасної технології особистісно орієнтованого виховання сприяє методика колективних творчих справ (КТС) — суспільно важливих справ, спрямованих на поліп­шення життя колективу і навколишнього життя. її плану­ють, готують, здійснюють і обговорюють разом вихованці і вихователі як молодші та старші товариші, завжди шукаю­чи кращих шляхів розв'язання практичних завдань.

Колективна творча справа, як правило, складається з Таких етапів:

1. Колективне планування справи. Якщо, наприклад, у класі є учні кількох національностей, керівник передбачає проведення в класі заходу з інтернаціонального виховання. Наперед продумавши кілька тем, він пропонує учням обрати одну для обговорення. Учні зупинилися на темі «Моя Ватьківщина — Україна» і запропонували чотирьох одно­класників до тимчасової групи організаторів цієї справи — ряди справи, яка розробляє проект (сценарій) КТС.

Для підготовки і проведення «Вечора» створюють такі групи:

1) група з трьох учнів для запрошення на «Вечір» бать­ків, корівників школи, представників громадськості;

2) кореспондентський пункт (три учні) для висвітлення свята у стінгазеті і відеозаписі;

3. група оформлювачів (чотири учні) для підготовки актового залу для «Вечора»;

4. група з шести учнів для підготовки і проведення святкового чаювання.

Решту роботи передбачається виконати за індивідуаль­ними дорученнями.

З підготовленим сценарієм «Вечора» рада справи зна­йомить учнів класу, які під час обговорення вносять певні зміни. Тоді формуються усі групи й уточнюються конкрет­ні завдання для них. Кожну групу очолюють відповідальні (командири). Координатором підготовки і ведучим на «Ве­чорі» є рада справи. Завдяки цьому всіх учнів класу залу­чають до підготовки і проведення колективної творчої справи.

2. Колективна підготовка. Усі групи і кожен учасник отримують конкретні завдання щодо підготовки до виступу на «Вечорі» відповідно до сценарію, у складанні якого допомагає координатор.

Кожна група чітко розподіляє між собою справи, необ­хідні для підготовки «Вечора»: хто йде у бібліотеку і готу­ється до виступу, хто запрошує гостей. Для кожного вста­новлюють термін підготовки і щоденне повідомлення про результати роботи командиру групи.

3. Колективне здійснення справи. На цьому етапі учням дають змогу імпровізувати, виявляти видумку у виконанні своєї ролі, не руйнуючи, безперечно, сценарію вечора.

Під час реалізації КТС педагог, залежно від ситуації, може здійснювати пряме або опосередковане керівництво нею (участь в роботі жюрі, ведення однієї з частин КТС, виконання за необхідності функцій «рятівної команди»). Усе залежить від досвіду учнів і складності конкретної КТС.

4. Колективний аналіз проведеної справи. Учнів залучають до обговорення традиційними запитаннями: «Що було добре?», «Що погано?» і «Що треба врахувати на майбутнє?», або запитаннями, які вимагають від них оцінки аналізованої справи: «Чи була користь, радість від нашої діяльності оточуючим людям?», «Чи були ми дружними, організованими, доброзичливими?», «Чи була наша колективна справа проведена з видумкою, фантазією?», «Хто показав себе якнайкраще і в чому?» Для цього у класі має бути атмосфера довіри і відвертості.

Народна педагогіка про виховну роль колективу:

Громада — великий чоловік.

Де дружно, там і хлібно.

Добре там живеться, де гуртом сіється і жнеться.

Громада — рада, що рішила, так і буде.

У товаристві лад — усяк тому рад.