Естетичне виховання учнів

Одним із чинників всебічного гармонійного розвитку особистості є її естетичне виховання.

Естетичне виховання — складова частина виховного процесу, безпосередньо спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяль­ності людини.

Методологічною засадою естетичного виховання є есте­тика — наука про загальні закономірності художнього ос­воєння дійсності людиною, про сутність і форми відображення дійсності й перетворення життя за законами краси, про роль мистецтва в розвитку суспільства.

У процесі естетичного виховання формуються естетич­на свідомість і естетична поведінка школяра.

Естетична свідомість — форма суспільної свідомості, що реалізується як художньо-емоційне освоєння дійсності через естетичні почуття, переживання, оцінки, смаки, іде­али тощо і концентровано виражається в мистецькій твор­чості та естетичних поглядах. Формується вона на основі естетичної практики упродовж історичного розвитку су­спільства. Важливими її елементами є естетичні почут­тя — особливі почуття насолоди, які відчуває людина, сприймаючи прекрасне в дійсності й у творах мистецтва; естетичний смак — здатність людини правильно оціню­вати прекрасне, відокремлювати справді прекрасне від не­естетичного; естетичний ідеал — уявлення людини про прекрасне, до чого вона прагне, на що рівняється. Саме во­ни обумовлюють естетику поведінки особистості — ознаки прекрасного у вчинках і діях людини (ставленні до праці й до суспільства, в манерах і зовнішньому вигляді, у формах спілкування з людьми).

У процесі естетичного виховання важливо навчити уч­нів розуміти й сприймати красу. Спостерігаючи прекрасне, людина не може бути байдужою, вона переживає, відчуваю­чи любов або ненависть до спостережуваного. Тому важли­во, щоб діти вміли розрізняти справді красиве і потворне.

Під час естетичного сприймання виникають певні емо­ції, тому виховання має створювати сприятливі для фор­мування емоційної сфери учнів умови, адже багатство емо­ційної сфери людини свідчить про її духовне багатство. Не менш важливе формування їх здатності повноцінного сприймання творів мистецтва. Для цього учням необхідна елементарна теоретична підготовка. Це має особливе зна­чення при використанні в естетичному вихованні музики, образотворчого мистецтва, скульптури.

Сформовані естетичні смаки, естетичний ідеал, розви­нена здатність оцінювати прекрасне дають людині змогу зрозуміти суть прекрасного. Сприймаючи прекрасне, ана­лізуючи його, порівнюючи з відомим і баченим раніше, во­на відповідно оцінює його. Рівень такого естетичного мис­лення залежить від розумового виховання, вміння здійс­нювати мислительні операції.

Одночасно з розвитком естетичного сприймання, при­щепленням естетичних смаків у процесі естетичного вихо­вання в учнів формують естетичне ставлення до навколиш­ньої дійсності, адже людина повинна не лише милуватися красою природи, пам'ятками культури, а й берегти і захи­щати їх.

Важливе значення має виховання у школярів естетики поведінки — акуратності в одязі, красивої постави і манер, уміння триматися невимушено, природно, культурно й ес­тетично виявляти свої емоції. Ці якості тісно пов'язані з моральністю особистості учня.

В естетичному вихованні школярів використовують різні джерела: а) твори образотворчого мистецтва. Під час спостереження картини або скульптури, яка відображає життя людини, природи, в дитини розвивається не лише сприйняття, а й фантазія: вона мислить, уявляє, «домальо­вує» зображене, бачить за картиною події, образи, характе­ри; б) музику, яка, відображаючи дійсність за допомогою мелодій, інтонацій, тембру, впливає на емоційно-почуттєву сферу людини, на її поведінку; в) художню літературу. Го­ловним виразником естетики в літературі є слово. На думку К. Ушинського, слово як засіб вираження в літератур­ному творі набуває подвійної художньої сили. Словесний образ має ще й понятійну основу і сприймається насампе­ред розумом. Тому література є важливим засобом розвит­ку інтелекту учнів; г) театр, кіно, телебачення, естраду, цирк. Цінність їх у тому, що, крім змістової частини, вони об'єднують у собі елементи багатьох видів мистецтв (літе­ратуру, музику, образотворче мистецтво, танець); ґ) пове­дінку і діяльність школярів. Достойні вчинки учнів, успі­хи в навчанні, праці, спортивній, громадській, художній діяльності повинні стати предметом обговорення з естетич­них позицій; д) природу, її красу в розмаїтті та гармонії барв, звуків, форм, закономірній зміні явищ, які мають місце в живій і неживій природі; є) факти, події суспільно­го життя. Героїчні вчинки людей, краса їхніх взаємин, ду­ховне багатство, моральна чистота й фізична досконалість часто є предметом обговорення з учнями; є) оформлення побуту (залучення дітей до створення естетичної обстанов­ки в школі, класі, квартирі).

Особливим чинником естетичного виховання є приро­да. Як зауважував В. Сухомлинський, у процесі виховання учні повинні зрозуміти, що природа не може бути тільки об'єктом людського впливу — вона є рівноправним суб'єк­том плідної взаємодії. Основою екологічного виховання він вважав розуміння взаємозумовленості всього живого на планеті. Розглядаючи квітку, пелюстку, крильце метели­ка, пушинку тополі, дитина не повинна забувати глобальну істину: природа — єдине ціле, якому притаманна своя гар­монія взаємозв'язків і залежностей. Вона — джерело і суть нашого життя, яке не можна відокремити від людини.

Сповідуючи принцип єдності краси і добра («Корінь, джерело доброти — в творенні, творчості, в утвердженні життя і краси. Доброта нерозривно пов'язана з красою»), В. Сухомлинський вважав красу гімнастикою душі, здат­ною випрямляти дух, совість, почуття і переконання. Він був проти того, щоб дитяче ставлення до природи мотиву­валося страхом заборони, і намагався вивести вихованців на рівень естетичного освоєння навколишнього світу. Його педагогічна стратегія сприяла естетичному мотивуванню почуття екологічної цінності природи в структурі свідо­мості особистості.

Одним з головних шляхів естетичного виховання є на­вчальна робота. У багатьох школах створено малі академії народних мистецтв (МАНМ), університети народознавс­тва, товариства народних умільців, школи і класи кобзарського, сопілкарського мистецтва, етнографічні групи, фольклорні ансамблі, вертепи. Учителі влаштовують подо­рожі до витоків рідного слова, уроки на природі, години улюбленої праці, творчості, уроки емоційної культури, на­родознавства, людинознавства, мистецтвознавства, ман­дрівки в історію тощо.

Виняткову роль в естетичному вихованні школярів ві­діграють предмети естетичного циклу (малювання, співи, музика). На таких уроках учні не лише здобувають теоре­тичні знання з певних видів мистецтва, а й набувають від­повідних практичних умінь та навичок, розвивають свої мистецькі здібності. Вагомим доповненням до цього цик­лу є уроки української мови, української та світової літе­ратури, на яких учні засвоюють багатство і красу рідної мови, знайомляться з шедеврами рідної та світової літера­тури. На уроках природничо-математичних дисциплін відкриваються великі можливості використання краси природи, формування бережливого ставлення до неї. Кра­са фізики і математики полягає в логічній чіткості науко­вих побудов і доведень, чіткості їх структури. Певне ви­ховне значення мають естетика праці учнів і продуктів праці, вміння та навички, набуті в процесі праці, що да­ють змогу особистості творчо виявити себе. На уроках фі­зичного виховання учні вчаться красиво і правильно три­матися й ходити.

На розв'язання завдань естетичного виховання спря­мована також позакласна виховна робота. Крім бесід, лекцій, диспутів, тематичних вечорів, вечорів запитань і від­повідей на естетичну тематику, цінною є участь школярів у діяльності шкільних клубів любителів мистецтв, гурт­ках художньої самодіяльності, літературних об'єднаннях, музичних ансамблях і шкільних оркестрах, театрах. Роз­ширювати й поглиблювати свої естетичні знання, уміння й навички учні можуть у позашкільних освітньо-виховних установах: музичних і художніх школах, будинках і пала­цах школярів, студіях.

Важливу роль в естетичному вихованні школярів ві­діграє сім'я. Належне естетичне оформлення квартири, наявність бібліотеки, мистецьких журналів, сімейних традицій з обговорення телепередач, прочитаних книжок, сімейний відпочинок на природі, спільне відвідування те­атру створюють сприятливі умови для прищеплення есте­тичних смаків дітям.

Для забезпечення ефективності естетичного виховання необхідні такі умови:

створення в школі та сім'ї естетично привабливої обстановки;

• звернення у виховній роботі з учнями до народних традицій та обрядів;

• висока естетична культура виховних заходів;

• широке залучення учнів до гуртків художньої самодіяльності, участі у конкурсах та олімпіадах естетичного спрямування;

• висока естетична культура педагогів і вихованців в їх зовнішньому вигляді та поведінці;

• взаємодія школи, сім'ї, позашкільних закладів, закладів культури, засобів масової інформації тощо.