Зміст виховання в зарубіжній школі

Цікаві шляхи вирішення окремих проблем виховання пропонує зарубіжна школа.

Наприклад, американська система морального вихован­ня спирається на суверенність людської особистості, що діє за власним добрим спонуканням. Така позиція потребує ви­сокої майстерності педагога, який повинен допомогти вихо­ванцеві відчути себе впевненою у власних силах людиною. Запорукою успіху в усьому є віра в себе. Значної уваги нада­ють формуванню характеру і прагнуть виховати достойного громадянина, дієвого учасника суспільного життя.

Американські школи багато уваги приділяють дисциплінуванню учнів. Зокрема, розроблено чітку систему правил поведінки, визначено навіть порядок входу до приміщення і виходу з нього, руху коридорами під час зміни кабінетів. Учнів навчають, як слід поводитися і працювати в бібліоте­ці, на спортивному майданчику, в залі під час розваг. Хоча вони й не носять шкільної форми, у школах існують обме­ження щодо одягу, забороняється, наприклад, носити міні-спідниці дівчатам, довге волосся, шорти та інший спортив­ний одяг хлопцям. Заборонене куріння в межах школи, вживання алкогольних напоїв, брутальні вислови. Діють суворі правила реєстрування відвідувань учнями школи, пропусків і запізнень на заняття. Правила поведінки публі­кують у довіднику школи й вручають кожному учневі, тоб­то доводять їх до відома не лише учнів, а й їхніх батьків. Розробляють їх спільно вчителі та учні, на загальних зборах приймають кодекс честі — звід правил, які учні зобов'язу­ються виконувати. «Ми, учні середньої школи міста Джер­сі, — говориться в одному з таких кодексів, — клянемося, що будемо завжди ввічливі й уважні до інших людей; буде­мо поважати шкільну і суспільну власність; прагнути зав­жди бути чесними з собою та з іншими; виконувати правила безпеки; підтримувати високий рівень поведінки і мови; дотримуватися чистоти і порядку в школі; підтримувати честь школи під час екскурсій і походів». Випадки пору­шення правил розглядає обраний учнями суд честі, до скла­ду якого входять представники випускного або передвипускного класів. Учнів залучають до виконання відповідних обов'язків у школі. Учнівський патруль стежить за поряд­ком під час перерв, у їдальні, на спортивних майданчиках, на прилеглій до школи території.

Щоденно в школах США відбуваються церемонії клят­ви прапору. В кожному класі над дошкою висить держав­ний прапор. Перед початком занять діти встають, прикладають руку до серця і, дивлячись на прапор, клянуться бу­ти вірними «прапору, уряду, державі». У навчальній прог­рамі домінують матеріали, в яких ідеться про обов'язки громадян, необхідність виконання вимог законів і правил моралі, поваги до представників державної влади.

У більшості держав з традиційним демократичним уст­роєм зусилля педагогів зосереджено на формуванні в моло­ді значущості громадянських прав і свобод. Уперше вони пізнають їх у колі сім'ї, згодом навчаються відстоювати у школі, товаристві та ін. Навчальним планом школи перед­бачено предмети, що роз'яснюють конституційні права і свободи громадян, вчать користуватися ними.

У школах Німеччини до антинаркогенної виховної ро­боти залучають самих учнів. Перед тим їх направляють у табір, де вони проходять чотирьохденний інтенсивний курс навчання пропаганди боротьби з наркогенами. Після цього такі учні викладають цей курс ровесникам. Резуль­тати такого навчання засвідчили високий рівень прийнят­тя однокласниками матеріалу та ідей курсу, які нерідко створюють свої «антинаркогенні групи».

У школах Німеччини особлива увага приділяється ан-тинаркогенному вихованню дівчат як майбутніх матерів, вбачаючи в цьому і засіб боротьби з проституцією.

У норвезьких школах до антинаркогенної виховної робо­ти зі школярами залучають молодіжних лідерів. Відібраних у навчальних колективах по 1—2 справжніх лідерів, переко­наних у шкідливості й недопущенні куріння, вживання алко­голю та наркотиків, на погляди і поведінку яких орієнтуєть­ся більшість учнів, спеціально готують до роботи з однолітка­ми. Як свідчить досвід, така робота є досить ефективною.

Багато цінного містить у собі методика виховання вза­ємоповаги у японських школах. Для цього учнів тут залучають до групових бесід, під час яких кожен зобов'язаний відкриватися перед іншими і пояснювати причину своїх проступків Якщо між учнями виникають конфлікти, вони уладнують їх, як правило, самі. Вчитель втручається тільки у розв'язання найскладніших питань, іноді до цьо­го залучають батьківську раду класу.

Великого значення у школах Японії надають трудовому вихованню. Учнів навчають бути старанними людьми, яким незабаром доведеться наполегливо працювати в ко­лективі й виявляти повагу до керівництва. Готуючи до майбутньої кар'єри, їх озброюють знаннями про професії, роз­вивають у них здатність обирати навчальні курси, що най­більше відповідають запланованому професійному шляху.

У європейських країнах трудове навчання є обов'язко­вим компонентом загальної освіти, важливою умовою фор­мування загальної культури людини, ефективним засобом пізнання природи та суспільства. Процес трудового на­вчання має особистісно орієнтований характер, спрямова­ний на розвиток індивідуальних здібностей школярів.

У трудовому вихованні американського школяра і сім'я, і школа орієнтують на те, якого працівника потре­бує сучасне виробництво. У виданнях, які рекламують американські компанії, можна прочитати такі «Рекомен­дації діловим людям»:

1. Беріться до роботи, не гаючи часу! Якщо треба щось зробити, то чому б не взятись за це зараз же? Якщо можна щось змінити, краще зайнятися цим уже сьогодні. Ні освіта, ні талант не мають значення, якщо у вас немає звички одразу братися до діла. У світі багато розумних і талановитих людей, які мають щирі наміри щось зробити, але відкладають справи на потім, втрачаючи час. А пізніше їм рідко вдається досягти того, чого домоглися менш талановиті. Навчіться негайно починати справу, і успіх вам забезпечений.

2. Проблеми дають вам нові можливості. Люди, які вміють досягати успіху, не бояться проблем — в їх подоланні вони вбачають шанс продемонструвати, на що здатні. Безтурботні, спокійні, ненапружені життя і праця часто стають одноманітними та нудними. Ділові люди або ті, хто хоче ними стати, вітають труднощі, сприймають кожну безвихідну ситуацію, як виклик собі. І якщо цього потребує справа, вони із «задоволенням» співпрацюватимуть навіть з неприємними людьми, візьмуться за будь-яку складну роботу.

Найважче — виробити в собі готовність братися за ви­рішення будь-якої проблеми одразу.

3. Намагайтеся робити якнайменше помилок. Ідеальних людей немає — помиляються всі. Проте ділові люди (і не лише вони) не мають права робити багато помилок. Крім того, треба вміти їх визнавати і виправляти, що властиво далеко не всім.

Не ставтеся до себе, як до пересічної людини. Якщо ви спробуєте працювати досконало, то щиро здивуєтесь, як добре у вас все може вийти. Беручись до справи, уявіть, що ступаєте на мінне поле. Намагайтеся передбачити, де мо­жете оступитись, і не давайте шансів помилкам.

Засновники «Нової школи» у Франції високо підносять роль художнього сприймання природи у процесі формування екологічного світогляду. Для цього вчителі мають вміти доречно організувати, наприклад, дитячу музичну творчість на основі естетичного сприймання звуків приро­ди. Матеріалом для творчості є ритм дощу, спів пташок, шум вітру. Педагог підводить вихованців до драматичного втілення образів сприйняття, наприклад до передачі у зву­ках та рухах таких природних явищ, як «гроза у лісі», «шум дерева» та ін. Практикують тут традиційні сезонні свята, які є синтезом усіх видів художньо-творчого освоєн­ня дітьми навколишнього світу. Отже, європейська педа­гогіка, високо підносячи світоглядну роль мистецтва, вва­жає його не стільки окремим предметом, якому належить вчити дітей, скільки універсальним методом гуманізації стосунків із зовнішнім світом, природою.

Максимально екологічною за своєю суттю і результата­ми є східна модель гуманістичного виховання. Досвід япон­ських педагогів переконує у доцільності поєднання завдань естетичного розвитку вихованців з формуванням їх еколо­гічного світогляду. Милування природою, на їх погляд, розвиває в дітей естетичну чутливість. На заняттях педаго­ги намагаються підвести вихованців до співпереживання природі, сформувати у них навички гармонійної поведінки у ній. З цією метою шкільними програмами передбачено курс «Ікебана», який вінчає досвід милування природою.

В американських школах особливої уваги надають фі­зичному вихованню і здоров'ю учнів. Усі вони відвідують уроки фізкультури, займаються в спортивних секціях при школі. Загальновідоме серйозне ставлення американців до свого здоров'я в багатьох школах знайшло втілення у ви­вченні предмета «Здоров'я».

Народна педагогіка про зміст виховання:

Праця — душа всього життя.

Розум — найбільше багатство.

Мораль чиста — краще всякого намиста.

За рідний край — хоч помирай.

Як будеш рідної землі триматися, то будеш від неї сили на­биратися.

Нема щастя без здоров'я.

Хата хоч і бідненька, але чиста й чепурненька, тому й гарна та веселенька.

У здоровому тілі — здоровий дух.

Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє.