Дитячі та юнацькі організації

В останні десятиліття на принципово нових засадах стала працювати піонерська організація, виникли такі ди­тячі та юнацькі організації, як «Пласт», «Сокільський до-ріст», «Курінь» та ін.

«Пласт» — складова світового скаутського руху, ідей­ним засадам і організаційним принципам якого надано на­ціонального змісту. Діяв у Галичині в 1911—1930 рр. та пе­ріодично на різних теренах України до 1939 р. Після Дру­гої світової війни «Пласт» було заборонено, його вважали ворожою націоналістичною організацією. З проголошен­ням незалежності України «Пласт» швидко відродився.

За своєю структурою «Пласт» охоплює такі вікові кате­горії: новаки і новачки (7—11 років), юнаки і юначки (11—17 років), старші пластуни і пластунки (17—ЗО ро­ків), приятелі «Пласту» (батьки і друзі). Кличем пластової організації є «СКОБ» (Сильно! Красно! Обережно! Бистро!). Він виявляється в усіх напрямах пластової організації і стає важливою настановою на все життя.

Пластові організації покликані здійснювати всебічне патріотичне виховання молоді, розвивати її моральні, ду­ховні й фізичні риси, вишколювати на свідомих, відпові­дальних і повноцінних громадян за допомогою виховних методів і на ідейних засадах «Пласту», що спираються на пластову присягу, пластовий закон і Три головні обов'язки пластуна: плекати традиції предків, передавати молоді знання і розуміння їх історії, культури, змагань за ідеї.

Головними моральними та ідейними засадами «Плас­ту» є вічні загальнолюдські цінності, які виражають став­лення особи до природи, суспільства і себе. Усе це сконцентровано у пластовій присязі:

«Присягаюся своєю честю, що робитиму все, що в моїй силі, щоб:

Бути вірним Богові й Україні,

Помагати іншим,

Жити за пластовим законом,

Слухатись пластового проводу».

Виконання присяги «Пласту» вимагає від пластуна дот­римання таких правил пластового закону: 1. Пластун слав­ний. 2. Пластун сумлінний. 3. Пластун точний. 4. Пластун ощадний. 5. Пластун справедливий. 6. Пластун ввічливий. 7. Пластун братерський і доброзичливий. 8. Пластун врів­новажений. 9. Пластун корисний. 10. Пластун слухняний. 11. Пластун пильний. 12. Пластун дбає про своє здоров'я. 13. Пластун любить красу і дбає про неї. 14. Пластун зав­жди доброї гадки.

Ці вимоги передбачають формування адекватних рис характеру. Вони є основою складання плану самовихован­ня для кожного пластуна. На основі пластової присяги та правил закону ґрунтується вся діяльність організації. Пластові організації використовують загальні методи ви­ховання, але у них превалюють ігрові моменти. Загалом виховна методика спрямована на спонукання пластунів до самовдосконалення.

Члени «Пласту» проходять чотири послідовних етапи: 1) підготовчий — отримання відзнаки пластуна-прихиль-ника; 2) складання першої проби пластуна-учасника; 3) складання другої проби пластуна-розвідувача; 4) скла­дання третьої проби пластуна-скоба.

Паралельно зі складанням проб юнацтво освоює так авані вмілості — набуття практичних знань і вмінь у різно­манітних галузях: картографії, фотографуванні, догляді за хворими, туризмі, альпінізмі та ін. Усього розроблено понад 120 різних умілостей. Знаючи перелік вимог кон­кретної вмілості, пластуни готуються до них: читають літературу, звертаються до фахівців тощо. Відтак вони від­бувають випробування — своєрідний іспит, за результата­ми якого їм надають відповідну відзнаку: нашивку на рукав однострою та спеціальне посвідчення.

Згаданий однострій (уніформа зеленого кольору) у «Пласті» набуває особливого виховного значення. На ньо­го, згідно з вимогами відповідних приписів, нашивають Пластові відзнаки: пластового ступеня, складених умілос­тей, відзнаку діловодства, відзнаку належності до гуртка чи куреня, значки успішно відбутих таборів, вишколів, мандрівок, відзначення та нагороди. Під комірцем сорочки пластуни носять хустинку кольору свого куреня. Глянув­ши на однострій, можна зробити висновок про активність і досвідченість пластуна, він є предметом особливої гордос­ті, поваги товаришів.

«Сокільський доріст» — національно-патріотйчні ос­вітньо-молодіжні товариства, що діють в окремих регіонах України. Первинним його осередком є соколине гніздо, яке створюється за місцем проживання. Гніздо налічує не мен­ше 5 членів. Гнізда об'єднуються в чоти (рої). До складу чот входить 3—5 гнізд. Керує гніздом гніздовий, роєм — ройовий (чотовий). Чоти, окремі гнізда в межах села (міс­та) об'єднуються в станиці. Станичний може мати ранг со­колиного сотника (чотового, гніздового) залежно від кіль­кості членів. Він формує свою канцелярію, має писаря таін. Структура «Сокільського доросту» триступенева: со­колята — 6—11 років, молоді соколи — 12—14 років, соколи — 15—18 років.

Головними напрямами діяльності товариства є: ви­вчення і відродження кращих традицій «Сокола», україн­ських національно-патріотичних, молодіжних, дитячих товариств та організацій; розвиток і урізноманітнення форм їх діяльності; виховання членів товариства на ідеях свободи, рівності, національної та особистої гідності, шану­вання родинних зв'язків, працелюбності, взаємодопомоги й самодисципліни; виховання національної самосвідомості членів товариства на засадах християнських чеснот (честі, доброти, шанування батька й матері, милосердя); глибоке вивчення історії України та історії Українського війська; прищеплення членам товариства любові до рідної мови, ві­ри, звичаїв, до національних ідеалів предків, їх мораль­них, релігійних, політичних, економічних і соціальних переконань, залучення членів товариства до корисних гро­мадських справ; до клубних, спортивних, туристично-крає­знавчих гуртків та об'єднань; налагодження різних форм спілкування з українською молоддю за межами України, співпраця зі спорідненими товариствами в Україні та за її межами; формування у членів товариства бережливого ставлення до суспільного й державного багатства України, її природи, пам'яток культури, старовини, виховання із членів товариства цивілізованих господарів на своїй землі.

З метою всебічного виховання своїх членів товариства залучають їх до таких видів діяльності: національно-істо­ричної (вивчення історії України, вікторини, уроки пам'яті, тематичні вечори, зустрічі, «круглі столи» з віднонідної тематики, догляд за могилами, допомога борцям за волю України тощо); спортивно-оздоровчої (змагання, козацькі забави, спортивні випробуван­ня тощо); туристично-краєзнавчої (походи, мандрівки, та­бори, змагання та ін.); культурно-просвітницької (конкур­си, фестивалі, ігри); інтелектуально-пошукової (інтелек­туальні ігри, конкурси, олімпіади, клуби за інтересами); діяльності у сфері милосердя (відвідини, допомога, вітан­ня, збір коштів та речей для тих, хто цього потребує); гос­подарської (створення умов для самостійної праці; гуртки, майстерні, кіоски для реалізації власної продукції, шкіль­ні кооперативи, школи бізнесу).

«Курінь» — дитячо-юнацька організація, що ставить за мету виховання духовно та фізично розвиненого юного покоління на історично сформованих засадах козацького світогляду та способу життя, в дусі відданості Батьківщи­ні та її народу, на основі відродження національних, за­гальнолюдських духовних і моральних цінностей.

Членом організації може стати кожен хлопець чи дів­чина віком від 6 до 18 років, які люблять Україну, хочуть добре знати її історію і літературу, давнє минуле, поділя­ють ідеали юного козацтва. Особи, яким виповнилося 18 років, за бажанням можуть зберегти своє членство. їм присвоюють звання «козак-наставник», і вони беруть участь у виховній роботі з молоддю.

Члени організації діляться на козачат (молодші шко­лярі) віком 6—10 років, джур (середні школярі) віком 10— 15 років та молодих козаків (старшокласники) віком 15— 18 років. Основою організаційної структури є курінь — первинний козацький осередок за місцем проживання чи місцем навчання або за інтересами (курінь любителів істо­рії козаччини, курінь джур, бандуристів та ін.). Головна організаційна одиниця козачат, джур та козаків — деся­ток, що складається з 10—15 членів організації й ділиться на застави по 3—5 осіб у кожній. Десятки об'єднуються в загін (чоту), загони козацької молоді одного віку входять до складу сотні, а сотні — до куреня козацької організації навчального закладу.

На чолі кожної структурної козацької одиниці стоїть старшина, в заставі — заставний, в десятці — отаман (де­сятник), в загоні — чотар (писар), в сотні — писар, осавул, хорунжий, в курені — отаман, писар, обозний, осавул, бунчужний, скарбник, суддя, довбуш, товмач, шафар.

Виховна діяльність цієї організації відбувається за та­кими напрямами:

1) «Мій рідний край» (вивчення історії рідного краю);

«Гей ви, хлопці, славні запорожці» (вивчення історії українського козацтва);

2. вивчення духовних цінностей українських козаків;

3. «Козацькому роду нема переводу» (відродження військово-спортивного мистецтва козаків);

5) «Козацькими стежками» (туристично-краєзнавча робота);

6) «Слава козацька не вмре, не поляже...» (відродження народних мистецьких традицій).

У змісті виховання виокремлюють орієнтовну програ­му виховної роботи з дівчатками:

1. «Хата моя, біла хата...» (про роль жінки — берегині свого роду);

2. «Рідна мати моя, ти ночей не доспала...» (пісні моєї мами);

3. «Ой у лузі червона калина...» (про рослини — символи України);

4. «І на тім рушничкові...» (навчання жіночої майстерності);

5. «До надр народної медицини» (ознайомлення із секретами народної медицини).

Організація має свою атрибутику, ритуали, кодекс ли­царської честі, кодекс лицарської звитяги та молитву.

Кодекс лицарської честі для козачат гласить:

Шануй і маму, й тата, завжди працюй завзято;

Люби рідну країну, що зветься Україна;

Турбуйся про молодших, жіноцтво поважай;

Будь сильним, справедливим, і скромним, і правдивим,

І рідну Батьківщину ти завжди захищай!

Діяльність громадських дитячих та юнацьких органі­зацій, об'єднань, товариств сприяє:

• задоволенню і правильному формуванню основних життєво необхідних на різних вікових етапах потреб в емоційному контакті з ровесниками, друзями; прихильності й упевненості; успіху, визнанні себе серед інших; у виборі й випробовуванні власних сил, переживанні чогось надзвичайного; в активній діяльності, розвитку інтересів, уподобань;

• розвитку творчих потреб і здібностей, підтриманню, збереженню і розвитку таланту, обдарованості;

• формуванню характеру особи, її всебічному розвитку навичок самовдосконалення;

• поєднанню ідей, поглядів, звичок;

• товариському гуртуванню, поглибленню дружніх зв'язків, розвитку приятельських відносин як основи для майбутнього подружнього життя;

• — відтворенню душевно-моральних сил, задоволенню рекреаційно-соціалізаційних потреб.

У зарубіжних країнах найпоширенішою молодіжною організацією є скаути (англ. — розвідник). Про ме­тодику їх виховної діяльності свідчать, наприклад, «Ос­новні ідеї та цілі скаутового руху в Англії»:

«...Наша ціль — виробити характер. Школа не виконує цього завдання, хоча це і є найважливішим для життєвого успіху. Характер нашої молоді формується під впливом обставин життя, що є справою випадку, тому й наслідки цього невтішні. Скаутовий рух намагається створити від­повідні потрібні обставини і скерувати амбіції юнака так, щоб пробудити в ньому бажання стати порядним чолові­ком і громадянином...

Головна особливість скаутової системи виховання по­лягає в тому, що вона звернена безпосередньо до юнака, і це надзвичайно важливо. Завдяки цьому юнак починає са­мостійно вивчати те, що, як правило, йому пояснюють...

Які цілі ставить собі наша система? По-перше, вироб­лення особистого характеру. По-друге, ми намагаємося навчити юнака якоїсь ручної роботи і розвинути любов до праці. По-третє, ми хочемо навчити його допомагати ін­шим і щоб він перейнявся цим бажанням. По-четверте, розвинути відданість своїм керівникам, родичам та патрі­отизм».

Народна педагогіка про виховання в сім'ї:

Удома й стіни допомагають.

Скрізь добре, але вдома найкраще.

Нащо клад, коли в сім'ї лад (родинне тепло).

Як батьки дружненькі, то й діти чемненькі.

Хороші діти — це честь батька й матері.