3.5. Організаційні форми виховної роботи

План

1. Специфіка позакласної і позашкільної виховної роботи

2. Масові, групові та індивідуальні форми виховної роботи

3. Позашкільні навчально-виховні заклади

4. Участь сім’ї і громадськості в організації дозвілля школярів

Специфіка позакласної і позашкільної виховної роботи

У вихованні учнів, розширенні й поглибленні їхніх знань, розвиткові творчих здібностей важлива роль нале­жить спеціально організованій виховній роботі у позанавчальний час, яку називають позакласною та поза­шкільною.

Позакласна робота — різноманітна освітня і виховна робота, спрямована на задоволення інтересів і запитів дітей, організова­на в позаурочний час педагогічним колективом школи.

Спрямована вона на задоволення інтересів, потреб і за­питів дітей завдяки добровільній участі у різноманітній ді­яльності (обговорення книг, кінофільмів, екскурсії, зма­гання, конкурси, свята тощо).

Позашкільна робота — освітньо-виховна діяльність позашкільних закладів для дітей та юнацтва.

Обидва види роботи мають спільні завдання і передба­чають застосування переважно однакових засобів, форм і методів виховання.

Завдання позакласної та позашкільної роботи полягає в закріпленні, збагаченні та поглибленні знань, набутих у процесі навчання, застосуванні їх на практиці; розширен­ні загальноосвітнього кругозору учнів, формуванні в них наукового світогляду, вироблення вмінь і навичок самоосві­ти; формуванні інтересів до різних галузей науки, техніки, мистецтва, спорту, виявленні і розвитку індивідуальних творчих здібностей та нахилів; організації дозвілля школя­рів, культурного відпочинку та розумних розваг; поширен­ні виховного впливу на учнів у різних напрямах виховання.

її зміст визначається загальним змістом виховання уч­нівської молоді, який передбачає розумове, моральне, тру­дове, естетичне і фізичне виховання.

Позакласна та позашкільна робота ґрунтуються на ви­користанні загальних і специфічних принципів вихован­ня, серед яких виокремлюють:

а) добровільний характер участі. Учні можуть обирати профіль занять за інтересами. Педагоги за таких умов по­винні ретельно продумувати зміст занять, використовуючи нові, ще не відомі учням факти, форми і методи, які б Посилювали їх інтерес;

б) суспільна спрямованість діяльності учнів. Цей принцип вимагає, щоб зміст роботи гуртків, клубів та інших форм діяльності, відповідав загальносуспільним потребам, відображав досягнення сучасної науки, техніки, культури І мистецтва;

в) розвиток ініціативи і самодіяльності учнів. У позакласній і позашкільній діяльності слід враховувати бажання школярів, їх пропозиції, щоб кожен із них виконував цікаву для себе роботу;

г) розвиток винахідливості, дитячої технічної, юннатської та художньої творчості. Під час занять перед учнями слід ставити завдання пошукового характеру (створення нових приладів, удосконалення наявних) приділяти особливу увагу творчому підходу до справи тощо;

ґ) зв'язок з навчальною роботою. Позакласна та позашкільна робота повинна бути логічним продовженням навчально-виховної роботи на уроках. Так, знання з фізики можуть бути поглиблені й розширені на тематичному вечорі, а з літератури — під час обговорення кінофільму чи спектаклю за літературним твором;

д) використання ігрових форм, цікавість, емоційність. Реалізація цього принципу передбачає використання пізнавальних та комп'ютерних ігор, демонстрування цікавих дослідів та ін.

Специфічні принципи позакласної та позашкільної роботи спрямовані на пробудження ініціативності, творчості учнів, реалізації їх потреб у діяльності, яка становить для них непересічний інтерес.

Масові, групові та індивідуальні форми виховної роботи

Форми організації виховання поділяють на масові, групові (гурткові), індивідуальні.

Масові форми виховної роботи. Особливістю масових форм виховної роботи є широка участь у ній учнів. До них на­лежать читацькі конференції, тематичні вечори, вечори запитань та відповідей, зустрічі з видатними та ін.

Читацька конференція. Цей важливий засіб пропаганди художньої та науково-популярної літератури серед учнів допомагає їм глибше зрозуміти зміст, поетику твору, прищеплює літературно-естетичні смаки.

Проводять їх на матеріалі одного або кількох творів од­нієї теми, творчості письменника, з окремої літературної або наукової проблеми. Залежно від типу конференцій та ін­дивідуальних особливостей читацького колективу визнача­ють структуру її проведення. У 5—7 класах вона наближа­ється до бесіди, під час якої учні висловлюють своє ставлен­ня до конкретного твору, читають напам'ять уривки з нього, ставлять інсценівки або переглядають діафільм, кінофільм. У старших класах учні виступають з доповідями, повідом­леннями, в яких розмірковують про моральні риси, якості та вчинки персонажів, аналізують художні особливості творів.

Тематичні вечори, вечори запитань і відповідей. їх присвячують різноманітним аспектам внутрішнього і між­народного політичного життя, науки, техніки, культури, спорту, явищ природи тощо. На таких вечорах виступають запрошені гості, демонструють кінофільми та ін. У їх під­готовці й проведенні беруть участь самі учні.

Ранки-зустрічі, літературні вікторини. Практику­ють у роботі з молодшими школярами. Для участі в них запрошують відомих людей, письменників, літературо­знавців та ін. Водночас важливо подбати про активність учнів у їх підготовці і проведенні.

Зустрічі з видатними людьми краю. їх влаштову­ють переважно для вихованців середнього та старшого шкільного віку.

До масових форм виховної роботи також належать тижні з різних предметів, огляди, конкурси, олімпіади, туризм, фестивалі, виставки стінної преси тощо.

Показниками ефективності масових форм позашкіль­ної діяльності здебільшого вважають кількісне охоплення, активність самих учнів.

Групові форми виховної роботи. До цих форм належать політичні інформації, години класного керівника, гуртки художньої самодіяльності, робота з періодичною пресою, випуск стінної газети, підготовка радіо- і телепередач, екс­курсії, походи та ін.

Політичні інформації. їх поділяють на оглядові й тема­тичні. Оглядовими політінформаціями є короткі популярні повідомлення про найважливіші події, які хвилюють світ. Тематичні політінформації присвячують розкриттю одного або кількох органічно пов'язаних між собою питань. У про­цесі політичного інформування учнів важливо забезпечити новизну, своєчасність, оптимальний для них обсяг, якість інформації (достовірність, надійність, повнота), а також селективність їх засвоєння.

Аналізуючи ефективність політінформації, доцільно з'ясувати актуальність теми, рівень підготовленості учнів-поліінформаторів, зацікавленість та активність слухачів. Учитель має звернути увагу на доступність інформації, використовувані учнями джерела, уміння узагальнювати, робити висновки. Не можна залишати поза увагою полі­тичну спрямованість інформації. Дуже важлива під час по­літінформації позиція й активність учителя.

Година класного керівника. У педагогічній практиці во­на зарекомендувала себе дієвим засобом формування у шко­лярів наукового світогляду і моральної поведінки. Темати­ку таких годин розробляє класний керівник з урахуванням особливостей колективу учнів. їх проводять у формі етичної бесіди, лекції, диспуту, усного журналу, зустрічі з цікави­ми людьми, обговорення книг та ін. Годину класного керів­ника наприкінці кожного місяця доцільно присвятити під­веденню підсумків навчально-виховної роботи класу.

Година класного керівника, як правило, має таку структуру:

1. Підготовчий етап. Передбачає повідомлення учням теми, основних її питань для попереднього обдумування; доручення окремим із них самостійно підібрати матеріал; залучення учнів до читання літературних творів, статей, журналів, газет, перегляду кінофільмів, спектаклів, телепередач, добору ілюстративних матеріалів, репродукцій картин, портретів, плакатів, виготовлення таблиць, схем; проведення анкетного опитування. Вся ця робота стисло фіксується в конспекті.

2. Зміст години класного керівника:

а) вступна частина — повідомлення теми, мотивація її актуальності і необхідності, основних питань, визначення завдань, які треба вирішити, введення учнів у суть теми, вступ розрахований на 3—7 хв.;

б) основна частина — всебічне висвітлення суті теми, ґрунтовне розкриття головних її питань, пояснення змісту невідомих понять, наведення прикладів, які б спонукали учнів до гуманних вчинків, пробуджували позитивні почуття і викликали осудливе ставлення до негативних дій. На дому етапі переглядають і аналізують кіно- і діафільми, «продукції творів видатних художників, обговорюють прочитані твори, книги, журнальні чи газетні статті, прослуховують фонозаписи, виступають запрошені, учні класу. Для виступів запрошених осіб, перегляду й аналізу кіно- та діафільмів, картин художників, обговорення книги, статті дається лише план. Основна частина триває до 35 хв.;

в) підсумкова частина — короткі висновки й узагальнення на основі матеріалу, що розглядався, стислий аналіз виступів, а за потреби — їх доповнення чи уточнення, підсумовування сказаного, спонукання учнів до формування в собі позитивних якостей, про які йшлося, завдання для самостійної роботи над собою, рекомендування літератури для самостійного читання;

г) підсумкове слово класного керівника (5—7 хв.). Класний керівник має подбати, щоб учні не були пасивними слухачами і спостерігачами, а брали активну участь у проведенні цього заходу.

Тему класної години доцільно повідомити заздалегідь, а також розподілити необхідну літературу, підготувати питання, які їх цікавлять, зібрати місцевий матеріал (цифри, факти, спогади тощо).

Гуртки художньої самодіяльності. Виховна цінність участі учнів у їх роботі полягає в тому, що мистецтво есте­тично розвиває їх, пробуджує почуття відповідальності, колективне переживання успіхів і невдач. Учні мають змо­гу виявити свою творчість. Учасники художньої самоді­яльності краще розуміють і відчувають красу мистецтва і природи, людських стосунків, більше тягнуться до книги. Ретельно слід підходити до репертуару художньої самоді­яльності.

Робота з періодичною пресою. Передбачає колективне читання й обговорення чергового номера газети, огляд га­зет з певної теми, використання їх матеріалів на політін-формаціях тощо. Педагог передусім має дізнатись, які газети передплачують учні, як вони їх читають, з ким і як об­говорюють прочитане, що цікавить їх найбільше.

Можна запланувати обговорення з учнями окремих ма­теріалів з газет, виготовлення альбомів з газетних вирізок, ознайомлення школярів з роботою місцевої друкарні й ре­дакції та ін. Вчителеві самому слід регулярно читати газе­ти, добираючи матеріал для читання й обговорення на по­літичні, моральні, спортивні та інші теми. Підібрані стат­ті доцільно поділити на такі, що призначені для читання вголос, для самостійного читання і для переказу. Можна дати учням завдання, навчитися правильно читати кон­кретну статтю і переказати її зміст. Розподіляючи матері­ал для читання, враховують уподобання учнів.

Щоб привчити їх грамотно читати періодичну пресу, варто запропонувати таку пам'ятку: 1. Читати газету що­дня. 2. Обов'язково читати статті, які висвітлюють найакту­альніші питання сьогодення. 3. Переглядати заголовки всіх статей, що допоможе зосередитися на цінному матеріалі. 4. Потрібну статтю читати уважніше, визначаючи в ній головне. 5. Звертати увагу на незрозумілі слова, з'ясовувати М допомогою словника їх зміст. 6. Читаючи газету, на політичній карті знайти місця, про які йдеться. 7. Прочитане об­говорювати на політінформаціях, а також із товаришами.

Випуск стінної газети. Традиційно учнів залучають до випуску загальношкільної, класної газети, предметного гуртка, сатиричної та інших. Для широкого залучення до цієї роботи учнів створюють редакційні колегії, кореспон­дентські мережі. Участь у них сприяє розвитку спостереж­ливості, вміння аналізувати, визначати власну позицію щодо фактів і явищ життя.

Кожен черговий випуск газети повинен мати нове оформлення (крім заголовка). Вивішувати газету доцільно в спеціально відведеному місці, щоб вона інформувала про стан справ у класі учнів школи. Необхідно дбати також про культуру мови, стиль викладу.

Підготовка радіо- і телепередач. У багатьох школах діють радіоцентри, які готують спеціальні радіопередачі про всі аспекти їх життя. Шкільне радіо транслює репор­тажі з засідань учнівського комітету, комісії дисципліни і порядку, іншу інформацію. Радіопередачі виховного спря­мування слухають безпосередньо під час їх транслювання або в магнітному запису. Учням пропонують визначити, чим керувався у своїй поведінці герой радіопостановки, чи правильно поводився з погляду моралі та права, за потреби коментують окремі місця передачі. Нерідко класні керів­ники рекомендують учням прослухати певну радіопереда­чу, а згодом звертаються до неї у бесіді на класній годині.

Першою школою сучасного школяра стали телеекран і кіно. Дані соціологічних досліджень свідчать, що дві тре­тини вільного часу він віддає кінематографу, проводячи протягом року перед екраном телевізора і в кінотеатрі не менше часу, що й у стінах школи. Враховуючи вікові особ­ливості дітей, у молодших школярів за допомогою пере­гляду фільмів-казок і мультиплікаційних фільмів форму­ють уявлення про добро і зло, відповідне ставлення до них.

З учнями середніх класів переглядають і обговорюють кінофільми на морально-правові теми. Підлітків захоплю­ють сильні й горді герої пригодницьких фільмів. Під час обговорення таких фільмів учні усвідомлюють, за що бо­рються, проти чого виступають їхні герої. Старшокласни­ки з інтересом переглядають детективні фільми. Обгово­рення їх дає змогу вчителеві акцентувати увагу на різних правопорушеннях і злочинах, на необхідності боротьби з ними.

Учитель покликаний допомогти учням глибоко і кри­тично сприймати побачене на екрані, правильно оцінюва­ти події, явища, героїв, що сприяє виробленню правиль­них уявлень про норми і правила поведінки. Проте нерідко учні дивляться й адресовану дорослим кінопродукцію і не завжди можуть правильно зорієнтуватися в її змісті, часто захоплюються саме тим, що критикує автор, скептично ставляться до морально-правових норм поведінки, які пропагує фільм. Неповнолітні надто захоплюються при­годницькими, детективними фільмами, намагаються на­слідувати у своїх діях і вчинках героїв цих фільмів. Тому педагоги повинні цікавитися, до яких кінофільмів вони виявляють інтерес, і відповідно коригувати цю роботу.

Під час обговорення кінофільму створюються сприят­ливі умови для відвертої розмови, з'ясування позиції кож­ного учня. Педагог має можливість привернути їх увагу до проблем соціально-правового характеру, формувати по­чуття поваги до закону, непримиренність до правопору­шень тощо.

Екскурсії, походи. Групова виховна робота передбачає екскурсії на підприємства, в музеї, на виставки. З учнями середнього шкільного віку влаштовують близькі прогу­лянки в парк, сад, поле, на берег річки, а також одноденні походи (для старшокласників — кількаденні).

Як правило, виховний захід аналізують за такою схемою:

1. Загальні відомості про виховний захід: назва, форма, мета, місце проведення, клас, обладнання, хто проводить.

2. Чим викликана необхідність проведення виховного заходу?

3. Врахування педагогом своїх можливостей, індивідуальних особливостей своєї особистості щодо підготовки і реалізації конкретного виховного заходу.

4. Відповідність мети і змісту виховного заходу віковим та індивідуальним особливостям учнів, врахування морально-психологічної атмосфери в колективі, рівня дисципліни.

5. Якість структури плану проведення виховного заходу і підготовки вчителя до його реалізації.

6. Відповідність мети заходу його змісту, структурі, оформленню, формі і методам виховання.

7. Кількість залучених до підготовки і проведення виховного заходу учнів класу. Характер їх участі: ініціатори і виконавці, помічники, слухачі.

8. Роль педагога у підготовці і проведенні виховного заходу: ініціатор, організатор, методист, виконавець. Як ним вмотивовано проведення виховного заходу. Педагогічний такт, мова, зовнішній вигляд педагога. Особливості стосунків з учнями та вимог до них.

9. Ефективність, пізнавальна і виховна цінність виховного заходу. На формування яких почуттів, переконань, умінь, навичок він спрямований? Чи сприяв він формуванню згуртованості учнівського колективу, виробленню чи зміцненню громадської думки? Як вплинув на окремих учнів, до яких видів діяльності прилучав їх? Поведінка учнів, їх ставлення до виховного заходу.

10. Загальна оцінка виховного заходу. Чи досягнуто мети? Причини успіхів і невдач. Висновки і пропозиції.

Детальний і всебічний аналіз виховного заходу сприяє оптимізації його проведення в майбутньому, допомагає вчителеві розвинути свої організаторські та інші здібності.

Індивідуальні форми виховної роботи. Потреба індиві­дуального підходу зумовлена тим, що будь-який вплив на дитину переломлюється через її індивідуальні особливос­ті, через «внутрішні умови». Необхідною умовою успішної індивідуальної роботи є вивчення індивідуальних особли­востей учнів. Щоб впливати на особистість, треба її знати. Передусім важливо встановити довірливі, доброзичливі стосунки між педагогами і вихованцями. Дається це часом нелегко, оскільки учні, які найбільше потребують індиві­дуальної виховної роботи, нерідко підозріло ставляться до педагогів. Велике значення при цьому має авторитет вихо­вателя, знання ним вихованців, уміння швидко зорієнту­ватися у ситуації, передбачити наслідки своїх дій.

Така робота повинна бути систематичною, спрямовува­тися не лише на проведення бесід з конкретного приводу, а й наперед продуманих профілактичних розмов та інших заходів з вихованцями.

В індивідуальній виховній роботі осмислюють і визна­чають термін педагогічного впливу: розрахований він на отримання очікуваних результатів негайно чи внаслідок тривалого впливу на особистість. В одних випадках реагу­ють на вчинок одразу, в інших — детально аналізують йо­го і лише тоді вирішують, до яких заходів виховного впли­ву необхідно вдатися.

Методика індивідуального виховного впливу залежить від індивідуальних особливостей учня і його психологічно­го стану, темпераменту. В кожному конкретному випадку слід створити педагогічну ситуацію, яка б сприяла формуванню позитивних якостей чи усуненню негативних. Індивідуальний виховний вплив здійснюють через безпосеред­ній вплив педагога на особистість учня або через колектив. Ці способи взаємопов'язані, взаємодоповнюють один одно­го. Безпосередній вплив на вихованця педагог здійснює на­одинці з ним або в присутності учнів, батьків, педагогів. Це посилює виховний вплив, проте зловживати цим не слід, оскільки страждає почуття гідності дитини. В опосередкованому впливі на вихованця між ним і педагогом з'являється нова ланка — колектив. Вплив колективу мо­же бути відкритий (вихователь явно ставить перед ним завдання впливу на конкретного учня) або прихований (завдання ставиться з таким розрахунком, що його вико­нання колективом само по собі позитивно вплине на учня). У першому випадку вихованець знає, що виховний вплив спрямований на нього, у другому — і він, і колектив мо­жуть лише здогадуватися про це.

Індивідуальна виховна робота потребує координування впливів на учня педагогів, батьків і колективу. Це можливо за умови щоденного аналізу результатів виховного впливу, обміну думками з питань життя і діяльності вихованців.

Успішне здійснення цієї роботи неможливе без чіткого її планування, що враховує характеристики особистості й передбачувані результати виховного впливу (проект осо­бистості). Це забезпечує управління процесом виховання, координацію всіх виховних впливів, поглиблення й роз­ширення мети і завдань виховання. Наявність проекту що­до кожного (чи хоча б на педагогічно занедбаного) вихо­ванця робить індивідуальну роботу педагогічно доціль­ною, цілеспрямованою.

В індивідуальній виховній роботі використовують позакласне читання, колекціонування тощо. Індивідуальні форми роботи нерідко поєднують з груповими і фронталь­ними.

Позакласне читання. Метою його є формування в учнів здорових читацьких інтересів, вироблення культу­ри читання. Педагог повинен пояснити дітям та їх бать­кам, що і як слід читати, скільки відводити часу на по­закласне читання залежно від вікових та індивідуальних особливостей. Важливо, щоб читання літератури було системним. Складаючи індивідуальний план читача, слід враховувати вимоги до читання в конкретному кла­сі. На матеріалі прочитаних книг доцільно проводити бе­сіди, під час яких учні обмінюються думками про улюб­лені твори. Корисно привчити дітей складати відгуки на прочитані книги.

Бажана в класі й бібліотечка. Вона може складатися з книг шкільної бібліотеки і особистих книг учнів. Психоло­гічний аспект значення такої бібліотеки полягає в тому, що книги постійно в полі зору учнів.

Особливої уваги потребують учні, які мало читають, і ті, хто читає безсистемно. Для них слід цілеспрямовано підбирати книги.

Колекціонування. Позитивно впливає на загальний роз­виток учнів, навчальну діяльність і поведінку, розширює кругозір і пізнавальні інтереси, формує дослідницькі навич­ки, виховує цілеспрямованість і наполегливість. Найчасті­ше школярі захоплюються колекціонуванням марок (філа­телія), монет (нумізматика), художніх листівок, плакатів, репродукцій, рідше мінералів, плодів і насіння. Педагог по­винен насамперед з'ясувати, кого і який вид колекціонуван­ня приваблює, що за мету ставить кожен колекціонер, які має досягнення, з якими труднощами стикається, якої до­помоги потребує, і на підставі цих спостережень планувати свою роботу. В одному випадку потрібно роз'яснити мету і значення колекціонування, в іншому — дати правильне спрямування, в третьому — допомогти практично щодо зби­рання, оформлення і збереження матеріалів. Корисно орга­нізувати в класі виставки і огляди учнівських колекцій, по­відомляючи про це заздалегідь. Усі експонати попередньо переглядає актив класу за участю педагога, відтак склада­ють план проведення виставки. Вчитель чи хтось із школя­рів готує вступне й підсумкове слово. Учасники виставки мають коментувати експонати.

Ефективним методом індивідуальної виховної роботи є стимулювання інтересу учнів до занять мистецтвом: гри на музичних інструментах, вишивання, малювання тощо. Ефективність масових, групових та індивідуальних форм виховання зростає за умови, що вони приведені у певну сис­тему, пов'язані між собою і доповнюють одна одну.

Виховні заходи з учнями 1—4 класів у школах доціль­но організовувати до 19 години, 5—9 класів — не пізніше 20 години, 10—12 класів загальноосвітніх шкіл, ПТУ — не пізніше 21 години. Учням та їх батькам слід систематично нагадувати про недоцільність перебування неповнолітніх на вулицях після 20—21 години.

В організації навчально-виховного процесу загальноос­вітніх навчальних закладів неабияка роль належить біб­ліотекам. У багатьох із них поряд з паперовим фондом, до­відково-бібліографічним апаратом створено електронний фонд, електронний довідково-бібліографічний апарат, застосовуються комп'ютерні технології, створено умови для забезпечення учасників навчально-виховного процесу ве­ликою кількістю інформації відповідно до завдань освітніх програм з предметів державного та базового компонентів. Бібліотеки загальноосвітніх навчальних закладів ма­ють універсальні книжкові фонди, підручники, навчаль­но-методичну, галузеву, художню літературу, довідковий фонд, періодичні видання. При комплектуванні фонду враховується поглиблене вивчення базових дисциплін, профілізація класів та ін. Книжкові фонди поповнюються за рахунок державного бюджету та позабюджетних кош­тів, акцій «Подаруй бібліотеці книгу», «Випускники школи — шкільній бібліотеці», «Родина — бібліотеці».

Вихованню культури читання, навичок самоосвіти та самореалізації сприяють бібліотечні уроки (урок-лекція, урок-бесіда, урок-конференція, урок-гра та ін.). їх темати­ка різноманітна: як правильно працювати з книгою, періодичною пресою, довідковою та енциклопедичною літерату­рою; ознайомлення з бібліотечно-бібліографічним апара­том, електронною бібліотекою; виховання бережливого ставлення до книги, популяризація бібліотечно-бібліографічних знань.

Важливою є спільна робота вчителів-предметників і бібліотекарів щодо проведення предметних тижнів, олім­піад, масових заходів, бібліотечно-бібліографічних уроків. Поширені в роботі бібліотек такі масові форми роботи, як книжкові виставки різноманітної тематики, бібліотечні огляди літератури, презентації книг, журнали, вечори по­езії, предметні тижні, вікторини кмітливих, брейн-ринги, диспути, дні інформації, вечори-зустрічі з письменника­ми, читацькі конференції.

У зв'язку з переводом загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін на­вчання бібліотеки цих закладів потребують докорінної пе­ребудови системи роботи та оновлення змісту, технології і методів їх діяльності. Вдосконаленню діяльності бібліотек загальноосвітніх навчальних закладів, перетворенню їх на інформаційні центри сприятиме формування цілісної сис­теми бібліотечно-бібліографічного обслуговування учасни­ків навчально-виховного процесу; створення нової моделі бібліотеки, підготовка кваліфікованих бібліотекарів-педагогів для загальноосвітніх навчальних закладів, вдоскона­лення кваліфікації та атестації бібліотечних працівників, уніфікація бібліотечної документації (облікових докумен­тів на бібліотечні фонди, щоденників роботи, читацьких формулярів тощо).